Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві

У випадку, коли між даними постачальника та фактично отриманими запасами виявлено розбіжності у кількості і  в якості матеріалів (нестача або  лишки), необхідно:

• при прийманні вантажів вимагати у перевізника складання комерційного акта, який дає право покупцю пред'являти претензію на суму недостачі;
• при прийманні на складі скласти акт про приймання матеріалів (ф. М-7) при виявлені розбіжностей у кількості та якості вантажів та у випадку надходження вантажів без платіжних документів.

Акт про  приймання матеріалів складається  комісією, до склад якої" включається   завскладу,   представник   відділу   постачання, бухгалтерії та інші, а також незацікавлена особа. Акт є підставою для оприбуткування фактичної наявності матеріальних цінностей.

У всіх випадках при одержанні від сторонніх  організацій вантажів експедитор повинен  пред'явити довіреність (ф. М-2), в  якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові, реквізити паспорта, перелік цінностей  та їх кількість; вона також містить  підпис пред'явника і завірена печаткою та підписом керівника організації.

Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).

Надходження матеріальних цінностей від власних  виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані  у виробництво матеріали, металобрухт  тощо.

Цінності, які надійшли за договором на зберігання від сторонніх організацій чи фізичних осіб, помилково надійшли на адресу підприємства та прийняті в  переробку, оприбутковуються на основі супровідних документів і їх облік  ведеться на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні»  субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товаросупровідних документів постачальника, називаються невідфактурованими поставками або матеріалами в дорозі. Вони оприбутковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7) і відображаються записом:

Д 20 «Виробничі запаси»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Після надходження від постачальників документів раніше зроблений запис  сторнується, а на основі документів на фактично отримані матеріали складається  проводка:

Д 20 «Виробничі запаси» на фактично отримані суми цінностей;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на суму, вказану в рахунку постачальника.

Витрачання  матеріальних цінностей оформляється лімітно-забірними картками, які  виписуються на основі даних про  випуск продукції та норм витрачання цінностей на одиницю випуску  за затвердженими нормами. У лімітно-забірних картах, які виписуються на кожне найменування цінностей, вказується ліміт відпуску цінностей в натуральному вираженні (т, кг, м² тощо), а також дата, кількість відпущеного матеріалу та залишок ліміту після кожного запису про відпуск. Лімітно-забірні карти виписуються у 2-х примірниках, один з них знаходиться у завідувача складу, а другий - у одержувача матеріалів. При відпуску завідувач складу робить запис в обидвох примірниках й обмінюється підписами з одержувачем, що забезпечує ідентичність даних. Лімітно-забірні карти служать для контролю за дотриманням норм відпуску цінностей, забезпечують скорочення числа документів, полегшення процесу обробки даних первинного обліку.

Відпуск у виробництво оформляється вимогами, якщо на підприємстві відсутній порядок  лімітування, а також при відпуску цінностей на ремонт, господарські потреби та ін.

При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу підприємства в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом на списання в одному підрозділі та оприбуткування - в іншому. На підприємствах, які ведуть нормативний метод  обліку витрат на виробництво, понадлімітний  відпуск матеріалів здійснюється на основі спеціальних вимог, які відрізняються  від звичайних іншим кольором (червоною смугою) і в яких відображаються факти заміни матеріалів із розрахунком  перевитрат чи економії порівняно з  нормами, із зазначенням причин відхилень  та осіб, що їх допустили. В окремих  виробництвах можуть складатись акти на списання матеріалів. Споживання матеріалів визначається за допомогою інвентаризації. В актах зазначається наявність  матеріалів на початок місяця, надходження  за документами протягом місяця та наявність на кінець місяця за даними інвентаризації. Відпуск розраховується за формулою:

См = Зм₀ + Нм – 3м1 ,

де См – списання матеріалів за місяць;

     Зм₀ – залишки матеріалів на початок місяця;

     Нм –  надходження матеріалів протягом місяця;

     3м1 – залишок матеріалів на кінець місяця [33].

Отже документування господарських  операцій є дуже важливе для ведення  звітності на підприємстві. Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

 

2.2. Облікове  забезпечення аналізу надходження і використання виробничих запасів

Надходження матеріальних ресурсів та їх раціональне  використання — один з важливих факторів росту виробництва. Цей процес включає в себе безпосередньо аналіз та облік надходження і використання виробничих запасів [24].

Облік надходження і використання виробничих запасів представлений у додатку  Е [34].

Аналіз  надходження матеріальних цінностей  та їх використання і реалізація є  основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства – обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Обов'язковою  умовою стійкого виробничого процесу  є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними  ресурсами. Саме тому, так важливо  провести своєчасний та достовірний  аналіз забезпеченості підприємства матеріальними  ресурсами, зокрема тарою, запасними  частинами і малоцінними швидкозношувальними предметами.

В процесі  аналізу необхідно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними  основними і допоміжними матеріальними  ресурсами.

Для проведення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами спочатку потрібно з'ясувати загальні обсяги їх надходжень та порівняти їх з  обсягами відповідних минулих періодів.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним та зовнішнім, або екстенсивним. Адже, економія сировини та матеріалів у процесі виробництва  рівнозначна збільшенню їх виробництва  або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дозволяє скоротити витрати.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система  узагальнюючих і приватних показників.

До  узагальнюючого показникам відносяться  матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів  виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво  і-го виду продукції до кількості  продукції цього виду, що випускається).

У процесі аналізу фактичний  рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з  базисним, вивчають їхню динаміку і  причини зміни, а також вплив  на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально  та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість  та оптимальність рішень, підвищувати  господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів  при найменших затратах, високої  якості, посилювати контроль за ходом  виконання запланованого, поліпшувати  рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити  мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз  раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про  дійсний стан з використанням  матеріальних ресурсів.

Мета  аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Матеріаловіддача  дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але  й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції  відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру  виробництва продукції, тобто є  воно матеріаломістким чи ні.

Зниження  матеріаломісткості залежить і від  підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення  технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим  розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і  транспортування, більш повному  використанню у виробництві вторинних  ресурсів і супутніх продуктів.

Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація [22].

Задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані  з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною  системою підприємства

Отже  можна зробити висновок, що задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства. Впровадження аналізу допомагає більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції. Аналіз повинен займати одне з провідних місць в процесі управління виробничою діяльністю, бо облік без застосування аналізу не може привести до раціональних і ефективних рішень по удосконаленню виробничого процесу.

 

2.3 Організація  внутрішньогосподарського контролю  використання запасів

Раціональне й економне використання ресурсів у  виробництві знаходиться в центрі уваги менеджерів нижчого рівня  і реалізується безпосередньо на робочих місцях. Такі питання стосуються управлінського обліку, але бухгалтерія  підприємства, яка розробляє методологічні  засади фінансового обліку, повинна  забезпечити розробку первинних  документів, які б давали можливість узагальнити інформацію щодо рівня  використання матеріальних ресурсів за центрами витрат і в цілому по підприємству.

Отже, фінансовий облік повинен здійснювати  контроль за використанням матеріальних цінностей і давати про це повну  інформацію для аналізу та прийняття  рішень на вищому рівні управління.

Наука і практика виробили певні прийоми (способи) контролю за витрачанням матеріалів, які повинні свідомо застосуватися  у діяльності бухгалтерії. Існує  кілька таких способів, які наведені у додатку Ж:

• сигнальної документації;
• партіонного (від слова «партія») розкрою;
• лімітування споживання;
• інвентарний;
• аналітичних розрахунків [33].

Дослідження показали, що найдоцільнішими для  застосування на підприємствах є  методи партіонного розкрою –  для контролю за використанням матеріалів та документування – для відпуску фурнітури.

Викладені підходи щодо організації оперативного контролю за використанням матеріалів і фурнітури підприємств дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання матеріалів та підвищення ефективності виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування.

 Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку як складової частини економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Головною проблемою розвитку машинобудування є трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, які гнучко реагують на зміну кон’юктури ринку, здатні забезпечити процеси модернізації технічної бази виробництва і зростання його обсягів темпами, що випереджають інші галузі промисловості.