Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного господарства АР Крим

На території сучасного Сімферополя у III ст. до н.е. скіфи заснували свою столицю Неаполь. У 1784 р. заснували місто Сімферополь. Найдавнішою спорудою міста є мечеть Кебир-Джамі, споруджена в 1508 р. В Сімферополі зберігся будинок колишньої чоловічої гімназії, де працював Д. Менделєєв, навчались І. Курчатов та І. Айвазовський. Таврійський університет пов'язаний з іменами історика Б.Д. Грекова, фізиків А.Ф. Йоффе та І.Є. Тамма, географа В.П. Обручева, ботаніка і біохіміка В.І. Палладіна та інших видатних учених. Кримський краєзнавчий музей створений у 1923 р. на базі музею старожитностей Таврійської вченої архівної комісії (1887 р.) і природничо-історичного музею (1889). В його фондах налічується 85 тис. експонатів. Основу експозиції Сімферопольського художнього музею склали приватні колекції, зібрані в маєтках російських вельмож на Південному березі Криму. Це зібрання було втрачене під час Великої Вітчизняної війни. Сучасний фонд включає близько 8 тис творів мистецтва, серед яких – роботи російських і українських художників першої половини XV- початку XX ст. Тут представлені полотна О. Кіпренського, І. Айвазовського, І. Рєпіна, Д. Левицького, В. Тропініна та ін.

Адміністративним і економічним центром Кримського ханства був Бахчисарай. Головною містобудівною домінантою в старій частині Бахчисарая є ханський палацовий комплекс, розташований на лівому березі р. Сурук-Су (Чурук-Су) у скелястому каньйоні. Він включає власне палац, гарем, корпус для свити (графський), бібліотеку (XIX ст.), корпус для охорони (XVIII ст.), господарські будівлі, кухню, стайні, Соколину башту (XVIII ст.), Велику мечеть (XVIII ст.), дюрбе Діляри-Бікеч (XVIII ст.), Північне дюрбе (XVII ст.), Південне дюрбе (XVII ст.), надгробну ротонду (XVIII ст.). До комплексу входять також літня альтанка, південна в'їзна башта, набережна з трьома мостами, сади, паркові споруди, ханське кладовище, фонтани, мури.

Поблизу Бахчисарая на гірському плато розташоване укріплене печерне місто Чуфут-Кале (див. Додаток А). Місто «поділяється» на дві частини – старе і нове. На його території збереглась лише підземна частина оборонних, господарських, житлових і культових споруд, що й закріпило за пам'яткою назву печерного міста. Старе місто було резиденцією кримських ханів. На початок XVI ст. тут були мури з південною брамою, монетний двір, мечеть, дюрбе Джаніке-ханум. У важкодоступних місцях внутрішньої гряди Кримських гір також розташовані печерні міста-фортеці Мангуп-Кале, Ескі-Кермен, Киз-Кермен [9, 15-16].

На західному узбережжі півострова розташована Євпаторія – давнє місто-фортеця. Грецьке поселення на березі Каламітської затоки виникло в кінці VI-на початку V ст. до н.е. Залишки давньогрецької Керкінітіди збереглися в центральній частині міста. На набережній зводиться мечеть Джума-Джамі, збудована в середині XVI ст., в якій кримські хани одержували від Орди ярлики на правління. Текіє Дервішів споруджено на рубежі XIV-XV ст. Серед пам'яток архітектури також турецька лазня (XVI ст.) і караїмські кенаси [13, 241].

В південно-західній частині Кримського півострова, підпорядкованій Севастополю, збереглися чисельні давні пам'ятки: античні міста, середньовічні фортеці, храми. На державному обліку перебуває 95 пам'яток архітектури і містобудування. В межах Севастополя знаходяться історичні міста Балаклава та Інкерман.

В 1978 р. засновано національний заповідник "Херсонес Таврійський" на місці давнього грецького міста, що виникло тут у V ст. до н.е. За 170 років археологічних пошуків розкопано більше третини території давнього міста (див. Додаток Б).

До наших днів збереглись античний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, колодязі. Унікальними знахідками є присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони, численні побутові предмети. Розкопки Херсонеса поповнили музейні колекції на 200 тис. експонатів. На території Херсонеса зберігся собор Св. Володимира, закладений у 1861 р. на фундаменті більш давнього храму, який пов'язують із хрещенням тут у 988 р. київського князя Володимира. Філії заповідника – середньовічні фортеці "Каламіта" в Інкермані та "Чембало" в Балаклаві. На Бастіонній горі в парковій зоні знаходиться панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 p.". Це ротонда без вікон, що має внутрішній діаметр 38 м, затягнута уздовж стін живописним полотном, виконаним групою художників-баталістів. Відкрита в 1905 р., в 1960 р. панорама включена до складу музею героїчної оборони і визволення Севастополя. Складовими музейного комплексу є також оборонна вежа Малахового кургану, Володимирський собор і діорама "Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р." Володимирський собор споруджений на честь оборони міста в 1854-1855 pp. У храмі знаходиться усипальниця російських адміралів М. Лазарева, В. Корнілова, П. Нахімова, В. Істоміна, останки яких були знищені в радянський період. Неподалік від собору збереглась Вежа вітрів, що була частиною Морської бібліотеки. За архітектурним задумом вона відтворює давній "Храм вітрів" в Афінах (II ст. до н.е.). Графська пристань – це парадний причал порту, споруджений у 1787 p., який набув свого сучасного вигляду в 1846 р. На штучному острівці в 10 м від берега скульптором А. Адамсоном на честь 50-річчя оборони Севастополя споруджено пам'ятник кораблям, затопленим у 1854-1855 pp [13, 241-243].

На старій Севастопольській дорозі поблизу Байдарського перевалу на гірській вершині висотою 400 м стоїть церква Воскресіння Христового. Гірські райони з'єднує з південним узбережжям перевал, розташований на висоті 578 м, який називають Чортовими східцями (Шайтан-Мердвен). Він дійсно нагадує гігантські сходи, що круто піднімаються вгору, роблячи на своєму кілометровому шляху 40 поворотів. Ці сходи в різний час долали О. Пушкін, О. Грибоедов, В. Жуковський, О. Бунін, В. Брюсов, Леся Українка.

У приморській смузі Алупки посеред великого парку стоїть Воронцовський палац (1830-1848 p.), споруджений як літня резиденція генерал-губернатора Новоросійського краю М. С. Воронцова, який також мав маєтки в Масандрі, Ай-Данілі, Гурзуфі. Алупка приваблювала численними підземними джерелами. Алупкинський палацово-парковий ансамбль включає "Азіатський павільйон" (зберігся в частково переробленому вигляді), чайний будиночок на березі моря. Готель і церква, стилізована під античний храм, не збереглися. Алупкінський музей – єдина в Україні пам'ятка, що збереглась повністю, включаючи інтер'єри і навіть умеблювання. З 1990 р. садиба оголошена державним палацово-парковим музеєм-заповідником.

Дача "Ластівчине гніздо", що увінчує стрімку Аврорину скелю на мисі Ай-Тодор, споруджена в 1912 р. за проектом А. Шервуда на місці дерев'яної будівлі. На сьогодні в Лівадії також зберігся палацово – парковий ансамбль, який включає 53 будівлі, розташовані на території парку. На гірському уступі біля селища Масандра розташований палац Олександра III. Ця місцевість була заселена з давніх часів. Тут збереглися залишки давньогрецького храму, на фундаментах якого в 1828 р. збудовано церкву Іоанна Предтечі (зруйнована землетрусом 1927 р.). Нещодавно садибу оголошено музеєм, що став філіалом Алупкинського заповідника [9, 18].

Массандра – відомий центр виноробства, продукція якого неодноразово удостоювалась високих нагород на міжнародних конкурсах і виставках. У підземних галереях розташований унікальний музей виноробства, де зберігаються зразки колекційних вин різних марок і різних років виробництва, серед яких найстаріші виготовлені в 1775 і в 1894 p. [13, 246].

В Ялті першою кам’яною будівлею була дзвіниця церкви Іоанна Златоуста на Полікуровському пагорбі. На околиці міста зберігся будинок, у якому А.П. Чехов провів останні роки життя. Сьогодні тут міститься музей А.П. Чехова. В місті діє театр ім. А.П. Чехова, споруджений у 1908 р. на місці старого дерев'яного театру. Ялтинський історико-літературний музей створений у 1892 р. як природно-історичний при Ялтинському відділенні Кримсько-Кавказького гірського клубу. Він має філію і п'ять відділів, у тому числі будинок-музей О.С. Пушкіна в Гурзуфі. Музейне зібрання налічує понад 100 тис. одиниць експонатів, у тому числі античний посуд із зібрання великого князя О. Романова, нумізматичну колекцію, скульптурні фігурки, знайдені в ході розкопок біля перевалу "Гурзуфське сідло", які датуються IV ст. до н.е.-IV ст.н.е. Тут представлені також твори прикладного мистецтва із слонової кістки (краща в Україні колекція), порцелянові і фаянсові вироби майстрів Європи і Далекого Сходу XVIII-XIX ст. та ін.

Гурзуф – невелике містечко, історія якого веде свій початок від VI ст., коли візантійський імператор Юстиніан спорудив тут фортецю Горзувіти. В 1808 р. садибу в Гурзуфі придбав А. Рішельє. Сьогодні це – музей О.С. Пушкіна, який перебував тут у 1811 р. На мисі біля підніжжя скелі Джененевез деякий час жив і працював А.П. Чехов. Скеля Шаляпіна названа так на честь перебування тут відомого співака.

Кліматичний курорт Алушта розташований у родючій долині Південного узбережжя, оточений гірськими масивами Кастель, Чамни-Бурун, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі. Історія міста налічує 1,5 тис. років. Уперше фортеця Алустон згадується в VI ст. Західна околиця Алушти має назву "Робочий куточок", однойменну з будинком відпочинку, відкритим у 1923 р. біля підніжжя гори Кастель. Раніше ця місцевість називалася Професорським куточком, оскільки тут жили або відпочивали відомі діячі науки, зокрема, з числа професури Новоросійського університету. Серед них – фізіолог І. Сеченов, один із основоположників фізичної хімії Н. Бекетов, у будинку якого нині міститься музей. Над Алуштою здіймається гора Демерджі, також із залишками давньої фортеці XII-XIV ст. Фуни. Неподалік, руїни селища з однойменною назвою.

Коктебель із прилеглою до нього територією здавна був населеною місцевістю, про що свідчать археологічні знахідки. З Коктебелем пов'язані життя і творчість художника і поета М. Волошина. В його будинку були гостями багато видатних діячів культури: сестри М. і А. Цвєтаєви, О. Толстой, О. Грін, В. Вересаев, М. Булгаков, В. Полєнов, Петров-Водкін, Кончаловський, М. Бенуа та ін. З 1974 р. в його будинку діє музей. М.Волошин похований у Коктебелі, неподалік від мису Хамелеон.

Феодосія, заснована греками в VI ст. до н.е., була зруйнована в IV ст. Гунами. У X ст. поселення, що виникло на цьому місці, мало назву Кафа. З ХІ ст. воно перебувало під владою генуезців, які спорудили тут фортецю. Від укріплень XIV-XV ст. збереглись кам'яна вежа і частина кам'яної стіни. В найдавнішій частині фортеці-цитаделі були резиденція головного правителя Кафи – консула, а також монетний двір. Збереглися залишки стін цитаделі висотою більше 10 метрів з баштами. До наших днів дійшли храм Іоанна Предтечі, церква Св. Стефана, Введенська церква, храм Міхаїла і Гавриїла. Найвідомішим із музеїв Феодосії є картинна галерея ім. І. Айвазовського. У місті діють також краєзнавчий музей, якиий є найдавнішим серед музеїв України (1811 p.), музей О. Гріна, музей дельтапланеризму і планеризму. В місті збереглись чисельні пам'ятки історії і культури – залишки генуезької фортеці, храми VII-XV ст., турецька мечеть, фонтани [9, 22].

Місто Керч, що є портом двох морів, засновано в VII ст. до н.е. Серед давніх історичних пам'яток Керчі – кургани Мелек-Чесменський і Царський, що відноситься до другої половини IV ст. до н.е. Під час розкопок тут виявленні цінні археологічні знахідки, що поповнили музейні колекції. На горі Митридат виявлено залишки будівель Пантікапея. Вгору піднімаються сходи, яких налічується більше 400. Вони вели до храму Аполлона, спорудженого на вершині гори. Унікальною пам'яткою І ст. є склеп Деметри, виявлений у дворі житлового будинку. Це підземна споруда, в якій збереглися фрагменти фресок на сюжети з грецької міфології. Пам'ятка потребує серйозної реставрації. На березі Керченської протоки, в районі старого порту, стоїть церква Св. Іоанна Предтечі (XIII-XIV ст.), зведена на місці базиліки 757 р. Цей храм, єдиний в Україні зразок візантійської культової архітектури епохи Середньовіччя.

Пам'ятки історії і культури міста об'єднані у складі державного історико-культурного заповідника, який займає площу 800 га. Він включає також античні городища Німфей (с. Героївське), Мірмекій (поблизу с. Войково), Тірітака. У складі заповідника один із найстаріших в Україні історико-археологічний музей, створений у 1826 р. як музей старожитностей. Його зібрання налічує близько 2 тис. експонатів, датованих у межах між III тис. до н.е. і XVIII ст. Заповідник включає також турецьку фортецю Єні-Кале (1703) і меморіальний ансамбль Аджімушкайських каменоломень. Підземні лабіринти, утворені в результаті гірничих виробок, у роки Великої Вітчизняної війни стали базою партизанського руху. Керч включена в міжнародну програму ЮНЕСКО "Шовковий шлях".

Історичною і природною пам'яткою є скеля Ак-Кая на відстані 5 км від Білогорська. Тут міститься один із найбільших у країні палеолітичних комплексів: на обмеженій площі виявлено сліди 17 стоянок і поселень. Між Білогорськом і Старим Кримом збереглось кілька храмів і монастирів, що є пам'ятками архітектури. Неподалік від села Багате є вірменський монастир, збудований у XIV ст. В селі Тополівка – невелика візантійська церква Х-ХІІ ст. і вірменська церква Св. Параскеви (1702 p.). Історія Старого Криму налічує не одне тисячоліття. В 4 км від міста знаходиться вірменський монастир Сурб-Хач, споруджений у 1338 р. У Старому Криму провів два останні роки життя О. Грін. Письменник похований на міському кладовищі. В місті діє Музей О.С. Гріна, що є філіалом феодосійського. Всього в Криму функціонує 18 музеїв із 23 філіалами і відділами, в фондах яких зберігається близько 800 тис. експонатів. На півострові 7 заповідників: національний заповідник "Херсонес Таврійський", архітектурно-історичний заповідник "Судакська фортеця", палацово-парковий музей-заповідник у м. Алупка, історико-культурний заповідник "Старий Крим", історико-культурні заповідники в містах Бахчисарай і Керч, історико-археологічний заповідник "Калос Лімен" (смт. Чорноморське).

1.3 Етнографічний потенціал

Спрадавна Крим був поліетнічною територією. З кінця XVIII - початку XIX століття через ряд історичних подій на півострові стали з'являтися представники різних народів, що зіграли певну роль в економічному, соціально-політичному і культурному (архітектура, релігія, традиційно-побутова культура, музика, образотворче мистецтво і ін.) житті. Тут найтіснішим чином переплелися всі періоди історії. Древня земля Таврики стала домівкою різних народів: войовничим кіммерійцям і скіфам, вмілим містобудівникам грекам, кочівникам татарам. Їх культури та вірування переплелися, взаємно збагативши одна одну. Збереглися численні історичні та культурні пам'ятки, а також місця, які стали святинями для представників різних релігій: мусульман, іудеїв і християн. Етноси і етнічні групи внесли свій внесок до культурної спадщини Криму, що в сукупності складає багатий і цікавий турпродукт, що об'єднується в етнографічний і етнічний туризм. Крим багатонаціональний. Національна палітра представлена семидесяти етносами і етнічними групами, багато хто з яких зберіг свою традиційно-побутову культуру і активно популяризують свою історико-культурну спадщину.