Одним із способів боротьби з ухиленням  від оподаткування є заходи карно-репресивного характеру, які передбачають адміністративну, фінансову і кримінальну відповідальність для порушників податкового законодавства.

     Найбільш  поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є: наявність умислу; значний розмір суми, прихованої від оподаткування; подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилитися від сплати податків; попередній зговір групи осіб; злісність ухилення. Рішення про заходи карної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.

     Серед заходів відповідальності в податковому  законодавстві особливе місце займають санкції як ефективний інструмент державного економічного й адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, що не дотримують чинного законодавства.

     У певних випадках податкові органи мають  право застосувати до громадян і  посадових осіб, винних у порушенні  законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу.

     Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

     Фінансові санкції за податкові порушення  відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, але і до юридичних осіб, і реалізовуються не тільки у вигляді штрафів, але і в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.  

    Податкове планування здійснюється за певними  напрямами і принципами.  Напрями  податкового планування  визначаються  завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Такими завданнями можуть бути забезпечення нарощування національного капіталу за рахунок капіталізації прибутку та сприяння інвестиціям, стимулювання експорту, забезпечення зайнятості населення і політика доходів, бюджетне вирівнювання регіонального розвитку, гуманізація суспільних відносин, демографічна і молодіжна політика та сприяння розвитку сім'ї тощо. Основою податкової політики є забезпечення дійовості податків у реалізації зазначених завдань як через їх фіскальну, так і регулюючу функцію. Використання податків як фінансових регуляторів вимагає проведення державою зваженої та обґрунтованої податкової політики. Держава повинна керувати податками і через них соціально-економічними процесами, а не пасивно очікувати на невизначені результати податкового впливу.

    Реалізація  податкового планування ґрунтується на двох головних і певною мірою протилежних принципах – стабільності і гнучкості. Податкове законодавство має бути стабільним і змінюватись відповідно до змін економічної ситуації в країні. Стабільність податкової політики створює і стабільність у суспільстві, оскільки дає можливість реалізовувати інтереси всіх суб'єктів. Вона сприяє налагодженості механізму справляння податків. Принцип гнучкості полягає у тому, що податкова політика повинна вчасно реагувати на істотні зміни ситуації в економіці і суспільстві та на зміну стратегічних орієнтирів і тактичних завдань економічної політики. Водночас зміни у податковій системі і механізмі оподаткування мають бути чітко аргументованими. Якщо впевненості у позитивних результатах змін немає, то краще їх взагалі не проводити.

    Податкова робота, що є основою організації  справляння податків, являє собою діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Вона включає такі елементи: правове регламентування встановлення і справляння податків, облік платників і надходжень податків, порядок та форми розрахунків із бюджетом. Податкова робота ґрунтується на встановленні функцій і прав платників і податкової служби, пов'язаних зі своєчасністю і правильністю розрахунків із бюджетом. На платників покладаються функції обчислення і сплати податків, а на податкову службу – обліку платників і надходжень податків, здійснення нарахувань окремих видів податків (наприклад, земельного) і проведення контролю за дотриманням податкового законодавства. Основою податкової роботи є податкове законодавство. Воно може бути прямої дії, а може передбачати тільки основи оподаткування – тоді додатково розробляються відповідні інструкції, у яких конкретизується механізм оподаткування.

    Однією  з умов успішного рішення економічних  і соціальних задач, що стоять перед  суспільством і державою є проведення єдиної фінансової і податкової політики. Для виконання цієї умови необхідна  збалансованість права, обов'язків  і відповідальності, з одного боку, фізичних і юридичних осіб, а з іншої – органів держави, що здійснюють контроль як за використанням фінансових коштів.

    Діяльність  контролюючих органів також пов'язана  з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'язань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

    Попередження  податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів. Податкова система будь-якої правової держави не може функціонувати без інституту відповідальності. Однак як показує практика, застосування норм відповідальності за здійснення податкових правопорушень залишається одним з головних спірних питань у відносинах держави з платниками податків.

Список  літератури

1.Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000р. №886/2000.

2.Положення  про Міністерство фінансів України:  Указ Президента України від  26 серпня 1999р. №1081/99.

3.Бюджетний  Кодекс України від 08.07.10.

4.Господарський  Кодекс України /Затв. Президентом  України від 16.01.03р. №426-4.

5.Податковий  Кодекс України від 02.12.10.

6.Положення  про Головне контрольно-ревізійне  управління України: Указ Президента  України від 28 листопада 2000р.  №1265/2000.

7.Інструкція  про порядок застосування та  стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – №13-Ст. 578.

8.Інструкція  про порядок нарахування та  погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби. Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року №290 // Офіційний вісник України. – 2003.-№27. – Ст. 1347.

9.В.Д. Базидевич, Л.О. Баластрик Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368с.

10.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 230с.  

11.Василик  О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси  України: Підручник. – К.: Центр  навчальної літератури, 2004. – 608с..

12.Іванов Ю.Б. Крисоватий А.І. Податкова система. Підручник. – К. Атіка, 2006. – 920с.

13.Ісаншша Г. Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2003. – 260с.