Відповідальність платника як засіб боротьби з ухиленням від сплати податків

    Важливе місце у галузі оподаткування  займає примус, який являє собою  систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.

    Заходи  податкового примусу характеризуються певними ознаками:

• регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);
• застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб;
• використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;
• припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;
• припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;
• податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків).

    Реалізація  примусу в сфері оподаткування  здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів).

    Відновлювані  заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні податків і платежів [13, с.112-113].

2. Підстави застосування  відповідальності  за порушення податкового  законодавства

    Проблеми  відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних  сфер податкового права. Якоюсь мірою  це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.

    Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення: протиправність виражається в порушенні певних податкових норм; караність, особливістю якої в податкових санкціях є відрив (у деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому зупинялися вище); винність (у формі дії або бездіяльності); причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.

    Податкове правопорушення – протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) особи, зв'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за яке встановлена юридична відповідальність. Відповідальність у цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасна здача звіту платником теж тягне за собою штраф, а це можна з дуже великою натяжкою віднести до фінансових зобов'язань.

    Об'єктом  правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин. Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу [16, с.113-114].

    Класифікація  податкових правопорушень може здійснюватися  за різними критеріями: у залежності від об'єкта: приховання доходу; заниження доходу; відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку: несвоєчасна сплата податку; ненадання документів і іншої інформації і т.д.; у залежності від спрямованості діянь: правопорушення проти системи податків; правопорушення проти прав і волі платників податків; правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності; правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.; у залежності від характеру санкцій і галузей, їх регулюючих: фінансова; адміністративна; карна; дисциплінарна; у залежності від ступеня суспільної небезпеки: податкові злочини; податкові правопорушення.

    У залежності від характеру дій  податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:

• Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність: відхилення від постановки на облік у податкових органах; відхилення від подачі податкової декларації; відхилення від ведення обліку; дії, спрямовані на зменшення податків (зборів); дії, спрямовані на неправомірний залік або повернення податку або збору; відхилення від оподатковування.
• Податкові злочини: розголошення податкової таємниці; утрата документів, що містять податкову таємницю.
• Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність: порушення платником податків порядку постановки на облік у податкових органах; порушення порядку представлення в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку платників податків; порушення порядку представлення інформації про відкриття рахунка в банку; порушення порядку представлення податкової декларації; порушення порядку ведення обліку; порушення порядку збереження документів, зв'язаних з оподатковуванням; відмовлення від видачі документів і інших відомостей; порушення банком порядку відкриття рахунка платникові податків; недотримання порядку користування майном, на яке накладений арешт; образа посадової особи податкового органа; відмовлення свідка від дачі пояснень; незаконний вплив на податковий орган і інші [14, с.87-88].

    Критерії  класифікації податкових правопорушень:

    В основі подібної класифікації лежать дві групи критеріїв, які і  дозволяють

віднести  конкретне правопорушення до певного  виду:

    Кількісні: термін відхилення, непредставлення (наприклад: відхилення від постановки на облік протягом більш 180 днів припускає відповідальність відповідно до карного законодавства. Якщо подібний термін перевищує 60 днів, але не досягає 180, платникові податків грозять фінансові санкції); розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів (так, податковим злочином буде розглядатися відхилення від постановки на облік у податкових органах, якщо сума податків або зборів перевищить певну встановлену законодавством України суму).

    Якісні – обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму провини. Так, навмисне непредставлення, відхилення від подачі податкової декларації карається відповідно до карного законодавства. Ненавмисне (через недбайливість і т.д.) припускає більш м'які санкції. Наприклад, відповідно до кодексу внутрішніх державних доходів США, запізнення з подачею податкової декларації може кваліфікуватися як карний злочин. У випадку доказу в суді, що податкова декларація була не представлена навмисне, можливе позбавлення волі на термін: до 1 року. Якщо ж буде доведено, що платник навмисне намагався ухилитися шляхом представлення помилкової декларації і обвинувачуваний може бути присуджений до позбавлення волі на термін у 5 років [6, с.22-23].

3. Основи податкового  менеджменту та  планування на  підприємстві з  метою підвищення  рівня відповідальності  платника

    Важливою  складовою загальної теорії і  практики управління є управління оподаткуванням, яке базується на фундаментальному пізнанні політичних, економічних, юридичних та інших наук, збагачених сучасною вітчизняною та зарубіжною практикою. Це – сукупність методів, прийомів й засобів інформаційного забезпечення, за допомогою яких органи влади й управління (в тому числі податкові адміністрації та інспекції всіх рівнів) надають функціонуванню податкового механізму заданий законом напрям і координують податкові дії при суттєвих змінах в економіці та політиці. Права та обов'язки органів системи податкового управління оподаткуванням регламентовані у законодавчому порядку.

    Поняття «управління оподаткуванням» можна  розглядати у двох аспектах:

• по-перше, – як систему органів управління (законодавчих і виконавчих органів). До числа їх обов'язків входить процедурне забезпечення проходження податкової концепції на наступний плановий період, її розгляд й обговорення та затвердження у встановленому порядку;
• по-друге, – як сукупність норм і правил, які регламентують дії у сфері оподаткування, а також визначають міру відповідальності за порушення податкового законодавства. Управління оподаткуванням - найбільш соціально виражена сфера управлінських дій.

    В економічному та соціальному житті  України питання теоретико-організаційного  обґрунтування державного управління у сфері оподаткування є надзвичайно актуальним. Це зумовлено новими явищами в економіці, її переходом до ринкових відносин, де управління народним господарством вимагає активного використання інструментів фінансового механізму і, насамперед, – податків.

    Історичний  досвід розвитку податків та системи оподаткування показує, що характер функціонування податків та державних структур, які здійснюють збір коштів до державної казни, в більшості випадків визначається видом державного правління, державним устроєм, розвитком продуктивних сил та економічних відносин. Світова практика оподаткування свідчить, що основними напрямами діяльності податкової служби мають бути [14, с.36-37]:

• спроможність організувати виконання нових податкових законів, своєчасно проаналізувати і визначити їх вплив на стимулювання вітчизняного виробництва;
• виявлення недоліків і внесення пропозицій законодавцеві щодо оптимізації системи оподаткування;
• забезпечення збору податків і обов'язкових платежів з одночасною оптимізацією бази оподаткування, особливо через створення механізмів мінімізації обороту тіньового капіталу;
• організація роботи з платниками податків таким чином, щоб не допускати порушень їхніх прав з боку працівників податкової служби.

    Як  і в світовій практиці діяльності податкових органів, ці напрями вдосконалення роботи податкової служби України мають стати пріоритетними. Щоб бути ефективною, податкова система повинна відповідати адміністративним та організаційним можливостям управління нею. Для того, щоб акцентувати увагу на важливості змін у сфері управління, в теорії і практиці управлінської діяльності з'явилась така специфічна форма управління, як податковий менеджмент.

    На  відміну від управління оподаткуванням, податковий менеджмент спрямовується не лише на організацію оподаткування, а й на вдосконалення всієї податкової системи. Податковий менеджмент – це механізм, вбудований у податкову систему, який функціонує відповідно до об'єктивних законів ринкової економіки. Механізм податкового менеджменту передбачає дослідження і аналіз стану оподаткування, виявлення недоліків та причин їх появи, а також розробку пропозицій щодо їх вирішення [12, с.104-105].

    Як  один з елементів державного менеджменту, податковий менеджмент виконує специфічні функції з організації податкової системи і діяльності по збору податків, відтворенню і розширенню податкової бази.

    Як  і кожна система управління, управління оподаткуванням складається з двох взаємопов'язаних складових – об'єкта і суб'єкта управління. На якість управління прямо впливають як знання об'єкта (керованої системи), так і суб'єкта (керуючої системи. Об'єктом податкового менеджменту є дії та процеси, спрямовані на встановлення та зміну податкових норм та справляння податків. Суб'єктами податкового менеджменту є держава в особі її органів, а також платники податків. До державних органів належать законодавчі і виконавчі органи влади. Необхідно виділити у складі законодавчих органів Верховну Раду України, а в структурі виконавчої влади – Міністерство фінансів України, зокрема Департамент податкової політики і макроекономічного прогнозування та Департамент по бюджету, а також Державну податкову адміністрацію. Що стосується платників, то безпосередніми суб'єктами управління виступають керівники підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери фірм.

    Податковий  менеджмент діяльності державних органів влади повинен бути спрямованим на забезпечення інтересів як держави, так і платників податків. Тому основними його видами є державний податковий менеджмент і корпоративний податковий менеджмент. Таким чином, податковий менеджмент необхідно розглядати як комплекс взаємодіючих фінансово-бюджетних сфер діяльності, який регламентується особливими правовими нормами законодавчих актів у сфері оподаткування держави. Це – елемент системи державного управління з приводу супроводження механізмів забезпечення держави фінансовими ресурсами та регулювання процесів, які відбуваються у реальному секторі економіки.

     Поняття «податковий менеджмент», як підсистема державного управління прямо  залежить від рівня розвитку, якості, різнобічності, гнучкості, актуальності та об'єктивності існуючого в державі правового поля. З одного боку, нормативно-правові акти дають державним управлінським інститутам право здійснювати управлінські повноваження, а з другого – недосконалість чинного законодавства практично унеможливлює виконання державними органами покладених на них завдань [16, с.40-41].