П_м = П / ПП

    Де: П – чистий прибуток за визначений період; ПП – сума податкових платежів в цілому по підприємстві.

• податкова квота підприємства:

П_кв = ПП / ОД

    Де: ПП – чистий прибуток за визначений період; ОД – загальний обсяг  діяльності за відповідний період.

• рівень пільгового оподаткування підприємства:

  Р_п = ППО / П

    Де: ППО – сума пільгових податків; П – загальний чистий прибуток, якій отриманий підприємством за період, що аналізується.

• коефіцієнт оподаткування прибутку підприємства:

 К_п = Ч / ПП

    Де: ПП – сума податкових платежів; Ч  – загальний чистий прибуток, якій отриманий підприємством за період, що аналізується.

    Таким чином, планування податковій платежів є найважливішою складовою частішою системи планування діяльності підприємства і формування його податкової політики на майбутній період. Розробка та опанування методичних принципів такого планування є одним з важливих етанів розробки податкової політики платника податків і, безумовно, засвоєння цих принципів студентами сприятиме поглибленню їх професійних знань. Відомо, що звичайна господарська діяльність будь-якого суб'єкта господарювання включає операційну, фінансову та інвестиційну діяльність; крім того, інколи може мати місце надзвичайна діяльність. З точки зору планування більш привабливою та обґрунтованою є операційна діяльність, і тому в курсовій роботі планування податкових платежів доцільно треба базувати на показниках операційної діяльності.

4. Податкове планування  на підприємстві

 

    Планування  податковій платежів є найважливішою  складовою частішою системи планування діяльності підприємства і формування його податкової політики на майбутній період. Розробка та опанування методичних принципів такого планування є одним з важливих етанів розробки податкової політики платника податків і, безумовно, засвоєння цих принципів студентами сприятиме поглибленню їх професійних знань. Відомо, що звичайна господарська діяльність будь-якого суб'єкта господарювання включає операційну, фінансову та інвестиційну діяльність; крім того, інколи може мати місце надзвичайна діяльність. З точки зору планування більш привабливою та обґрунтованою є операційна діяльність, і тому в курсовій роботі планування податкових платежів доцільно треба базувати на показниках операційної діяльності.

    Визначення  основних вплів податків, шо сплачуються  підприємством у процесі здійснення операційної діяльності за рахунок різних джерел, ґрунтується на аналізі складу податкових платежів у періоді, що передує плановому. Основною метою цього стану планування с встановлення питомої ваги основних видів податкових платежів у загальній сумі їхніх виплат за рахунок окремих джерел (а саме: непрямі податки; прямі, сплачені за рахунок собівартості (операційних витрат) і за рахунок фінансового результату.

    Розрахунок  середньозважених ставок сплати податків за рахунок різних джерел. Середньозважені ставки податкових платежів за звітний (останній перед плановим) період визначаються в розрізі кожного з трьох джерел їхньої сплати. Для їхнього розрахунку використовуються показники: валові доходи – як джерело сплати непрямих податків; операційні витрати, тобто собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) із урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат – як джерело сплати прямих податків, окрім тих, що сплачуються за рахунок фінансового результату (прибутку) платника податків; фінансовий результат (прибуток до оподаткування) – як джерело сплати податку на прибуток. Принципова формула, по якій ведеться розрахунок середньозважених ставок оподаткування валового доходу, витрат і прибутку, має наступний вид:

    Середньозважена ставка оподаткування = Фактична сума основних податкових виплат / Фактична сума відповідного джерела сплати податків.

    Розрахунок  загальної планової суми податків, що сплачуються в процесі здійснення операційної діяльності. Цей розрахунок має бути виконаний за формулою:

    Загальна  планована сума податків, що сплачуються  в процесі здійснення операційної діяльності.

    Після здійснення цього етапу податкового  планування робиться розрахунок ефективності податкової політики підприємства в  плановому періоді у порівнянні із його податковою політикою у попередньому періоді за показниками згідно даних підприємства:

    Коефіцієнт  ефективності оподаткування (попередній період) = Сума фінансового результату підприємства / Сума нарахованих податків;

    Коефіцієнт  ефективності оподаткування (звітний період) = Сума фінансового результату підприємства / Сума нарахованих податків.

    Коефіцієнт  податкоємкості реалізації продукції (робіт, послуг). Цей показник дозволяє визначити загальну суму податкових платежів, що приходяться на одиницю обсягу виручки від реалізації (валового доходу). Його треба визначити для планового та попереднього періодів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

    Коефіцієнт  податкоємкості реалізації продукції = Сума нарахованих податків / Виручка від реалізації.

    Коефіцієнт  оподаткування операційних доходів. Цей показник дозволяє судити про рівень оподаткування операційних доходів підприємства відповідними видами податків і зборів, що входять у ціну продукції (робіт, послуг). Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:

    Коефіцієнт  оподаткування операційних доходів = Сума ПДВ та акцизного збору / Виручка  від реалізації.

    Розробка  податкового календаря. Він являє  собою графік здійснення конкретних видів податкових платежів підприємства в майбутньому періоді. Розробка такого графіка дозволяє мінімізувати витрати підприємства по обслуговуванню податкових платежів і зіставити ці платежі з планом надходжень і витрат коштів. Податковий календар складається звичайно на майбутній квартал у розрізі окремих місяців. У ньому вказуються розміри і дати сплати як авансових, так і розрахункових сум по кожному виду податків, зборів і інших обов'язкових платежів виходячи з показників оперативних планів господарської діяльності.

      

    

    

 

    

      

    

      
 

Рис 4.1. Формування та розробка податкової стратегії підприємства 

    На  другому етапі досліджуються  зовнішні чинники, які впливають  на податкові платежі підприємства. В першу чергу це стосується законодавчої бази держави, її стабільності. Важливе значення мають і напрямки економічної політики держави. Наприклад, орієнтація на зовнішнє інвестування або на розвиток власної виробничої бази на підставі розвитку науково-технічного прогресу. Особливе значення мають зміни кон'юнктури ринку, в тому числі і фінансової, зміни в світовому економічному середовищі, системі оподаткування в інших країнах.       

    На  третьому етапі проводиться формування стратегічних цілей податкової політики підприємства. До них відносяться  підвищення добробуту власників  та співвласників підприємства, підвищення рівня прибутковості продукції на підприємствах та ін. На підставі цих цілей і визначається стратегічна мета податкової політики – зменшення податкових платежів, їх оптимізація, сплата податків в розмірах, які можуть бути відносно постійними на протязі деякого періоду, та ін. На цьому ж етапі відбувається і конкретизація цих цілей за часом та об'єктами оподаткування.

    Четвертий етап. На цьому етапі здійснюється розробка податкової політики, планів по окремих видах податків та напрямках діяльності. В залежності від напрямку діяльності підприємства визначається по кожному з них особиста податкова політика, перелік податкових платежів, зборів та обов'язкових платежів. Крім того, визначається можливість диверсифікації напрямків діяльності і, в залежності від цього, можливість зміни в податковій політиці підприємства. На цьому етапі розробляються плани податкових платежів по окремих видах податків, визначаються можливості їх зменшення при зміні напрямків діяльності.

    На  п'ятому етапі розробляються різні заходи щодо досягнення визначеної стратегії податкової політики та її реалізації. На цьому етапі визначається система керівництва та склад виконавців стратегії, в цілому визначаються цілі, завдання та напрямки діяльності. Податковий менеджмент визначає коло виконавців та ступінь їх відповідальності, розробляється система стимулювання виконавців.

    На  шостому етапі проводиться оцінка ефективності розробленої стратегії  податкової політики.

     Висновки

     Ефективність  податкової системи є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, а також здійснення інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичного розвитку. З фіскального погляду важливим є достатність доходів, котрі отримує держава, з економічного — який вплив вона через податкову політику здійснює на економічний розвиток.

     Особливості правового регулювання податкових відносин, імперативні методи, що визначають відносини влади і підпорядкування  в податковому праві, припускають  установлення чіткого механізму  забезпечення виконання податкового обов'язку платниками податків.

     Способами забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів є податкова  застава, податкова порука, пеня та адміністративний арешт активів  платника податків, що є виключним  способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

     Найбільш  ефективним способом забезпечення виконання  обов'язку є податкова застава, тому що в даному випадку обмежуються  права платника податків щодо розпорядження  власним майном, що, у свою чергу, негативно позначається на здійсненні подальшої фінансово-господарської діяльності платника податків.

     За  договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків по погашенню його податкового зобов'язання або податкового боргу у встановлений термін та за процедурою, визначеною законом .

     Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

     Одним з напрямків у податковому  праві і законодавстві, що має  перспективи успішного розвитку в майбутньому є також застосування податкових повідомлень і податкових вимог.

     Під час досягнення певних цілей економічної та податкової політики насамперед треба враховувати процеси ухилення, і процеси перекладання податків, що мають наслідком остаточний перерозподіл доходів у державі.

     Так, якщо розглядати чинну податкову  систему в Україні, важче за все ухилитись від сплати прямих податків, об’єктом оподаткування яких виступає земля, рухоме або нерухоме майно, котрі приховати неможливо. Наступну за ризиком групу становлять непрямі податки, зокрема податок на додану вартість, оскільки його ставки визначені в процентах до вартісного обсягу. Це надає можливість за допомогою заниження обсягів реалізації або завищення обсягів купівлі зменшувати надходження до бюджету. Що ж стосується таких непрямих податків, об’єкти оподаткування за якими визначені в кількісному (фізичному) вимірі, а ставки — у твердих сумах та є диференційованими за групами товарів, способом ухилення від них є або видання одного товару за інший (якщо ставки за ними суттєво відрізняються), або приховування від легального обороту таких товарів (контрабанда, готівкові розрахунки тощо).

     Лідером щодо можливостей ухилення від сплати є прибуткові податки, що пов’язано  з трьома чинниками: платник і  носій за цими податками — одна й та сама особа, ставки визначені  в процентах до вартісних показників, до того ж об’єкт оподаткування не є простим для обчислення, особливо це стосується податку на прибуток підприємств. Єдине виключення щодо можливостей ухилення може становити податок з доходів найманих робітників, податковим агентом з якого визначено бухгалтерію підприємства або установи, де працює цей робітник. Але в нинішніх умовах в Україні підприємці з метою зниження собівартості продукції (оскільки досить великими є нарахування на заробітну плату до фондів соціального страхування), зацікавлені в тому, щоб приховувати від оподаткування не лише власні доходи, але й реальний рівень заробітної плати своїх найманих працівників.

     Оскільки  ухилення від сплати податків обумовлене різними чинниками, існують різні  способи мінімізації цієї проблеми. Серед економічних — це створення такої податкової системи, яка надто високим рівнем оподаткування не зацікавлювала б більшість платників у зменшенні сплачуваних податків. Серед організаційних — формування ефективної і компетентної податкової служби. Серед політичних — максимальна відкритість уряду щодо шляхів витрачання коштів платників податків та існування суспільного консенсусу стосовно напрямків використання бюджетних надходжень. Серед морально-етичних — виховання в платників патріотичних почуттів відносно почесного обов’язку утримувати державу тощо.