Правова політика: поняття, форми, принципи

3.2 Співвідношення правової політики і державної політики

 

 Державна влада, її сутність і форма проявляються у різних сферах суспільства, галузях народного господарства через опосередкування певних об’єктивних соціальних функцій, через свідому діяльність конкретних носіїв цих функцій. Однією з цих об’єктивних соціальних функцій суспільства, спрямованою в кінцевому підсумку на збереження і розвиток динамічної цілості суспільства, є державна політика. Вона, як видається, виконує в суспільстві роль засобу, за допомогою якого в державно упорядненому бутті у формі роздробленої державної діяльності мають співвідноситися природно обумовлені цілі забезпечення сталого розвитку суспільства та наявні матеріальні і духовні можливості, суб’єктивні бажання та цілі владарюючих сил з реальними умовами, визначаються основні напрями і завдання державної діяльності щодо забезпечення досягнення зазначених цілей, насамперед законотворення і законозастосовчої діяльності, визначаються засоби і терміни досягнення зазначених цілей тощо. Державна політика немовби фіксує за допомогою юридичних засобів на певний час державну волю щодо реалізації державної влади  певних сферах суспільної життєдіяльності або у суспільстві в цілому. В цьому плані правова політика може бути визначена як особлива, відносно самостійна форма вираження і реалізації існуючої державної влади, яка проявляється в суспільстві через професійну, засновану на праві державну діяльність певної категорії людей в процесі здійснення державного управління суспільством, зокрема у сферах законотворення і законозастосування. Сутність державної політики, зокрема правової, не може бути розкрита без аналізу державної влади. Влада – це осердя і політики, і державного управління, і законодавства. 17

   При вирішенні завдання вироблення  цілісної, гуманістично спрямованої  правової політики слід погоджувати  її мету із загальною метою  державно – владного впливу  як на суспільство в цілому, так і на окремі сфери його  функціонування.

   В чому особливість правової  політики? В тому, що вона обов’язково  має ґрунтуватися на праві  в його об’єктивному призначенні  як засобу порядку, на засадах справедливості і свободи, відповідати об’єктивним потребам гуманітарного розвитку суспільства, соціального прогресу, а не просто бути відповідною чинному законодавству, яке в зазначеному розумінні не завжди може бути правовим.

   Сучасні демократичні, соціальні,  правові держави, які безумовно,  продовжують перебувати у процесі  функціонування, особливо в процесі здійснення управлінської діяльності, у стані свого розвитку мають дотримуватися вже не просто вимог політичної або навіть революційної доцільності, а вимог правової політики, заснованої на правовому законі, міжнародних стандартах прав людини, відповідно до яких правове життя суспільства має характеризуватися визнанням презумпції невинуватості громадянина, незалежним і ефективним правосуддям, реальними і надійними механізмами захисту прав і свобод людини. Ці та інші демократичні моменти мають бути враховані в процесі розроблення і реалізації правової політики України. 18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

17 Ющик О.І. Правова політика як фактор удосконалення законодавчого процесу // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005.-№5(43). – С.18-25.

18 Чиркин В.Е. Основы государственной власти. Учебное пособие. – Москва – 1996 – С. 154-159.

3.3 Пріоритети правової політики в Україні

  

Правова політика держави перебуває в  постійному русі, динаміці, оскільки вона знаходиться під впливом багатьох факторів об’єктивного (економічних, політичних та ін.) і суб’єктивного характеру (імідж Президента та ін.), що змінюються. Можливі нові аспекти розвитку чи зміна пріоритетів на якомусь етапі. Проте у сутності своїй вона призначена бути стабільною: її основу повинні становити демократичні, гуманістичні принципи. Така стабільність політики, при всій її рухливості, забезпечує за допомогою права надійність формування і функціонування правової системи суспільства. 19

   Пріоритетами правової політики  в Україні є першочергові завдання, які необхідно виривати зараз і в найближчій перспективі:

1. побудова правової держави, громадського суспільства;
2. удосконалення законодавства і практики його застосування;
3. створення надійної правової бази державних реформ;
4. підтримка самостійності і незалежності вітчизняної юриспруденції;
5. боротьба із злочинністю;
6. створення системи правових засобів, спрямованих на боротьбу з корупцією;
7. зміцнення охорони і захисту прав людини;
8. подолання правового нігілізму й ідеалізму, підняття рівня правової культури населення та ін.

Отже, доки держава не буде реально обмежена правом, правовим законом, вона не може вважатися правовою. В сучасних умовах Українська держава ще не стала повною мірою демократичною, соціальною та правовою державою, деякі норми Конституції  залишаються декларативними. Однак закони, якщо вони досконалі, правові, здатні формувати в тому числі і право. Тому необхідно удосконалювати механізм держави, її правову базу. 20 
 

                                             

19 http://pravoznavec.com.ua

20 Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків «Еспадо» -С. 173-186.

                                                                                ВИСНОВКИ 

   Таким чином, правова політика  держави – система правових принципів, теорій, концепцій, ідей, покладених у підвалини правової діяльності держави, які визначають ступінь взаємних обов’язків і відповідальності держави і особи. Правова політика держави є різновидом і складовою частиною єдиної соціальної політики держави поряд з економічною, зовнішньоекономічною, бюджетною, податковою, митною, монетарною, антиінфляційною, інноваційною тощо.

   Правова політика держави реалізується  в трьох основних напрямках:

1. правотворчість;
2. застосування права;
3. розвиток правосвідомості і правової культури населення.

 Правову політику в Україні формують Президент, Верховна рада, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд, парламентські  комітети, депутатський корпус, наукові  установи, представницькі і виконавчі  органи. У її формуванні беруть участь політичні партії, громадські організації, рухи, об ҆ єднання, а також громадяни як через органи державної влади і місцевого управління, так і безпосередньо. Відповідна роль у цьому процесі належить органам юстиції, судовим, прокурорським, слідчим та іншим органам, що володіють значною правоохоронною, правозастосовчою і право-виховною практикою. Вони не лише формують правову політику, але й виступають її реалізаторами.

Принципи  правової політики можна віднести:

1) принцип  пріоритету і свобод людини;

2) принцип  законності;

3) принцип  соціальної необхідності та наукової  обґрунтованості;

4)принцип  забезпечення пропорційного співвідношення  інтересів особи, суспільства  та держави;

5) гуманістична  спрямованість та демократичний  характер інструментарію.  
 
 

                  СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев С.С Основы правовой политики России. -1995. – С.128.

2. Авер ҆ янова В.Б.. Державне управління: теорія і практика.- 1998- С. 432.

3. Бідей О. Суб’єкти правової політики в Україні // Право України. – 2007.- №4 – С.97-100.

4. Крестовська Н.М. Теорія держави та права. –С. 386-387.

5. Коробова А.П. О многозначности понятия «правовая политика» // Правоведение.- 1999.- №4. –С. 156-165.

6. Лейст О.Э. История политических и правовых учений – 1997 – С. 10-16.

7. Матузов Н.И. Общая концепция и основные приоритеты российской правовой политики // правовая политика и правовая жизнь. – 2000. – С.30.

8. Матузова Н.И. и А.В.Малько. Политология для юристов: Курс лекций. – М., 2007.

9. Панарин А.С. Василенко И.А. Политология. Общий курс. - 2003г. –С. 26-30.

10. Погребной И.М. Теория государства. Учебные пособие. Харьков – 2003 – С.23-30.

11. Рудковский В.А. О принципах правовой политики // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. -№4 – С. 5-13.

12. Рыбаков О.Ю. Правовая политика как юридическая категория: понятие и признаки // Журнал российского права – 2002.- №3. –С. 71.

13. Селиванов В.М. Правова політика України // Право України. -2001. -№12. –С.6-        14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків «Еспадо» -С. 173-186.

15. Тодика О.Ю. Проблеми правової політики у сфері забезпечення народовладдя // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2005. - №4 – С. 5-13.

16. Цвік М .В. Загальна теорія держави та права – Харків, 2002.-С. 428.

17. Чиркин В.Е. Основы государственной власти. Учебное пособие. – Москва – 1996 – С. 154-159.

18. Ющик О.І. Правова політика як фактор удосконалення законодавчого процесу // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2005.-№5(43). – С.18-25.

19. http://pravoznavec.com.ua

20. www.nbuv.gov.ua . Почтовий М.М. Принципи правової політики України.