Примірний тижневий цикл занять під час підготовчого і змагального періодів

      Оволодіваючи  організаторськими  вміннями, майбутні педагоги у процесі практики поступово досягають таких рівнів:

• репродуктивного,   за   якого   особа   діє   за   інструкцією  або   наслідує 
  організаторські дії вчителя чи інших осіб;
• адаптивного, за якого студент пробує застосувати досвід організаторських 
  дій у нових, але типових ситуаціях;
• моделюючого, за якого студент за завданням педагогів планує і реалізує організаторські дії, які забезпечують виконання певних колективних завдань учнів, або завдань окремих дітей;
• творчого, за якого студент проявляє достатню самостійність та ініціативу, 
  організовує педагогічно доцільну діяльність учнів; уміє ставити мету і завдання, забезпечити їх виконання, оцінити результати діяльності.

Зрозуміло, що не кожен студент може оволодіти  організаторськими здібностями на творчому рівні. Проте найактивніші оволодівають ними, що дозволяє стверджувати: майбутній учитель за роки навчання може і повинен нагромадити досвід організаторської роботи, повинен уміти організовувати фізкультурно-спортивне життя учнівського колективу [7,76].                                                    Комунікативна функція передбачає:

• встановлення ділових і неформальних особистих стосунків з окремими учнями і групами учнів;
• ділове спілкування з іншими вчителями та адміністрацією школи;
• контакти    з    державними    і    громадськими    фізкультурно-спортивними організаціями;
• налагодження взаємодії з батьками учнів;
• уміння знаходити меценатів (спонсорів).

     Культура  педагогічного спілкування починається  з самовизначення позиції вчителя щодо своєї професійної учительської ролі. Це самовизначення розкриває ставлення вчителя до учнів і їх батьків, колег, керівництва школи, до суспільства, чиє замовлення він виконує.

     Перш  за все, вчитель визначає для себе: хто для нього учні? Джерело  неприємностей і труднощів, чи це ті, хто, завдяки його зусиллям, будуть прагнути стати кращими, хто в найближчому майбутньому візьме на себе відповідальність за долю суспільства та й усієї планети.

     Іншим вагомим показником здатності вчителя  до неформального спілкування є його вміння подумки ставити себе на місце учня, його очима і вухами бачити і слухати себе, розуміти мотиви своїх вчинків, а отже, краще розуміти думки, емоції та мотиви поведінки учня [5,74].

   Гностична функція передбачає вивчення:

• змісту і способів впливу на учнів на основі розуміння їх внутрішнього стану;

• вікових і індивідуальних особливостей учнів;

• особливостей процесу і результатів власної діяльності, її вад і                  переваг. 
  Гностична функція вчителя є провідною, оскільки пізнавальна діяльність

у процесі  навчання є основним видом діяльності, без якого неможливі (або стають неповноцінними) всі інші її види. Гностична функція реалізується ефективно, якщо її результатом є правильна самооцінка, самоконтроль, самосвідомість, самопроектування, самоуправління тих, хто навчає і навчається.

              Без реалізації гностичної функції педагогічна діяльність учителя неефективна і формальна. Без неї неможлива педагогічна творчість.                                                                                                                        Реалізація вчителем професійних функцій визначає значною мірою ту атмосферу, в якій працюють учні. Хороший учитель спирається, перш за все, на глибокі знання змісту навчального матеріалу, на володіння методами викладання і на вміння розвивати у своїх учнів суспільно значущі мотиви для поглибленого засвоєння навчального матеріалу. Додамо, що характер атмосфери, в якій проходить навчання, дуже важливий для формування особистості учня. У процесі фізичного виховання вчитель допомагає учням краще пізнати самих себе, реалізувати свої сили і здібності [3,92]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Педагогічні вміння  вчителя 

      Уміння — це практичне володіння способами виконання окремих дій або діяльністю в цілому відповідно до правил і мети діяльності. Уміння вчителя фізичної культури діляться на конструктивні, організаторські, комунікативні (включаючи дидактичні і ораторські), гностики (включаючи перфективні), рухові (включаючи прикладні).

     Всю різноманітність педагогічних умінь  можна об'єднати в дев'ять груп. До першої групи відносяться вміння:

• формувати педагогічні завдання;
• орієнтуватись на учня як на активного співучасника навчально-виховного 
  процесу, що розвивається, має власні мотиви і цілі;
• передбачати і при потребі трансформувати педагогічні ситуації;
• гнучко   міняти   педагогічні   завдання   відповідно   до   змін   педагогічної 
  ситуації;
• з гідністю виходити із складних педагогічних ситуацій;
• передбачати близькі і далекі результати вирішення педагогічних завдань 
  [12,44].

      Друга   група   педагогічних   умінь   включає   три   підгрупи. Підгрупа "чого навчати" включає:

• уміння формувати навчальну програму, виділяти в ній ключові ідеї 
  навчального предмета, оновлювати його зміст;

• здатність формувати в учнів спеціальні вміння і навички, здійснювати 
  міжпредметні зв'язки.

Підгрупа "кого навчати" передбачає вміння:

• вивчати індивідуальні можливості учнів;
• виявляти зону можливого розвитку учнів, умови їх переходу з одного рівня 
  розвитку на другий, враховувати можливі трудноті учнів;
• плануючи   й   організовуючи   навчально-виховний   процес,   виходити   із 
  мотивації учнів;
• розширювати простір для самоорганізації учнів;

• працювати з учнями, що мають різні здібності, формувати для них 
  індивідуальні програми.

                                                                                                                                  Підгрупа "як навчати" включає вміння:

• підбирати і застосовувати комплекси прийомів і форм навчання 
  та виховання, враховувати при цьому затрати сил і часу учнів та 
  вчителя;

• порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх;

• здійснювати індивідуальний підхід до учнів та організовувати їхню 
  самостійну навчальну діяльність;

 

• варіативно  вирішувати педагогічні завдання. 
  Третя група включає педагогічні вміння:

• використовувати набуті знання та передовий педагогічний досвід;

• хронометрувати і фіксувати процес і результати своєї праці;
• зіставляти труднощі учнів і якість своєї праці;

• бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінити свій стиль, аналізувати 
свій досвід, порівнювати його з досвідом інших учителів.

      Четверта  група включає вміння вчителя  створювати умови психологічної  безпеки в спілкуванні і реалізації внутрішніх резервів учнів.                                            П'ята група включає вміння:

• зрозуміти позицію учня, "читати" його внутрішній стан, проявити 
  інтерес до його особи та орієнтуватись на його розвиток;

• володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести тощо);

• стати на позиції учня;
• створити обстановку довіри і терпимості;
• використовувати переважно організаційний вплив, а не дисциплінарний;
• користуватись демократичним стилем керівництва;
• подякувати учневі, а за необхідності попрохати вибачення у нього;
• однаково ставитись до всіх учнів;
• відмовитись від корпоративного стереотипу "вчитель завжди правий";
• з гумором поставитись до окремих моментів педагогічної ситуації,

не зауважувати  деяких негативних моментів, бути готовим  посміхнутись, володіти тонами і півтонами, слухати і чути учнів, не перебивати їх мови і навчальних дій.

Шоста група  — це, перш за все, вміння:

• утримувати стійку позицію педагога, який розуміє значущість своєї 
  професії, може долати труднощі заради її соціальної цінності;

• реалізувати і розвивати свої педагогічні здібності;

 

• управляти своїм емоційним станом;

• здійснювати творчий пошук. 
  Сьома група об'єднує вміння:

 

• створювати  перспективу свого професійного розвитку, визначати 
  особливості свого індивідуального стилю, використовувати все 
  позитивне із своїх природних даних;

• удосконалювати свої сильні сторони й усувати слабкі, бути відкритим у 
  пошуку нового, переходити з рівня майстерності на рівень творчості, новаторства.

Восьма група  передбачає вміння:

• виявляти знання, вміння і навички учнів на початку і в кінці навчального 
  року та оцінювати їх;
• оцінювати навчальну діяльність учнів та їх здатність до самооцінки і 
  самоконтролю;

 

• виявляти  педагогічні відставання й усувати  їх;
• стимулювати    готовність    учнів    до    самонавчання    і    безперервного 
  самовдосконалення.

Дев'ята група  — це уміння:

• побачити особистість учня загалом у взаємозв'язку того,  про  що  він 
  говорить, думає і які його вчинки;
• створювати умови для вдосконалення недорозвинених рис особи окремих

учнів.

     Кожне з умінь забезпечує виконання вчителем фізичної культури відразу декількох функцій [15,87].

      Названі уміння піддаються свідомому вихованню  і самовихованню. Залежно від їх співвідношення, рівня розвитку і конкретного поєднання формується індивідуальний стиль діяльності вчителя [17,89].

      Формування  індивідуального стилю значною  мірою детерміноване особистими якостями людини, її здібностями. Людям професійної схеми "Людина — Людина" (а саме до неї відноситься педагогічна професія) притаманні такі здібності:

• керувати, вчити, виховувати, здійснювати корисні дії з обслуговування 
  різних потреб людей;
• слухати, вислуховувати, спостерігати і співчувати;
• мовна (комунікативна) культура;

• спостережливість до проявів почуттів, розуму і характеру людини, до її поведінки, моделювання її внутрішнього світу;

• оптимістично підходити до людини з упевненістю, що вона завжди 
  може бути кращою;

•   глибока   й   оптимістична   переконаність   у   правильності   ідеї   служіння 
  народові;

 

• приймати  рішення в нестандартних ситуаціях;
• високий рівень саморегуляції.

  Водночас  протипоказаннями для вибору професій цього типу автор вважає:

дефекти мови, невиразну  мову, замкнутість, виражені фізичні вади, надмірну млявість, повільність, байдужість до людини [8,18]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            
 
 
 

2.3 Педагогічна техніка вчителя 

     Педагогічні вміння, сформовані на основі особистих  здібностей для виконання педагогічних функцій, лежать в основі педагогічної майстерності. Педагогічна майстерність визначається як мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється. Вона передбачає наявність педагогічних здібностей, загальну культуру, компетентність, широку освіченість, психологічну грамотність та методичну підготовку; здатність зрозуміло викладати учням навчальний матеріал, робити його доступним для дітей, викликати інтерес до предмета, активізувати учнів. Учитель повинен уміти (за потреби) належним чином реконструювати, адаптувати навчальний матеріал, важке робити легким, складне — простим, незрозуміле — зрозумілим.