Примірний тижневий цикл занять під час підготовчого і змагального періодів

     Впевнена, вольова мова сприяє успішному керуванню  класом. Управляйте і динамікою звучання голосу. "Учителі-крикуни" не досягають бажаної дисципліни, оскільки учні адаптуються до сильного звучання голосу. І якщо інколи необхідно підвищити голос, то це вже не дає очікуваного ефекту. Команди і розпорядження, подані занадто тихо, змушують школярів напружувати слух, що їх швидко втомлює і робить неуважними.

     Всіляко уникайте монотонного мовлення; говорити треба, підвищуючи і понижуючи голос, згідно зі змістом слова або речення, а також дії учнів.

     Велике  значення в мовленні вчителя має  дикція — чітка і виразна вимова слів і фраз.

     Правильна вимова тісно пов'язана зі знанням  термінології. Неприпустимо користуватись неправильними, а іноді й вульгарними висловами.

     Мовна підготовка набуває виняткового  значення у зв'язку з прийняттям закону про державність української  мови [17,119];

     6) здійснює матеріальне забезпечення уроку. У цьому плані робота ведеться у трьох напрямах;                                                                                             по-перше, вдосконалення, оновлення і створення відповідного  матеріалу для  чергового  уроку;                                                                                                              по-друге,  підготовка наявних приладів, інвентарю й обладнання;                                  по-третє, створення умов для проведення наступної серії уроків.

     Перший  напрям полягає у виготовленні напередодні заняття дрібного інвентарю (гранат, обручів, набивних м'ячів, гімнастичних палиць тощо) в умовах шкільної майстерні силами вчителя і учня: поліпшенні стану розмітки; підготовці наочних посібників, музичних засобів. Навчальних карток, різноманітних технічних пристосувань для налагодження контролю і самоконтролю, поліпшення якості виконання вправ.

     Другий  напрям забезпечується безпосередньо  перед заняттям і передбачає підготовку місця проведення уроку (гігієнічні умови, місця приземлення, установка приладів, інвентарю, прапорців, рулеток тощо). До цієї підготовки слід залучати чергових учнів і тимчасово звільнених від занять.

     Третій  напрям полягає у тому, що під  час проведення однієї серії уроків учитель (передусім початківець) повинен турбуватися про забезпечення нормальних умов для засвоєння матеріалу наступної серії уроків [18,204];

     7) турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан, пам'ятаючи, 
що діти сприймають особу педагога такою, якою бачать її. "Ваш одяг і зовнішній вигляд скажуть за вас раніше, ніж ви встигнете промовити перше слово" (Міло Френк).

     У процесі здійснення названих технологічних  операцій, тобто підготовки до уроку, вчитель робить різні записи, помітки, рисунки, схеми, оформляючи їх у вигляді конспекту. Спрямовані вчителем, готуються до уроку й учні. Суть їхньої підготовки полягає:                                                                                                                  по-перше, у виконанні домашніх навчальних завдань щодо виховання фізичних якостей і засвоєння елементів техніки вправ, включаючи завдання, пов'язані з ідеомоторною підготовкою;                                                                                                   по-друге, у виготовленні дітьми в домашніх умовах дрібного інвентарю, необхідного для виконання домашніх завдань та роботи на уроках;                                         по-третє, у підготовці належним чином спортивної форми та елементів екіпіровки;                                                                                                                                  по-четверте, у репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій учителя на уроці [13,82].

     Перший (підготовчий) етап діяльності вчителя  фізичної культури направлений на забезпечення умов якісного проведення учбово-виховного процесу в цілому і кожного уроку окремо. Він включає розробку і складання плану-графіка учбово-виховного процесу на рік, тематичного плану на кожен учбовий семестр, планів-конспектів на кожний урок, вибір конкретних засобів і методів фізичного виховання, форм організації учбового процесу, а саме:

                     1.основних, підводячих і спеціальних вправ;

                     2.визначення кількості повторень кожної вправи; 
                     3.визначення тривалості виконання окремих вправ;

      4.вибір загальнопедагогічних методів — словесного (розповідь, пояснення,   опис   і   т.п.),   наочного   (демонстрація   малюнків,   кінограм, учбових відеофільмів, методичних допомог, безпосередній показ вчителем рухів  і рухових дій)  і специфічних методів  навчання руховим діям  і виховання фізичних якостей [2,93].                                                                Безпосередня підготовка вчителя фізкультури до уроку                               Успішність процесу фізичного виховання багато в чому залежить і від його

попередньої  організації.   На  підготовчому  етапі  діяльність   вчителя  фізичної

культури направлена на організацію:

— цілісного учбово-виховного процесу;

— кожного уроку.

      Організація цілісного учбово-виховного процесу  включає сукупність професійних дій вчителя фізичної культури, направлених на забезпечення умов успішного проведення уроків планованого періоду.

     Організація окремого уроку включає сукупність професійних дій вчителя, направлених на впорядкування і наладку діяльності учнів. Важливо забезпечити якомога більш ефективне рішення на конкретному уроці передбачених учбовою програмою і запланованих вчителем педагогічних задач. В цей вид організаційної роботи входить низка заходів, направлених на забезпечення оптимальних умов для навчання і виховання учнів на кожному уроці:

• підготовка місць занять (організація безпеки місць занять);
• підготовка необхідного для уроку обладнання і інвентарю. 
  Підготовка   місць   занять,   перевірка   стану   спортивного   інвентарю  та

обладнання  є важливою частиною підготовки вчителя  фізкультури до уроку, від якої залежить безпека учнів під час занять. Розміри спортивного залу, його: освітлення і опалювання, стан гімнастичних снарядів і їх встановлення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. При денному світлі світловий коефіцієнт, тобто відношення площі вікон до площі підлоги, повинен бути 1:4— 1:5. При штучному освітленні на рівні підлоги повинно бути не менше 80 люксів. Для проведення учбово-тренувальної роботи температура повітря в межах 17—20° С є оптимальною. Для постійного надходження свіжого повітря спортивний зал повинен бути обладнаний витяжною вентиляцією.

      Особливу  увагу перед кожним заняттям вчителю  треба звертати на стан і установку снарядів, гімнастичних матів і іншого інвентарю. Підвісні і закріплюючі системи слід регулярно перевіряти, терміново усуваючи найдрібніші несправності. Снаряди треба встановлювати так, щоб вони не хиталися під час роботи.

     Головним  документом яким користується вчитель під час роботи, є план-конспект уроку, складений на основі програми і робочого плану. Планом-конспектом повинні передбачатися всі сторони діяльності вчителя і учнів не тільки безпосередньо на уроці, але і та робота, яку необхідно виконати до його

початку (підготовка інвентарю, місць занять) і після його закінчення (результативність виконання домашніх завдань учнями). Під час планування уроку дуже важливо визначити найраціональнішу послідовність рішення задач. В зв'язку з цим навчання новому, складному матеріалу, вимагає щонайвищої працездатності від тих, що займається, необхідно планувати в основній частині, а рішення більш легких задач — на початку і в кінці уроку. Далі детально розробляється зміст основної частини уроку: описується програмний матеріал на гімнастичних снарядах; визначається послідовність виконання як основних, так і підготовчих і підводячих вправ; підбираються способи допомоги і страховки; визначається кількість снарядів і їх черговість, зміни; у кожному конкретному випадку, обираються методичні прийоми навчання або вдосконалення вправ; плануються відповідні засоби учбової інформації (наочні допомоги); визначається зразкова кількість повторень кожної вправи [16,82].

     При складанні конспекту також важливо  визначити зміст організаційно-методичних вказівок, які будуть використані в процесі ведення уроку (дозування, розпорядження, команди, розстановка снарядів, окремі методичні прийоми і т. д.). Розробивши зміст основної частини уроку, вчитель планує підготовчу і заключну частини з неодмінним обліком створення найсприятливіших умов для вирішення головних задач уроку. Ці частини уроку, так само як і основна, повинні бути ретельно продумані, підібрані засоби, методичні прийоми, дозування навантаження, інвентар; способи розміщення учнів, перестроювань, переходів і т.д.

      Для вчителів з великим досвідом такої  підготовки буває достатньо. Для  молодого фахівця дуже важливо перевірити свій план майбутнього уроку на практиці. Часто буває так, що вправа, запланована в конспекті, не виходить при практичному її виконанні так, як воно записано. Не перевіривши цього, вчитель може виявитися у скрутному становищі на уроці. Якщо вправа не виходить і вчитель наперед не може нею оволодіти, то необхідно підготувати своїх помічників з числа успішних учнів, передбачивши не тільки їх технічну, але і методичну підготовку. Перевірити себе треба і в елементах страховки, виборі місця, способі підтримки, допомоги і страховки. В цій частині професійної підготовки у молодих фахівців часто зустрічаються пропуски через

недооцінки  значимості цих вмінь та навичок. І, наприкінці, слід добре знати термінологію всього учбового матеріалу, який надається  учням. На таблиці 1 показана форма конспекту уроку, яка частіше за все використовується на практиці [13,185]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Просвітницька діяльність у системі  фізичного виховання школярів

      Кінцева мета шкільного фізичного виховання  — зробити фізичну культуру і спорт життєвою проблемою кожної людини. Тому інтерес до занять фізичними вправами повинен бути таким, щоб зберегтись протягом усього життя. Для досягнення названої мети велике значення, крім іншого, мають просвітницька діяльність, пропаганда фізичної культури в школі.

      Зауважимо, що об'єктом просвітницької діяльності вчителя є не тільки учні, а й  батьки, педагоги, від яких, врешті-решт залежить успіх у галузі фізичного виховання. Учнів потрібно постійно активізувати. Деякі вчителі вважають, що на уроках достатньо наказової форми спілкування для досягнення успіху. Так, миттєвого успіху можна досягти, але чи стане це правилом, якому підпорядковуються учні. Мабуть, ні. Тим більше, що позаурочні (необов'язкові) заняття повинні ґрунтуватися на глибокому внутрішньому переконанні, покликанні.

     Просвітницька діяльність повинна бути конкретною. Учитель не повинен агітувати за фізичну культуру взагалі. У процесі просвітницької діяльності доцільно послідовно рекомендувати конкретні форми фізичного виховання залежно від потреб і завдань школи на певному етапі (наприклад, організація спортивної години). При цьому просвітницьку роботу поєднуйте з організаторською, яка полягає у впровадженні в практику цих форм фізичного виховання, які є предметом пропаганди спочатку в окремих класах, а потім і в усіх класах школи.

      Обов'язковою  умовою просвітницької діяльності є  її зв'язок з життям загалом і кожного колективу зокрема. Так, якщо ми хочемо проілюструвати показовими виступами доступність гімнастичних вправ дітям різного віку, то і до показових виступів повинні бути залучені учні відповідного віку [16,186].

     Здійснюючи  просвітницьку роботу, пам'ятайте, що вона може бути спеціально організованою або супутньою різним заходам з фізичного виховання в школі та поза нею. У цьому зв'язку практично всі заходи з фізичного виховання (змагання, уроки) мають просвітницьке значення, а отже, негативні приклади в проведенні заходів даватимуть негативний ефект.

                                                                                                                                                 У практиці роботи використовують різноманітні засоби, але всі їх можна розділити на три великі групи: усні, друковані, наочні. Велике просвітницьке значення мають: