2. Використання ефекту "прискореної післядії" і варьювання обтяжень.

      Швидкість рухів може тимчасово збільшуватися  під впливом попереднього виконання рухів з обтяженнями (наприклад, вистрибування з вантажем перед стрибком у висоту, поштовх утяжеленного ядра перед поштовхом звичайного і т.п.). Механізм цього ефекту полягає у залишковому порушення нервових центрів, збереженні рухової установки та інших слідів процесах, що інтенсифікують наступні рухові дії. При цьому може значно скорочуватися час рухів, зростати ступінь прискорень і потужність виробленої роботи. Однак подібний ефект спостерігається не завжди. Він багато в чому залежить від ваги обтяження і подальшого його полегшення, числа повторень і порядку чергувань звичайного, обважнює і полегшеного варіантів вправи.

      3. Лідирування та сенсорна активізація  швидкісних проявів.

      Поняття "лідирування" охоплює відомі прийоми (біг за лідером-партнером та ін.)

      Обсяг швидкісних вправ в рамках окремого заняття, як правило, відносно невеликий, навіть у спеціалізуються у видах  діяльності швидкісного характеру. Це зумовлено, по-перше, граничної інтенсивністю  і психічною напруженістю вправ, по-друге, тим, що їх недоцільно виконувати в стані втоми, пов'язаному з  падінням швидкості рухів. Інтервали  відпочинку в серії швидкісних вправ  повинні бути такими, щоб можна  було виконати чергову вправу зі швидкістю  не менш високою, ніж попереднє.

4. Контрольні вправи (тести) для визначення рівня розвитку силових та швидкісних здібностей

      У практиці фізичного виховання кількісно-силові можливості оцінюються двома способами: 1) за допомогою вимірювальних пристроїв – динамометрів, дінамографов, тензометричних силовимірювальні пристроїв; 2) за допомогою спеціальних контрольних вправ, тестів на силу.

      Сучасні вимірювальні пристрої дозволяють вимірювати силу практично всіх м'язових груп у  стандартних завданнях (згинання та розгинання сегментів тіла), а також  в статичних і динамічних зусиллях (вимірювання сили дії спортсмена в русі).

      У масовій практиці для оцінки рівня  розвитку силових якостей найбільш часто використовуються спеціальні контрольні вправи (тести). Їх виконання  не вимагає якого-небудь спеціального дорогого інвентарю та обладнання. Для визначення максимальної сили використовують прості за технікою виконання вправи, наприклад жим штанги лежачи, присідання зі штангою і т.п. Результат у  цих вправах в дуже малому ступені  залежить від рівня технічної  майстерності. Максимальна сила визначається за найбільшою вагою, який може підняти  займається (випробуваний).

      Для визначення рівня розвитку швидкісно-силових  здібностей і силової витривалості використовуються наступні контрольні вправи: стрибки через скакалку, підтягування, віджимання на паралельних  брусах, від підлоги або від  лавки, піднімання тулуба з положення  лежачи із зігнутими колінами, виси на зігнутих і напівзігнутих руках, підйом переворотом на перекладині  високою, стрибок у довжину з  місця з двох ніг, потрійний стрибок  з ноги на ногу (варіант – тільки на правій і тільки на лівій нозі), піднімання і опускання прямих ніг до обмежувача, стрибок вгору зі помахом  і без помаху рук (визначається висота вистрибування), метання набивного м'яча (1 – 3 кг) з різних вихідних положень двома та однією рукою і т.д. Критеріями оцінки швидкісно-силових здібностей і силової витривалості служать число підтягувань, віджимань, час утримання певного положення тулуба, дальність метань (кидків), стрибків і т.п.

      По  більшості з цих контрольних  випробувань проведені дослідження, складені нормативи і розроблені рівні (високий, середній, низький), що характеризують різні силові можливості. Детальніше про критерії оцінки силових  здібностей і способах їх вимірювання  можна прочитати у відповідних  підручниках і посібниках.

      Контрольні  вправи (тести) для оцінки швидкісних здібностей діляться на чотири групи:

      1) для оцінки швидкості простої  та складної реакції; 

      2) для оцінки швидкості одиночного  руху;

      3) для оцінки максимальної швидкості  рухів в різних суглобах;

      4) для оцінки швидкості, що проявляється  в цілісних рухових діях, частіше  всього в бігу на короткі  дистанції.

      Контрольні  вправи для оцінки швидкості простий  і складної реакції. Час простої  реакції вимірюють в умовах, коли заздалегідь відомий і тип  сигналу, і спосіб відповіді (наприклад, при загорянні лампочки відпустити кнопку, на постріл стартера почати біг і т.д.).

      У лабораторних умовах час реакції  на світло, звук визначають за допомогою  хронореф-лексометров, що визначають час  реакції з точністю до 0,01 або 0,001 с. Для оцінки часу простої реакції  використовують не менше 10 спроб і  визначають середній час реагування.

      При вимірюванні простої реакції  можна застосовувати лінійку  довжиною 40 см.

      В змагальних умовах час простої реакції  вимірють за допомогою контактних датчиків, які розміщені в стартових колодках (легка атлетика), стартовій тумбі в басейні (плавання) і т.д.

      Складна реакція характеризується тим, що тип  сигналу і внаслідок цього  спосіб відповіді невідомі (такі реакції  властиві переважно ігор і єдиноборств). Зареєструвати час такої реакції  в змагальних умовах дуже важко.

      У лабораторних умовах час реакції  вибору вимірюють так: випробуваному  пред'являють слайди з ігровими чи бойовими ситуаціями. Оцінивши ситуацію, випробуваний реагує або натисканням  кнопки, або словесниою відповіддю, або спеціальною дією.

      Контрольні  вправи для оцінки швидкості одиночних  рухів. Час удару, передачі м'яча, кидки, одного кроку і т.п. визначають за допомогою біомеханічної апаратури.

      Контрольні  вправи для оцінки максимальної частоти  рухів у різних суглобах. Частоту  рухів рук, ніг оцінюють за допомогою  теппінгтестов. Реєструється число  рухів руками (по черзі чи однієї) або ногами (по черзі чи однієї) за 5-20 с.

      Контрольні  вправи для оцінки швидкості, що проявляється в цілісних рухових діях. Біг на 30, 50, 60, 100 м на швидкість подолання  дистанції (з низького і високого старту). Вимірювання часу здійснюється двома способами: вручну (секундоміром) і автоматично за допомогою фотоелектронних  і лазерних пристроїв, що дозволяють фіксувати найважливіші показники: динаміку швидкості, довжину і частоту  кроків, час окремих фаз руху. 

Висновки

      Не  викликає сумніву ствердження про  те, що сила, як фізична якість, завжди необхідна, і певним чином проявляється при виконанні фізичних вправ. Рівень розвитку силових можливостей позначається на результатах виконання вправ, проте, залежить від таких якостей, як швидкість та витривалість.

      Швидкість найбільш тісно пов'язана з такими фізичними якостями, як сила і гнучкість, а найменш - з витривалістю. У комплекс показників швидкості входять: стартова швидкість, швидкість бігу, швидкість  оцінки ситуації на полі ситуації, швидкість  тактичного мислення.

      Швидкісні здібності дуже важко піддаються розвитку. Можливість підвищення швидкості  в локомоторним циклічних актах  дуже обмежена. У процесі спортивного  тренування підвищення швидкості рухів  досягається не тільки впливом на власне швидкісні здібності, а й  іншим шляхом – через виховання силових і швидкісно-силових здібностей, швидкісної витривалості, вдосконалення техніки рухів та ін, тобто через вдосконалення тих чинників, від яких істотно залежить прояв тих чи інших якостей швидкості.

      Швидкісно-силові здібності характеризуються неграничними напругами м'язів, що їх виявляють  з необхідною, часто максимальною потужністю у вправах, виконуваних  зі значною швидкістю, але не досягає, як правило, граничної величини. Вони проявляються в рухових діях, в  яких поряд зі значною силою м'язів потрібне і швидкість рухів (наприклад, відштовхування у стрибках у довжину  і висоту з місця та з розбігу, фінальне зусилля при метанні  спортивних снарядів і т.п.). При цьому  чим значніша зовнішнє обтяження, долається  спортсменом (наприклад, при підйомі  штанги на груди), тим більшу роль відіграє силовий компонент, а при меншій обтяження (наприклад, при метанні  списа) зростає значимість швидкісного  компонента.

      Розвиток  швидкісно-силових якостей повинен  відбуватись за обов’язковими вимогами. У мікроциклі розвиток швидкісно-силових якостей необхідно проводити у день після повного відновлення.

      Для розвитку спеціальної витривалості необхідно застосовувати комплексні вправи, в яких повинно бути чергування різних механізмів енергопостачання. При проведенні ігрових вправ, або інтервальних вправ необхідно дотримуватися головної умови – зберігати протягом рухової дії інтенсивність на рівні запланованої.

      Педагог з фізичної культури і спорту завжди повинен творчо підходити до вибору методів виховання силових здібностей займаються, враховуючи природний індивідуальний рівень їх розвитку та вимоги, передбачені  програмами з фізичного виховання  і характером змагальної діяльності. 

Список  використаних джерел

1. Бобровник В. Особливості фізичної підготовленості кваліфікованих бігунів на короткі та середні дистанції, членів резервної збірної команди України з легкої атлетики/ В.Бобровник, О.Криворученко// Теорія і методика фізичного виховання і спорту: наук.-теорет. журн. / вид. Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. - 2010.- С. 12-16
2. Вдосоконалення швидкісно-силових здібностей спорсменів ігрових видівх спорту / Є.П.Волков, Є.Я.Стрєльникова, Т.П. Ляхова // Слобожанський науково-спортивний вісник, 2009. - № 2. – С.31-34.
3. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта: учебник для вузов/ Л.В.Волков; М-во образования и науки Украины. - К.: Олимпийская литература, 2002.- 294 с.
4. Галіздра А.А. Структура спеціальної фізичної підготовленості волейболістів/ А.А.Галіздра// Теорія та методика фізичного виховання: наук.-метод. журн. / засн. і вид. -- ТОВ "ОВС". - 2008.- С. 7-9.
5. Деминский А.Ц. Основы теории и методики физического воспитания: Учеб.пособ. для институтов и факультетов физического воспитания. / А.Ц. Деминский. – Донецк: Донеччина, 1995. – 520с.
6. Дрюков В.О. Впровадження сучасних технологій у практику підготовки висококваліфікованих спортсменів / В.О. Дрюков, Ю.О. Павленко, Ю.А. Юхно // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту.- Харків. -2003. - № 3.- С. 52-56.
7. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания. Изд. 2-е. / В.М. Зациорский. – М.: Советский спорт, 2009. – 200с.
8. Камаев О.И., Хохлов Г.Г., Попов А.М., Корж В.П., Камаева Е.К. Целенаправленное обучение спортивным двигательным действиям. – Учебное пособие. – Харьков: ХаГИФК, ХГПУ, 1996. – 56 с.
9. Козлова О. Особливості системи спортивного тренування спортсменів високої кваліфікації в різних видах легкої атлетики в умовах професіоналізації/ О.Козлова// Спортивний вісник Придніпров'я: наук.-теорет. журн. / засн. Дніпропетровський держ. ун-т фізичної культури і спорту. - 2010.- С. 77-80.
10. Козлова О. Побудова тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів протягом року на етапі збереження вищої спортивної майстерності/ О.Козлова, С.Совенко// Теорія і методика фізичного виховання і спорту: наук.-теорет. журн. / вид. Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. - 2010.- С. 37-42.
11. Лапутин А. Н. Современные проблемы совершенствования технического мастерства спортсменов в олимпийском и профессиональном спорте. / А.Н. Лапутин // Наука в олимпийском спорте ,№ 2, 2001.- С. 38-46.
12. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов: учебное пособие/ Л.П.Матвеев. - К.: Олимп. лит., 1999.- 320 с
13. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте: учебник/ В.Н.Платонов. - К.: Олимп. лит., 1997.- 584 с.
14. Платонов В.Н., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсменів // В.Н. Платонов, М.М. Булатова - К.: Олімпійська література, 1995. - 320с
15. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання: навч. посіб./ С.І.Присяжнюк; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учб. л-ри, 2008.- 504 с.
16. Профессиональный спорт: учебник/ под. ред. С. И. Гуськова, В. Н. Платонова. - К.: Олимп. лит., 2000.- 392 с
17. Решетников Н.В. Физическая культура: учеб. пособие для студ. сред. проф. учеб. заведений/ Н.В.Решетников, Ю.Л.Кислицын. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Academia : Мастерство : Высшая школа, 2000.- 150 с.
18. Романенко В.А. Двигательные способности человека/ В.А.Романенко. - Донецк: Новый мир, 1999.- 336 с.
19. Собко І.П. Вдосконалення фізичної підготовки стрільців-спортсменів/ І.П.Собко// Теорія та методика фізичного виховання. - 2007.- С. 16-18
20. Теория и методика физического воспитания. Общие основы теории и методики физического воспитания: Учебник в 2-х томах / Под редакцией Т.Ю. Круцевич. — Том 1. — К.: Олимпийская литература, 2003. — 423 с.
21. Теорія і методика фізичного виховання : підруч. для студен. вищ. навч. заклад. фізичного виховання і спорту [в 2 т. і за ред. Т. Ю. Круцевич] – К. : Олімпійська література, 2008. – 391 с.
22. Уилмор Д.Х. (Уилмор, Дж. Х.) Физиология спорта и двигательной активности: учебник/ Д.Х.Уилмор, Д.Л.Костилл; Пер.с англ. - К.: Олимп. лит., 1997.- 504 с.