Паливно-енергетичний комплекс України

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….......4

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО РИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

1.1. Характеристика ринку паливних та енергетичних товарів…………………5

1.2. Регулювання діяльності ринку паливних та енергетичних товарів…11

РОЗДІЛ II. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГОРИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

  2.1. Динаміка споживання паливних та енергетичних товарів у різних країнах світу………………………………………………………………………..………...14

  2.2. Динаміка споживання паливних та енергетичних товарів в Україні…………………………………………………………………………...….21

2.3. Місце України на світовому ринку паливних та енергетичних товарів…26

РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ЗМІНИ СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ…………………………………………………………………………...31

ВИСНОВКИ……………………………….………………..……………………..43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….……45

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….....47

 

ВСТУП

На сучасному етапі  взаємодії суб`єктів ринку енергетичних товарів в умовах розвитку процесів глобалізації та трансформації світового госоподарства є особливо актуальним. З переходом господарств постсоціалістичних країн до принципів ринкової та відкритої економіки та зміни геополітичної системи стосунків між цими країнами виникає потреба у формуванні нової моделі економічних та політичних взаємовідносин цих держав.

Система енергетичних стосунків  держав Євразії є одним з основних елементів цієї моделі і нині також  перебуває у стадії активного  розвитку. Україна з огляду на своє географічне положення є активним учасником цих процесів, що визначає актуальність дослідження її паливно-енергетичного комплексу у цьому аспекті. Необхідність розробки стратегії розвитку ПЕКу України в умовах трансформації системи економічних і політичних відносин держав Євразії зумовила потребу дослідження впливу на паливно-енергетичний комплекс держави з боку її зовнішнього середовища – системи міжнародних економічних відносин.

Вплив зовнішнього середовища на паливно-енергетичний комплекс держави  неможливо розглядати відокремлено від питань економічної глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства.

Об’єктом дослідження  курсової роботи  є ринок паливних та енергетичних товарів.

Суб`єктами дослідження курсової роботи є фізичні, юридичні особи, підприємства, міжнародні організації, фірми, держави на ринку паливних та енергетичних товарів.

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ СВІТОВОГО РИНКУ ПАЛИВНИХ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ТОВАРІВ

1.1.  Характеристика  ринку  паливних та енергетичних товарів

     Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) відіграє найважливішу роль у світовій економіці, тому що без його продукції неможливе функціонування усіх без винятку галузей. До складу ПЕК входять газова, нафтова і вугільна промисловості, енергетика [1, с. 324].

Світовий  попит на первинні енергетичні ресурси (ПЕР) у 1995 –  2015 рр. буде зростати повільніше, ніж у 80-і роки ХХ ст. (без урахування колишнього СРСР), і ця тенденція збережеться в наступні десятиліття XXI ст. Одночасно буде підвищуватися ефективність їхнього використання, особливо в промислово розвинутих країнах. Як вважають фахівці, у цей період загальне споживання усіх видів ПЕР у світі може зрости приблизно в 1,6 – 1,7 рази і складе близько 17 млрд. т умовного палива. При цьому в структурі споживання домінуючий стан збережеться за паливно-енергетичними ресурсами органічного походження (більш 94%). Частка енергії АЕС, ГЕС та інших не перевищить 6%.

У загальному обсязі виробництва і споживання ПЕР лідируючу роль збереже нафта, на другому місці залишиться вугілля, і на третьому – газ. Проте в структурі споживання частка нафти впаде з 39,4% до 35% при зростанні частки газу з 23,7% до 28%. Трохи знизиться частка вугілля – з 31,7% до 31,2%. Невелике  збільшення частки неорганічних енергоресурсів буде відбуватися на тлі скорочення питомої ваги атомної енергії – з 2,3% у 1995 р. до 2% до 2015 р.

Структура ПЕК у світовому господарстві визначається видами використовуваної первинної енергії і балансом між ними. У таблиці 1.1 наведені джерела первинної енергії і відповідні їм види вторинної енергії, що виходить у результаті переробки.  

 

                                                                                                    Таблиця 1.1

                            Види первинної і вторинної енергії

Види первинної  енергії	Відповідні  їм види вторинної (перетвореної) енергії
1. Кам'яне і буре  вугілля	Кокс, агломерати, електроенергія
2. Нафта	Бензин, гас, дизельне паливо, мазут
3. Природний газ	Енергія теплоелектростанцій
4. Вода	Гідравлічна енергія
5. Уранові і т. п. руди	Атомна енергія

 

 

Наприкінці 90-х років  ХХ ст., як відомо, відбулося уповільнення темпів економічного розвитку фактично в усіх країнах світу. У державах ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку, в яку входять 29 промислово розвинутих країн), зокрема, у Японії (яка пережила глибокий спад) економічне зростання у середньому склало 2,2% [1, с. 330].

У міру зниження темпів економічного розвитку скорочувалися  темпи приросту споживання ПЕР. Визначений вплив на обсяги споживання ПЕР і їхні структури зробило різке зниження цін на нафту, що почалося наприкінці 1997 р. Така тенденція зберігалася до кінця століття, але на початку XXI століття ціни пішли вгору і продовжують зростати. Передбачається, що видобуток нафти підвищиться, частка природного газу у структурі як споживання, так і виробництва також безупинно буде зростати. Так, у середньому в структурі виробництва частка природного газу виросла на 0,1%. Знижується частка вугілля в структурі споживання, що свідчить про заміщення нафтою і газом деякого його обсягу.

Як вважають експерти, виробництво і споживання енергії атомних і гідроелектростанцій недостатнє, їхнє становище у паливно-енергетичному комплексі світової економіки ще невисоке, а частка в паливно-енергетичному балансі світу не перевищує 5,5%.

Найбільш  швидкими темпами електроенергетика  розвивалася в  50 – 60 рр. XX століття. Практично за цей період відбулося подвоєння виробництва електроенергії, країни стали переходити на енергозберігаючі технології.  Лідерами  у виробництві  енергії  традиційно  є:    США – 3,0 трлн. кв/год; РФ – 1,1 трлн. кв/год; Японія – 1,0 трлн. кв/год; КНР – 0,66 трлн. кв/ч.

Структура споживання первинних  енергоресурсів у світовому господарстві має такий вигляд: нафта – 41,2%; тверде паливо – 28,3%; газ – 22,3%; атомна енергія – 9%; ГЕС та інші нетрадиційні джерела – інше споживання.

Географічно споживання енергії у світовому господарстві складається в такий спосіб: розвинуті країни – 53%; країни, що розвиваються – 29%; СНД і країни Східної Європи – 18%.

Основні найбільші у світі джерела видобутку енергоресурсів такі:

• нафта – Самотлор (Західна Сибір, Росія), Саудівська Аравія і Кувейт;
• газ – Республіка Комі, Уренгой (Росія), Голландія, США [3, c. 115].

Приріст обсягів доведених запасів нафти, що здобуваються, відзначався у Венесуелі, Бразилії, Нігерії й Австралії, а природного газу – у Саудівській Аравії, Ірану, ОАЭ, Нігерії, Єгипті, КНР, Австралії і США. Незважаючи на це, вони не змогли заповнити обсяги їхнього видобутку.

Поряд із зростанням споживання нафти і газу активно застосовуються нетрадиційні види і джерела енергії, що відбиває прогресивні зрушення в структурі ПЕК світового господарства. Ці види енергоресурсів є більш ефективними і сприяють зниженню енергоємності та матеріалоємності виробництва і переробці енергії з одного виду в іншій.

Лідируючі позиції в  групі паливно-енергетичних товарів  займає нафта. Цей товар є в  сучасних умовах унікальним видом енергетичних ресурсів, замінити який у масовому масштабі в найближчій перспективі  не є можливим. Відповідно до оцінок ОПЕК, відносна частка нафти у світовому енергоспоживанні в 1995 р. складала 40%, а в 2010 р. знизилася до 36%. У той же час частка газу у світовому енергоспоживанні в 1995 р. склала 20,7%, а в 2010 р. зросла до 21,3%.   Щодо інших джерел енергії то,  частка  твердих видів палива зросла  з 29%  у 1995 р. до 32%  у 2010 р., а частка гідроенергії і ядерної енергії за той же період збільшиться з 10 до 11% [3, c. 120].

Розвідані запаси нафти  наприкінці  90-х років оцінювалися в 270 – 300 млрд. т (прогнозні оцінки – 840 млрд. т).

Очікується різке зростання  світового споживання нафти –  з  73 млн. барелей у день у 2003 р. до 79 млн. барелей у 2011 р. (1 барель = 150 літрів). Забезпеченість світової економіки розвіданими запасами нафти при такому рівні видобутку  складає 45 років. Причому ОАЄ можуть зберігати сьогоднішній обсяг нафтовидобутку близько 140 років, Саудівська Аравія – 90 років, Росія – 23 роки, США – менш 10 – 12 років. Однак при існуючій техниці добувається тільки 30 – 35% існуючих запасів. 

Нафтовидобувна промисловість  у світовому господарстві  розвивається в обмеженій кількості країн внаслідок крайньої нерівномірності розміщення сировинної бази. Поклади нафти, придатні для промислової розробки, зосереджені лише в декількох районах земної кулі, головним чином – у країнах Перської затоки (2/3 світових запасів), у північно – західних районах Росії, країнах Карибського басейну і у Західній Африці. Близько 77% запасів зосереджено в країнах ОПЕК, а частка цих країн у світовій торгівлі нафтою складає близько 65%. У той же час на світовому ринку нафти в останнє десятиліття підсилюється роль нових експортерів, що не входять в ОПЕК, - Мексики, Великобританії, Норвегії, АРЄ. Розвідані запаси нафти у світі розподіляються в таких спосіб (%): Саудівська Аравія – 25,4; Ірак – 11; ОАЕ – 9,4; Іран – 9,1; Венесуела – 6,8; Росія – 4,8; Китай – 2,4; США – 2,4. На країни ОЕСР припадає тільки 12% світових запасів нафти. Залежність цих країн від імпорту нафти, у тому числі із країн – членів ОПЕК, залишається дуже високою: на 99,7% у Японії; 95,8% у Франції; 95,4% у Німеччини; 39,4% у США [4, с. 46].

Нестабільність у районі Перської затоки, де зосереджені значні запаси нафти, впливає на світові  ціни і стимулює нагромадження запасів  на випадок непередбачених ситуацій. Важливим фактором, що впливає на розвиток нафтової промисловості, є те, що залучення значних інвестицій пов’язане з визначеними труднощами. На ринок нафти істотно впливають і прийняті багатьма країнами заходи для охорони навколишнього середовища, що пов'язано з проблемою глобального потеплення клімату в результаті викиду в атмосферу газів, що створюють парниковий ефект.

На частку США припадає близько 1/4 світового споживання нафти,  частка в загальносвітовому видобутку останнім часом істотно знизилася приблизно до 12%. Очікується, що світовий попит на нафту в найближчі роки буде збільшуватися в країнах, що розвиваються, і країнах азіатського регіону.

Доведено, що  світові  запаси  природного  газу  складають  близько   144 трлн. м³, забезпеченість запасами складає близько 70 років. У перерахуванні на умовне паливо запаси газу наблизся до доведених запасів нафти, а нинішній видобуток газу складає менш 60% від нафтовидобутку.

Світові запаси природного газу за останні роки накопичувались більш високими темпами. Серед фахівців існує думка про більш широкий географічний розподіл запасів газу в порівнянні з нафтою. Основні запаси газу зосереджені в двох регіонах: у СНД і на Близькому Сході – майже 72% доведених запасів (у тому числі в СНД – близько 38,4%). На США і Канаду приходиться близько 4,5%, на західноєвропейські країни – ледве більш 3%.

Споживання природного газу є перспективним напрямком, оскільки при його згорянні не спостерігаються  істотні  негативні наслідки, а також існує достатня ресурсна база.

Очікується зростання  споживання газу в країнах ОЕСР для  виробництва електроенергії, що пов'язано з підвищенням  коефіцієнту корисної дії (ККД) газових турбін і відносно низькими витратами на будівництво таких електростанцій у порівнянні з вугільними станціями аналогічної потужності. У західноєвропейських країнах газ поставляється в основному з родовищ Північного моря, Нідерландів, Росії й Алжиру [4, c. 50].

Торгівля зрідженим  газом зосереджена в основному  в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (близько 75% світової торгівлі цією продукцією). Основним імпортером є Японія, зростання імпорту очікується в республіці Корея і на Тайваню.

Відзначається збільшення попиту на продукти переробки природного газу – етан, зріджені нафтові гази і важкі конденсати.

Вугілля є найбільш розповсюдженим із усіх видів паливно-енергетичних ресурсів органічного походження. Його запаси перевищують сумарні запаси нафти і газу. Світові розвідані  запаси складають понад 5 трлн. т, а  вірогідні – близько 1,8 трлн. т, при  сучасному рівні світового видобутку 4,5 млрд. т у рік забезпеченість запасами складає 440 років. Вугільні ресурси розвідані в 75 країнах світу, більш 96% запасів зосереджено в 10 країнах: США (445 млрд. т), Китаї (272), Росії (200), ПАР (130), Німеччині (100), Австралії (90), Великобританії (50), Канаді (50), Індії (29) і Польщі (25). На вироблення електроенергії витрачається близько 65% вугілля, що добувається. Використання  вугілля в цій сфері стримується в зв'язку з утворенням значної кількості вуглекислого газу при його спалюванні, що сприяє утворенню парникового ефекту в атмосфері. Галуззю, у якій активно використовується вугілля, є також і металургія [2, c. 120].