Міжнародні відносини та зовнішня політика. Лекции

Після врегулювання в Європі, де Радянський Союз потратив значні зусилля, СРСР пробує зайняти домінуючі позиції і  у питаннях далекого сходу. В  березні 48 року СРСР виступає фактично з першими  своїми пропозиціями про заборону військової промисловості і саме в цей час з’являються перші проекти мирних угод. І ось тут головний біль починається у США. Був такий Джон Кенон він керував зовнішньополітичним відділом планування. Його відділ проаналізувавши ситуацію, зробив висновок, що після підписання мирної угоди, американські війська повинні будуть вийти з території Японії. І зважаючи на те, що економічна ситуація в Японії була досить не простою і це створює серйозні переваги для участі СРСР в подальшій участі у вирішенні проблеми. США вирішили взяти подвійний курс: мирний договір з одного боку; створення на території Японії військової присутності США (військової бази). В цей час очевидна стала різниця між підходами США і СРСР до японського врегулювання. Далекосхідна комісія, яка працювала в Вашингтоні могла тільки давати поради, але вся влада була у Макартура. І він діяв досить самостійно. Тим не менш і США і СРСР продовжили роботу над текстом мирного договору але мета для двох країн була різна. Для США – це система військового співробітництва з умовою створення військової присутності; а для радянського Союзу – територіальні цілі. Першим кроком для підготовки США зробили підписавши договір Анзюс – договір про створення військово-політичної організації (вересень 51 року). Згідно цього договору збройний напад на одну із країн в зоні Тихого океану представляв би небезпеку для кожної країни. І хоча Японія не згадувався, чітко простежувався прояпонський характер. На початку вересня планувалося зібрати мирну конференцію для підписання мірної угоди. До цього США, пам’ятаючи про Дунайську конференцію, розіслало свій варіант договору, запросила всі зацікавлені країни, але натякнула, що приїжджати на конференцію треба лише для підписання але не для обговорення. СРСР взяв до 28 поправок до договору і поїхав до Сан-Франциско (Сан-Франциська мирна конференція 4-8 серпня 1951 р). Він побачив що серед списку запрошених не було Китайської республіки, КНР, В’єтнаму, Монгольської республіки. (коли мова йшла про закінчення Другої світової війни, Рузвельт захвилювався. Він розумів що перемогти Маньчжурію буде досить складно. На ялтинській конференції він запропонував Сталіну приєднатися до війни з Японією. Сталін пам’ятав, що існує договір про нейтралітет і треба щось видумати, щоб його порушити. Сталін розумів також що воювати після такої кровопролитної війни в Японії – це досить серйозний крок і треба було пояснювати що отримає СРСР при вступі у війну з Японією. Він також пам’ятав, що під час війни з  Японією ще в 1904 р. ще Росії деякі території перейшли до Японії в результаті Корсунського договору. Сталін запропонував, що він вступить у війну але треба повернути Сахалін і Курильські острови. Сталін отримав цю згоду, вступив у війну з Японією, перемагає Маньчжурію. І першим чином окупував бажані території). І в 51 році постає вимога закріпити юридично ці території. Але президентом вже був Трумен. Не добившись підтримки з боку США, СРСР приїжджає до Сан-Франциско з цією ж метою.  США зробили вигляд, що нічого не знають, але знайшли компроміс: вони готують свій проект договору, в якому написано, що Японія відмовляється від Курильських островів але не написано кому ці острови переходять. І цей договір підписується. СРСР договір не підписав. Договір вступає в силу з таким змістом: припиняється стан війни, усі країни визнають суверенітет Японії; Японія визнає незалежність Кореї, Японія визнає, що відмовляється від груп островів в Тихому океані і визнає опіку над цими островами США. Між Японією і США був підписаний двосторонній договір безпеки в цей же день після Сан-Франциської конференції. В січні  52 року США підписується японсько-американська адміністративна угода, в якій регулювались умови про обслуговування 600 американських об’єктів.

Одночасно з підписанням Сан-Франциської  угоди припиняють свою роботу Союзна Рада і Далекосхідна Комісія. Починаючи з 51 року практично всі відносини між СРСР і Японією були відсутні. І СРСР і Японія розуміли, що дві великі держави не можуть просто співіснувати. Тільки в 55 року після смерті Сталіна відновляються переговори. 15 червня СРСР – свій проект договору: припинення стану війни, відновлення дипломатичних відносин; розвиток дружніх зв’язків, готовий був відмовитись від репарацій. І десь в кінці - визнання суверенітету СРСР над Курильськими островами. Японія погодилась на усе, але ми залишаємо свої територіальні претензії, залишок військових баз, і вільна ловля риби в  районі Курильських островів. 9 серпня 55 року СРСР по дипломатичних каналах дає згоду передати Японії тільки 2 з чотирьох островів (найближчих до Японії – Хабомаї і Шакотан). Інші два острови називались Кунашир і Ітуруп. 19 жовтня 56 року була опублікована сумісна радянсько-японська декларація, яка припиняє стан війни, яка відновлює дипломатичні і консульські відносини і саме в цій декларації СРСР підтверджує свою позицію про повернення двох островів за умови підписання мирного договору. У Японії питань нема. Договір готували 4 роки. Поступово виникло питання: за що віддавати два острови. В 60 році підписується черговий японо-американський договір про взаємне співробітництво і безпеку. Японія дозволяла атомним американським кораблям заходити до деяких портів Японії.  27 січня з’являється “пам’ятна записка радянського уряду”. Нова військова угода несумісна зі зміцненням незалежності Японії. Після цього знов наступає  охолодження і тут виникають проблеми Японії з США. Японія досить довго терпіла присутність баз США. На початку 60 років, розуміючи що ця проблема може бути дуже дратуючою, спроба розпочати переговори. В березні 69 року прем’єр міністр Японії Сато заявив що буде наполягати на виведенні ядерної зброї з цього регіону. В 69 році США приймають рішення про те, що ядерна зброя повинна бути тільки на території США. Це співпало  з точкою зору Японії. В 72 році США передали права на Окінаву (острів, де була військова база Японії).

      Проблема  північних території залишалась невирішеною до 73 року. Прем’єр міністр  Танака прибуває в Москву. Японський  уряд готовий до більш серйозного розширення економічного співробітництва. Фактично Японія пропонує викупити ті два острови за колосальні інвестиції. В цей час трапився інцидент з Радянським літаком. 76 рік. Радянський льотчик Белєнко вирішує “вибрати свободу” шляхом передачі Японії сучасного винищувача Міг-25. Такого літака у НАТО не було. Він перелітає на військово-повітряну базу Японії і здається командуванню. СРСР просить політичний притулок.  Літак був повністю споряджений. США повертали літак 4 дня. За цей час спеціалісти повністю розібрали, зібрали, сфотографували і повернули СРСР. СРСР  образився і до кінця 80 років це питання не поставало більше.  Японці в кінці 80 років пропонують, що якщо буде передача 4 островів, то Японія будує під ключ багатомільйонні міста. Історично так сталося, що курильські острови розвідали Росіяни а Сахалін - Японці. Потім вирішили помінятися (ще до війни російсько-японської). Потім під час війни японці додали до курильських островів Сахалін. Під час Другої світової війни СРСР окупує і те і те. Щодо Сахаліну питань нема, але Курильські острови. Якщо не було б статті у Сан-Франциському договорі, що Японія відмовляється від цих островів. Тому проблема північної території досить не вирішена.  

Німецька  проблема міжнародних  відносин.

1. боротьба навколо німецького врегулювання після Потсдамської конференції;
2. Берлінська криза 48 – 49 років;
3. Проголошення ФРН і НДР;
4. Німецька проблема в контексті європейської безпеки;
5. Вступ ФРН в НАТО.
6. Нова східна політика ФРН.

З самого початку було вирішено що німецька проблема розпочне своєї регулювання  після союзників. СРСР сформулював  свою позицію в документі “про долю Німеччини і про мирний договір з нею”. Після другої світової війни Німеччина була поділена спочатку на 3 потім на 4 сектори. І таким же чином і Берлін. СРСР наполягав на створення центрального німецького уряду, який би контролював всю територію не дивлячись на зони окупації. Але це не влаштовувало Західні країни. І тому в кожній зоні окупації було створено свою адміністрацію. Проблема: Яка сила (СРСР чи Захід) зможуть залишити свій вплив для того щоб об’єднати Німеччину під своїм контролем. І лише тоді, коли стало зрозуміла що ні одна із сторін не буде віддавати своїх позицій, розпочинаються сепаратні підходи до врегулювання проблеми. В грудні 46 року перший крок до створення двох німецьких сепаратних держав (об’єднання англоамериканської зони – “бізонія”). Мова йшла про так зване економічне об’єднання. бо на той час вплив з його плановою економікою в своїй окупаційній зоні був вищий. Щоб протистояти такій позиції і було створено дві зони. В березні 47 року на Московській сесії ради міністрів закордонних справ була обнародувана доповідь Гувера, де вперше прозвучала пропозиція про створення сепаратної західнонімецької держави. На протязі перших післявоєнних років ні про який німецький уряд мова не йшла.

В травні 47 року було підписано англо-американську угоду про реорганізацію двохзональних економічних органів. Через декілька місяців було зроблено ще один крок: розповсюдження плану Маршала на території Західної Німеччини. З цього періоду проходить швидкий зріст рівня життя на заході. Окрім цього на території західних окупаційних зону було створено економічну раду. Але фактично вона була наділена парламентськими функціями. Окрім неї було створено виконавчий комітет з урядовими функціями, тобто виконавчий орган. І також 6 директоратів з функціями галузевих міністерств. Тобто розпочинається створення структури майбутньої сепаратної держави.

В листопаді – грудні 47 року – п’ята  Лондонська сесія Ради МЗС. СРСР робить спробу проконтролювати цей процес і виступає з пропозицією створення  загального уряду, підписати з цим  урядом мирний договір, проект договору обговорити на мирній конференції держав антигітлерівської коаліції. Але рішення з боку Західних держав було незворотнє – рух на створення сепаратних держав. Розширюється повноваження економічної ради. Вона фактично отримала форму нижньої палати. Створюється верхня палата, так звана Рада Земель. Було створено фактичний уряд під назвою адміністративна рада. Створюється адміністративний суд і Центральний банк Земель.  На цей час Франція погодилась включити свою зону окупації до майбутньої держави. Все було готове для проголошення сепаратної держави. В лютому 48 року проходить сепаратна Лондонська Нарада. В ній брали участь США, Великобританія, Франція, країни Бенілюксу. На цій нараді було принципово проголошення рішення про створення держав. Було рішення проголосити державу, створити конституцію але залишити окупаційний стан. Було прийнято остаточне рішення приєднати Саарський рудний басейн до Франції.  Треба було провести таку акцію,  яка б наочно продемонструвала план західних країн і перевірила реакцію СРСР.

В червні 48 року проходить сепаратна  грошова реформа. На території Західної Німеччини вводиться нова західнонімецька  марка. СРСР нічого зробити проти  обігу нової марки не міг. Пізніше  в червні німецька марка розповсюджується на західні сектори Берліну. СРСР дізнався про це за тиждень і друкує свої східні марки. Але це не вплинуло на хід подій. СРСР вводить блокаду західної частини. Були блоковані автошляхи, залізниці. Поставки починаються робити літаками (деякі дні 10 тис. Тон щоденно). Спочатку СРСР був певен, що треба протриматись до осені. Але не пощастило і умови польоту були чудовими. Не було туманів. СРСР запропонував зняти західну марку, а СРСР зніме блокаду. Західні країни не погодилися. Тобто фактично блокада Берліну продовжувалась до 49 року. Більш того, західні німці були настільки перелякані, що після того, як припинили  блокаду, то вони створили недоторканий запас. Фактично весною 48 року блокада була знята але демонстративно повітряний міст існував до жовтня 49 року. В червні 49 року США, Франція і Англія приймають рішення про створення централізованої окупаційної адміністрації, як перший крок до створення централізованої західнонімецької держави. Проходять вибори в Бундестаг. Вересень 49 року проголошується Федеративна Республіка Німеччини. (Книжка – “Припинення блокади збіглося в часі зі схваленням військовими губернаторами Основного закону Західної Німеччини, урочисто оприлюдненого 23 травня 1949 р. Ця дата вважається днем створення ФРН). СРСР нічого не залишалось як проголосити Німецьку Демократичну Республіку. СРСР передав НДР функції управління, залишивши тільки контрольну комісію. Всі внутрішні функції виконувалися НДР. 7 жовтня проголошено НДР, 15 жовтня між нею і СРСР встановлено дипломатичні відносини.

Розпочинається новий період в історії німецьких держав. Перш за все мова йшла про розпочату економічну інтеграцію. В травні 50-го року з’являється план Шумана – міністра закордонних справ Франції. Мова йшла про об’єднання зусиль провідних європейських країн у видобутку вугілля і сталі. 17 квітня було створено Європейське об’єднання вугілля і стали куди ввійшли Франція, Німеччина, Італія, країни Бенілюксу.

Отримавши суверенітет ФРН намагається  розширити свої повноваження. Направляє  США, Англії меморандум про нові принципи взаємовідносин між ФРН і окупаційними державами. Тобто пропозиція ФРН про нові умови відносин. Мирної угоди ще не було. Формально стан війни ще продовжувався. Окупаційні війська залишались на території ФРН але їх мета захист ФРН ззовні. Було прийнято пропозицію ФРН і зроблено крок до її економічної реабілітації.  В 50 році розпочинається війна в Кореї. Це був перший збройний конфлікт, який реально міг привести до третьої світової війни. І тому США звернулись до НАТО (створено в 49 рік) з тим, щоб розширити повноваження ФРН, щоб дати їй більше повноважень. План  Плевіна – згідно цьому плану Німеччина не має власної армії, але створює незначні збройні сили, які входять до складу об’єднаної збройної армії. Цей план досить широко обговорювався але реально реалізований не був. Було створено наступний крок – підписання в травні 52 року “загального договору” (Боннський договір). Це був міжнародно-правовий документ, в якому відмінявся окупаційний статус Німеччині. ФРН надавалася повна самостійність у внутрішній і зовнішній політиці, окрім питань пов’язаних з майбутнім об’єднанням і питань пов’язаних з західним Берліном. Передбачалось, що для європейської армії в рамках плану Плевіна Німеччина виставить 12 девізій. Наступного дня в Парижі (27 травня 1952р.) було обговорено і підписано договір про створення європейської оборонної спільноти. Це було розширення військових прав Західної Німеччини і фактичне створення армії. Пізніше Національні збори не ратифікували Паризький договір.  План створення європейської армії провалився.

В жовтні 54 року на Паризькій нараді проголошується створення європейської оборонної  спільноти під назвою “Західний  європейський союз”. Але для нас  рішення Паризької наради цікаве протоколом,  який передбачав приєднання ФРН до НАТО. Це був безпрецедентний крок західних країн. СРСР миттєво відреагував. В травні 55 року було створено Організацію Варшавського договору. Коли Німеччина отримала такий статус її активність значно підвищилася. В 55 році (вересень) відбувається візит західнонімецької делегації на чолі з Аденауером в Москву.