Місце Японії у світовій економіці

Розвиток економіки Японії слід пояснювати не стільки промисловою  політикою держави, скільки динамізмом приватного сектору. Політика держави  приносила позитивний результат  лише у тих сферах, де приватний  сектор вже здійснював власну динамічну  діяльність. Японський уряд просто надавав базову інфраструктуру та конкурентне  економічне середовище.

Ще однією особливістю  є програма надання допомоги (Official Development Assistance). У 1950х роках Японія почала надавати допомогу. Спочатку вона була менша за 500 мільйонів доларів, але з 1980х років почала зростати. Вже до 1992 ця допомога досягла рівню в 11 мільярдів доларів. Ця допомога направлена на країни, що розвиваються. Більша частина направляється до країн Азії, але цей показник падає. Основними принципами цієї допомоги визначаються: екологічний розвиток, недопущення міжнародних конфліктів, протидія торгівлі зброєю, демократизація та перехід до ринкової економіки. Видимим наслідком цієї допомоги є швидкий розвиток Кореї, яка на початку дуже сильно користувалася іноземною допомогою, в тому числі і японською.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗЕД країни/об’єднання (торгівля, інвестиції, технології, робоча сила). Стратегія.

У післявоєнний період Японія була одним з основних та найбільш активних учасників багатосторонньої міжнародної торгівельної системи. Торгова політика Японії була повністю заснована на ГАТТ та на принципі найбільшого сприяння. До того ж, Японія не приймала участі ні в яких преференційних регіональних угодах та продовжувала критикувати інші країни, які прагнули до регіональної економічної інтеграції, аж до середини 1980х років, коли вже багато таких ініціатив почали впроваджуватися. І у Японії були на те причини. По-перше, досить довго Японія підтримувала високі темпи зростання, а тому не відчувала необхідності у захисті місцевого ринку за рахунок дискримінаційних угод. По-друге, країна була в більшій мірі пасивним гравцем у будівництві нової системи міжнародної торгівлі.

Але політика Токіо досить сильно змінилася після азійської  кризи 1997 року. Основним засобом для  відновлення економік країн Азії був експорт електроніки до США, тому азійські країни, щоб забезпечити  собі стабільний місцевий ринок, почали процес регіональної інтеграції. Також  азійська криза показала рівень взаємозалежності країн, а тому заходи по відновленню  також мали бути спільними.

Основою сучасної японської  стратегії з регіональної інтеграції є давнє суперництво з Китаєм. Азійська криза пройшла майже непомітно для Китаю, що показало втрату Японією свого лідерства. Досить довго Японія утримувалася від участі в процесах регіональної інтеграції, а тому відстала від Китаю. Зараз Японія знаходиться в процесі створення Зон Вільної Торгівлі з країнами Азії та Америки, які дозволять їй конкурувати з Китаєм: Корея, Австралія, Канада, Колумбія, Перу тощо.

Зовнішня торгівля Японії за товарами. В імпорті переважає  нафта з Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів, текстиль з Китаю та кольорові метали з  Південної Африки та Китаю. Лідерами експорту є транспортні засоби до США та всього іншого світу, залізо та сталь до Кореї, Китаю та Тайланду, напівпровідники до Китаю, Тайваню  та Гонг-Конгу.

Країнами-імпортерами японської  продукції є: азійські країни (Китай, Корея, Тайвань), США, Євросоюз. Країнами-експортерами до Японії є: азійські країни (в першу  чергу, Китай), країни Середнього Сходу  та Євросоюз.

Історично головним інвестиційним  партнером Японії є США. Однак  поступово все більшу роль починають грати азійські країни.

Загальний обсяг інвестицій з Японії складає приблизно 965 мільярдів  доларів, а до Японії – 226 мільярдів  доларів. Тобто Японія є чистим експортером  інвестицій.

Притік та відтік мігрантів  у Японії є майже однаковим  – 297 тисяч іммігрантів та 282 тисяч  емігрантів. Більшість постійних  іммігрантів визначає метою свого  переїзду родинні зв’язки (в тому числі переїзд разом з родиною), на другому місці стоїть робота, як мета міграції. Серед тимчасових мігрантів переважають стажери, студенти та інші тимчасові робітники. Кількість біженців є дуже малою, не впливає на статистику. Основними  країнами, з яких іммігрують до Японії є: Китай, Корея, США, Філіппіни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

Bank, T. W. (б.д.). Doing Business 2013.

Japan Economy. (15 березень 2010 г.). Economy Watch.

Japan, T. E. (1999). Strategies for Reviving the Japanese Economy.

Kanamori, H. (б.д.). What accounts for Japan's high rate of growth. Economic Research Institute.

Kimura, F. (2009). Japan’s Model of Economic Development. United Nations University.

Lambert, B. H. (1996). Political and economic factors - Japan: an overview of market environment. European Institute of Japanese Studies.

Mosk, C. (2010). Japanese Industrialization and Economic Growth.

Nakaishi, N. (2010). Japan Announces Development of New Growth Strategy. Jetro.

OECD. (б.д.). International Migration Outlook 2011.

Vio, J. G. (б.д.). Japan's Regional Economic Integration Strategy. Asian Journal of public affairs, 20-35.

  Аванесов О.М. Економіка Японії: Учеб. посібник / Моск. ін-т міжнар. відносин. - М., 1983. - 119 с

 "Сім інструментів якості" у японській економіці / Укл. Е.К. Миколаєва. - М.: Изд-во стандартів, 1990. - 88 с. 

   Фінанси капіталістичних держав/ Ред. Болдирева. - М: 2002.