Місце Японії у світовій економіці

Київський Національний Університет імені  Тараса Шевченка

Інститут  Міжнародних Відносин

 

 

 

 

 

самостійна  робота

з дисципліни: «Світова Економіка»

на  тему : «Місце Японії у світовій економіці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Місце країни/регіону/інтеграційного об’єднання в світовій економіці

Японія — це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського  узбережжя Східної Азії. Основні  острови — Хоккайдо, Хонсю, Шікоку і Кюсю. Острови Рюкю (Окінава) розташовані на 600 км південніше острова Кюсю. У цілому, Японський архіпелаг складається приблизно з 3000 малих островів.

Карл Хаусхофер залічував Японію до «острівних країн з континентальним типом мислення».

Японія підтримувала тісні  зв'язки з Азією, насамперед із Китаєм, Кореєю й зобов'язана континенту практично всім: від писемності до засобів праці й виробництва. Безумовно, це запозичення збагатилося  й адаптувалося до особливостей національної самосвідомості й набуло самобутності.

Геополітика Японії й нині віддзеркалює особливості її географічного  положення та політичного становища. Острівне розташування, перенаселеність, нестача природних ресурсів, з  одного боку, а з іншого — могутня  промисловість, що динамічно розвивається, гостра потреба в ринках збуту  визначили прагнення Японії посісти  у світовому ладі місце, гідне  її потенціалу. Йдеться, зокрема, про  наполегливе бажання Японії стати  постійним членом Ради Безпеки ООН.

Найважливіша особливість  сучасного розвитку – це глобалізація економіки і поглиблення відносин взаємозалежності всередині міжнародної  спільноти.

Дуже важливо визначити, яким чином повернути цей процес на користь і процвітання людства. Японія вміло використовувала процес глобалізації. З 1985 р. через зростання  ієни Японія стала перекладати свої виробництва в азіатські та інші країни. Таким чином, надаючи допомогу в економічному розвитку країнам  Південно-Східної Азії, Японія змогла підвищити ефективність своєї внутрішньої  економіки. Японія відмовляється від  зайвих адміністративних норм і обмежень та проводить різноманітні реформи. Тим самим вона готується до виживання  в епоху "великої конкуренції". але на  Заході почали говорити, що Японія, закрита за своєю суттю, не зуміла впоратися з "глобалізацією  економіки" і ніби то це і стало  причиною її нинішнього економічного спаду. Однак статистика свідчить про  те, що Японія – невід'ємна частина світової економіки. Для США вона є експортером № 3 та імпортером № 2, а для Китаю – експортером № 3 та імпортером № 1.

   Японія  послідовно  виступала за створення і зміцнення  міжнародної економічної системи,  яка  завжди залишалася саме  багатосторонній і ґрунтувалася  на справедливих і ясних правилах. У цьому плані вона бере  участь в подальшому зміцненні багатосторонньої системи зовнішньої торгівлі, перш за все Всесвітньої торгової організації (СОТ), де, зокрема, розробляємо правила для нових галузей економіки. Діяльно бере участь у переговорах в рамках ОЕСР з прийняття багатосторонньої угоди про взаємні інвестиції та ряді інших.

Разом зі світовою спільнотою Японія активно займається вирішенням таких глобальних проблем, з якими  світ зіткнувся після закінчення "холодної війни", як екологічна проблема, тероризм, перенаселення, наркотики. Зокрема, в грудні 1997 р. в Кіото відбулася  міжнародна конференція з попередження глобального потепління клімату. На ній був прийнятий протокол, в  якому позначена мета: скоротити  з 2008 по 2012 р. більш ніж на 5% в порівнянні з 1990 р. сукупний викид в атмосферу  всіма розвиненими країнами шести  видів газів, що створюють парниковий ефект, у тому числі двоокису вуглецю. Це був великий успіх конференції, оскільки таким чином зроблено перший конкретний крок для запобігання  глобального потепління клімату  Землі.

     Японія докладає  максимальні зусилля до того, щоб шляхом широкого діалогу,  включаючи постійне спілкування  лідерів, домогтися реальних результатів  у вирішенні практичних завдань  японо-китайських відносин. грає все більш конструктивну роль у світовому співтоваристві Китай – це беззастережна передумова стабільності даного регіону і всього світу в ХХІ ст. Ось чому Японія буде надавати необхідне сприяння і співпрацювати саме в цьому напрямку.

    З Республікою Корея Японія Розділяє загальні цінності демократії та ринкової економіки, а також має спільні інтереси в галузі забезпечення безпеки. Ось чому відносини дружби і співробітництва з нею не тільки є основою політикою Японії на Корейському півострові, але й становлять одне з найголовніших напрямів її зовнішньої політики. Ведучи активний діалог і постійно обмінюючись думками з новою адміністрацією президента Кім Те Чжуна, Японія і надалі буде докладати зусилля до побудови таких відносин з Кореєю, які враховують минуле, але спрямовані в майбутнє.

Що стосується відносин з Північною Кореєю, то прагне до швидкого проведення 9-го раунду переговорів про нормалізацію японо-північнокорейських відносин. Тут у тісній співпраці з Кореєю та іншими країнами докладає зусилля до того, щоб поряд з виправленням ненормальних відносин, що зберігаються з повоєнних часів, сприяти миру і стабільності на Корейському півострові. Японія послідовно підтримуємо висунуту США та Кореєю ідею чотиристоронньої зустрічі. Що стосується проблеми північнокорейського ядерного зброї, то Японія і надалі у тісній співпраці з США, Кореєю та іншими країнами будемо активно брати участь у роботі КЕDO, Організації розвитку енергетики Корейського півострова.

Перед Японією стоїть завдання підтримки добрих економічних зв'язків з США. Адже дві наші країни спільно здійснюють більше 40% сукупного світового ВВП. Це завдання тим більш важлива, якщо врахувати, що на Японії і США лежить обов'язок по активному сприянню розвитку світової економіки, яка вступає в ХХІ ст.

    Фактичними союзниками  США та Японія стали в 1981 p., підписавши мирний договір і «договір про безпеку». Головна теза цих договорів — «відбиття радянської загрози». У своїй зовнішній політиці Японія надає важливого значення союзницьким відносинам зі Сполученими Штатами Америки, але в той же час виявляє глибоку зацікавленість у міжнародному співробітництві.

 

    Користуючись значною  фінансовою допомогою США, Японія  після Другої світової війни  досягла найвищих у світі темпів  розвитку промисловості й сільського  господарства, приросту товарів  і послуг. Середньорічні темпи  зростання ВВП до 90-х років XX ст. становили близько 8-10 відсотків Стрімке економічне зростання Японії зумовили численні фактори: орієнтація на досягнення людської думки у сфері нової техніки, технології, організації виробництва й менеджменту, виняткова працездатність народу, боротьба за найвищу якість продукції, жорстка економія. У результаті наприкінці 80-х років XX ст. Японія посідає друге місце у світі (після США) за виробництвом ВВП.

    Серед представників  японської політичної еліти починають  активізуватися ідеї щодо приведення  політичної ваги країни у відповідність  до її економічного положення.  Знову розробляються пан-японські  геополітичні концепції, відповідно до яких Японія має стати на чолі інтеграційних процесів в Азії. Серед них наступні: «Тихоокеанське об’єднання» 1959 р., «Тихоокеанська зона вільної торгівлі» 1965 р., «Організація Азіатсько-Тихоокеанської сфери співпраці» 1967 р. Прем’єр-міністр Сато у 1969 р. виступає з ідеєю об’єднати Східну, Південно-Східну Азію та Тихоокеанську зону в єдине Тихоокеанське співтовариство на чолі з Японією. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. цю ініціативу продовжив прем’єр-міністр Т. Мікі, який створив спеціальну групу для розробки основних засад майбутнього Тихоокеанського співтовариства. 

Асеанівський вектор зовнішньої політики Японії

Спроба Японії очолити  інтеграційні процеси в Азії (навіть в рамках теорії) викликала незадоволення  в країнах регіону як на офіційному рівні так і серед населення, що проявилося в антияпонський виступах та обвинувачення у поверненні Японії до мілітаризму. Тому вже у першій половині 80-х рр. ХХ ст. офіційний  Токіо переглянув свій підхід до цього  питання. Прем’єр-міністр Накасоне під час своїх візитів до ряду країн Південно-Східної Азії у 1983 р. висказав думку про те, що ініціатива щодо інтеграційних процесів  в регіоні має йти від країн Південно-Східної Азії. Ядром має виступити Асоціація Південно-Східної Азії, створена в 1967 р. Таким чином, Японія мала вирішити проблему антияпонських настрої. На чолі інтеграційних процесів стає АСЕАН, яка жодною країною не сприймається як «агресор»,  а Японія отримує політичний вплив через АСЕАН за допомогою економічних важелів.

Впродовж 70-х рр.. політичні  кола Японії проводили цілеспрямований  курс на підвищення власної економічної  ролі в цьому регіоні. Близько 30% Офіційної допомоги розвитку Японії у 60-80-х рр. відводилося саме країнам АСЕАН. У 1977 р. був створений форум Японія – АСЕАН. Метою японського керівництва було поставити політичні режими та економіки цих країн в залежність від Японії, і потім контролювати інтеграційні процеси в регіоні руками АСЕАН.  Подібної стратегії Японія притримувалася і впродовж 90-х рр. ХХ ст. Одним з її продуктів став Асеанівський регіональний форум - АРФ.  Японія відіграла суттєву роль у його створенні в 1994 р., однак не взяла на сере керівну роль. Той факт, що АРФ очолила регіональна організація АСЕАН, яка не мала глобальних амбіцій, дозволив об’єднати ключових регіональний гравців, які мали між собою суттєві протиріччя, таких як Японія, Китай, Росія. Це було б не можливо, як би на чолі стояла Японія.

У 90-ті рр. ХХ ст. Японія продовжує  нарощувати обсяги  своїх інвестицій в країни АСЕАН, зростає товарообіг. Вигідною для Японії з політичної точки зору стала економічна криза 1997-1998 рр. Захід виявився байдужим до азійських проблем. Японія ж надала допомогу країнам АСЕАН у розмірі майже 50 мільярдів доларів, що дозволило країнам Південно-Східної Азії вже у 1999р. почати виходити з кризи. Це сприяло росту рейтингу Японії у країнах АСЕАН.  В результаті  в Ханойському плані 2000р. було проголошено, що країни АСЕАН будуть підтримували намагання Японії стати  постійним членом Ради Безпеки ООН. Тобто, Японія нарешті  зламала недовіру з боку країн АСЕАН, що давало їй змогу в майбутньому більш активно діяти в регіоні і не озиратися кожного разу.

Однак, на цей час реальну  конкуренцію для регіонального  лідерства Японії починає складати Китай, і тому інтеграційні процеси продовжують розвиватися на площадці АСЕАН. В 1997 р. з’являється новий формат співпраці АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея), який охоплює 20 основних сфер співробітництва. У 2005р. формується Східно-Азіатський саміт – АСЕАН+6 (долучаються Індія, Нова Зеландія, Австралія). В цих умовах економічна складова у співпраці з АСЕАН, як важіль політичного впливу на Асоціацію,  залишається для Японії дуже важливою. У 2008 р. Японія підписує договір про економічну співпрацю з АСЕАН (до цього були лише договори з окремими країнами), тобто виводить економічні відносини з Асоціацією на більш високий рівень.

У 2009 р. прем’єр-міністр Японії Хатояма виказує ідею щодо створення Східно-Азіатського Співтовариства за ініціативи Японії. Це була перша подібна ініціатива японської держати після антияпонських виступів в 60-70-х рр. ХХ ст. Японська ініціатива цього разу не викликала такої негативної реакції як колись.

Однак необхідно зазначити, що в сьогоднішній ситуації у Японії не має шансів створити регіональне  об’єднання під своїм реальним керівництвом. Китай зараз є тією силою, яка  претендує не лише на регіональне  лідерство, але й на світове. Створити об’єднання, де головну скрипку  поділили б між собою Китай  та Японія, при тому стані справ, що склався, не можливо – дуже багато перехресних інтересів та амбіцій. Саме тому інтеграційне об’єднання в  азійському регіоні реально створити лише поставив у центр інтеграційних  процесів третю силу. Цією силою  може стати АСЕАН.  Асоціація підтримує тісні відносини з регіональними лідерами, має досвід в інтеграції та структури, в рамках яких вже сьогодні ефективно взаємодіють найвпливовіші азіатські держави. Тобто, для Японії сьогодні АСЕАН - це не просто партнер, але й  можливість реалізувати японські інтеграційні ініціативи та вплинути ситуацію в регіоні. Підтвердження цьому ми можемо знайти в Дипломатичних блакитних книгах Японії, де визначаються засади та напрямки зовнішньої політики країни. Саме там азіатський вектор, а особливо всебічна співпраця з АСЕАН, вже багато років визначається як стратегічна.

 

 

Японія в міжнародних  економічних відносиних

У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне з головних місць у міжнародних економічних відносинах. На початку 90-х років вона вийшла на друге місце у світі по загальному об'ємі закордонних прямих капіталовкладень (15% світовому об'єму). У попередні десятиліття формою відношень виступала зовнішня торгівля. По розмірах експорту Японія поступається тільки США і ФРН, на її частку доводиться 9-10% світового експорту (1994-1995 р.). За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Ряд галузей промисловості майже цілком працює на експорт (виробництво годинників, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83, копіювальних машин - 77%).

За останні 50 років фізичний об'єм експорту Японії збільшився більш  ніж у 70 разів, його темпи майже  в два рази випереджали приріст  світового експорту.

У основі успіхів японських  компаній на світових ринках лежить конкурентоздатність  продукції, що формується за рахунок  високої якості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми. Японські фірми відомі ефективно  розвитою системою всебічного і послідовного контролю і керування якістю продукції, що зв'язана насамперед із характером організації виробництва. Ритмічність  і гнучкість виробничого процесу, його спроможність до переналаджуванню і випуску нової продукції, постачання комплектуючих виробів і сировини точно в термін істотно підвищують якість продукції й ефективність роботи підприємств. Один із методів  конкурентної боротьби японських фірм – швидка зміна моделей.