Модернизация ринку праці в умовах глобалізації світово економіки

Аналіз ситуації в США  показує, що приплив іммігрантів  не сполучений із загостренням конкуренції  на ринку праці і ростом безробіття серед корінного населення. Імміграція істотно не впливає на середній рівень заробітної плати і диференціацію  доходів.

Лише в окремих випадках посилення конкуренції усередині визначених професійно-кваліфікаційних груп приводить до деякого зниження заробітної плати. Іммігранти звичайно використовуються в рамках так називаного вторинного сегмента ринку праці, що характеризується тяжкими умовами праці, низьким рівнем оплати і відсутністю можливостей для професійного росту.

Ці обставини обмежують  соціальну мобільність мігрантів, створюють основу для їхньої сегрегації. У первинному секторі ринку праці знаходяться тільки мігранти, що відносяться до науково – технічних працівників. Звичайно їхня асиміляція відбувається досить м'яко в суспільстві країн – реципієнтів. І тільки погіршення економічної обстановки звичайно приводить до загострення протиріч між корінним і стороннім населенням [34,с.5].

Вплив міграції на країни, що посилають, не одержує адекватної реалізації. Дослідження показали, що міжнародні мігранти звичайно мають у своєму розпорядженні середній потенціал  одержання доходів у своїй  країні. Найчастіше вони не належать до найбідніших шарів.

Групи з найменшими доходами в бідних країнах не мають перспектив, фінансових засобів і інформації, щоб у великих масштабах включитися в міжнародну міграцію, хоча вирізнялися випадки зворотної тенденції. Нерідко в результаті еміграції країни втрачали найбільш кваліфіковану робочу силу, і вакансії, що виникали, заміщалися менш підготовленими працівниками, що позначалося на ефективності виробництва. Подібні випадки були характерні для Єгипту, Йорданії, Ємену, Лесото й інших країн. Так, по оцінках в 2008-2010 рр. Філіппіни втратили понад 12% підготовлених фахівців, Південна Корея – 10%. 90% знову підготовлених лікарів у Зімбабве виїхали за кордон з 2008 року.

Еміграція нерідко наносить важку втрату інтелектуальному потенціалу країн-донорів,що є самою коштовною субстанцією будь-якого суспільства. Суть цієї проблеми складається не стільки в кількості виїжджаючих за рубіж фахівців, скільки в їхньому значенні. Від'їзд того чи іншого неформально ведучого, наукового співробітника може паралізувати роботу творчого колективу. Відтік "мозків" підсилює диспропорції науково-технічного розвитку основних підсистем світового господарства й окремих країн [43,с. 15].

Міграція робочої сили, базуючись на розходженнях у рівнях економічного розвитку, разом з тим сприяє ослабленню ряду проблем країн еміграції. Зокрема, для ряду, особливо малих країн, грошові перекази емігрантів відіграють важливу роль як джерело їхніх валютних надходжень. У великих країнах – Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни вони складають 10-27% експортних надходжень.

Для робітників-емігрантів характерна висока норма заощаджень. Їхня середня схильність до заощаджень коливається від 35% у турецьких емігрантів до 70% у пакистанських. Вона знижується в міру збільшення терміну перебування іммігранта в приймаючій країні [44,с. 19].

Грошові перекази стимулюють внутрішній попит, що може призвести до зростання виробництва і зайнятості. У ряді країн з вузькими внутрішніми ринками вони можуть збільшувати інфляційний тиск і викликати розширення імпорту.

Дослідження з Бангладеш  і Пакистану показали, що тільки невелика частина переказів витрачається на виробничі інвестиції. У соціальній сфері позитивний ефект міграції зв'язують звичайно з ростом добробуту, якщо не всього суспільства, то хоча б деякої його частини.

Міжнародна міграція трудових ресурсів слабко впливає на перерозподіл доходу у світовому господарстві і тим більше на вирівнювання рівнів економічного розвитку. Робоча сила дотепер  залишається немобільним фактором виробництва в порівнянні з капіталом, що переміщається у світовій економічній  системі більш вільно [43,с. 17].

Подібне положення визначається політикою насамперед індустріальних капіталістичних країн, що носить яскраво  виражений імміграційний характер. Починаючи з 2008-2009 років у західних країнах почали посилюватись заходи по обмеженню імміграції майже паралельно з цим західні країни, і насамперед США, у рамках політики захисту прав людини розгорнули кампанію за волю пересування людей.

Підсилилася селективність  допуску виходячи з цілей зовнішньої політики і рішення своїх економічних  проблем. Імміграційні правила переглядаються убік заохочення припливу наукових і  висококваліфікованих осіб. у цьому  відношенні представляються обґрунтованими пропозиції ряду країн про вироблення механізму компенсації за використання трудової імміграції [44,с. 24].

2.3. Вплив світової  кризи на розвиток міжнародного  ринку праці

Невід'ємною умовою  успішного  функціонування економіки будь-якої держави є наявність високоякісної, конкурентоспроможної робочої сили. Ринок праці являє собою один з найбільших динамічних елементів  ринкової економіки, складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється.

Домінуючою складовою  частиною вільного переміщення осіб у Європейському Союзі є право  вільного переміщення працівників. Громадяни ЄС мають таку ж саму можливість доступу на ринок праці членських держав як і громадяни цих держав, тобто без будь-якого обмеження, дозволу або інших умов. Право на рівне обходження стосується не тільки ринку праці, але й пошуку роботи, послуг щодо працевлаштування, винагороди й звільнення з роботи.

У 2008 році ситуація на ринку  праці почала погіршуватись в  більшості країн ЄС. Оскільки рівень зайнятості реагує на зміни в рості  ВВП з певною затримкою, очікується, що цього року приріст зайнятості стане від’ємним і зайнятість в ЄС скоротиться на 3,5 мільйони робочих  місць. Таким чином, рівень безробіття зросте до 8,75% в ЄС в 2012 році (та до 9,25% в Єврозоні) і буде надалі збільшуватись протягом 2013 року [55, с. 4].

Проте, останні дані та національні  звіти вказують на те, що кількість  вакантних робочих місць, хоча й  досі залишається великою, почала зменшуватись у відповідь на економічний спад, а також те, що кількість оголошених скорочених робочих місць тепер  значно переважає кількість новостворених  робочих місць, а рівень безробіття зростає по всьому ЄС.

В 27 державах - членах Євросоюзу  рівень безробіття в грудні 2008 року з урахуванням сезонних коливань виріс на 0,1 процентний пункт порівняно  з жовтневим показником і склав 7,4%. У грудні 2011 року рівень безробіття в 27 країнах - членах ЄС складав 6,8%.

Найбільш складна ситуація спостерігається в Іспанії. Рівень безробіття в цій країні склав 14,4%, став гіршим результатом не тільки серед інших держав ЄС, але й  за всю свою власну історію.

Трохи краща ситуація і  в країнах Балтії, де кількість  безробітних вища, ніж у середньому по ЄС. У Латвії рівень безробіття за рік виріс із 5,7% (грудень 2010 року) до 10,4% на кінець грудня 2011 року, в Естонії - з 4,1% до 9,2%, в Литві з - 4,3% до 8%. На цьому тлі досить непогано виглядають Нідерланди. Кількість безробітного економічно активного населення в цій країні стабільно тримається на рівні 2.7% -2.8%. В Австрії аналогічний показник у грудні 2011 року склав 3,9% [55, с. 4].

Рівень безробіття серед  чоловіків у Євросоюзі з грудня 2010 року (6,3%) виріс до 7,2% (грудень 2011 року), однак жінкам, відповідно до звіту Eurostat, пощастило все-таки менше. Незважаючи на те, що відсоток безробітних жінок за аналогічний період в ЄС зріс не так суттєво - з 7,4% до 7,7%, він все ж таки перевищує "чоловічий показник" [57].

Оскільки ділова та споживча довіра різко впала в грудні 2011року, і знову впала в січні 2012 року, очікується подальше погіршення ситуації на ринку праці протягом наступних місяців.

Металургія та машинобудування, автомобільна промисловість, фінансові  послуги, транспортна та складська  галузі зазнали найсильнішого удару  згідно з оголошеними скороченнями робочих місць в січні 2011 року. Протягом чотирьох місяців, з жовтня 2011 року до січня 2011 року, чисті втрати в цих секторах сягнули понад 10 000 робочих місць.

Молодь та працівники, найняті  за тимчасовими трудовими контрактами, були першими вражені зростанням безробіття, проте люди похилого віку, іноземні громадяни та домогосподарства з низькими доходами, імовірно, також  будуть першими серед тих, хто найбільше постраждає від ширших наслідків економічного спаду [49, с. 5].

Незважаючи на різке зменшення  загальної інфляції та падіння цін  на нафту та інші товари, зафіксоване  в другій половині 2011 року, значне зростання цін на продукти харчування, житло та енергію протягом попереднього півріччя мало особливий негативний вплив на домогосподарства з низькими доходами та людей похилого віку.

Концепція гідної праці є  відповідною політичною основою  для протистояння кризі. Ідея полягає  в тому, що найважливішу роль в боротьбі з економічною кризою і в розробці у відповідь політичних заходів  повинен грати трибічний діалог з організаціями роботодавців і  працівників [21].

Європейським Союзом була прийнята низька заходів по боротьбі з впливом фінансової кризи на ринок праці:

• розширення кола осіб, охоплених програмами страхування від безробіття, професійна перепідготовка звільнених працівників і захист пенсій від знецінення в результаті потрясінь на фінансових ринках;
• державні капіталовкладення в інфраструктуру і житлове будівництво, в суспільну інфраструктуру і створення «зелених» робочих місць, зокрема шляхом організації термінових суспільних робіт;
• підтримка малих і середніх підприємств;
• соціальний діалог на рівні підприємства, сектора економіки і всієї країни [59, с. 35].

Якщо значне число країн-членів ЄС, використовуючи власні накопичені резерви, екстрені позики МВФ і механізми істотної підтримки, здійснюватиме скоординовані політичні заходи відповідно до концепції гідної праці МОП, це допоможе пом'якшити наслідки економічного спаду для підприємств, працівників і їх сімей, і підготувати основу для підйому економіки [55, с.4].

В умовах світової фінансової кризи негативні тенденції розвитку торкнулися і ринку праці в  нашій країні. Напруженими для  України були 2008-2009 роки кризи [55, c.5]. Не дивлячись на це, на ринку праці України вже в 2011 року стали помітними позитивні зрушення. Так, за даними Державного комітету статистики у 2011 році чисельність зайнятого населення збільшилася на 74,5 тис. осіб порівняно із 2010 роком. Рівень зайнятості населення в середньому по Україні зріс з 57,7%  у 2010р. до 58,5% у 2011р. Зростання рівня зайнятості відбулося в більшості регіонів України. Чисельність безробітних зменшилася на 173,2 тис. осіб і в середньому за 2011 рік склала 1,8 млн. осіб. Зменшення чисельності безробітних відбулося найбільшою мірою серед жителів міст, що пов'язано із покращенням стану всіх видів діяльності після фінансової кризи, зростанням попиту на робочу силу. Дослідженням основних проблем і розробкою перспективних шляхів розвитку міжнародного ринку праці, в тому числі України, особливо в період фінансово-економічної кризи, займається Міжнародна організація праці (МОП).

МОП - це організація, яка  приймає конвенції і розробляє  рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері  праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я. Рівень безробіття населення, визначений за методологією МОП, знизився з 8,8% 2010 року до 8,1% 2011 року економічно активного населення. Скорочення рівня безробіття спостерігалося в усіх регіонах України [55, с.4].

Слід звернути увагу, що сьогодні на ринку праці великим попитом  користуються не офісні працівники, а  фахівці технічних та робочих  спеціальностей: інженери, електрики, слюсарі та інші. Як і раніше затребуваними  на ринку залишаються програмісти, легко можна працевлаштуватися  фахівцям з великим досвідом роботи юристам, програмістам, бухгалтерам  тощо.

А от молодим спеціалістам знайти роботу досить складно. Більшість  студентів (78%) занепокоєна з приводу  майбутнього працевлаштування, 2% про  це ще не замислювались, а 20% студентів  не хвилюються над своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не певні, що отримають бажану роботу. За цими даними видно, що у молоді немає надії на бажану роботу в майбутньому  або взагалі не має надії на працевлаштування [56, c.43]. Причинами цього є як неефективна політика держави, так і низка інших проблем українського ринку праці. Їх вирішення можливе лише через реалізацію ефективного комплексу заходів щодо працевлаштування молоді.

Отже, незважаючи на позитивну  динаміку за цифрами Держкомстату,  найактуальнішими проблемами ринку  праці України залишається широкомасштабна  трудова міграція, зростання неформальної зайнятості, дисбаланс попиту й пропозиції робочої сили, некваліфікованість працівників, занепад регіональних ринків праці  основних галузей господарства, низький  соціальний захист непрацездатних громадян.

Варто зазначити, що всі процеси, які відбуваються на ринку праці  нерозривно пов'язані з процесами  підприємницької, грошово-кредитної, податкової, інвестиційної діяльності країни. [56, с.53] Тому пріоритетними напрямками розвитку українського ринку праці є.

-  вдосконалення системи  оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних  основних і додаткових доходів,  соціальна підтримка окремих  груп;

-       підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

-  сприяння ефективним  і доцільним переміщенням працездатного  населення;

-  запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, перекваліфікація працівників, якісна освіта, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва;