Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Января 2013 в 02:27, магистерская работа
Актуальність теми. Поряд з традиційними ринками товарів, капіталів, технологій набирає сили новий специфічний і неординарний феномен розвитку світового господарства – міжнародний ринок праці. Його функціонування вимагає створення координаційного механізму перерозподілу робочої сили між різними країнами та регіонами, що сприятиме підвищенню ефективності використання трудових ресурсів та інтенсифікації обміну знаннями і досвідом між народами.
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПРАЦІ
1.1.
Сутність та структура світового ринку праці
7
1.2.
Механізм функціонування та регулювання світового ринку
праці в умовах глобалізації
16
1.3.
Тенденції розвитку світового ринку праці в умовах
глобалізації
25
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ІНТЕГРАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1.
Парадигма ринку праці в умовах глобалізації
32
2.2.
Аналіз процесу інтеграції світового ринку праці
40
2.3.
Вплив світової кризи на розвиток міжнародного ринку праці
53
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО РИНКУ ПРАЦІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
3.1.
Україна на світовому ринку праці
62
3.2.
Методи вдосконалення механізму державного регулювання внутрішнього ринку праці
81
3.3
Моделювання інтеграційної стратегії виходу України на світовий ринок праці в умовах глобалізації
89
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
4.1
Законодавство України та країн ЄС у сфері охорони праці
96
4.2
Організація цивільного захисту в Україні та світі
101
ВИСНОВКИ
Таким чином, динаміка міжнародного
ринку робочої сили має складний
соціально-економічний
Для формування і функціонування міжнародного ринку праці потрібні певні стартові умови, зокрема високий рівень міждержавних господарських взаємозв'язків. На сучасному етапі постала низка нових факторів, що зумовлюють необхідність широкої участі всіх країн у світо-господарських процесах. Нині жодна країна, навіть маючи багаті природні ресурси, розвинуту економіку, науку, кваліфіковані трудові ресурси і ємний внутрішній ринок, не може залишатися осторонь від потужних загальносвітових інтеграційних процесів.
На сьогодні сформувалися й активно функціонують кілька регіональних ринків праці (Південно- та Північно-американський, Європейський, Близько-східний, Африканський), які являють собою арену масових міграційних процесів, усталеного міждержавного обміну трудовими ресурсами. За даними міжнародної статистики, на кінець XX ст. у світі налічувалося близько 25 млн. працівників-мігрантів, а якщо додати членів їхніх родин, мігрантів-сезонників та нелегальних мігрантів, то ця цифра збільшується в 4-5 разів і сягає понад 120 млн. осіб.
До традиційних спонукальних
мотивів та причин міжнародної міграції
трудових ресурсів належать: різниця
в рівнях економічного розвитку окремих
країн; нерівномірність у темпах
і обсягах нагромадження
Виникнення і розвиток
міжнародного ринку робочої сили
є результатом зростання
Капітал, як правило, рушав у ті місця концентрації
робочої сили, де вона значно дешевша від
робочої сили в країні-експортері. Навіть
у «нових індустріальних країнах» ставки
заробітної плати промислових робітників
у ХХІ ст. в 5—10 разів нижчі, ніжу розвинутих
країнах Заходу. Практична необмеженість
на периферії світового господарства
дешевих трудових ресурсів сприяє їх широкому
включенню в орбіту функціонування продуктивного
капіталу економічно розвинутих країн,
насамперед на основі розвитку мануфактурних
форм організації праці.
Підсумовуючи наведений вище аналіз міграції трудових ресурсів, можна зробити висновок, що міграція населення і, в першу чергу, економічно-активної його частини, є об´єктивною закономірністю розвитку продуктивних сил людства. Вона, крім того, сприяє покращенню глобальної демографічної ситуації, забезпечуючи приплив надлишкових (в окремих країнах) людських ресурсів до тих регіонів світу, де в них є потреба. З гуманної, цивілізованої точки зору — це можливість вільного вибору вільної людини, це реалізація її невід´ємного права на свободу щодо місця проживання, яка може обмежуватися, крім окремих випадків (наприклад, обізнаність особи щодо державних таємниць) тільки двома обставинами, а саме: бажанням особи емігрувати і готовністю тієї чи іншої країни його прийняти.
Український ринок праці склався під впливом як інерції планово-централізованої системи організації праці та трансформаційної кризи, так і позитивних соціально-економічних перетворень. Стан ринку праці визначається і становищем національної економіки в цілому, і методами макроекономічного регулювання, і ефективністю соціальної політики, особливо у сфері загальної та професійної освіти. Процес формування ринку праці значно відстає від загального поступу економічних перетворень, особливо в період відносної стабілізації, і це ще більшим негативом проявляється на системі зайнятості, на зростанні безробіття.
Збереження позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку України, підвищення конкурентоспроможності, ефективності використання трудового потенціалу залежить від комплексу факторів, пов’язаних із формуванням дійових механізмів державного регулювання. Важливою складовою соціально-економічної політики, що спрямована на зростання конкурентоспроможності економіки, є створення конкурентного ринку праці, аналогічного ринкам праці розвинутих країн світу. Зазначені питання є особливо актуальними на сучасному етапі інтеграції України у світову економічну систему. Забезпечення конкурентних переваг національного ринку праці є пріоритетом соціально-економічної політики і пов’язано з конкурентоспроможністю робочої сили, високим рівнем зайнятості і соціального захисту, наближенням до світових стандартів заробітної плати і доходів населення.
Для створення конкурентного ринку праці в Україні необхідно переглянути доцільність прив'язки мінімального розміру оплати праці до прожиткового мінімуму, (як того потребує Закон України "Про оплату праці"), оскільки це створює умови для формування вбудованого механізму інфляції; відмовитися від практики регулювання оплати праці виключно шляхом підвищення мінімальної заробітної плати, що призводить до того, що в деяких галузях середня зарплатня майже збігається з мінімальною (наприклад, в сільському господарстві); єдиний шлях до швидкого підвищення трудових доходів - забезпечення умов для сталого економічного зростання; запровадити регульований мінімум погодинної заробітної плати як соціальний стандарт. А також удосконалити порядок працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, в частині підвищення ефективності використання праці випускників, забезпечення їх професійної адаптації на виробництві та посилення соціального захисту. І звісно ж забезпечити підтримку самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва; встановити сприятливий інвестиційний режим для підприємств усіх форм власності, на яких створюються нові робочі місця; надати державну підтримку сільськогосподарському товаровиробнику шляхом проведення відповідної цінової та кредитної політики, розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності, зокрема рекреаційно-туристичного підприємництва. До того ж, потрібно посилити державний контроль за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення.
Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя та здоров`я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності . Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.
В 1992 р. Україна
прийняла Закон “Про охорону праці”.
Цей закон визначив пріоритетні напрямки
реалізації конституційного права громадян
на охорону їхнього життя і здоров’я в
процесі трудової діяльності, проголосив
основні принципи державної політики
в галузі охорони праці.
Але нажаль фактом залишається незадовільний стан охорони праці, який важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцтву торік перевищила 150 000, а пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку — 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язаних з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах — від 15-30 відсотків.
Для того, щоб хоч якось виправити ситуацію в першу чергу слід ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливі і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від стану охорони праці на підприємствах). Забезпечити надійне фінансування витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника. Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві. Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, посилити контроль за додержанням норм охорони праці на всіх без винятку підприємствах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Додатки
Країна |
Рік | |||||||
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 | |
Бельгія |
6,9 |
6,6 |
7,5 |
8,2 |
8,4 |
8,5 |
8,3 |
7,5 |
Німеччина |
7,5 |
7,6 |
8,4 |
9,3 |
9,8 |
10,7 |
9,8 |
8,4 |
Греція |
11,2 |
10,7 |
10,3 |
9,7 |
10,5 |
9,9 |
8,9 |
8,3 |
Іспанія |
11,1 |
10,3 |
11,1 |
11,1 |
10,6 |
9,2 |
8,5 |
8,3 |
Франція |
9,0 |
8,3 |
8,6 |
9,0 |
9,3 |
9,2 |
9,2 |
8,3 |
Ірландія |
4,3 |
4,0 |
4,5 |
4,7 |
4,5 |
4,4 |
4,5 |
4,6 |
Італія |
10,1 |
9,1 |
8,6 |
8,5 |
8,1 |
7,7 |
6,8 |
6,1 |
Люксембург |
2,2 |
1,9 |
2,6 |
3,8 |
5,0 |
4,6 |
4,6 |
4,1 |
Нідерланди |
2,8 |
2,2 |
2,8 |
3,7 |
4,6 |
4,7 |
3,9 |
3,2 |
Австрія |
3,6 |
3,6 |
4,2 |
4,3 |
4,8 |
5,2 |
4,8 |
4,4 |
Португалія |
4,0 |
4,1 |
5,1 |
6,4 |
6,7 |
7,7 |
7,8 |
8,1 |
Фінляндія |
9,8 |
9,1 |
9,1 |
9,0 |
8,8 |
8,4 |
7,7 |
6,9 |
Словенія |
6,7 |
6,2 |
6,3 |
6,7 |
6,3 |
6,5 |
6,0 |
4,9 |
Мальта |
6,7 |
7,6 |
7,5 |
7,6 |
7,4 |
7,2 |
7,1 |
6,4 |
Кіпр |
4,9 |
3,8 |
3,6 |
4,1 |
4,7 |
5,3 |
4,6 |
3,9 |
Єврозона |
8,3 |
7,8 |
8,2 |
8,6 |
8,8 |
8,9 |
8,3 |
7,4 |
ЄС-27 |
8,7 |
8,5 |
8,9 |
9,0 |
9,0 |
8,9 |
8,2 |
7,1 |
ДОДАТОК А
Динаміка середнього рівня безробіття в ЄС за 2004-2011 рр.
у розрізі країн – членів ЄС,%
Джерело: [23, с.45]
ДОДАТОК Б
Динаміка середньої заробітної плати у 2008–2010 рр.
Джерела: [34, с.21]
Информация о работе Модернизация ринку праці в умовах глобалізації світово економіки