Модернизация ринку праці в умовах глобалізації світово економіки

 У США – 10 округів  (від 4 до 8 штатів в одному), Канаді  – за кількістю провінцій,  ФРН – за кількістю земель, Великобританії – 10 округів, 17 підокругів, 3 зони і 8 районів ЦЗ.

 Найбільші системи  ЦЗ створені у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії, Ізраїлі. У цих  країнах добре налагоджене навчання  персоналу і населення, виділяються  значні асигнування й засоби.

 Усебічне міжнародне  співробітництво, що намітилося, виявилося в створенні багатьох  міжнародних органів для взаємодії  систем ЦЗ європейських держав  для ліквідації наслідків глобальних  надзвичайних ситуацій.

 Існує Міжнародна організація  цивільної оборони (МО ЦЗ), створена 1959 року, куди входить 42 держави.  Сформульовано завдання щодо  підвищення захисту людей у  НС. Остання конференція закріпила  наміри 22 держав співробітничати  як на двосторонній, так і на  регіональній основі, прийняла Конвенцію  про скоординовану допомогу в  НС.

 Вирішуючи проблеми  захисту населення України, необхідно  враховувати транскордонні катастрофи, наслідки яких поширюються на  декілька держав. Транскордонні  надзвичайні ситуації можуть  створювати підприємства, АЕС, хімічні  та інші об'єкти, розміщені в  прикордонних з Україною районах  Росії, Білорусі, Молдови, Румунії,  Польщі й інших державах. У  разі можливих там аварій і  катастроф імовірні їх наслідки  й ушкодження території України. 

 З іншого боку, аварії  на деяких об'єктах України  (АЕС, хімічних об'єктах) можуть  мати наслідки на території  суміжних із нею держав.

 Підготовка сил і  засобів ЦЗ для дії під час  НС – необхідна умова безпеки  населення. 

 Відповідно до закону  співробітництво з іншими державами  у сфері ЦЗ здійснює Президент  і Кабінет Міністрів України.  Прийнято рішення про участь  України в Міжнародній організації  ЦЗ й в операціях європейських  держав у питаннях надання  допомоги в разі стихійних  лих. 

 У сфері розвитку  міжнародного співробітництва Україна  віддає перевагу реалізації заходів,  передбачених програмою "Партнерство  заради миру" в розрізі запобігання  катастроф, зменшення їх наслідків,  реагування і створення можливостей  для участі в пошуково-рятувальних  і гуманітарних операціях за межами країни[12, c. 160].

 В Ісландії представницька  група спеціалістів МНС України  взяла участь у навчаннях, що  відбулися на військовій базі  НАТО в Кефлавіці в межах  програми "Партнерство заради  миру" під назвою "Кооперейтив Сейфгард-97". Мета навчань - виробити взаємодію міжнародних сил, що залучаються на рівні частин і штабів із комбінованим використанням спецтехніки і засобів зв'язку під час пошуково-рятувальної операції разом із Цивільною обороною й урядом Ісландії. У цьому відношенні показовими були міжнародні навчання "Сі Бриз-97" на території України за участю формувань МНС. Це міністерство одночасно проводило міжнародний семінар: "Аеромедична евакуація й рятувальні операції в надзвичайних ситуаціях". Ці заходи дуже збагатили національний і міжнародний досвід в організації і проведенні рятувальних операцій, переконали нас у слушності обраної стратегії у сфері міжнародного співробітництва[22, c. 16].

 МНС України вважає  за доцільне продовжити взаємодію  в межах "Чотиристороннього  комітету ООН з міжнародного  співробітництва по Чорнобилю". Для інтеграції України в загальноєвропейські  структури особливе значення  має співробітництво в межах  програм Ради Європи, Європейської  Комісії, Центральноєвропейської  ініціативи. Значні можливості відкриваються  перед МНС завдяки підписанню  Президентом Указу "Про приєднання  України до Частково відкритої угоди Ради Європи". Невід'ємною часткою співробітництва з ЧВУ РЄ стало створення під егідою МНС України Європейського центру техногенної безпеки ТЕ8ЕС у Києві. Виходячи з економічної доцільності, продовжується робота з Міжнародною радою з надзвичайних ситуацій СНД, Радою з проблем соціального захисту СНД [12, c. 161].

З метою своєчасного проведення роботи, пов'язаної із запобіганням і  реагуванням на надзвичайні ситуації Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 1998 р. за № 1198 створив єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) техногенного та природного характеру  [3].

ЄДС НС — це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі  органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують  проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення  і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Завданням ЄДС НС є:

— розроблення нормативно-правових актів, норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

—  забезпечення готовності центральних та місцевих органів  виконавчої влади, виконавчих органів  рад, підпорядкованих їм сил і  засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;

— забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

— навчання населення щодо поведінки та дій в разі виникнення НС;

— виконання цільових і  науково-технічних програм, спрямованих  на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

—  збирання і аналітичне опрацювання інформації про НС, видання  інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

— прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків  НС, визначення на основі прогнозу потреби  в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

— створення, раціональне  збереження і використання резерву  матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і  реагування на НС;

— проведення державної  експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту  населення і територій від  НС (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

— оповіщення населення  про загрозу та можливе виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку та вжиті заходи;

— захист населення у  разі виникнення НС;

— проведення рятувальних  та інших невідкладних робіт щодо ліквідації НС, організація життєзабезпечення  постраждалого населення;

— пом'якшення можливих наслідків  НС у разі їх виникнення;

— здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

— реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення  від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

— участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення. Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий [12, c. 159].

Кожний рівень єдиної державної  системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань  у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і  територій від їх наслідків, систему  повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення[93].

Координуючими органами єдиної державної системи є:

1)  на загальнодержавному рівні: Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

В окремих випадках для  ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів  України утворюється спеціальна Урядова комісія.

2)  на регіональному рівні — комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

3) на місцевому рівні — комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

4)  на об'єктовому рівні — комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єктів.

Державні, регіональні, місцеві  та об'єктові комісії (залежно від  рівня надзвичайної ситуації) забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення [23, c. 350].

Положення про регіональну, місцеву комісію та її персональний склад затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної  безпеки, цивільної оборони та з  надзвичайних ситуацій є:

на загальнодержавному рівні  — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють функції  згідно з додатком;

на регіональному рівні  — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська  міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні  — районні державні адміністрації  і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

на об'єктовому рівні —  структурні підрозділи підприємств, установ  та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій [22, c. 24].

До системи повсякденного  управління єдиною державною системою входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу  і передачі інформації:

— центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

— диспетчерські служби центральних і місцевих органів  виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій [23, c.350].

Інформаційне забезпечення функціонування єдиної державної системи  здійснюється:

— центром управління в  надзвичайних ситуаціях МНС;

—  силами і засобами Урядової інформаційно-аналітичної системи  з питань надзвичайних ситуацій із залученням технічних засобів і  студійних комплексів Мінінформу;

• інформаційними центрами і центрами управління в надзвичайних ситуаціях міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
• центрами управління в надзвичайних ситуаціях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних органів місцевого самоврядування.
• уповноваженими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
• інформаційними службами підприємств, установ, організацій і потенційно небезпечних об'єктів із залученням засобів зв'язку і передачі даних.

До складу сил і засобів  єдиної державної системи входять  відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також  недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання  відповідних робіт. Громадські об'єднання  можуть брати участь у виконані робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням  на НС під керівництвом територіальних органів з питань НС та ЦЗН при  умові, що вони відповідно підготовлені і це підтверджено в атестаційному  порядку [12, c. 160].

Військові і спеціальні цивільні аварійно (пошуково)-рятувальні формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.

Сили постійної готовності згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у  разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних  центральних та місцевих органів  виконавчої влади, виконавчих органів  рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

Функціональні підсистеми створюються  міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації  роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення  і територій від їх наслідків, як сили постійної готовності [12, c. 162].

Режими функціонування ЄДС  НС. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла рішенням Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один із таких режимів функціонування єдиної державної системи:

—  режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній, гідрометеорологічній обстановці (при відсутності епідемій, епізоотій, та епіфітотії);

—  режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-промислової  радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС);

— режим діяльності у  надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення НС і реагуванні на них;

— режим діяльності у  надзвичайному стані — запроваджується  в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному  Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».