Сором’язливість як психічне явище у молодшому шкільному віці

      Кожна дитина приходить до школи у різному  стані психічної підготованості до нового середовища. Також в усіх дітей різні родини та виховання. Сором’язливість часто передається спадково, тому до кожної дитини потрібен особливий підхід.

      До  сором’язливих дітей потрібен більш делікатний підхід, треба приділяти їм більше уваги. Залежно від типу темпераменту також треба вибирати той чи інший стиль спілкування.

      Наприклад з флегматиком потрібно проявляти  більше терпіння та витримки, не підганяти  його, не торопити. Треба враховувати особливості його темпераменту та виходячи з цього корегувати його поведінку.

      З холериком навпаки потрібно бути дуже уважним та постійно підтримувати його інтерес. Але треба давати йому відпочивати, тому що він дуже швидко чимось захоплюється та розтрачує свої сили.

      Сангвініку  потрібно все пояснити та зацікавити його, тоді він сам усе зробить навіть краще ніж розраховували. Сором’язливість у сангвініків внутрішня, тому потрібно підвищувати його самооцінку.

      Інтравертичний  меланхолік частіше за все є дуже скутою та сором’язливою особистістю. Саме з ним потрібно проводити  групові заняття, щоб він почував себе зручно. 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО  РОЗДІЛУ

      Після закінчення огляду та якісного аналізу літератури про сором'язливість ми з’ясували:

      1. Сором'язливість дуже поширена і різнобічна якість особистості дитини. Під сором'язливістю розуміють замкнутість, невпевненість, боязкість, чутливість, зніяковілість і аутизм, як крайній прояв сором'язливості. Сором'язливість – це прихована, особиста проблема, вплив якої відчуває все суспільство.

      2. Природа сором'язливості різноманітна. Джерелом є страх людей. Виникнення сором'язливості великою мірою залежить від своїх батьків, школи і соціального середовища. Від сором'язливості майже ніхто не застрахований. Вона може вразити багатьох.

      3. Сором'язливість – поняття розпливчасте; чим пильніше ми в нього вдивляємося, то більше видів сором'язливості знаходимо.

      Існують три основні види прояву сором'язливості:

      1) зовнішня поведінка людини, яка сигналізує про сором'язливість;

      2) фізіологічні симптоми;

      3) внутрішні відчуття й вразливість інтелектуальних функцій.

      Також потрібно виділяти так звану гіперкомпенсацію сором'язливості, де за свідомою безсоромністю діти намагаються приховати свою сором'язливість.

      4. Сором'язливість, зазвичай, супроводжується негативними переживаннями самотності, неспокою та депресій.

      5. Сором'язливість – явище, що може призвести до певних проблем, але має чимало позитивного. Є обізнані, яким подобається бути соромливими. Сором'язливість допомагає самовдосконалюватися, полегшує розвиток самостійності індивідуальності.

      Отже, сором'язливість може бути бідою, й хворобою, і дрібним труднощами, та чарівною рисою характеру.

 

      РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

      2.1. Дослідження рівня сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

      Наш експеримент має наступну мету: дослідити рівень сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

      В цьому експерименті були поставлені наступні завдання: провести анкетування серед учнів перших класів; виявити за допомогою тестів рівень сором’язливості учнів, провести інтерв’ю з найбільш сором’язливими учнями класів.

      Проводячи досліджування з проблеми рівня сором’язливості дітей молодшого шкільного віку, нами було проведено експеримент серед двох перших класів.

      Експеримент складався з наступних етапів:

      1. Анкетування.

      2. Тестування.

      3. Інтерв’ю з найбільш сором’язливими учнями класів.

      4. Спостереження в природних для  дітей умовах.

      5. Обробка отриманих даних.

      6. Аналіз та підбиття підсумків  експерименту.

      Спочатку  учням була запропонована анкета, завдяки якій ми змогли виявити рівень сором’язливості учнів.

      В нашому анкетуванні приймали участь 52 учня (6-7 років). Аналіз отриманих результатів дозволив нам поділити учнів на 6 груп, кожна з яких відповідала певному рівню.

      1 рівень – низький рівень сором’язливості та продуктивна взаємодія з вчителями та однолітками.

      2 рівень – високий рівень сором’язливості, внутрішня сором’язливість, але добра взаємодія з учнями та вчителями.

      3 рівень – середній рівень сором’язливості, але позитивне відношення до навчання та бажання співпрацювати з вчителями та однолітками.

      4 рівень – середній рівень сором’язливості та погане ставлення до навчання, небажання співпрацювати.

      5 рівень – високий рівень сором’язливості, та байдуже ставлення до вчителів та однолітків.

      6 рівень – високий рівень сором’язливості та відсутність будь-якого бажання співпрацювати з колективом.

      Ми  вирішили звернутися до якісного показника, в якому одним з нормативних  значень була сором’язливість. 

      Таблиця № 1

      Результати  проведеного анкетування

 

      Таким чином ми отримали наступні показники  рівня сором’язливості:

      Низький рівень сором’язливості – 13,3 %

      Середній  рівень сором’язливості – 38,4 %

      Високий рівень сором’язливості – 48,1 %

      Аналізуючи  результати анкетування необхідно  звернути увагу на те, що більшість дітей соромиться відповідати на уроках, неформальні лідери глузують з сором’язливих дітей, вчитель увесь час кричить на них, намагаючись примусити відповідати, що ще більше пригнічує сором’язливих дітей.

 

       2.2. Дослідно – експериментальна  програма підвищення самооцінки та подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

      Після отриманих анкетуванням результатів, ми вирішили спробувати свій метод  проведення тренінгу на виховній годині.

      Спочатку  ми виявили основні якості, які повинні формуватися у сором’язливих дітей під час проведення тренінгів: 

        

      Мал.1 Основні якості, які мають формуватися під час тренінгу 

      Тренінг проводився в експериментальному  1 – Д класі. Тема тренінгу називалася «Життя зірок». Виховна година була поділена на декілька частин – спочатку класний керівник зробив вступне слово, в якому розповів дітям про життя акторів та акторок, про особливості їх праці, потім учні класу висловили свої думки щодо цієї теми, розказали, що вони знають про працю акторів та чи хотіли би вони стати акторами, а на завершальному етапі вчитель запропонував дітям уявити себе улюбленим актором та поступати так, як поступили би вони в запропонованих ситуаціях. Під час виховної години багато хто хотів висловити свою думку. Ми дали кожному учню можливість висловити свої міркування або спитати про те, що йому не зрозуміло. В кінці тренінгу вчитель сказав заключне слово та подякував усім за працю та активну участь. Ми дотримувались складеної нами схеми і нам вдалося викликати інтерес сором’язливих учнів, залучити їх до активною праці та побороти рівень сорому та страху перед однолітками.  Я вважаю, що проведений нами експеримент у виховної години, в якій сором’язливі діти також приймали активну учать,  пройшов успішно.

       

 

       2.3. Результати дослідження  проблеми надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

      Після проведеного тренінгу ми знову опитали учнів експериментального класу, знову провели анкетування. І на цей раз ми отримали інші результати, які були більш високими ніж до проведення тренінгу. 

      На  цей раз ми проводили анкетування  тільки в експериментальному класі, там, де проводився тренінг. Опитано було 23 учня. Ми отримали такі результати:

      Таблиця № 2.

      Результати  повторного анкетування

 

      Батьки  можуть допомогти собі і дитині уникати  незручних ситуацій і захистити  його від критики сторонніх. Приміром, багато скромних діти соромляться говорити "добридень" або відповідати на запитання дорослих. Нехай батьки зроблять це за них і самі невимушено заведуть розмову, щоб відволікти увагу співрозмовника від дитини. Спроба розговорити дитину призведе до гіршого результату, він може зовсім замкнутися в собі і замовкнути.

      У той же час необхідно розвивати  у дитини ініціативність і самостійність. Стимулюйте дитину до різнобічного спілкування в побуті: звернутися до кого-то з проханням, віддати що-небудь (наприклад, гроші - продавцеві). На перших етапах присутність і участь знайомого дорослого обов'язкова.

      Подолати  незручні ситуації допомагають рольові  ігри. Пограйте з дитиною: "Давай  уявимо, що ти зустрічаєш Джекі у  коридорі школи. Як ти з нею привітатися?", "Уяви, що я тітонька Карен і запитую в тебе:" Як справи в школі? ". Практика рольових ігор буває дуже корисною .

      Але не варто чекати від дитини розкутого поведінки в некомфортній для неї обстановці.

      Якщо  батьки чекають гостей, вони повинні підготувати до цього дитину. Добре, якщо і до неї прийде хто-небудь із друзів. Або вона може допомогти приготувати квартиру до прийому гостей, а потім піти до своєї кімнати. У будь-якому випадку, якщо батьки створять таку ситуацію, коли ніхто не буде фіксувати увагу на дитині, всім від цього буде легше.

      Батькам завжди цікаво знати, як дитина може подолати сором'язливість у школі. Якщо хвилює ця проблема, прослідкуйте, як ваша дитина відчуває себе серед однокласників. Не треба на самому початку навчального року говорити вчителеві про те, що ваша дитина сором'язлива. Вчитель може ставитися до неї інакше, ніж до інших дітей, і тим самим загострити проблему. З часом дитина почне впевненіше спілкуватися з однокласниками. Підніміть питання про скромність вашої дитини на батьківських зборах. Поясніть вчителям, що вони не повинні говорити їй, що сором'язливість - недолік. Крім того, їм не варто брати на себе відповідальність змінити характер дитини.