Міністерство  освіти та науки України

     Криворізький  державний педагогічний університет

                                    Кафедра загальної та вікової психології 
 
 
 
 

Сором’язливість як психічне явище у молодшому шкільному віці 

Курсова робота з психології

студента  факультету іноземної філології

групи АНФ-07-1

Чапали  С. Г. 

Науковий  керівник:

Кандидат  психологічних наук, доцент,

Макаренко Н. М. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Кривий  Ріг 

     2009 
ЗМІСТ 

 

      ВСТУП

      Проблема  сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку є дуже важливим питанням у вітчизняній психології, тому що саме в цей час у дитини відбуваються великі зміни в житті, які багато в чому формують його особистість та модель поведінки в майбутньому. Коли дитина вперше приходить в школу, вона стикається з новими проблемами, з новими вимогами до неї, з новими людьми… Подій забагато для маленької людини і не кожна дитина з ними справляється.

      Зазвичай дорослі вважають сором'язливість недоліком. Багато хто думає, що ця риса властива дітям із заниженою самооцінкою. Насправді скромність може стати недоліком, тільки якщо батьки будуть сприймати цю якість в поганому світлі. Сором'язлива дитина може бути такою ж щасливою і такою ж впевненою у собі, як і її бойові однолітки.

      Одна  жінка розповіла, що в дитинстві була скромною дитиною, але її батьки ніколи не говорили їй, що скромність - недолік. У результаті вона виросла обережною особистістю, яка, тим не менш, впевнено йде по життю. А інша жінка поскаржилася, що її постійно критикували за сором'язливість. Батьки весь час намагалися її змінити: "Чому ти не поводишся як інші діти?", "Чому ти така нетовариська?" З тих пір вона дуже часто сумнівається в собі, і в такі моменти їй уявляється мати, яка кричить на неї: "Ну, давай! Підійди до них і почни розмову!"

      Те, як дитина сприймає свою сором'язливість, цілком залежить від батьків. Якщо вони ставляться до дитини як до особистості і приймають її скромність як рису характеру, а не як недолік, значить, і вона буде впевнена у собі і зможе насолоджуватися життям так само, як і інші діти. Але якщо батьки стануть дуже багато уваги приділяти скромності дитини, вона почне сумніватися у своїх якостях. Сприймати сором'язливість як рису характеру і відчувати, що це недолік - дві великі різниці. Коли батьки думають, що скромність - недолік, дитина вважає себе неповноцінною.

      Таким чином можна сказати, що проблема сором’язливості дітей у молодшому шкільному віці є дуже важливою та актуальною, так як вона впливає на формування особистості та усе її подальше життя.

      Мета  дослідження: дізнатися, що таке сором’язливість, яким чином вона проявляється в поведінці дитини. Дослідити причини, за якими діти у молодшому шкільному віці стають занадто сором’язливими, розробити методи подолання сором’язливості.

      Завдання  дослідження:

       1. Визначення ключових понять, дослідження сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

      2. Визначення рівнів, критеріїв та  показників сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

      3. Експеримент, перевірка та створення атмосфери для вивчення сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку

      4. Творчий підхід до проблеми. Застосування  індивідуальних методів.

      Об’єкт дослідження: сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку

      Предмет дослідження: психологічні умови формування сором’язливості як психологічного явища у дітей молодшого шкільного віку.

      Гіпотеза: надмірна сором’язливість як психічне явище у дітей молодшого шкільного віку може бути подолана, якщо вчитель проводитиме особливі тренінги із дітьми, уроки, на яких будуть подаватися основи акторської майстерності, якщо вчитель разом із батьками буде підтримувати дитину, звертати увагу на її психічні особливості та не тиснутимуть на неї. 

      Методи  дослідження: теоретичні: аналіз  психолого – педагогічної літератури, науково – методичної літератури, учбових планів та програм. Практичні: пряме і непряме спостереження за діяльністю учнів та вчителів, тестування, анкетування, їнтерв’ювання, спостереження за змінами в учбовому процесі.

      Етапи дослідження:

      1 етап – теоретично – пошуковий.  Теоретичне визначення  головних  понять теми: сором’язливість, психічне явище, молодший шкільний вік. Пошук головних методів та засобів подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку в науковій літературі.

      2 етап – практично – експериментальний.  Експеримент на основі теоретичних  знань з метою визначення рівня  сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку. Впровадження індивідуальних методів для подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку.

      3 етап – аналіз роботи, висновки. Аналіз отриманих даних. Висновок  проведеної роботи з учнями.

      Експериментальна  база: Експеримент проходив на базі 103 школи, 1 - Г та 1 - Д класів. В експерименті приймали участь 52 учні (6-7 років) . 29 учнів 1 – Г класу та 23 учня  1 - Д класу.

      Структура роботи: Робота складається з теоретичної частини, де визначаються сутність головних понять, засоби, методи подолання надмірної сором’язливості як психічного явища у дітей молодшого шкільного віку та висновку до першої частини. Також робота складається з другої практичної частини, де описується проведений експеримент серед учнів, запропоновані індивідуальні методи проведення тренінгів та індивідуальних бесід з дітьми та їх батьками, висновків до другої частини. Також загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

      1.1. Поняття про сором’язливість як психічне явище. Поняття про молодший шкільний вік.

      Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони замикаються в собі, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її замкнутості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих. [2; 58c.]

      Зазвичай  діти ніколи не страждають від своєї  скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідне або просто не звертають на нього уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми. [1; 225c.]

      Сором'язливість  йде корінням в страх, ірраціональний страх висловити свої думки, бути приниженим чи проігнорованим. Чому багато дітей бояться говорити те, що думають? Головними причинами є зайва чутливість і відчуття небезпеки. Якщо публічна мова асоціюється у них з болем і незручністю, то саме це і вони відчувають, коли заговорять

      Сором'язлива дитина ховає свої достоїнства і тільки обраним дано дізнатися, наскільки вона розумна, винахідлива, талановита і щедра. Основа такої скутості полягає в боязні висловити свою точку зору, відкрити свої здібності, виступити ініціатором, стати лідером ... Сором'язлива дитина негативно сприймає критику, побоюється думки оточуючих, їх насмішок і засуджень. Такій дитині краще промовчати, ніж вислуховувати несхвалення на свою адресу. Думка інших для неї важливіше, ніж власна. Як говорив Бошен, «сором'язливість - це сукупність побоювання невдач і бажання сподобатися». [5; 136c.]

      Сором'язливість - не вроджена, а набута риса характеру. Дитині не знайомі поняття сорому, вони закладаються батьками, суспільством.[6; 38c.]

      Для того, щоб з’ясувати, що таке сором’язливість, як психічне явище, треба визначити, що таке психічне явище.

      Психічні  явища – це своєрідні суб’єктивні  переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. [10; 723c.] Психічне життя людини охоплює її пізнавальну діяльність:

      · Відчуття;

      · Сприймання;

      · Пам'ять;

      · Мислення;

      · Уяву.

      Емоційно-вольову:

      · Різноманітні почуття;

      · Переживання;

      · Прояви волі.

      Важливим  аспектом психічного життя є спонуки  до активності :

      · Потреби;

      · Інтереси;

      · Переконання;

      · Ідеали.

      Особливу  групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості  особистості:

      · Здібності;

      · Темперамент;

      · Характер.

      Та  її психологічні стани:

      · Піднесеність;

      · Пригніченість;

      · Схвильованість;

      · Байдужість.

      Отже, психологічні явища – це суб’єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб’єкта. [12; 243c.]

      Для того, щоб визначити причини надмірної  сором’язливості у молодшому  шкільному віці треба визначити, що таке молодший шкільний вік.

      Період  життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

      Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.

      Кістково-сполучний  апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.

      Розвиток  м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи  кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах  рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.

      Діти  цього віку дихають частіше, ніж  дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб  у класі та вдома було чисте повітря.

      У дітей добре розвинені всі  органи чуття, але деякі з них  мають свої особливості. Так, очі, завдяки  еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно  від пози під час читання і  письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.