Соціально-психологічні причини виникнення страхів у підлітковому віці

     На  схемі 5 вказаний рівень страху самовираження. 56% вибірки мають низький рівень, 16% - підвищений рівень, 20% - високий рівень.

     На  схемі 6 показані показники страху ситуацій перевірки знань. 44% вибірки мають  низький рівень, 36% - підвищений рівень,12% - високий рівень.

     На  схемі 7 вказані показники страху не відповідати очікуванням оточуючих. 36% вибірки мають низький рівень, 32% - підвищений рівень, 24% - високий рівень.

     На  схемі 8 показані показники низької  фізіологічної здатності чинити опір стресу. 80% вибірки мають низький рівень такої здатності, 8% - підвищений рівень, 4% - високий рівень.

     На  схемі 9 вказані показники проблем  й страхів у відносинах з вчителями. 60% вибірки мають низький рівень проблем й страхів, 52% - підвищений рівень, 4% - високий рівень. 

     Обробка та інтерпретація результатів методики «Страхи» В.Г.Панок і Л.В.Батищева. 

 

     Отже, найпоширенішими страхами являються: страх перед шкільними екзаменами, страх тварин, поганих людей (наркоманів, бомжів) – 16%, висоти – 32%, страх перед наслідками своїх дій та вчинків, страх самотності. 

     Обробка та інтерпретація результатів методики діагностики самооцінки й упевненості в собі.

       На схемі (див. додаток 5) вказані показники самооцінки й упевненості в собі. 30% вибірки низький рівень самооцінки й упевненості в собі, 65% - середній рівень самооцінки й упевненості в собі, 5% - високий рівень самооцінки й впевненості в собі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

          Підлітковий вік є важливим етапом у житті людини, впродовж якого активно формується особистість, відбувається психічний розвиток, який нерідко супроводжується наявністю страхів, в тому числі і шкільних. Навчальна діяльність, яка,  згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною, розвиває пізнавальні потреби підлітків, що виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Страхи, стримуючи пізнавальні потреби дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній соціалізації і виступати передумовою невротизації дитини.

     Незважаючи  на те що страх, особливо в його крайніх  проявах, переживається досить рідко, більшість бояться цієї емоції. Переживання  страху відчувається й сприймається людьми як загроза особистої безпеки. Страх спонукає людей робити спроби, які направлені на уникнення загрози, на усунення небезпеки. Страх може викликаний як фізичною, так і психологічною загрозою.

     У сучасних тлумаченнях феномена, страх  визначають як негативну емоцію, нестійкий стан, почуття, афективно-загострений стан, негативне емоційне переживання. При цьому, вказується, що інтенсивність страху може варіювати в широкому діапазоні відтінків (побоювання, боязнь, переляк, жах) в залежності від темпу надходження інформації про ту чи іншу загрозу.

     Існує ряд стимулів та ситуацій, на які  ми біологічно схильні реагувати  страхом. До таких «природних сигналів»  небезпеки відносяться біль, самотність й неочікувана зміна стимуляції. Але по мірі набуття досвіду людина навчається боятися самих різних ситуацій, явищ та об’єктів. Більшість умовних активаторів страху так чи інакше пов’язані з природними сигналами небезпеки. Якщо батьки постійно реагують на певні стимули страхом, то велика ймовірність того, що ці стимули будуть викликати страх й у їх дитини.

     Переживання страху супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію. Первинною функцією страху являється мотивація специфічних  когнітивних й поведінкових актів, які сприяють укріпленню безпеки й почуття впевненості. Страх викликає ефект «тунельного сприйняття» й суттєво звужує вибір стратегій поведінки. Однак страх несе в собі й адаптивну функцію, бо змушує людину шукати способи захисту від можливої шкоди. Передчуття страху може стати імпульсом для підкріплення «Я», може спонукати індивіда до само досконалості з метою зниження власної уразливості.

     Процес  соціалізації страху в дитини значній  мірі обумовлюється батьками. Різні  батьки застосовують різні техніки  соціалізації страху. Розумний підхід повинен включати в себе виховання деякої долі толерантності до страху, навчання прийомам протистояння страху, а також розвиток навиків уникнення небезпечних стимулів чи зниження їх інтенсивності. Позитивний приклад батьків – це самий позитивний приклад навчання дитини конструктивним взаємовідносинам з емоцією страху.

            Загалом, теоретичний аналіз проблеми й змісту страхів, дозволяє відзначити, що страхи у випадку нормального розвитку є важливою ланкою в регулюванні поведінки підлітка і, у цілому, мають як негативну, так і позитивну адаптивну функцію та зміст.

     На  основі усього вище викладеного мною була висунута гіпотеза про те, що страхи, які виникають у підлітковому віці, впливають на формування самооцінки, світогляду підлітків, визначають їх поведінку. Проведене дослідження на основі викладених вище методик довели цю гіпотезу. Аналіз одержаних даних показав також, що кількість тривожних дітей зі шкільними страхами значно більша від кількості дітей, що є нетривожними та також мають шкільні страхи. Якісний аналіз отриманих мною результатів свідчить про те, що тривожні досліджувані мають високий рівень переживань шкільних страхів. Порівняльний аналіз одержаного експериментального матеріалу вказує, що тривожність підлітків є однією з психологічних детермінант шкільних страхів. Провідними страхами підліткового віку є:

     - страхи самовираження;

     - страхи ситуацій перевірки знань;

     - страхи не відповідати очікуванням  однолітків;

     - страхи, що виникають при спілкуванні з учителем;

     - страхи самотності.

     У підлітковому віці на перше місце виходять престижні небезпеки (небезпеки, пов’язані із втратою престижу в очах однолітків), потім реальні й тільки потім мнимі. Із престижних небезпек найбільше бояться невдачі на іспитах і контрольних, самотності, байдужності з боку товаришів, виступу перед великою аудиторією. З реальних страхів переважає тривога за здоров’я або втрату рідних і близьких, страх перед хуліганами, бандитами, страх перед великою висотою, страх війни й ін. Уявні небезпеки пов’язані з комахами, мишами, пацюками, медичними процедурами. Відзначається острах небіжчиків, виду крові, нової обстановки, темряви.

     Досліджений рівень самооцінки дозволяє говорити про те, що учні, які мають неадекватну занижену самооцінку, мають більшу кількість страхів, ніж учні з адекватною та завищеною самооцінками, які мають позитивне уявлення про себе. Результати дослідження експериментально підтвердили, що неадекватна занижена самооцінка, яка є проявом, перш за все, негативного уявлення учня про себе у цілому, виступає однією з психологічних детермінант шкільних страхів підлітків.

     Отже, проведене мною дослідження, направлене на аналіз і корекцію тривожності і страхів, має практичну значимість і може бути продовжене в плані діагностики й корекції високо-тривожних підлітків. Тому у студентів і випускників вищих учбових закладів є перспективи у вивченні й дослідженні даної проблеми. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

     1. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – Питер, 2002

     2. Захаров А.И. Дневные и ночные  страхи детей. – СПб.: Издательство «Союз», 2004

     3. Карсон Р., Дж. Батчер, Минека С.  Анормальная психология. – Питер, 2004

     4. Кэррол Э. Изард. Психология  эмоций. – Питер, 2008

     5. Мамонтов С. Страх: практика  преодоления. – Питер, 2002

     6. Ньюкомб Н. Развитие личности  ребёнка. Питер, 2002

     7. Педагогічні стратегії розвитку інноваційної особистості. Методики вивчення основних рис адаптованої інноваційної особистості. – Дніпропетровськ, 2005

     8. Прищепа Т. Страхи дітей // Психолог.  – №9. – 2007

     9. Щербатых Ю. Психология страха. – Эскмо-пресс, 2001

     10. Психологический словарь/ под  ред. Зинченко В.П., Мещерякова  Б.Г. – Москва «АСТ-Астрель», 2006

     11. Фридман Л.М. Психология детей  и подростков. – Москва, 2004

     12. Чарльз Венар, Патрисия Кериг. Психопатология развития детского и подросткового возраста. – Санкт – Петербург – Москва, 2004 
 
 
 
 

      

  

       
 
 
 
 

        
 

   
 
 
 
 
 
 
 

     ДОДАТКИ

     Додаток 1. Методика «Оцінка рівня тривожності  по Б.Філліпсу»