Соціально-психологічні причини виникнення страхів у підлітковому віці

3. Помірний  страх може виникнути після періоду стресу, який не охарактеризований якими-небудь специфічними травматичними подіями.

4. Маніфестація  страху чи фобії проходить  без усякого видимого зв’язку з контекстом ситуації чи зі специфічною подією.

5. Деякі фобії (наприклад, агорафобія) набувають такого генералізованого характеру, що індивід не в змозі зрозуміти, чого саме він боїться.

6. Страхи не зникають після багаторазового й систематичного зіткнення з об’єктом, що лякає, навіть якщо відсутні негативні наслідки цього зникнення.

     Психологи виділяють дві умови, які створюють грунт для формування страху , котрий потім може перерости у фобію. Обидві умови – незрілість нервової системи й тяжкий стрес – можуть серйозно пошкодити процес навчення. На думку вчених, навчення в період немовляти здійснюється в основному за рахунок можливостей таксонної системи. Такий спосіб навчення розвиває реакцію страху, однак не дозволяє засвоювати інформацію контекстуального характеру.

     В перші два роки життя людини гіпокамп – структура, що опосередковує процес контекстуального навчення, - ще недостатньо розвинений, щоб функціонувати на повну силу. Якщо в цьому віці дитина буде налякана певними природними сигналами небезпеки (такими, як висота, самотність, незвичайність об’єкта), то не виключене ймовірність асоціювання страху з тими чи іншими об’єктами, що супроводжували ситуації переляку, в результаті чого ці випадкові об’єкти можуть стати умовними стимулами страху. Немовля ще не здатне до контекстуального навчення, його пам’ять не зберігає інформацію контекстуального, чи просторового,  характеру він не в змозі зафіксувати, коли, де, при яких умовах отримана ним умовна реакція страху. Ставши дорослим, він не зможе зрозуміти звідки походять його недоречні й неадекватні реакції на зовні необразливий об’єкт. Такого роду зовніконтекстуальні немовлячі страхи заявляють про себе, як правило, в період тяжкого стресу, коли гіпокамп відмовляється виконувати функцію контролю над поведінкою, віддаючи її на відкуп таксонної системи. В такому стані людина згадує (чи заново набуває) інфантильні страхи, вона актуалізує немовлячі умовні зв’язки й переживання  , забуті за відсутності контекстуальної інформації про них.

     Таким чином, стрес підвищує ймовірність  маніфестації інфантильного страху й створює підґрунтя для розвитку фобій. Але фобії, страх, жах можуть народжуватися не лише в результаті негативних переживань, а з причини хронічної фрустрації, розчарувань.

     Важливу роль у виникненні фобій грає увагу  до особистої персони. Люди, що страждають від того чи іншого виду фобій, тільки те, що відбувається у них в душі, фіксують самі лише зміни в їх нормальному фізичному й духовному стані. Буквально в усьому вони виявляють символи тяжкого розладу, що наближається. Деякі з них зосереджуються на внутрішніх змінах свого організму, таких, як:

• порушення серцевих ритмів;
• підвищений тиск;
• часте дихання;
• потовиділення;
• нудота;
• тремтіння;
• комок у горлі;
• шлункові розлади.

     Деякі люди не можуть тривалий час знаходитися  в тісних замкнених приміщеннях. Деякі з них навіть впадають в саму справжню паніку. Даних страх замкненого простору називають клаустрофобією. Такий страх може проявлятися, наприклад, у людини, яка знаходиться в офісі, ліфті, купе поїзду, в метро чи літаку. Під час польотів чи подорожей все ускладнюється ще й тим, що страждаючий на клаустрофобію не може покинути цей самий замкнений простір.

     Багато  хто переживав щось подібне: знаходячись  на останньому поверсі висотного  будинку, людина відчуває дивну потребу  викинутися з відчиненого вікна. Але відразу ж лякається й  відходить від вікна. Дуже часто люди, що страждають від фобії висоти, під час нападу жаху все-таки закінчують життя самогубством саме таким чином.

     Ми  читаємо, чуємо чи дивимося по телевізору, як падають й розбиваються авіалайнери, літаки й літачки. Й у багатьох розвивається страх перед польотами. Але може статися й таке, що під час польоту, людина міркує про щось неприємне й ці неприємні почуття переносяться на переліт. Людина починає вслуховуватися в шум мотору, вібрацію, здригається будь-якого разу, коли стюардеса поспішає в кабіну пілота, та думає про катастрофу.

     Страх перед зміями й павуками – явище  доволі поширене. Існують різні пояснення  виникнення даного виду страху. Часто  в якості прикладів наводять історії, почуті в ранньому дитинстві. Подібна  фобія може бути перейнята від  батьків й перетворитися на модель поведінки. Та й символічне значення при випадку відіграє роль: так, змія, наприклад, завжди описувалася як істота зла, спокуслива (біблейський міф про вигнання з раю). Але ж іншого боку, змія стала символом мистецтва лікування ( посох Ескулапа).

     Запитавши людину, яка страждає на фобію, що ж її так лякає у зміях і павуках, вона заявляє, що ці істоти небезпечні й демонічні. Однак далеко не всім доводилося зустрічати смертельно небезпечних змій, а тим паче на власному досвіді дізнатися приховану в них загрозу. Однак від цього змієфобія не стала більш легко переноситися: вона не дозволяє людині виїхати на природу, тому що вона одразу уявить, як до неї підповзає в траві змія.

     Про фобію говорять лише тоді, коли люди, що страждають на неї, сильно збуджуються в неприємній для них ситуації чи , навпаки, впадають в оціпеніння, відчувають скованість й обмеженість в діях, рухах. Фобічні реакції легко можуть перерости в панічний жах. Люди, що страждають на фобії, старанно уникають ситуацій і речей, які лякають їх чи ще можуть налякати.  В результаті цього об’єкти, що лякають, зберігають свою лякливу силу. Таким чином, тривале існування фобії може бути пояснене скоріше недостатнім досвідом реальних зіткнень з жахаючим об’єктом, ніж нездатністю подолати страх.  
 

     1.3.1  Види фобій

     Вчені виділяють три основні категорії  фобій:

1)специфічна фобія;

2)соціальна фобія;

3)агорафобія.

     Специфічні  фобії (раніше відомі як прості) можуть супроводжуватися боязливістю тварин (частіше змій і павуків) або різних аспектів навколишнього середовища, наприклад води, тунелів чи мостів. Соціальні фобії супроводжуються боязливістю соціальних ситуацій, в яких індивід виставляється на загальний огляд й боїться виступити в принизливій чи ганебній якості. Соціальні фобії можуть бути окресленими (страх виступу перед аудиторією) чи генералізованими (страх перед багатьма різновидами соціальної взаємодії). Традиційно вважалося, що агорафобія почасти парадоксальним чином пов’язана з боязливістю як відкритих, такі замкнених просторів. Однак зараз відомо, що агорафобія частіше за все витікає з зв’язку з можливим розвитком панічної атаки в ситуаціях, коли втеча може бути утруднена чи ганебна.

     Нижче наведена більш ширша характеристика даних видів фобій.

     Специфічні  фобії. Про специфічну фобію говорять тоді, коли людина демонструє сильний і стійкий страх, що запускається присутністю (чи передбаченням) специфічного об’єкту чи ситуації. Крім того, рівень страху повинен бути надмірним чи необґрунтованим у порівнянні з реальною небезпекою, яку представляє об’єкт чи ситуація. Коли індивіди зі специфічними фобіями стикаються з фобічним стимулом, вони майже завжди демонструють миттєву реакція страху, яка часто нагадує панічну атаку. Уникання ситуації, що лякає чи дистрес, що переживається  можуть також серйозно порушувати нормальне функціонування. В табл. 1 перераховано деякі поширені специфічні фобії та їх об’єкти, що наочно демонструє різноманітність ситуацій, на яких можуть зосереджуватися специфічні фобії.

     Таблиця 1. Поширені специфічні фобії.

     Деякі зі специфічних фобій пов’язані з надмірним страхом перед речами, які ми всі певному сенсі боїмося, наприклад, темряви, вогню, хвороб, павуків і змій. Інші, як, наприклад, страх води чи натовпу, мають на увазі ситуації, які у більшості людей не викликають страху. Багатьом притаманні хоча б деякі, маленькі ірраціональні страхи, але при фобічних розладах останні інтенсивні й часто значно утруднюють звичну діяльність. Наприклад, люди з клаустрофобією готові піти на будь що – аби лише уникнути потрапляння  в замкнений простір чи ліфт, навіть якщо доведеться підійматися високо по сходинах чи відмовитися від роботи, яка може вимагати поїздок на ліфті. Таке уникання являється кардинальною особливістю особистості; вона розвивається з причини дискомфорту самої по собі фобічної реакції, так як в силу ірраціональної оцінки ймовірності того, що станеться щось жахливе.

     Люди  з фобіями зазвичай знають, що їх страхи ірраціональні, але говорять, що нічого не можуть з собою вдіяти. Якщо вони намагаються наблизитися до фобічної ситуації, то їх захоплює страх чи тривога, які можуть варіюватися від легкої настороженості й дистресу (зазвичай виникає на деякій відстані від об’єкту) до повної активації реакції «боротьби чи втечі», що дуже схожа на панічну атаку. Незалежно від того, як воно починається, фобічна поведінка тяжіє до підкріплення зниження тривоги, що стається всякий раз, коли вдається уникнути лякаючої ситуації. Крім того, буває, що фобії частково підтримуються вторинною вигодою (перевагами недієздатності) – підвищеною увагою, співчуттям й певним контролем над поведінкою оточуючих. Фобії, таким чином, крім того, що являються в першу чергу маніфестаціями ірраціональних, набутих страхів, іноді можуть слугувати, здавалося б, далеким інтересам, хоча людина, що страждає на них, цього, як правило, не усвідомлює.

     Соціальна фобія. Як окрема форма фобій соціальна фобія була ідентифікована лише в кінці 1960-х років. Окремою відмінністю соціальної фобією може вважатися страх негативної оцінки зі сторони оточуючих. Вона основується на невпевненості особистості у власних можливостях й перевагах. Багато людей навіть не підозрюють про існування даного виду страху; одні вважають, що просто трохи сковані чи агресивні, дивлячись по обставинам. Соціальні страхи завжди мають на увазі те, що сторонні ні з того ні з сього можуть відштовхнути, образити чи засудити. В сьогоденному розумінні існує два підтипи соціальної фобії: специфічна й генералізована. Люди зі специфічною соціальною фобією відчувають рушійний страх перед однією чи декількома соціальними ситуаціями, в яких вони бояться бути виставленими на загальний показ й діяти в принизливим чи ганебним чином. Через страхи вони або уникають цих ситуацій, або терплять їх, переживаючи сильний дистрес. Інтенсивний страх перед публічним виступом – сама поширена соціальна фобія. Індивіди з генералізованою соціальною фобією відчувають значний страх в більшості соціальних ситуацій (включаючи як ситуації публічних виступів, так і ситуації, що вимагають соціальної взаємодії) і часто мають особистісні розлади. 

     Ось далеко не повний список соціальних страхів, що найбільш часто зустрічаються:

• страх байдужості;
• страх бути знехтуваним;
• страх публічно проявити свої почуття, висказати думку, окреслити потреби;
• страх осудження;
• страх приймати рішення.

     Широко  поширені також:

• страх перед авторитетними особистостями;
• страх конфліктів;
• страх перед щирістю;
• страх висувати вимоги;
• страх публічно критикувати кого-небудь.

     Говорити  про соціальну фобію можна  не лише тоді, коли соціальна ситуація уникається, але й коли її витримують з великим дистресом. На відміну від специфічних фобій, які частіше починаються в дитинстві, соціальні фобії зазвичай починаються в підлітковому чи ранньому зрілому віці. Більше половини людей з соціальною фобією на певному етапі життя страждає одним чи декількома додатковими  тривожними розладами (наприклад, панічним розладом, генералізованими тривожним розладом, специфічною фобією). Близько 40% в певний момент переносять й депресивний розлад.