Шпаргалкы по "Дитяча психологія"

    Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна діяльність дитини з дорослим на правах співпраці. Розкривається вона у стосунках  «дитина – предмет – дорослий».

    У процесі предметної діяльності, послуговуючись ситуативно-діловим спілкуванням, дитина під керівництвом дорослого оволодіває умінням діяти з предметами відповідно до їх функціонального призначення.

    Найважливішими  досягненнями раннього дитинства є  оволодіння прямим ходінням, мовленням, розвиток предметної діяльності.

    Під час оволодіння предметними діями дитина опановує необхідні для цього психічні дії та якості.

    У ранньому віці зароджуються такі продуктивні  види діяльності дитини, як малювання, ліплення, аплікація, конструювання, їх виникнення також пов'язане з предметною діяльністю.

    Важлива роль у зародженні зображувальної діяльності дитини належить дорослому, який створює  передумови її своєчасної появи, сприяє збагаченню сенсорики дитини, формуванню перших графічних образів.

    Найважливішим досягненням раннього дитинства є оволодіння мовленням, що передбачає опанування рідною мовою, вироблення вміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу і себе, засвоєння набутого людством досвіду, саморегуляції, спілкування і взаємодії людей. Оволодіння мовленням має важливе значення для різних сторін психічного розвитку дитини. У процесі мовлення відбувається передавання дитині суспільного досвіду, керівництво її діяльністю з боку дорослих. Під впливом мовлення перебудовуються психічні процеси дитини.

    У ранньому дитинстві дитина переходить до зорового орієнтування у властивостях предметів, у неї інтенсивно розвивається слухове сприймання, формується наочно-дійове мислення, виникають знакова функція  свідомості, уява, пам'ять і увага. Зі сприйманням дитини пов'язані предметні дії, завдяки яким вона отримує уявлення про властивості предметів.

    Найважливішим новоутворенням раннього дитинства  є формування установки «Я сам», коли з'являється усвідомлення своєї особистості, виникають перші уявлення про себе.

    Дитина  вже розуміє, до якої статі вона належить, засвоює статеві ролі, як слід поводити себе у суспільстві, керуючись соціальними  нормами. Вона вже чітко розрізняє, що їй належить, відстоюючи цю власність. Проявляючи своє ставлення до навколишнього світу, дитина відчуває гордість, вину, сором тощо. У неї зароджуються механізми саморегуляції. 

 

     19. Методи науково-психологічного  вивчення дітей

    Методи  вивчення дитячої  психології – способи виявлення фактів, що характеризують психічний розвиток дитини.

    Методи  дослідження у дитячій психології поділяють на основні (спостереження і експеримент), які забезпечують достовірну інформацію про специфіку дитячого розвитку, та допоміжні (тестування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, соціометричний метод), використання яких надає інформацію ілюстративного плану для побудови гіпотез і припущень.

    Спостереження – планомірне, цілеспрямоване сприймання психічних явищ відповідно до заздалегідь розробленої програми.

    У процесі спостереження дослідник  цілеспрямовано простежує поведінку  дітей у природних умовах, фіксуючи побачене. Використання його в дитячій  психології ґрунтується на методологічному принципі єдності свідомості і діяльності. Під час спостереження дослідник не втручається у психічні прояви, а дитина не знає, що за нею спостерігають. За інших умов вона не зможе поводитися природно і невимушено. Тому спостереження повинна здійснювати людина, до якої дитина звикла.

    Психологічний експеримент – спеціально організована форма дослідження психічного розвитку дитини.

    В експерименті дослідник навмисно створює і видозмінює умови діяльності дитини, ставить перед нею певні завдання і на підставі того, як ці завдання розв'язуються, робить висновки про її психологічні особливості.

    Найбільш  точним і доказовим є лабораторний експеримент, який проводять у спеціально обладнаному приміщенні з використанням різних приладів та установок (апаратів, на яких експериментатор показує картинки, вмикає лампочки, дзвінки та інші подразники).

    Найпродуктивнішим у дитячій психології вважається природний експеримент. На відміну від лабораторного він зберігає переваги спостереження (природність умов), унеможливлює викривлення психічних проявів. Під час нього в активній позиції стосовно дитини перебуває дослідник, організовуючи, наприклад, гру з метою вивчення її вольових якостей.

    Бесіда  – метод отримання інформації за допомогою словесного спілкування дослідника з дитиною з метою виявлення фактів, що характеризують її особистісні прояви (інтереси, знання, ставлення та ін.).

    Використовують  бесіду за необхідності з'ясувати знання та уявлення дитини, її думку про  предмети, явища, події, людей і їхні вчинки, про себе. Проводять її з використанням додаткового матеріалу (казок, картинок, малюнків, іграшок) або у формі діалогу. Як правило, питання продумують заздалегідь і формулюють дітям у певній послідовності або змінюють їх залежно від відповіді дитини на попереднє питання. Бесіда з нешаблонним використанням питань значно продуктивніша, оскільки дає змогу врахувати індивідуальні особливості дитини. Проведення її вимагає глибокого розуміння дітей, гнучкості і винахідливості. Тривалість бесіди має охоплювати не більше 10-15 хв. Під час розмови з дитиною слід викликати в неї інтерес до теми бесіди. її результати детально записують або «фотографічно» фіксують у протоколі.

    Цінну інформацію про внутрішній світ дитини, її ставлення до навколишнього середовища, особливості сприймання та інші сторони психіки отримуємо в результаті аналізу продуктів діяльності. Аналіз продуктів діяльності дитини – метод отримання інформації про внутрішній світ дитини, її психологічний стан на основі дослідження результатів її діяльності і творчості (малюнків, творів, аплікацій тощо).

    Предметом аналізу є продукти зображувальної і конструктивної діяльності (малюнки, аплікації, об'ємні зображення, конструкції), музичної (виконання і творчість у пісні, танці, грі на музичних інструментах), розповіді, казки, перекази літературних творів. Результати самостійної діяльності, особливо створені за задумом малюнки, є значущим матеріалом для висновків про різні сторони її психічного розвитку. У результаті діяльності виражаються особливості сприймання, уявлень дітей про предмети, які вони зображають. Дитячі малюнки дають підстави для міркувань про рівень розумового розвитку їх авторів. Під час вивчення малюнків звертають увагу на сюжет, зміст, манеру зображення, процес малювання (час, затрачений на виконання малюнка, ступінь захопленості) тощо.

    Тестування  – метод психологічної науки, який використовує стандартизовані питання і завдання (тести) з певною шкалою значень.

    Застосування  тестів дає змогу отримати результати, які можна порівнювати, а отже, досягти вищого рівня об'єктивності їх аналізу.

    Тестування  як метод дослідження не вимагає  багато часу, його об'єктом можуть бути як індивід, так і групи. Достатньо  простим є спосіб обробки результатів. Однак тестування не дає змоги  передбачити подальший розвиток дитини.

    Тест  є системою спеціально дібраних завдань, які пропонують дітям у чітко  визначених умовах. За виконання кожного  завдання вони отримують оцінки в  балах, правила виставляння яких прості й однозначні.

    Соціометричний  метод – дослідження становища кожної дитини у колективі однолітків з метою визначення взаємних схильностей, симпатій тощо.

    Соціометричний  метод застосовують для вивчення стосунків між дітьми, з'ясування місця, яке займає дитина серед однолітків. Під час дослідження кожна  дитина відповідає на питання, які стосуються вибору партнерів для спільної роботи, відпочинку, занять (з ким би хотів сидіти за однією партою; з ким би хотів піти в туристичний похід; з ким би хотів жити в одному наметі; кого б запросив до себе на день народження тощо).

    Найчастіше  у конкретних дослідженнях застосовують декілька методів, які взаємодоповнюють і контролюють дин одного.

 

     20. Періоди психічного  розвитку у дитячому  віці

    Психічний розвиток дитини проходить низку  періодів. Кожний період є певним ступенем розвитку особистості. Визначення цих періодів необхідне для раціональної побудови системи навчання і виховання, використання потенціалу дитини на кожному віковому етапі.

    Періоди психічного розвитку – відрізки життєвого шляху індивіда, яким притаманні специфічні потреби, інтереси, способи дії, ставлення до навколишньої дійсності.

    Л.Виготський вважав, що критерієм розмежування вікових періодів є новоутворення віку, адже на кожному віковому етапі можна завжди знайти центральне, провідне новоутворення, яке «характеризує перебудову всієї особистості на новій основі». Навколо нього розміщуються Часткові новоутворення. Ті з них, що безпосередньо пов'язані з основним новоутворенням, утворюють центральну лінію розвитку в певному віці, всі інші часткові процеси (зміни) – побічну лінію розвитку. Ті з яких утворюються центральні лінії розвитку в одному віці, стають побічними лініями розвитку в наступному, а побічні лінії розвитку одного віку стають центральними на іншому віковому етапі.

    Структура віку не є статичною, незмінною, нерухомою. Сформована структура в одному віці з часом трансформується у нову структуру, яка виникає у процесі вікового розвитку. Вона є динамічним утворенням, яке постійно змінюється як цілісність. Змінюються і її елементи (частини). У цьому полягає динаміка розвитку – сукупність законів, якими обумовлюється виникнення, зміни і поєднання структурних новоутворень кожного віку. До початку кожного вікового періоду формується своєрідна соціальна ситуація розвитку – специфічні для певного віку, виняткові, єдині і неповторні відносини між дитиною і навколишньою дійсністю, насамперед соціальною. Вона визначає форми і шлях, долаючи який, дитина набуває нових властивостей особистості, на якому соціальне стає індивідуальним. У перебудові соціальної ситуації розвитку під впливом новоутворень, які виникають у свідомості дитини, полягає суть і основний зміст критичних періодів.

    У період від народження до вступу до школи дитина долає (якщо не брати  до уваги кризу, пов'язану з народженням) три вікові кризи: в одно-, три- і шести-семирічному віці. Відповідно, в цьому періоді виокремлюють три вікові етапи: немовлячий (від народження до року), раннє дитинство (від року до трьох років) і дошкільне дитинство (від трьох до шести-семи років). Кожен період є відрізком життєвого шляху дитини, певним етапом її розвитку як особистості з характерними для неї відносно стійкими якісними особливостями.

    Дітей, які перебувають на одному віковому етапі психічного розвитку, характеризують такі якості, як ставлення до світу, потреби, інтереси, види дитячої діяльності. Особливу роль відіграє провідна діяльність, від якої залежать найважливіші особливості психічного розвитку на певному етапі. Для немовляти провідною діяльністю є емоційне спілкування з дорослим, дитини раннього віку – предметна діяльність, дошкільника – гра.

    Психологічна  вікова періодизація (виокремлення етапів психічного розвитку) ґрунтується на закономірностях психічного розвитку і передбачає такі етапи:

    а) криза новонародженості;

    б) немовлячий період – від народження до одного року життя (1 місяць – період новонародженості);

    в) криза 1-го року;

    г) раннє дитинство – від одного року до трьох років;

    д) криза 3-х років;

    є) дошкільне дитинство – від трьох до шести-семи років;

    ж) криза 6-7-ми років.

    Певною  мірою з нею споріднена педагогічна вікова періодизація, критеріями якої є типи навчально-виховних закладів, завдання виховання дітей у різні вікові періоди.

    Однак вона не бере до уваги кризові моменти  розвитку. Попри те, виховання завжди зважає на них, а його програма враховує психологічні особливості кожного віку, конкретні умови перебування дитини в навчально-виховному закладі.

    Отже, періодами психічного розвитку дитини є:

    1) період новонародженості (від народження  до кінця першого місяця);

    2) немовлячий вік (1 місяць –  1 рік);

    3) ранній вік (1-3 роки);

    4) молодший дошкільний вік (3-4 роки);

    5) середній дошкільний вік (5 років);

    6) старший дошкільний вік (6-7 років).