Вплив сім`ї на виникнення делінквентної поведінки серед неповнолітніх

Зміст 

Вступ..............................................................................................................3

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження  ризиків деліквентної поведінки  підлітків як галузі соціальної роботи.............................................6

1.1. Поняття  деліквентної поведінки підлітків...............................................6

1.2. Причини виникнення деліквентної поведінки серед підлітків.........................................................................................................9

Розділ 2. Дисфункція сім`ї як один з факторів виникнення делінквентної поведінки  у підлітків…….....................................................16

2.1. Функції сім`ї та їхній вплив на підлітка.................................................17

2.2. Значення  неблагополучних сімей у формуванні делінквентної поведінки у підлітків………………...............................................................................19

2.3. Аналіз діяльності соціальних служб щодо превентивних методів роботи виникнення делінквентної поведінки у підлітків пов’язаних з сім’єю……………………………………………………...................................21

Висновок......................................................................................................27

Глосарій…………………………………………………………………..............29

Список  використаної  літератури.................................................................30

Додатки 
 
 
 
 
 

Вступ

     Актуальність  теми дослідження. Станом на 1 січня 2011 року в установах відбування покарань України перебувало 1432 неповнолітніх. Більше половини з них (54,8 відсотка) засуджені до позбавлення волі строком від 3 до 5 років, 58,3 відсотка – раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не пов'язаної з позбавленням волі, а 24,9 відсотка – до засудження не навчалися і не працювали [29, c. 1].

     Рівень  підліткової злочинності зріс за останній рік на 24%. Кількість тяжких й особливо тяжких злочинів — на 28,6%. Розкрито 10,7 тис. злодіянь такого роду. Такі невтішні підсумки результатів роботи підрозділів кримінальної міліції Міністерства внутрішніх справ України. Відомо, що в людському житті найскладнішим перехідним етапом є саме підлітковий вік, коли людина відзначається підвищеною вразливістю до всього, що робить її дорослою. У цьому віці відбувається формування і розвиток моральних уявлень, понять і переконань, засвоєння моральних норм, цінностей, суспільних вимог до поведінки, у тому числі і правових норм. Будь-які несприятливі соціально-економічні умови, в яких знаходиться дитина, можуть привнести негативне в його моральну позицію, в його життєві цінності [17].

     Виходячи  з таких даних, ми вирішили  досліджувати вплив сім`ї на виникнення делінквентної поведінки серед підлітків. Явище формування делінквентної поведінки у сім`ї, стали серйозною проблемою як для суспільства, так і для закладів освіти як його структурних одиниць. Найбільш яскраво ці соціально-негативні ризики починають проявлятися у підлітковому віці. У зв'язку з тим, що проблема актуальна і недостатньо розроблена, нами була обрана тема курсової роботи «Значення сім`ї як основний фактор ризику формування делінквентної поведінки у підлітків».

       Об'єктом дослідження курсової роботи є явище формування делінквентної поведінки у підлітків.

     Предметом дослідження є чинники, які впливають на виникнення делінквентної поведінки у підлітків, зокрема сім’я.

     Метою нашого дослідження є з’ясування значення ролі сім’ї  на формування особистості підлітка та розвиток у нього делінквентної поведінки.

     Аби досягнути відповідної мети, ми сформулювали наступні завдання:

     1. Розкрити поняття делінквентної поведінки як одного з виду девіантної.

     2. Дослідити причини виникнення делінквентної поведінки серед підлітків.

     3. Розглянути сім`ю як один із факторів виникнення делінквентної поведінки у підлітків.

     4. Дослідити функції сім`ї, що впливають на формування та виникнення делінквентної поведінки у підлітків

     5. Розглянути види неблагополучних сімей та їх вплив на делінквентну поведінку підлітків.

     6. Дослідити аналіз діяльності соціальних служб щодо превентивних методів роботи виникнення делінквентної поведінки у підлітків пов’язаних з сім’єю.

     Структура і обсяг курсової роботи. Курсова  робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної  літeратури, додатків.

     У першому розділі ми розглядали делінквентну поведінку як поняття, різновид девіантної поведінки. Щоб перейти до профілактики виникнення делінквентної поведінки ми дослідили її причини та ризики.

     У другому розділі ми розглянули сім`ю  як соціальний інститут, її функції  та дисфункції, що мають вплив на підлітка та формування у нього делінквентної поведінки. Крім функцій сім’ї, ми розглянули неблагополучні сім’ї, які мають безпосередній зв’язок на формування делінквентної поведінки у підлітків. Також ми дослідили аналіз діяльності соціальних служб які виконують функцію профілактики делінквентної поведінки, пов`язаної з сім`єю.

       При написанні курсової роботи  ми користувалися такими джерелами:

     Діти "групи ризику": психологічні, соціальні та правові аспекти: Київська міська державна адміністрація, Служба у справах неповнолітніх; Бень В. «Юридична психологія»; Сімейний Кодексом України; «Соціологія» Дворецької Г.; посібник Волкової Н. П. «Педагогіка»; Указом Президента України, електронними адресами, науковими статтями та журналами.

     Різні проблеми “важких”, “педагогічно занедбаних”, “делінквентних”, “девіантних” дітей досліджувались також соціологами, філософами, психологами та педагогами (І. Кузнєцова, В. Кудрявцева, Г. Свєчнікова, Л. Божович, Л. Виготський, В. Левицький, Н. Ліфарєва, І. Кон, В. Кутішенко, Н. Максимова, С. Рубінштейн, Л. Рувинський, В. Степанов, Д. Фельдштейн, В. Баженов, Т. Дем’янюк, З. Зайцева, В. Кащенко, А. Макаренко, В. Оржеховська, Є. Натанзон, В. Сухомлинський, Н. Щуркова та інші). 
 
 
 
 

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження ризиків делінквентної поведінки дітей  як галузі соціальної роботи.

1.1.Поняття  делінквентної поведінки  неповнолітніх

     Відхиленнями  у поведінці з кримінальними  елементами займалися такі вчені як А.І. Личко, Д.І. Ісаєва, Р.В. Овчарової, С. Чесс і А. Томаса, Р. Кемпебла. Наукові роботи поцій тематиці в різний час проводили Л.І. Дубровін, В.П. Казміренко, М.В. Костицький, С.Д. Максименко, В.С. Медведєв, В.М. Синьов та інші. Так, Н.М. Апетик, вивчаючи девіантну поведінку, як умову попередження її у підлітків, досліджувала вплив на неї фактора моральної саморегуляції [4]. Говорячи про делінквентну поведінку в перу чергу слід зазначити, що вона є одним із різновидів девіантної поведінки. Одним із перших дослідників людської поведінки є З. Фрейд, який вважав, що поведінка є свідомим проявом агресії, викликана внутрішнім підсвідомим «Его» і свідомим «Суперего». У своїй теорії соціалізації вчений Говард Кеплан твердив, що девіація є результатом засвоєння культури певної групи, яка характеризується девіантною поведінкою. Взагалі теорії походження девіантної  поведінки розглядаються з біологічної, психологічної, соціологічної та культурної точки зору.

     На  думку Е. Дюркгейма, ймовірність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на, рівні соціуму (аномія).

     Відповідно  до парадигми Р. Мертона, девіантна  поведінка виникає насамперед тоді, коли суспільно прийняті норми і цінності, що задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства.

     Одним із визначень девіантної поведінки є таке: «Девіантна поведінка – це система дій і вчинків людей певних соціальних груп, яка суперечить загальноприйнятим нормам або визначеним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки».

     Вовканич  М.Д. визначає девіантну поведінку як систему вчинків або окремих вчинків, що суперечать прийнятим в суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, не адаптивності, порушення процесу само актуалізації або у вигляді зниження нормального та естетичного контролю за власною поведінкою [2, c. 91].

     За  Козубовською І. В. – девіантною поведінкою можна назвати соціально-дезадаптовану поведінку [2, с. 93].

     Шевченко  Аліна Миколаївна, психолог Міського психологічного Центру Київської Служби у справах дітей подає таке твердження: девіантна поведінка - це система вчинків або окремі вчинки, протиставлені прийнятим у суспільстві правилам, моральним нормам.

     А. Шевченко також подає наступні класифікації девіантної поведінки:

• дефектом правової та моральної свідомості;
• змістом потреб особистості;
• особливостями характеру;
• особливостями емоційно-вольової сфери;
• недоліками виховання.

     Девіантна поведінка поділяється на дві  великі категорії:

     1) поведінка, зумовлена явною або  прихованою психопатологією 
(поведінка, яка відмінна від норм психічного здоров'я);

     2) антисоціальна поведінка здорового  підлітка (поведінка, яка 
порушує правові, соціальні та культурні норми).

     Одним із різновидів девіантної поведінки є — делінквентна, яку ми описуємо  у курсові роботі.

     Делінквентна  поведінка визначається порушеннями суспільних норм поведінки: хуліганством, крадіжками, вимаганням грошей або речей, дрібними правопорушеннями і проступками, які не досягають злочину (криміналу), покарання у судовому порядку, наприклад:

• шкільні прогули;
• асоціальні групи;
• дрібне хуліганство;
• знущання над молодшими, слабшими;
• вимагання у них кишенькових грошей;
• викрадення мотоциклів, машин, велосипедів з метою покататись;
• домашні крадіжки грошей.

     Як  бачимо, всі ці дії не носять характеру  серйозних злочинів [2, c.15].

     Також зустрічаються й інші визначення делінквентної поведінки, зокрема:

     Делінквентна  поведінка (англ. “провинність”) - це сукупність протиправних вчинків людини, за які  в особливо важких випадках може накладатися  покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [18, с. 56].

     Делінквентна  поведінка - різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально  зафіксованим соціальним та юридичним  нормам [8, с. 46].

     Отже, підсумовуючи розглянуті нами визначення поняття делінквентної поведінки, можемо робити висновки, що це протиправна, злочинна поведінка, що не відповідає загальноприйнятим нормам суспільства. 
 
 

     1.2. Причини виникнення делінквентної поведінки у підлітків.

     У людському житті найскладнішим  перехідним етапом є саме підлітковий вік, коли людина відзначається підвищеною вразливістю до всього того, що робить її дорослою. У цьому віці відбувається формування і розвиток моральних уявлень, понять і переконань, засвоєння моральних норм, цінностей, суспільних вимог до поведінки, в тому числі і правових норм.

       Підлітковий період (10-11 – 14-15 років) – найважчий і найскладніший віковий етап. Він є особливо відповідальним періодом у становленні особистості. Саме в цьому віці народжується громадянин (за В. Сухомлинським): формуються спрямованість, основи моральності, стійка система ставлень до себе, людей, суспільства, оточуючої дійсності.

     Волкова Н. П. у своєму посібникові зазначає: підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього. Його називають перехідним, тому що відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному аспектах [9, с. 342].