Провідні вчені ХДУ як фундатори розвитку педагогіки

Професор М.Пентилюк часто виступає з лекціями на курсах, семінарах учителів. Члени кафедри мовознавства проводять профорієнтаційну роботу серед учнівської молоді: проводять заняття в Академічному ліцеї імені О.Мішукова при Херсонському державному університеті та школах області. Викладачі кафедри, докторанти, аспіранти вивчають передовий педагогічний досвід (публікації про нього з'являються у методичних часописах), проводять педагогічний експеримент [9, c.167-168].

За час роботи в Херсонському державному університеті професор М.Пентилюк зарекомендувала себе висококваліфікованим спеціалістом у галузі лінгвістики і лінгводидактики, досконало володіє педагогічною майстерністю.

Упродовж своєї наукової діяльності М.Пентилюк постійно намагалася довести, що вчений, який займається методикою навчання мови, повинен добре володіти науковою інформацією з мовознавства, як загального, так і часткового, з психології, педагогіки, культурології, психо- та соціолінгвістики.

М.Пентилюк проводить велику громадську роботу в м.Херсоні й області. Вона активно пропагує ідеї відродження української мови й української державності, виховання молодих людей справжніми патріотами України. Результати наукової діяльності М.Пентилюк визнані суспільством України. Її багаторічна самовіддана праця відзначена численними подяками, грамотами ректорату Херсонського державного університету та Херсонської обласної та міської рад, Міністерства освіти і науки України. Вона нагороджена медаллю "Ветеран праці", знаками "Відмінник народної освіти УРСР" та "Відмінник освіти України", Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, Премією АПН України [5, c. 404].

У 2006 р. їй присуджено почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

2.3. Взаємозв’язок педагогічної майстерності та освіти у поглядах   Є.Барбіної

Професор Є.Барбіна займається питаннями, що пов’язані з формуванням педагогічної майстерності вчителя у системі неперервної освіти.

Ідеї взаємозв’язку педагогічної майстерності та неперервної освіти закладені у працях Є.Барбіної. Вона вважає, що педагогічна майстерність потенційно і реально є одним з найбільш ефективних засобів забезпечення інтеґративних тенденцій. Її методологічна функція у професійній підготовці вчителя полягає у забезпеченні єдності структурних компонентів цієї підготовки, розмаїття процесів і явищ, вивчення яких передбачено програмами різних навчальних дисциплін. Педагогічна майстерність виявляє загальне, особливе та одиничне як у найбільш значущих об’єктах педагогічної діяльності, так і в засобах і підходах до розв’язання професійних проблем методами різних наук. Завдяки педагогічній майстерності у процес професійної підготовки імпліцитно привноситься у наочній формі парадигмальний підхід сучасної наукової методології: робота із складними структурними об’єктами, ознайомлення з системним баченням цих об’єктів, формування елементів системного мислення стосовно до педагогічних об’єктів. Суттєвим у визначенні ролі та функцій педагогічної майстерності в системі неперервної педагогічної освіти є її розвиток як складної організаційної системи, що включає процес формування, становлення і розвитку особистості вчителя, який розпочинається ще на шкільній лаві, продовжується у вищому навчальному закладі й реалізується у сфері післядипломної освіти [1, c. 27]. Ступінь готовності випускників до професійної педагогічної діяльності визначається не як показник його оволодіння багатогранною педагогічною майстерністю, а лише основами цієї майстерності. Готовність студента до педагогічної діяльності як показник оволодіння ним педагогічною майстерністю може бути виявлено лише в період практики, де на основі аналізу його діяльності з’ясовується відповідність власне знань, умінь і навичок студента реально існуючому переліку знань, умінь та навичок, які є показниками оволодіння педагогічною майстерністю. До такого переліку доцільно внести лише ті вміння, які дійсно можуть бути сформовані під час навчання.

Єдність особистісного і дійового, що передбачає самовдосконалення в умовах певної діяльності особистості. Без цього неможливо отримувати нові імпульси розвитку (генеральна ідея педагогічної майстерності, за словами Є.Барбіної, — дослідника феномена педагогічної майстерності).

Ми вважаємо, що вклад Є.Барбіної у розвиток педагогічної науки надзвичайно вагомий. Це доводять як її теоретичні праці, так і керівництво аспірантами, котрі і складають наукову школу професора Є.Барбіної.

2.4.      Трудове виховання учнів у розробці Н.Слюсаренко

Н.Слюсаренко – провідний науковець у галузі методики трудового навчання, доктор педагогічних наук (2010), доцент (2003), Відмінник освіти України (1996), нагороджена знаком Міністерства освіти і науки України "Антон Макаренко" (2010) – свою наукову діяльність розпочала в період роботи на посаді вчителя трудового навчання в Херсонській загальноосвітній школі № 13 і була продовжена в Херсонському державному університеті. У 2001 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, а в 2010 – доктора педагогічних наук.

Н. Слюсаренко – фахівець у галузі педагогіки, історії педагогіки, методики трудового навчання, автор 3 монографій, 8 навчальних посібників та близько 170 наукових статей, присвячених трудовому навчанню і вихованню підростаючого покоління, історії становлення трудової підготовки в школах України кінця ХІХ – ХХ століття, актуальним проблемам педагогіки загальноосвітньої та вищої школи, соціальної педагогіки.

Наукову роботу Н.Слюсаренко поєднує з активною співпрацею з методичним кабінетом при управлінні освіти виконавчого комітету Херсонської міської ради, управлінням освіти і науки Херсонської облдержадміністрації, Херсонською міською організацією ветеранів Афганістану та ін.

Вона є відповідальним секретарем збірників наукових праць "Педагогічний альманах", "Педагогічні науки", працює в редакційних колегіях науково-методичних журналів "Таврійський вісник освіти", "Розмаїття", бюлетені "Педагогічний проспект".

Н.Слюсаренко досліджує роль та місце ігор на уроках обслуговуючої праці, визначила умови, шляхи і способи застосування комплексу ігор з метою розвитку творчих здібностей учнів, розробила педагогічну технологію включення ігрової діяльності у навчальний процес, експериментально перевірила вплив ігор на розвиток творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці [12, c.96].

У дисертації на основі аналізу чисельних літературних джерел показала, що вчитель праці повинен не тільки прогнозувати потенційні можливості розвитку творчих здібностей учнів, а й допомагати їм знайти свій творчий стиль, залучаючи до творчої діяльності на уроках.

Автором доведено, що вирішити цю проблему можна, використовуючи на уроках праці ігрову діяльність. Ігри виступають як засіб розвитку творчих здібностей учнів. Великі творчі можливості гри визначаються тим, що вона виросла на основі практичної діяльності людей, являючись засобом передачі накопиченого досвіду від покоління до покоління. У ході ігрової діяльності дитина краще розуміє суть людської праці, її творчий характер. У роботі ми враховували, що творчість у процесі праці і гри має багато спільного. Так, працюючи, людина прагне до удосконалення способів праці, а під час гри удосконалюються, міняються умови дій, засоби, створюється щось нове, що не існує в реальному житті [13, c.15].

Н.Слюсаренко у процесі дослідження встановила, що значно вищих результатів у розвитку творчих здібностей школярів можна досягти шляхом використання на уроках обслуговуючої праці ігрової діяльності. До обраних ігор було віднесено, передусім, ігри творчого характеру, спрямовані на вирішення життєвих ситуацій, що сприяє як формуванню творчої особистості, так і збагаченню соціального досвіду дитини, закріпленню її позицій у колективі. Це важливо тому, що у підлітковому віці проблема самореалізації особистості, визнання її членами колективу набуває помітної гостроти й актуальності.

Результати дослідження показали, що для повноцінного розвитку особистості необхідно використовувати і інтелектуальні, і творчі, і індивідуальні, і колективні ігри.

Процес розвитку творчих здібностей учнів, як показав досвід, вимагає застосування комплексу ігор. Створюючи комплекс, ми поєднували в ньому ігри різних видів у порядку їх ускладнення (збільшення обсягу навчально-пізнавальних завдань, поступова заміна репродуктивних завдань частково-пошуковими, пошуковими і творчими), враховуючи специфіку предмета "Трудове навчання", його окремих розділів і тем, органічно поєднуючи традиційні методи навчання і використання комплексу ігор, диференційні ігрові завдання залежно від індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку їх творчих здібностей [17, c.108].

Таким чином, наслідки дослідження Н.Слюсаренко переконують у тому, що запропонована методика розвитку творчих здібностей учнів 5-9 класів є ефективною і позитивно впливає на процес формування творчого потенціалу особистості.

У дисертації розроблено показники рівня розвитку творчих здібностей школярів. До числа основних показників нами віднесено: вміння спланувати та організувати свою навчально-пізнавальну діяльність; наявність творчого інтересу, допитливості; здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей; навички виконання різного роду творчих завдань; вміння виділяти найбільш суттєві елементи діяльності; здатність класифікувати потрібний матеріал, аналізувати, синтезувати, полемізувати, логічно, альтернативно мислити; розвинене уявлення, фантазія; перенесення загальнотрудових навичок у специфічні умови творчої діяльності; ступінь відповідності творчої розробки умовам навчального завдання.

Таким чином, педагогічні погляди Н.Слюсаренко на теоретичному і практичному рівнях дають змогу вчителям покращити уроки праці, застосовуючи ігрову модель, запропоновану Н.Слюсаренко.

ВИСНОВКИ

Учені Херсонського державного університету на даному етапі розвитку педагогічної науки України внесли чималий вклад у її формування та розвиток.

Дане питання не достатньо досліджене у наукових джерел, хоча окремі розвідки педагогів були. Серед них відзначимо В.Кузьменка, котрий намагався проаналізувати еволюції педагогічної думки у Херсонському державному університеті. Окремі статті належать І.Самсаковій.

ХДУ робить усі можливі кроки для розвитку педагогічної науки, зокрема сприяє розвитку фундаментальних досліджень у галузі природничих, гуманітарних, психолого-педагогічних, соціально-економічних наук з метою їх подальшого використання для розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки, суспільного розвитку та розбудови економіки країни, виконуючи прикладні досліджень і розробки з метою ефективного використання і розвитку наукового потенціалу, залучаючи додаткові кошти для вирішення соціальних та інших завдань галузі. У ХДУ досліджують теоретичні та методологічні основи формування і розвитку вищої освіти, вплив науки на вирішення завдань освіти і виховання, збереження і зміцнення визначального характеру науки в розвитку суспільства, культури, економіки.

ХДУ є базою, в котрій проводять свої дослідження провідні педагоги сучасності, роблячи внесок у розвиток педагогічки як науки. Цьому сприяють, на наш погляд, декілька чинників:

-                        позиція керівництва вузу щодо заохочення розвитку педагогічного потенціалу;

-                        наявність наукових кадрів, що забезпечують покращення якості підготовки аспірантів та докторантів;

-                        можливість здійснення творчого пошуку;

-                        практична діяльність професорів, що дозволяє застосовувати і випрацьовувати теоретичні надбання.

Проаналізувавши основні питання, над якими працюють провідні науковці Херсонського державного університету (В.Федяєва, О.Заболотська, С.Шмалєй, М.Пентилюк, О.Співаковський, Л.Петухова), ми можемо чітко сказати, що їх праці досить актуальні і своєчасні, спрямовані на розвиток інноваційних технологій,  без яких неможливо усвідомити сучасну педагогічну науку.

Аналізуючи педагогічні погляди сучасних науковців вузу, ми стверджуємо, що дслідження В.Федяєвої є дуже важливим для розвитку педагогічної науки, адже  в них теоретично обґрунтовані основні моделі, типи та форми сім’ї, простежено основні етапи розвитку української родини, проаналізовані теоретичні положення, що стосуються виховання дитини в сім’ї, визначені практичні основи виховання дітей у родині в різні історичні періоди у контексті суспільно-культурного та суспільно-політичного руху в Україні.

Упродовж своєї наукової діяльності М.Пентилюк постійно доводить, що  вчений, який займається методикою навчання мови, повинен добре володіти науковою інформацією з мовознавства, як загального, так і часткового, з психології, педагогіки, культурології, психо- та соціолінгвістики. Вклад М.Пентилюк у розвиток педагогічної і методичної науки університету і країни дуже вагомий.

Єдність особистісного і дійового, що передбачає самовдосконалення в умовах певної діяльності особистості. Без цього неможливо отримувати нові імпульси розвитку. Ось генеральна ідея педагогічної майстерності, за словами Є.Барбіної – провідного дослідника феномена педагогічної майстерності.

Наслідки дослідження Н.Слюсаренко переконують у тому, що запропонована методика розвитку творчих здібностей учнів 5-9 класів є ефективною і позитивно впливає на процес формування творчого потенціалу особистості.

Таким чином, роль учених ХДУ у розвитку педагогічної науки України надзвичайно вагома. Науковці творчо аналізують основні актуальні проблеми сучасності, що, на нашу думку, приносить значні плоди у ході розбудови державності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИЇХ ДЖЕРЕЛ

1.      Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком. – К., 1995. – 105 с.

2.      Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон, 2001. – 70 с.

3.      Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в  системе непрерывного педагогического образования.- К., 1997. – 153 с.

4.      Барбіна Є.С. Гуманізація освіти. Навчально-методичний посібник. – Херсон, 2001. – 60 с.

5.      Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Херсонська область / Ред.рада вид.: В.Г.Кемень (гол.) [та ін.]; Редкол. тому: Ю.І.Бєляєв, (гол.) [та ін.]. – К.: Знання України, 2010. – 447 с.

6.      Збірник наукових праць. Педагогічні науки [Teкст]. - Вип. LVII. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2011. - 462с.

7.      Інформаційний кур’єр ректорату [Текст]: інформаційний збірник. - Вип. ХLІV. - Херсон, 2011. - 93с.

8.      Кузьменко В.В.  Вибрані наукові статті та фрагменти праць: У 2-х частинах. - Ч.2. - Херсон:РІПО, 2010. - 275с.

9.      Пентилюк М.І.   Ділове спілкування та культура мовлення: навч. пос. для ВНЗ /М.І. Пентилюк, І.І.Марунич, І.В. Гайдаєнко. - К.: ЦУЛ, 2011. – 224 с.

10. Петухова Л. Проблема активізації творчих та інтелектуальних можливостей молодших школярів. //  Випуск ІІ. Педагогічні науки.: Зб. наук. Праць.: Херсон, Атлант.-1998.-С.107–110.