Особливості системи вищої освіти в Японії

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2011 в 13:55, реферат

Краткое описание

Серед країн, які останніми роками пов'язують з системою освіти свої разючі успіхи у соціальному, економічному, політичному житті - Японія та Південна Корея. Разом з Китаєм вони представляють східноазійський тип освіти та педагогічної освіти. Хоча Японія та Південна Корея зазнали сильного американського впливу, їх освітні сфери зберегли азійську своєрідність. Ця особливість, щонайперше, полягає у значній централізації управління освітою, сильному впливі держави на всі аспекти освітнього життя, незважаючи на достатньо розвинутий приватний освітній сектор (наприклад, в Японії 75% вузів є приватними).

Содержание работы

План
Формування системи вищої освіти Японії……………………………3

Сучасні принципи побудови вищої освіти. Заклади освіти………...6

Підготовка кваліфікованих викладачів………………………………9

Організація навчання, академічний рік та екзамени………………12

Кваліфікації………………………………………………………………13

Навчання студентів-іноземців…………………………………………14

Список використаної літератури……………………………………...16

Содержимое работы - 1 файл

Формування системи вищої освіти Японії.doc

— 116.00 Кб (Скачать файл)

     Таким чином, ряд японських навчальних закладів, формально прилічених до вузів, на практиці являють собою  резервації, що віднімають у студентів більше можливостей, чим надають.  
 
 

  1. Кваліфікації

     Набір освітніх кваліфікацій в Японії не надто широкий, якщо враховувати  велику різноманітність ВНЗ, тому в  Японії вже тривалий час дискутують про бажаність більшої кількості  кваліфікацій, експериментують з короткотривалими програмами підготовки інженерів, але це істотно не впливає на систему вищої освіти в цілому. 
 
 
 

                6.   Навчання студентів-іноземців 

     Для вступу студенти-іноземці повинні виконати ті самі умови, що й японські абітурієнти, але для цього потрібно спочатку оформити візи. Головні труднощі у навчанні іноземців - це великі затрати часу на необхідне вільне оволодіння не лише розмовною японською мовою, а й досить швидким читанням текстів, що передаються ієрогліфами. Нормативна тривалість мовних курсів для закордонних кандидатів - 1,5 року.

     Вступ до приватних закладів істотно не регулюється, до закладів державного сектору  звернення йде через Міністерство освіти. Іноземці разом з японськими громадянами повинні достатньо  успішно складати всі екзамени і виконувати письмові та усні тести.

     Студенти  Японії майже не отримують стипендій, тому за таких умов Іноземцеві важко  розраховувати на гранти чи фінансову  підтримку з боку японського уряду, перспективніше знайти якесь інше фінансування. Кращі шанси отримати урядову допомогу мають кандидати на магістерську програму, але для вступу необхідно провчитися у рідній країні не менше 16 років на всіх рівнях системи освіти.

    Плата за навчання достатньо висока, ще дорожче - саме перебування. Вочевидь, усі ці труднощі призводять до того, що з усієї Європи в Японії вчаться ледь кілька сотень студентів, а основний контингент студентів-іноземців становлять представники сусідніх країн з ієрогліфічним письмом - Тайваню, Південної Кореї та Китаю.

              Прийом іноземних студентів здійснюється на тих же підставах, що і японських абітурієнтів. Претендент повинний пред"явити документ про те, що він провчився 12 років у своїй країні. Стосовно до Росії це означає, що він повинний закінчити школу (11 років), потім відучитися в коледжі, чи інституті на підготовчих курсах ще рік. Претендент повинний бути не моложе 18 років. До навчання допускаються і ті, хто здав екзамени з програмам International Baccalaureate, Abitur і ін.

           Іноземні студенти зобов"язані здати загальноосвітній іспит. Наприклад, його варіант для гуманітаріїв включає перевірку за математиці, всесвітній історії, англійському. Варіант для природно-наукових спеціальностей містить питання по математиці, фізиці, хімії, біології й англійській мові.

             Однак найважливіше - це тест по японській мові, що проводить Асоціація міжнародного освіти в 31 країні світу. Він включає три блоки: перевірку знання ієрогліфів і лексики; сприйняття на слух, читання і перевірку знань в області граматики. Цей іспит проводиться по чотирьох рівнях складності. Перший рівень припускає вивчення японської мови протягом 900 година. І знання 2000 ієрогліфів, другий - 600 годин і 1000 ієрогліфів, третій - 300 годин, 300 ієрогліфів, четвертий - 150 годин, 100 ієрогліфів. У Росії перший раз такий тест проводився в грудні 1998 року в Інституті країн Азії й Африки при МГУ.

            Офіційний документ про успішно зданий іспит першого рівня є достатньою підставою для надходження в будь-який вуз Японії (навіть на магістерський ступінь). Для окремих вузів досить здати й іспит другого рівня. Наявність документа про зданий іспит третього рівня дозволяє влаштуватися на роботу в японські фірми.

           Плата за навчання в японських вузах для іноземних студентів варіюється від 380 тис. ієн у рік і вище в державних вузах до 900 тис. ієн у приватних вузах ($1 дорівнює 122 ієнам). Дорожче всего коштує навчання по економіці, медицині, філології, педагогіці. Витрати на проживання складають приблизно 9-12 тис. ієн у рік у залежності від міста, у якому розташований вуз.

            80% іноземців учаться в Японії за свій рахунок. Іншим виплачуються різні види стипендій. Вони можуть претендувати на урядову стипендію (Japanese Government Scholarship), стипендію Японської асоціації міжнародного освіти, стипендії в рамках програми "Міжнародного взаєморозуміння", стипендії Міністерства освіти в рамках програм стажувань і ін. Можна одержати і стипендії приватних фондів - наприклад, фонду Такаку.  
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

     Список  використаної літерватури

     1. http://myreferatik.in.ua/load/referat_1_kurs/osvita/vishha_osvita_japoniji/10-1-0-408

     2. Педагогіка.- Максимюк  С.П.

     3. Журнал «Сучасна освіта», стаття «Образование в Японии: секрет невиданного прорыва», 05.10.2010р.

     4. Малькова З. А. Стратегия развития образования для ХХI века в Японии // Прогностические модели систем образования в зарубежных странах. М., 1994.

      5. Волгин Н. Японский опыт, который стоит изучать и разумно заимствовать. Человек и труд 1997, №6

     6. Зарубежный опыт реформ в образовании (Европа, США, Китай, Япония, Австралия, страны СНГ): Аналитический обзор // Официальные документы в образовании. - 2002. - N 2. - С. 38-50

     7. Гришин М.Л. Современные тендеции развития образования в Азии. - М.: Эксмо, 2005

     8. Бирюков А.В. Две модели интеграции: реформа образования в Азиатско-Тихоокеанском регионе и Болонский процесс // Высшее образование сегодня. 2004. - № 12. - С. 35-40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Информация о работе Особливості системи вищої освіти в Японії