Методика проведення нестанд уроків виробничого навчання Опорядження фасадів

     ВИСНОВКИ

     Узагальнюючи  дослідження, яке проведено у  курсовій роботі, можна зробити наступні висновки:

     Нестандартні  форми навчання мають дуже широкі можливості для розвитку зацікавленості учнів. Нетрадиційні форми навчання сприяють розвитку розумових сил учнів (протиріччя змушують задуматися, шукати вихід із проблемної ситуації), самостійності (самостійне бачення проблеми, формулювання проблемного питання, проблемної ситуації, самостійність вибору плану розв’язання), розвитку зацікавленості (самостійне застосування знань, способів дії, пошук нестандартного розв’язання). Вони роблять свій внесок у формування готовності до творчої діяльності, сприяють розвитку пізнавальної активності, усвідомленості знань, попереджають появу формалізму, бездумності. Нестандартні форми навчання забезпечують більш міцне засвоєння знань; розвивають аналітичне мислення, допомагають зробити навчальну діяльність для учнів більш привабливою, заснованою на постійних труднощах; вони орієнтують на комплексне використання знань.

     Важливо і те, що нестандартні форми навчання привчають учнів зіштовхуватися з протиріччями, розбиратися в них, шукати вирішення, вони являються  одним із засобів формування діалектичного мислення.

     Нестандартна  форма навчання – основна форма  організації учбових занять в ЗОШ,  яка сприяє створенню під керівництвом вчителя проблемних ситуацій й підвищує активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, в наслідок чого і відбувається розвиток розумових здібностей, творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями, підвищується зацікавленість предметом. Пізнавальна самостійність учнів визначається як властивість особистості – готовність до оволодіння знаннями своїми силами.

     Отже, виховання активної життєвої позиції, наукового світогляду учнів органічно  пов’язано з формуванням їх мислення, розвитком та удосконаленням усіх розумових якостей, яке здійснюється за допомогою використання нестандартних форм організації навчання.

     Тож нестандартні уроки заслуговують на право доповнити традиційні уроки, які педагоги використовують у своїй практичній діяльності.

     При написанні курсової роботи були розв’язані наступні завдання:

• проаналізована науково-методична література щодо теми роботи;
• розкрити види нестандартних форм навчання та їх класифікація;
• проаналізовані можливості застосування нестандартних форм навчання в ЗОШ;

     – проведено емпіричне дослідження  з метою з’ясування ролі нестандартних  форм навчання у підвищенні зацікавленості учнів навчанням.

     В ході виконання роботи були використані  наступні методи дослідження:

      1. Аналіз.

2. Співставлення.

3. Порівняння.

       4. Емпіричне дослідження. 

       ЛІТЕРАТУРА

     1. Актуальные вопросы формирования  интереса в обучении / Под ред.  Г.И.Щукиной. -М.: Просвещение, 1984. - 145с.

     2.  Аникеева Н.П. Педагогика и  психология игры. - М.: Просвещение, 1986.-178с.

     3. Аникеева Н.П. Игра в педагогическом  процессе. - Новосибирск, 1989. - 125с.

     4. Бабансысий Ю. К. Оптимізація навчально-виховного процесу: Методичні основи.— М.: Педагогіка, 1982,— 192 с

     5.  Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход - основная стратегия обновления школы // Иностранные языки в школе. - 2002. - №2. - С. 18-21.

     6. Бех І.Д. Проблема методів виховання у сучасній школі // Педагогіка і психологія. — 1996. — №4. — С.136—140.

     7. Державна національна програма - Освіта- (Україна XXI століття). — К.: Райдуга. 1994.

     8.   Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (аналіз зарубіжного досвіду).— М.: Знання, 1989.— 325 с

     9.   Кожум'яка М. Розвиток творчих здібностей на уроках засобами гри // Інформатика в школі.— 2004.— № 15, 19.

     10. Мороз О.Г., Омеляненко В,Л. Перші кроки до майстерності. — К.: Товариство -Знання- України. 1992.

     11. НісімчукА.С, ПадалкаО.С, Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навч. посібник. — К.: Просвіта. 2000.

     12. Омеляненко В.Л.. Мельничук С.Г, Омеляненко С.В. Педагогіка: Навч. посібник. — Кіровоград, 2000.

     13. Онишук В. Типи, структура і методика уроку в школі.— К.: Радянська школа, 1976.-184 с.

     14.  Островерхова Н. М. Аналіз уроку.— К.: А.С.К., 2003.— 189 с

     15.   Пометун О. І., Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб. / За ред. О. І. Пометун.— К.: А.С.К., 2003.— 192 с

     16.  Френч С. Педагогічні інваріанти // Рідна школа.— 1993.— № 3.— С. 21—24.

     17. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник.– К.:Академвидав, 2005.–560с. 
 
 

Додаток А