Логопедія як наука

До  третьої групи відносяться кількісний (математико-статистичний)і якісний  аналіз отриманих даних, використовується машинна обробкаданих із застосуванням  ЕОМ.

Четверта  група - інтерпретаційні методи, способи  теоретичногодослідження зв'язків  між досліджуваними явищами (зв'язок між частинами іцілим, між окремими параметрами і явищем в цілому, між функціями іособистістю та ін.)

Широко  використовуються технічні засоби, що забезпечують об'єктивністьдослідження: інтонографи, спектрограф, назометри, відеоречь, фонографи,спірометр та інша апаратура, а також рентгенокінофотографія,глоттографія, кінематографія, електроміографія, що дозволяють вивчати вдинаміці цілісну  мовну діяльність і її окремі компоненти.

Значення логопедії 

Логопедія як наука має важливе теоретичне і практичнезначення, яке обумовлене соціальною сутністю мови, мови, тісногозв'язком  розвитку мовлення, мислення і всієї  психічної діяльності дитини.

Мовленнєва  функція є однією з найважливіших  психічних функційлюдини.

У процесі мовного розвитку формуються вищі форми пізнавальноїдіяльності, здатності до понятійному мисленню. Значення слова вже самепо собі є  узагальненням і в зв'язку з  цим є не тількиодиницю мовлення, але й одиницю мислення. Вони не тотожні і виникають уякоюсь  мірою незалежно один від одного. Але в процесі психічногорозвитку дитини виникає складне, якісно нову єдність - мовнемислення, речемислітельная діяльність.

Оволодіння  здатністю до мовного спілкування  створює передумови дляспецифічно  людських соціальних контактів, завдяки  якимформуються і уточнюються уявлення дитини про навколишнєдійсності, удосконалюються  форми її відображення.

Оволодіння  дитиною промовою сприяє усвідомленню, планування ірегулювання його поведінки. Мовне спілкування створює необхідні  умови длярозвитку різних форм діяльності та участі в колективній праці.

Порушення мови в тій чи іншій мірі (залежно  від характерумовних розладів) негативно  впливають на всі психічний розвитокдитини, позначаються на його діяльності, поведінці. Важкі порушення мовиможуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищихрівнів пізнавальної діяльності, що обумовлено тісним взаємозв'язкоммови  і мислення і обмеженістю соціальних, зокрема мовних,контактів, в процесі  яких здійснюється пізнання дитиною  навколишньогодійсності.

Порушення мови, обмеженість мовного спілкування  можуть негативновпливати на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування,специфічні особливості  емоційно-вольової сфери, сприятирозвитку  негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості,замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності).

Все це негативно позначається на оволодінні грамотою, науспішності в цілому, на виборі професії. Значення логопедії  полягає втому, щоб допомогти  дитині подолати мовні порушення, тим  самимзабезпечити повноцінне, всебічне його розвиток.

Особистість логопеда

Логопед повинен володіти системою загальнотеоретичних  і спеціальнихпрофесійних знань, сукупність і ширина яких формує в ньогоуявлення  про типологію та структуру аномального  розвитку, про способипопередження та подолання мовної недостатності, про методи психолого -педагогічного впливу.

Логопед повинен вміти розпізнавати мовні  порушення, володіти прийомамиі методами їх усунення та корекції, спеціальними методами навчання дітейз мовними розладами  рідної мови як у дошкільному, так  і в шкільномувіці, проводити  профілактичну роботу щодо попередження, добре знатипсихологічні особливості  дітей з мовною патологією, використовувати  прийомиі методи їх виховання, корекції та розвитку у них вищих кіркових функцій.

Успіх у виконанні цих завдань залежить від наявності у логопеда глибокихпрофесійнихнальних знань і навичок, широкої орієнтації в сучаснихвітчизняних і зарубіжних досягненнях суміжних з логопедії  наук, а такожвід його творчої активності та ініціативи. Професійна компетентністьлогопеда включає знання програм, шкільних підручників, посібників злогопедії.

Першорядне  значення для ефективності роботи з  навчання,виховання та корекції порушень мовлення дітей має особу логопеда,яка  характеризується наступними якостями:

. гуманістична переконаність; 

. громадянська моральна зрілість;

. пізнавальна та педагогічна спрямованість; 

. захопленість професією; 

. любов до дітей; 

. вимогливість до себе і оточуючих; 

. справедливість, витримка і самокритичність; 

. педагогічне творча уява і  спостережливість;

. щирість, скромність, відповідальність, твердість і послідовність у  словах і діях.

Логопед повинен вести пошук найкращих  засобів корекції мовлення дітей,узагальнюючи передовий досвід.

Уміння, якими він повинен володіти, широкі й різноманітні: навчально -пізнавальні (робота з літературою, спостереження  за дитиною, моделюванняпедагогічного процесу, вибір оптимальних шляхів корекційно -виховного впливу тощо); навчально-організаційні (перспективне ікалендарне планування, проведення індивідуальних і групових занять,створення обладнання, забезпечення комплексності впливу і визначенняв цьому комплексі своєї реальної участі і т. д.); навчально-педагогічні  
(аналіз кожного випадку, вибір адекватних засобів корекції і т. п.).

Крім  того, робота логопеда повинна грунтуватися на суворому дотриманніпринципів деонтології (як логопед повинен будувати свої взаємини зособою, яка має мовне  розлад, з його родичами і колегами пороботи).

Педагогічна деонтологія включає в себе вчення про педагогічнуетики та естетики, педагогічному борг і педагогічної моральності.  
Дотримання її вимагає від логопеда розуміння психології батьків дитини змовними розладами і співпереживання з ними. Логопед повинен бутитерплячий, тактовний і доброзичливий, ставитися на-віч з мовною патологієюі його батьками так, як ставиться лікар до хворого і його родичів,бути обережним в оцінці тяжкості і особливо - механізмів порушень мовлення,прогнозу, враховувати зовнішні прояви мовних розладів, їх сутність,тому що багато хто з них, навіть не різко виражені, можуть бути тільки одним зпроявів важко поточних нервово-психічних захворювань. Важливою умовоюпедагогічної деонтології є встановлення правильних взаєминміж логопедом і лікарем дитячого закладу, логопедом і вихователем,логопедом і педагогом.

Робота логопеда будується  з урахуванням висновку про дитину лікаря - невропатолога чи психоневролога. Спільне обговорювались ¬ деніе  з колегами найскладніших видів  мовних розладів в атмосфері взаєморозуміння  і взаємоповаги створюють бла  ¬ гопріятную обстановку для проведення корекційної роботи. 
Мова логопеда повинна бути зразком для оточуючих, не тільки де-тей, але і дорослих. Логопед забезпечує єдиний ре ¬ чевой режим, навчає середній і молодший персонал спеціальних дитячих установ культурі ре-чі, а в ряді випадків і воз ¬ очолюваних весь навчально-виховний процес, на-приклад в ус ¬ ловіях спеціальних Будинків дитини. 
Дотримання правил педагогічної деонтології має пер ¬ востепенное значення у підвищенні ефективності корекційної логопедичної роботи. 
  
Актуальні проблеми сучасної логопедії 
В даний час відзначається помітний прогрес у розвит ¬ тії логопе-дии. На основі психолінгвістичного аналізу підлозі ¬ чени важливі дані про механізми найбільш складних форм ре ¬ чевой патології (афазії, алалії та загального недорозвинення мови, дизартрії). Вивчаються мовні порушення при ускладнених де ¬ фект: при олігофренії, у дітей з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату. В логопедичну практику впрова ряются сучасні нейрофізіологічні і нейропсихологічні методи досліджень. Розширюється взаємозв'язок логопе ¬ дии з клінічною медициною, дитячої невропатологією і пси ¬ хіатріей. 
Інтенсивно розвивається логопедія раннього віку: изуча ¬ ються особливості доречевого розвитку дітей з органічним ураженням центральної нервової системи, визначаються крі ¬ терії ранньої діагностики та прогнозу мовних порушень, раз ¬ ється прийоми і методи превентивної (попереджаю ¬ щей розвиток дефекту) логопедії. Всі ці напрямки дослі ¬ джень значно розширили і підвищили ефективність ло ¬ гопедіческой роботи. 
У зв'язку з тим, що правильна мова є однією з важ ¬ кро передумов подальшого повноцінного розвитку ре ¬ бенка, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення порушень мовлення необхідно проводити в більш ранні терміни. Ефективність усунення мовних порушень визначається багато в чому рівнем розвитку логопедії як науки. 
Вивчення логопедії є важливим для всіх працівників дитячих, особливо дошкільних, установ. Значний про ¬ цент мовних нару-шений проявляється в дошкільному віці, тому що цей вік є сензитивним періодом розвитку мови. Своєчасне виявлення мовних порушень сприяє швидшому їх усуненню, попереджає негативний вплив мовних розладів на формування особистості і на всі психічний розвиток дитини. 
Знання логопедії є важливим для всіх дефектологів, оскільки мовні порушення зустрічаються набагато частіше у ано ¬ мальних дітей, ніж у нормально розвиваються. 
Найбільш актуальними проблемами сучасної логопедії є наступні: 
1. Уніфікація категоріального апарату. 
2. Поглиблене вивчення (в тому числі психолінгвістичних) механіз-мов і методів корекції порушень мовної діяч ¬ ності. 
3. Науково обгрунтоване співвідношення нозологічного (клініко-педагогічного) і сімптомологіческого (психолого-педа ¬ гогіческого) під-ходу в логопедичної теорії та практиці і в розробці номенклатурних документів. 
4. Вивчення онтогенезу мови при різних формах мовних рас-стройств. 
5. Вивчення особливостей мовних порушень та їх усунення ¬ ня при ос-ложненіем дефектах розвитку. 
6. Ранні профілактика, виявлення й усунення мовних порушень. 
7. Творча і науково-обгрунтована розробка утримуючи ¬ ня, методів навчання і виховання дітей з важкими наруше ¬ нями мовлення в спеціальних дитячих садах і школах. 
8. Послідовна реалізація комплексного підходу при виявленні і корекції мовленнєвих порушень. 
9. Забезпечення наступності у логопедичної роботі дошкільних, шкільних і медичних установ. 
10. Удосконалення теорії та практики диференціальних ¬ ної діагно-стики різних форм порушень мовлення. 
11. Розробка ТСО, лабораторно-експериментального обо ¬ ладнання, впровадження в навчальний процес комп'ютерної техні ¬ ки. 
12. Аналіз досягнень в області логопедії, наявних у вітчизняних-ної та зарубіжної теорії та практиці. 

Понятійно-категоріальний апарат логопедії 
Обов'язковою умовою виділення і функціонування лю ¬ бій науки є наявність у ній власного понятійно-кате ¬ горіального апарату. 
Важливим в логопедії є розрізнення понять норми та порушень мовлення. Під нормою промови розуміють загальноприйняті ва ¬ Ріанта вживання мови в процесі мовленнєвої діяльності. При нормальній мовної діяльності є збереженими пси ¬ хофізіологіческіе механізми мовлення. Порушення мови определя ¬ ється як відхилення у мові говорить від мовної норми, при ¬ нятой в даній мовному середовищі, обумовлене розладом нормального функціонування психофізіологічних механізмів ¬ мів мовленнєвої діяльності. З погляду комунікативної тео ¬ рії розлад мови є порушення вербальної комунікації ¬ ції. Засмученими виявляються взаємини, об'єктивно існуючі між індивідуумом і суспільством і проявляю ¬ щиеся в мовному спілкуванні. 
Мовні порушення характеризуються наступними особеннос ¬ тями: 
1. Не відповідають віку мовця; 
2. не є діалектизмами, безграмотністю мовлення та ви ¬ раженням незнання мови; 
3. пов'язані з відхиленнями у функціонуванні псіхофізіо ¬ логічних механізмів мови; 
4. носять стійкий характер, самостійно не зникають, а закріплюють-ются; 
5. вимагають певного логопедичного впливу в за ¬ лежно від їх характеру; 
6. часто роблять негативний вплив на подальший психічний розвиток дитини. 
Така характеристика дозволяє віддиференціювати рече ¬ ші наруше-ня від вікових особливостей мови, від її часів ¬ них порушень у дітей і дорослих, від особливостей мови, Обус ¬ ловлений територіально-діалектними та соціокультурними чинниками. 
Для позначення порушень мовлення використовуються також тер ¬ міни «рас-стройства мови», «дефекти мови», «вади мовлення», «мовленнєва патологія», «мовні відхилення». 
Розрізняють поняття «недорозвинення мови» і «порушення мови». 
Недорозвинення мови передбачає якісно нижчий рівень сформованості тієї або іншої мовної функції або мовної системи в це-лом. 
Порушення мови являє собою розлад, откло ¬ ня від нор-ми в процесі функціонування механізмів ре ¬ чевой діяльності. На-приклад, при недорозвиненні грамматічес ¬ кого ладу мовлення спостерігається більш низький рівень засвоєння морфологічної системи мови, синтаксичної структури пред ¬ дання. Порушення граматичного ладу мовлення характеризу ¬ ється його аномальним формуванням, наявністю аграматизмів. 
Під загальним недорозвиненням мови в логопедії розуміється така форма мовної аномалії, при якій порушено форми ¬ вання всіх компонентів промови. Поняття «загальне недорозвинення мови» передбачає наявність симптомів несформованості (або затримки розвитку) всіх компонентів мовної системи (фонетико-фонематичної її боку, лексичного складу, грам-автоматично ладу). Загальне недорозвинення промови може мати раз ¬ особистий механізм і відповідно різну структуру дефек ¬ ту. Воно може спостерігатися при алалії, дизартрії і т. д. 
Таким чином, термін «загальне недорозвинення мови» характе ¬ різует тільки сімптомологіческій рівень порушення мовної діяльності. Кро-ме того, в більшості випадків при цьому на ¬ рушении можливо не стільки недорозвинення, скільки системне розлад мови. 
У логопедії розмежовуються поняття «порушення мовного роз-ку» і «затримка мовного розвитку». На відміну від нару ¬ шения мовного розвитку, при якому спотворюється сам процес мовного онтогенезу, затримка мовного розвитку - це замед ¬ ня темпу, при якому рівень мовного розвитку не відповід ¬ повідно до віку дитини. 
Поняття «розпад мови» припускає втрату наявних рече ¬ вих нави-ків і комунікативних умінь внаслідок локальних або дифузних по-ражений головного мозку. 
Симптом порушення мови - це ознака (прояв) ка ¬ кого-небудь на-рушення мовленнєвої діяльності. 
Симптоматика порушень промови - це сукупність при ¬ знаків (проявів) порушення мовної діяльності. 
Під механізмом порушення мови розуміється характер від ¬ відхилень у функціонуванні процесів і операцій, обуслов ¬ Лівану виникнення і розвиток порушень мовної діяль ¬ ності. 
Патогенез порушенні промови - це патологічний хутра ¬ нізм, що обумовлює виникнення і розвиток порушень мовної діяльності. 
Під структурою мовного дефекту розуміється сукупність (склад) ре-чевих і немовних симптомів даного порушення мовлення та характер їх свя-зей. У структурі мовного дефекту виділяється первинне, провідне порушення (ядро) та вторинні дефекти, ко ¬ торие знаходяться в причинно-наслідкових відносинах з перших ¬ ми, а також системні наслідки. Раз-особиста структура рече ¬ вого дефекту знаходить своє відображення в певному співвідно ¬ шеніі первинних і вторинних симптомів багато в чому визначає специфіку цілеспрямованого логопедичного впливу. 
При усуненні мовних порушень використовуються поняття: «логопедическое вплив», «корекція», «компенсація», «раз ¬ вітіе», «навчання», «виховання», «перевиховання», «корекційно-відновне навчання» та ін 
Логопедическое вплив являє собою педаго ¬ гічний про-процес, спрямований на корекцію і компенсацію порушень мовної діяльності, на виховання та розвиток ре ¬ бенка з мовним порушенням. 
Корекція порушень мовлення - це виправлення чи ослаб ¬ лення симптоматики порушень мовлення (існуючі терміни «ус ¬ траненіе», «подолання мовних порушень»). 
Компенсація являє собою складний, багатоаспектний процес перебудови психологічних функцій при порушенні або втраті яких-небудь функцій організму. Компенсаторна пе ¬ ребудови включає відновлення або заміщення втрачених чи порушених функцій, а також їх зміна. Найважливішу роль у розвитку компенсації грає центральна нервова сис ¬ тема. Розвиток і відновлення неустатковане і нару ¬ шенних мовних і немовних функцій здійснюються на осно ¬ ві застосування спеціальної системи логопедичного воздейст ¬ вия, в процесі якого формуються компенсації. 
Навчання - це двосторонній керований процес, вклю ¬ чающіхся ак-тивне пізнавальну діяльність дітей по усвое ¬ нію знань, умінь і навичок та педагогічне керівництво цією діяльністю. Процес навчений-ня виконує образователь ¬ ву, виховну і розвиваючу функцію в їх органічні ¬ ком єдності. 
Виховання - це цілеспрямоване, систематичне, ор ¬ ганізовать управління процесом формування особистості або окремих її якостей відповідно до потреб загально ¬ ства. 
У процесі перевиховання здійснюються корекція і компенсація особистісних особливостей осіб з порушеннями ре ¬ чевой діяльності. 
При локальних ураженнях головного мозку в логопедічес ¬ кою роботі використовується відновне навчання, кото ¬ рої спрямовано на відновлення порушених мовних і нере ¬ чевих функцій. В основі цього навчання лежить опора на сохран ¬ ве ланка функції і перебудова всієї функціональної систе ¬ ми. Термін «відновлення промови» використовується для позначення ¬ ня зворотного розвитку порушеною мови при афазії. 
Логопедическое вплив може бути спрямована як на усунення порушень мови (наприклад, дислексії), на исправ ¬ ня (наприклад, звуковимови), так і на подолання негативних симптомів немовних порушень (наприклад, пси ¬ хологіческіх особливостей заїкуватих). 
  
Висновок 
Майже всі особисті якості: смаки, звички, характер, темпера-ент закладаються в людини у дитинстві. І чималу роль в становленні особистості грає мова. 
Мова - це складна функція, і її залежить від багатьох моментів. Велику роль тут відіграє вплив оточуючих - дитина вчиться говорити на прикладі мови батьків, педагогів, друзів. Оточуючі повинні допомогти дитині у формуванні правильної, чіткої мови. Дуже важливо, щоб дитина з раннього віку чув мова правильну, чітко що лунає, на прикладі якої формується його власна мова. 
Якщо в дитини мовні дефекти, то найчастіше піддається глузуванням однолітків, образливим зауважень, в концертах і дитячих святах не бере участь. Дитина скривджений, він не відчуває себе рівним серед інших дітей. Поступово така дитина віддаляється від колективу, замикається в собі. Він намагається отмолчатся чи відповісти однозначно, не брати участь у мовних іграх. 
Завдання логопеда разом з батьками переконати дитину, що можна виправити, можна допомогти маляті стати таким, як усі. Важливо зацікавити дитину так, щоб йому самому захотілося участь у процесі корекції мовлення. А для цього заняття не повинні бути нудними уроками, а цікавою грою. 
Роль виразності мови надзвичайно важлива. Перш за все, вона забезпечує оформлення фраз, і, разом з тим, забезпечує передачу інформації про комунікативному типі висловлювання, про емоційний стан мовця. 
Виразність промови взаємозалежна з іншими компонентами промови: семантичним, синтаксичним, лексичним і морфологічним. 
Саме дошкільний вік є найбільш сприятливим для вирішення корекційних завдань, для оволодіння інтонаційними характеристиками промови [6]. 
  

 

Література 
1. Ананьєв Б. Г. Про проблеми сучасного людинознавства. - М. 1977 року. Розділ V. Деякі питання методології психологічного дослідження. - С. 275-332. 
2. Бадалян Л. О. Невропатологія. - М, 1987 .. 
3. Беккер К. П., Шофах М. Логопедія. - М, 1981 .. - С. 11-23. 
4. Виготський Л. С. Мислення і мова / / Собр. соч. - М, 1982 .. -Т. 2. С. 6 - 361. 
5. Жинкин М. І. Йдеться як провідник інформації. - М, 1982 .. 
6. Леонтьєв А. Н. Проблеми розвитку психіки. - М, 1981 .. 
7. Леонтьєв А. А. Мова, мова, мовна діяльність. - М, 1969 .. 
8. Лурія А. Р. Основи нейропсихології. - М, 1973 .. - С. 374. 
9. Основи теорії і практики логопеда / / Под ред, Р. Є. Левиной. - М, 1968 -. С. 7 - 30. 
10. Правдіна О. В. Логопедія. - М, 1973 .. - С. 5-8. 
11. Хватцев М. Є. Логопедія. - М, 1959 .. - С. 5-14.