Логопедія як наука

У процесі ж письмової мови беруть участь і різні відділипотиличної  і тім `яно-потиличної області кори головного мозку.

Таким чином, різні зони головного мозку  по-різному беруть участь умовному процесі. Ураження якої-небудь його ділянки  призводить доспецифічних симптомів  порушень мовної діяльності. Дані про  мозковоїорганізації мовного процесу  дають можливість уточнити уявлення проетіології і механізмах порушень мовної діяльності. Особливо необхідніці  дані для диференціальної діагностики різних форм розладимови (афазій) при локальних ураженнях головного мозку, що дозволяє більшефективно проводити логопедичну роботу по відновленню мови у циххворих. Логопедія тісно пов'язана з оториноларингології, невропатологи,психопатологією, клінікою олігофренії, педіатрії. Так, дані патологіїорганів слуху та мови (наприклад, при порушеннях голоси) дають можливість нетільки визначити етіологію порушень, але й дозволяють правильно поєднуватилогопедичну роботу з медичним впливом (медикаментозним іфізіотерапевтичним лікуванням, оперативним втручанням та ін.) Цідані є необхідними при вивченні і усуненні розладів голосу,ринолалії, порушень мови при зниженому слух та ін Зокрема,розлади голосу можуть викликатися різними органічними ушкодженнямигортані та голосових складок (пухлини, вузлики, папіломи, рубцеві зміниголосових складок та ін.) Усунення порушень голосу в цих випадкахнеможливо без нормального фізіологічного функціонування голосовогоапарату, що забезпечується медикаментозним, хірургічним,фізіотерапевтичним, психотерапевтичних впливом.

Багато  видів мовних порушень пов'язані  з органічним ураженнямцентральної нервової системи, та їх діагностика  можлива тільки спільнимизусиллями логопеда і лікаря-невропатолога  або психоневролога. При мовнихрозладах можуть спостерігатися різні порушення  психічноїдіяльності: відставання  психічного розвитку, поведінкові іемоційні  порушення, порушення уваги, пам'яті, розумовоїпрацездатності та ін Їх оцінка в структурі мовних розладів, аналізмеханізмів їх виникнення, розмежування первинних, пов'язаних зураженням центральної  нервової системи, і вторинних порушень психічноїдіяльності у зв'язку з  мовним дефектом є компетенцією лікаря -психоневролога. Лікар-психоневролог  дає висновок про стан інтелектудитини, встановлює клінічний мовної діагноз, проводитьвідповідне лікування.

Ці  дані мають важливе значення для  правильного педагогічногоаналізу мовного порушення і організ?? ції логопедичної роботи, виборупрофілю  спеціальної установи.

Багато  видів мовних порушень пов'язані  із затримкою дозрівання мозку взв'язку з раннім органічним (іноді навіть мінімальним) його поразкою. Уцих випадках логопедична робота виявляється  ефективною тільки тоді,коли вона поєднується  зі спеціальним медикаментозним  лікуванням, що стимулюєдозрівання центральної  нервової системи. Це лікування призначає  лікар -психоневролог. У деяких випадках мовні порушення поєднуються  зруховим неспокоєм, підвищеної емоційної  збудливістю ізаняття логопеда будуть неефективними до тих пір, поки дитина не отримаєспеціального лікування.

Причинами окремих видів мовних розладів, наприклад, деякихформ заїкання, мутизм, можуть бути гострі або підгострі психічні травми  
- Переляк, хвилювання, зміна звичного стереотипу (розлука з близькими) іін У момент їх виникнення дитина має потребу у відповідному режимі ілікуванні; тільки спільна робота лікаря-психоневролога і логопеда будесприяти його одужання. Всі ці дані свідчать про те, щохоча логопедія і є педагогічною наукою, свої завдання вона можеуспішно вирішувати тільки у зв'язку з медичними науками і перш за всеневропатологи та дитячої психіатрією.

Теорія  навчання і виховання аномальних дітей, в тому числі і дітей  змовними розладами, будується на основі знань про будову нервовоїсистеми, її функцій і особливостей розвитку.

Логопед повинен знати неврологічні основи мовних розладів, бутиорієнтований в  питаннях дитячої психопатології, мати уявлення пронайбільш частих формах психічних порушень у дітей, так  званихприкордонних станах, які проявляються в поведінкових і емоційнихпорушення, олігофренії і затримки психічного розвитку. Ці знаннядопоможуть йому правильно  визначити структуру мовного  порушення, вибратинайбільш оптимальні методи корекції, навчання і виховання  дитини тапопередити аномальний розвиток її особи.

Зв'язок з невропатологом, психопатологією, клінікою олігофренії,патологією органів  слуху, мови і зору необхідна для  диференційноїдіагностики порушень мовлення. Так, діагностика порушень мови при  зниженніслуху та сенсорної алалії вимагає ретельного обстеження стануслухової  функції; діагностика порушень мови при олігофренії і алаліїнеможлива  без визначення стану інтелекту, особливостей психічногоі сенсомоторної  розвитку.

Дані  медичних наук допомагають логопеда правильно підійти дорозуміння  етіології, механізмів мовних порушень, заохочуютьправильно вирішувати питання  діагностики та диференційованого  логопедичноговпливу при усуненні різних форм мовних порушень. Від точногодіагнозу  залежить і правильне визначення дітей в різні типиспеціальних  установ.

Логопедія тісно пов'язана з лінгвістичними науками іпсихолінгвістика. Мова передбачає використання мовних одиницьрізного рівня  і правил їх функціонування. Вони можуть по-різномупорушуватися при різних розладах мови. Знання законів іпослідовності засвоєння дитиною норм мови сприяє уточненнюлогопедичного ув'язнення, є  необхідним для розробки системилогопедичного впливу.

При вивченні і усуненні системних мовних порушень в сучаснійлогопедії широко використовуються дані психолінгвістики, що грунтуються навчення Л. С. Виготського, А. Р. Лурія, А. А. Леонтьєва про складну  структурумовленнєвої діяльності, про  операції сприйняття і породження мовноговисловлювання, Ф. де Соссюр.

Сприйняття  і породження мовного висловлювання  становлять собоюбагаторівневі процеси, що мають складну ієрархічно організовануструктуру, що включає різні oneраціі. Кожен рівень, кожна операціяпроцесу породження мовного висловлювання має свій словник, свійсинтаксис об'єднання  одиниць.

При вивченні мовних порушень важливо визначити, яка з операційпородження мовного  висловлювання порушена. У вітчизняній  логопедіївикористовуються моделі породження мовного висловлювання, розроблені Л. С.  
Виготським, А. А. Леонтьєвим, Т. В. Рябової.

Л. С. Виготський розглядав відношення між думкою і словом якпроцес руху від думки до слова і назад, виділяв наступні планируху: мотив - думка - внутрішня мова - зовнішня мова; розрізняв зовнішній  
(фізичний) і семантичний (психологічний) план мови. У зовнішній мовипроявляється взаємодія граматичної та семантичної (психологічної)структур. Перехідний структурою від семантичного плану до зовнішньої мовиє внутрішня мова. Л. С. Виготський дав глибокий аналіз внутрішньогомови, розкрив її характерні особливості.

Грунтуючись на структурі мовного процесу, описаної Л. С. Виготським,  
А. А. Леонтьєв виділяє наступні операції породження мовноговисловлювання: мотив - думка (мовленнєва інтенція) - внутрішнєпрограмування - лексичне розгортання й граматичнеконструювання - моторна реалізація - зовнішня мова.

Усяке мовне висловлювання породжується певним мотивом, якийобумовлює виникнення мовної інтенції (думки). На етапі внутрішньогопрограмування, що відповідає у Л. С. Виготського  «опосередкування думкиу внутрішньому слові », відбувається опосередкування  мовної інтенції кодомособистісних  смислів, закріплених в тих чи інших суб'єктивних кодовиходиницях ( «код образів і схем", за М. Г. Жинкина). Складається програма якцілого зв'язкового мовного висловлювання, так і окремих висловлювань, урезультаті  організовується система предикативних  висловлювань в кодівнутрішньої  мови. У програму окремого висловлювання  включаються такікомпоненти, як суб'єкт, об'єкт, предикат та інші, які з'єднанізмістовної, смислової зв'язком ( «психологічний сінтаксірованіе»). Упроцесі сприйняття на цьому етапі здійснюється операція згортаннясистеми об'єктивних мовних значень у внутрішню схему.

Етап  лексико-граматичного розгортання  включає дві операції,принципово відрізняються по своїх механізмах: операцію породженнясинтаксичної конструкції  і її лексичне наповнення, якіздійснюються  в кодах певної мови, тобто на мовному рівні. Потімслідує етап моторної реалізації.

психолінгвістичний  підхід при вивченні, наприклад, алалії дозволяєглибше розкрити механізм мовного  порушення, уточнити структуру дефекту,визначити  це порушення як мовне розлад.

Вивчення  стану різних операцій сприйняття і  породження мовноговисловлювання при  афазії дає можливість визначити  специфіку їх порушенняпри різних її формах.

психолінгвістичний  підхід сприяє більшій ефективностілогопедичної роботи з корекції мовних порушень, а також розуміннявзаємодії мовної та мовленнєвої структур в рамках єдиної системи. Цяпроблема в останні  роки продуктивно розробляється  на основі системногопідходу професором В. І. Бельтюкова. На основі аналізу  численнихлітературних даних автором  переконливо була показана протилежність  похарактеру побудови мовної та мовленнєвої  структур, яка полягає вдискретності  першого і безперервності друге. Незважаючи на те, що мова і моваформуються на основі одних і тих же елементів, характер їх відносин уутворених структурах значно відрізняється. Принципи взаємодіїмовної  та мовленнєвої структур, згідно з  В. І. Бельтюкова, відображають загальниймеханізм  самоорганізації та саморегуляції  в живої і неживої природи, асаме не тільки принцип інтеріоризації, але і принцип екстеріорізаціі  в їхдіалектичній єдності.

Логопедія тісно пов'язана із загальною  і спеціальною психологією,психодіагностикою. Логопед важливо знати закономірності психічногорозвитку дитини, володіти методами психолого-педагогічного  обстеженнядітей різного віку. Застосовуючи ці методи, логопед може диференціюватирізні  форми мовних розладів і відмежовувати  їх від мовнихпорушень, пов'язаних з  інтелектуальною недостатністю, емоційними іповедінковими розладами. Знання психології допомагає логопеда бачитине тільки саме мовне розлад, а перш за все, дитину, правильнорозуміти взаємозв'язок його мовних порушень з особливостями  психічногорозвитку в цілому. Знання це допоможе йому встановити контакт  з дітьмирізного віку, вибрати  адекватні методи обстеження їхньої мови,сприйняття, пам'яті, уваги, інтелекту, емоційно-вольової сфери, атакож проводити  більш ефективну логопедичну  роботу.

Теоретичні основи логопедії. Принципи та методи логопедії 

Логопедія спирається на наступні основні принципи: системність,комплексність, принцип  розвитку, розгляд порушень мовлення у взаємозв'язкуз іншими сторонами  психічного розвитку дитини, діяльнісний  підхід,онтогенетичний принцип, принцип  обліку етіології та механізмів  
(етіопатогенетичний принцип), принцип обліку симптоматики порушення іструктури мовного дефекту, принцип обхідного шляху, общедідактіческіе іінші принципи.

Розглянемо  деякі з них.

Принцип системності спирається на уявлення про мову як про складнуфункціональної  системи, структурні компоненти якої перебувають  у тісномувзаємодії. У зв'язку з  цим вивчення мови, процесу її розвитку ікорекції порушень припускає вплив  на всі компоненти, на всебоку мовленнєвої  функціональної системи.

Для логопедичного ув'язнення, для диференціальної  діагностикисхожих форм мовних порушень необхідний кореляційний аналіз мовних інемовних симптомів, даних медичного, психологічного, логопедичногообстеження, співвідношення рівня розвитку пізнавальної діяльності тарівня розвитку мовлення, стану мови та особливостей сенсомоторної  розвиткудитини.

Мовні порушення в багатьох випадках включаються  до синдром нервових інервово-психічних  захворювань (наприклад, дизартрія, алалія, заїкання іін). Усунення мовних порушень у цих випадках повинне носитикомплексний, медико-психолого-педагогічний характер.

Таким чином, при вивченні і усуненні мовних розладів важливезначення має принцип  комплексності.

У процесі вивчення порушень мовлення та їх корекції важливо враховуватизагальні  та специфічні закономірності розвитку аномальних дітей.

Принцип розвитку передбачає виділення в  процесі логопедичноїроботи тих  завдань, труднощів, етапів, які знаходяться  в зоні найближчогорозвитку дитини.

Дослідження дітей з порушеннями мови, а  також організаціялогопедичної  роботи з ними здійснюються з урахуванням  провідної діяльностідитини (предметно-практичної, ігрової, навчальної).

Розробка  методики корекційно-логопедичного  впливу ведеться зурахуванням послідовності  появи форм і функцій мови, а  також видівдіяльності дитини в  онтогенезі (онтогенетичний принцип).

Виникнення  мовних порушень у багатьох випадках зумовлено складнимвзаємодією біологічних  та соціальних факторів. Для успішноїлогопедичної корекції мовних порушень велике значення маєвстановлення в кожному окремому випадку. етіології, механізмів, симптоматикипорушення, виділення провідних розладів, співвідношення мовних і немовнихсимптоматики в  структурі дефекту.

У процесі компенсації порушених  мовних і немовних функцій,перебудови діяльності функціональних систем використовується принципобхідного шляху, тобто формування нової функціональної системи в  обхідпотерпілого ланки.

Важливе місце при вивченні та корекції мовних порушень займаютьдидактичні принципи: наочність, доступність, свідомість,індивідуальний підхід та ін

Методи  логопедії як науки можна умовно розділити на кілька груп.

Перша група - організаційні методи: порівняльний,лонгітюдінальний (вивчення у динаміці), комплексний.

Другу групу складають емпіричні методи: обсерваційні  
(спостереження), експериментальні (лабораторний, природний, що формуєабо психолого-педагогічний експеримент), психодіагностичні (тести,стандартизовані і прожектівние, анкети, бесіди, інтерв'ю),праксіметріческіе прийоми аналізу діяльності, у тому числі і мовноїдіяльності, біографічні (збір та аналіз анамнестичних даних).