Україна в СОТ: переваги та недоліки членства

    Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

    Світова організація торгівлі, яка є спадкоємицею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів i торгівлі (ГАТТ), розпочала діяльність з 1 січня 1995 р. i налічує у своєму складі 150 країн. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986 — 1994 рр.). Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

    Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, i контролю за реалізацією угод i домовленостей Уругвайського раунду.

    Усі країни — члени СОТ беруть зобов’язання щодо виконання основних угод i юридичних  документів, об’єднаних терміном “багатосторонні торговельні угоди” (БТУ). Таким чином, з правової точки зору система СОТ є своєрідним багатостороннім контрактом (пакетом угод), нормами i правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами i послугами.

    Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю понад 50 багатосторонніх торговельних угод та інших правових документів, основним з яких є Угода про створення СОТ.

    Найважливішими  функціями СОТ є:

    контроль  за виконанням угод i домовленостей  пакета документів Уругвайського раунду;

    проведення  багатосторонніх торговельних переговорів i консультацій між зацікавленими  країнами-членами;

    урегулювання  торговельних суперечок;

    огляд національної торговельної політики країн-членів;

    технічне  сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосуються компетенції СОТ;

    співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

    Переговорний  процес щодо вступу України до СОТ  триває більше 10 років (з 1993 р.) i на сьогодні передбачає першочергове вирішення таких питань:

    завершення багатосторонніх переговорів i підготовку звіту Робочої групи з розгляду заявки України щодо вступу до СОТ;

    завершення  двостороннього переговорного процесу  з доступу до ринків товарів i послуг;

    гармонізація  національного законодавства з  нормами СОТ.

    Міжнародний досвід свідчить, що країни — члени  СОТ отримують значні переваги. Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є такі:

    збільшення  іноземних інвестицій в економіку  України. Досвід країн Центральної  та Східної Європи свідчить, що після  вступу до СОТ обсяги прямих іноземних інвестицій в цих країнах зростають. Найяскравішим прикладом є Болгарія, де інвестиції в перший же рік після вступу до СОТ зросли в 3,7 раза, а в 1999 — 2000 рр. — ще в 1,5 раза. У Словенії наступного року після вступу до СОТ інвестиції зросли майже вдвічі, а згодом стабілізувалися;

    зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу  українських товарів практично  на всі найважливіші товарні ринки  розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від  експорту вітчизняної продукції;

    одержання українськими товарами режиму найбільшого  сприяння, а також національного  режиму щодо внутрішнього оподаткування  та регулювання у торговельному  просторі всіх країн — членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з багатьма країнами світу;

    можливість  захисту інтересів українських  виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ.

    До  політико-економічних  переваг слід віднести такі:

    членство  України в СОТ є необхідною передумовою започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Європейського Союзу;

    вступ до СОТ дасть змогу уникнути торговельно-економічної  ізоляції України від країн Західної та Центральної Європи, Східної Європи та Балтії, багато з яких вже сьогодні є асоційованими членами ЄС;

    членство  в СОТ дасть можливість уникнути витіснення української продукції  з ринку ЄС аналогічною продукцією країн Центральної та Східної  Європи;

    приєднання  до СОТ приведе до збільшення надходжень до державного бюджету, яке відбудеться за рахунок скасування податкових i митних пільг, збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва й активізації торговельного обороту;

    додатковим  стимулом вступу до СОТ для України  є розширення Європейського Союзу, яке відбулося у 2004 та 2006 рр. Україна має можливість претендувати на інвестиції транснаціональних компаній, які зараз працюють у країнах Центральної Європи. Щоб бути привабливим кандидатом на залучення інвестицій цих компаній, Україна має якнайшвидше завершити вступ до СОТ.

    Головною  перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України  до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного бізнесового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні процедури не часто змінюватимуться i не запроваджуватимуться заходи на користь лише окремих підприємств i галузей.

    Важливим  для українського бізнесу стане  спрощення митних процедур i збільшення їх прозорості та контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з основних нетарифних бар’єрів у торгівлі.

    Зменшення рівня ввізних  мит практично на всі види продукції, яка імпортується до України, позитивно вплине на конкурентоспроможність підприємств, що використовують імпортні комплектуючі. Від цього виграють, зокрема, імпортери, виробники меблів. Підприємства громадського харчування отримають кращі можливості вибору продуктів та напоїв. Зменшення рівня ввізних мит дасть змогу збільшити асортимент продукції на ринку України, від чого найбільше виграють споживачі.

    Лібералізація ринку фінансових i банківських послуг сприятиме здешевленню кредитних ресурсів для підприємств України. Нині це одна з головних проблем підприємств України. Багато з них відчувають необхідність певних, іноді значних змін у своїй діяльності, але не мають можливості залучити кошти на вигідних для себе умовах.

    У цілому кожне підприємство є одночасно  виробником товарів або послуг i споживачем певних товарів та/або  послуг. Як споживач підприємство виграє від збільшення асортименту товарів i послуг на ринку, підвищення конкуренції сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку найефективніших підприємств. Це, у свою чергу, позитивно вплине на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності української економіки, створить сприятливий інвестиційний клімат в Україні.

    Дешевий імпорт, якого побоюються українські підприємства, вже присутній на українському ринку. Багато імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, i мито з них не стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, а й ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави.

    Приєднання  до СОТ аж ніяк не означає припинення державної підтримки вітчизняних виробників. Можливості галузевих дотацій з боку держави, про які українська сторона домовляється із СОТ, навіть переважатимуть спроможність бюджету держави.

    Вступ до СОТ матиме i позитивні, i негативні наслідки. Від вступу України до СОТ передусім виграють експортоорієнтовані галузі, i дещо втратять ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

    Більшість негативних наслідків проявить себе у короткотерміновій перспективі — періоді, необхідному будь-якій країні для адаптації роботи підприємств у нових умовах лібералізованого ринку. Отримані від вступу до СОТ переваги носитимуть системний довготерміновий характер.

    При оцінці наслідків вступу України до СОТ для окремих галузей економіки слід брати до уваги не лише їхній стан як такий, а й ситуацію, що склалася у світі. Процес глобалізації, збільшення взаємозалежності національних господарств країн світу призводить до занепаду та зникнення певних секторів економіки тієї чи іншої країни i, навпаки, їх підйому в інших країнах. Цей процес є об’єктивним, i вступ чи невступ України до СОТ не обмежить впливу цих факторів на економіку України.

    Водночас  більшість галузей промисловості, які на сьогодні розвинуті в Україні, вже довели свою конкурентоспроможність в умовах зростання глобалізаційних процесів. Тому не слід очікувати, що вступ України до СОТ справить на них шоковий вплив.

    Щодо  можливих негативних наслідків вступу України до СОТ, то найчастіше згадується можливість значного збільшення надходжень імпорту та в результаті підвищення конкуренції для вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Досвід інших країн колишнього СРСР свідчить, що різкого збільшення імпорту до України внаслідок вступу до СОТ не відбудеться. Це, зокрема, пов’язано з особливостями внутрішнього ринку України, захищеного від імпортних надходжень такими факторами, як суттєві транспортні витрати на доставку імпортної продукції, недостатній розвиток інфраструктури надходження та розподілу значних обсягів імпортної продукції в регіонах, невисока купівельна спроможність населення. Дешевий імпорт вже присутній на українському ринку, а дорогі імпортні товари поки не по кишені більшості українців.

    В окремих галузях промисловості  можливе зменшення виробництва за рахунок певного зростання імпорту відповідної продукції. Проте ці втрати є тимчасовими i можуть бути компенсовані зменшенням витрат на виробництво продукції за рахунок впровадження міжнародних та європейських стандартів i відмови від застосування подвійних стандартів для внутрішнього ринку та експорту зі зменшенням, залежно від виду продукції, на 3 — 5% витрат на обов’язкове підтвердження відповідності експортної продукції за рахунок переходу від подвійної сертифікації (у країні-експортері та країні-імпортері) до взаємного визнання результатів оцінки відповідності в результаті вступу України до СОТ.

    Негативні наслідки можна мінімізувати завдяки тому, що процес зниження тарифів на деякі товари української економіки відбуватиметься поступово з урахуванням перехідного періоду, який становитиме від 3 до 8 років. Крім того, слід мати на увазі, що у разі вступу до СОТ інші країни стануть значно доступнішими для українського експорту, що компенсує окремі втрати, які понесуть вітчизняні виробники на внутрішньому ринку. Тобто якщо Україна після вступу до СОТ матиме перехідний період для доступу імпорту на свої ринки, то водночас ми отримаємо можливість доступу української продукції на ринки країн — членів СОТ за зниженими тарифами одразу ж після приєднання до цієї організації. Це, безумовно, повинно привести до нарощування експортного потенціалу країни. Членство у СОТ — лише інструмент стратегії нашого розвитку.

    По-перше, вступ України  до СОТ має відбутися на прийнятних для нас умовах. Це означає, що такі умови погоджуватимуться з бізнесом, i в тому разі, якщо певні зміни існуючих заходів захисту будуть для нас неприйнятними, ми протистоятимемо вимогам відкриття відповідних секторів наших ринків.

    Ступінь захисту національного виробника тарифними інструментами повинен бути наближеним до такого, щоб, з одного боку, не перешкоджати конкуренції, а з іншого — забезпечити конкурентоздатним українським виробникам можливість адаптуватися до нових умов.

    Угоди в рамках СОТ також дають змогу країнам вживати обмежувальних заходів проти імпорту, котрий наносить особливо велику шкоду вітчизняній економіці, але відбувається це за чітко визначеними правилами.

    По-друге, промислова політика держави повинна  бути спрямована на заохочення конкуренції на внутрішньому ринку, що послабить побоювання різкого напливу імпорту.

    По-третє, умови та наслідки членства у СОТ  мають бути максимально  прозорими для  бізнесу. Має бути створена державна система економічної та правової інформації для підприємств, без якої вони не зможуть ефективно використовувати можливості, отримані завдяки членству в СОТ.

    По-четверте, мають проводитись  консультації з проблематики СОТ з країнами, які нещодавно  вступили до СОТ i які  перебували у стадії переговорного процесу, зокрема з країнами СНД, що мають подібне до нашого економічне середовище.

    Одним з ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації.

    Про важливість i складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500.

    У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна — претендент на вступ до СОТ повинна дотримуватися певних правил. Серед них можна виділити чотири основних правила, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ.

    Перше правило — захист вітчизняної промисловості лише за допомогою тарифів. Це правило дає змогу країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції за умови, що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дає можливість країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану.

    Друге правило передбачає зменшення i скасування тарифів та інших бар’єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки й інші зобов’язання, погоджені в ході таких переговорів, наводяться у Розкладі поступок кожної країни. Така країна зобов’язується не застосовувати тарифи або інші мита i збори за ставками, що перевищують ставки, зазначені в її Розкладі.

    Третє правило в основі містить принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що, погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов’язується проводити недискримінаційну політику i не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов’язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт призначення, то вона повинна застосовувати мито за такими самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення.

    Четверте  правило — це правило  національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння i вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки i збори за ставками, вищими за ставки, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

    Гармонізацію  українського законодавства з принципами, нормами i стандартами положень угод системи ГАТТ — СОТ, апробованими протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна віднести до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

    Стосовно  гармонізації національного законодавства з нормами та вимогами положень угод системи ГАТТ — СОТ, у тому числі приведення податкового законодавства у відповідність із вимогами цієї організації, слід зазначити таке.

    Трансформація податкового законодавства України  відповідно до принципів, норм i стандартів СОТ приведе до формування прозорого i стабільного правового поля діяльності суб’єктів господарювання — платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища з одночасним збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок скасування податкових пільг i відповідного розширення бази оподаткування.

    Пільгове  оподаткування окремих галузей  економіки або товарів, яке діяло  до недавнього часу, суперечило нормам i принципам СОТ, згідно з якими  заходи щодо захисту i розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимів оподаткування, викривлення загальноприйнятих схем оподаткування i порушення принципу рівності в оподаткуванні суб’єктів господарювання.

    Слід  зазначити, що на сьогодні більшість невідповідностей податкового законодавства України нормам та вимогам угод ГАТТ — СОТ вже усунено завдяки внесенню до нього в останні роки змін, що полягали у скасуванні переваг, наданих вітчизняним товаровиробникам.

    Зокрема, Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” внесено низку змін до законів України з питань оподаткування, що суттєво змінили законодавче поле в оподаткуванні за рахунок скорочення податкових пільг.

    Так, внесеними цим Законом змінами  до Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”  скасовано норми ст. 11 зазначеного  Закону, які передбачали надання галузевих пільг окремим галузям, зокрема автомобілебудівній, суднобудівній, космічній, літакобудівній промисловості, підприємствам з виготовлення боєприпасів, їх елементів i виробів спецхімії, броньованих бойових машин.

    Водночас  Законом № 2505-IV запроваджено на 5 років мораторій на надання нових i розширення існуючих пільг щодо сплати податку на додану вартість.

    Також зазначеним Законом скасовано пільги щодо сплати податку на прибуток i ввізного мита для підприємств автомобілебудівної галузі, спеціальні режими оподаткування у вільних економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку, в технологічних парках.

    З метою врегулювання проблемних питань переговорного  процесу щодо вступу України до СОТ  Верховною Радою  України прийнято 20 законів, які забезпечують усунення в законодавстві України невідповідностей угодам ГАТТ — СОТ, зокрема у сфері застосування експертних мит, у банківській сфері, щодо застосування санітарних i фітосанітарних заходів у сфері сільськогосподарської діяльності, ввезення на митну територію України транспортних засобів, режиму ліцензування тощо.

    Серед законів, які стосуються сфери оподаткування, прийнято Закон України від 19.10.2006 р. № 273-V “Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість” щодо спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарських товаровиробників”, яким продовжено до 1 січня 2008 р. діючий режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, передбачений пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 та пунктами 11.21 i 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, та зупинено до 1 січня 2008 р. введення в дію нового спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, передбаченого статтею 81 зазначеного Закону.

    Прийнято  також Закон України від 17.11.2006 р. № 374-V “Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Цим Законом передбачено, зокрема, з 1 січня 2007 р. значне зменшення плати за видачу ліцензії на:

    виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого  виноградного, спирту етилового ректифікованого  плодового, алкогольних напоїв, тютюнових  виробів, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та для  підприємств первинного виноробства — в розмірі 780 грн. (до 01.01.2007 р. законодавство, яке діяло, передбачало щорічну плату за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та алкогольних напоїв — 250 000 грн., для підприємств первинного виробництва — 25 000 грн., тютюнових виробів — 125 000 грн., спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового — 250 000 грн.);

    право імпорту або експорту спирту етилового, коньячного i плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового — 780 грн. (до 01.01.2007 р. законодавство, яке діяло, передбачало щорічну сплату за право здійснення експортування в розмірі 85 000 грн., а за право імпорту даної продукції — 170 000 грн.).

    Зменшення розміру плати за ліцензії, що видаються  на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з обігом, виробництвом i торгівлею алкогольними напоями, відповідає вимогам ст. VIII Генеральної угоди з тарифів i торгівлі.

    Вирішено  також проблемне питання існування  вищих ставок акцизного збору  на імпортні алкогольні напої, ніж на алкогольні напої вітчизняного виробництва, шляхом внесення змін до ст. 7 Закону України  від 07.05.96 р. № 178/96-ВР “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”.

    Слід  зазначити, що ст. 7 Закону № 178/96-ВР, викладена  в новій редакції Закону № 374-V, не суперечить правилу національного  режиму угод ГАТТ — СОТ щодо заборони застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки i збори за ставками вищими, ніж ставки, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

    Ключове місце в процесі гармонізації національного податкового законодавства  з нормами та вимогами угод ГАТТ — СОТ i виконання обов’язків, узятих на себе українською стороною перед державами — членами ЄС, приділяється прийняттю Податкового кодексу України.

    ДПА України проводиться робота з  організації розробки проекту Податкового  кодексу та підготовки пропозицій щодо його положень. Під час доопрацювання відповідних розділів проекту Кодексу враховуються вимоги приведення їх у відповідність із вимогами положень угод ГАТТ — СОТ i основних норм європейського законодавства.

    Згідно  із зовнішньоекономічною стратегією уряду  триває робота із завершення переговорного процесу щодо вступу України до СОТ i підготовки членства України в цій міжнародній організації.

    Нині  проводиться процедура верифікації  прийнятого законодавства із законодавством країн — членів Робочої групи  з метою визначення його відповідності зобов’язанням, узятим у ході переговорного процесу, нормам i принципам угод СОТ. Триває також робота з підготовки остаточного варіанта Звіту Робочої групи з розгляду заявки про вступ України до СОТ.

    Управління  координації нормотворчої роботи та взаємодії з органами державної влади