Україна в СОТ: переваги та недоліки членства

Не кажучи вже про те, що додаткові зобов'язання створюють і додаткове навантаження в аспекті так званих імплементаційних витрат. Тобто витрат на виконання  угод і пристосування до нових правил, які нестимуть і держава, і суб’єкти економічної діяльності в Україні. Згаданий формат приєднання створює також певну асиметрію в можливостях доступу до ринків – не на користь українських компаній. Щоправда, вказана асиметрія посилюється внаслідок призупинення з липня 2006 року переговорів в рамках нинішнього Доха-раунду СОТ, під результати якого проектувалися умови «СОТ плюс». А за таких обставин  Україна, пішовши на додаткові поступки, отримає компенсацію за них лише в невизначеному майбутньому й не визначеному на сьогодні розмірі, скоріш за все в меншому обсязі, ніж передбачалося.

Слід  звернути увагу й на проблеми, які  породжує для України існуюча  невідповідність або неповна  відповідність інтересам менш розвинених країн окремих чинних механізмів СОТ. Це, власне, й зумовлює гостре протистояння в рамках цієї організації між більш і менш розвиненими країнами. Ідеться передусім про три головні проблеми. По-перше, діючі в СОТ положення з субсидування сільського господарства створюють для розвиненіших країн односторонні переваги на світових ринках аграрної та харчової продукції. Адже розвинені країни – члени Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) витрачають на цілі підтримки свого сільського господарства понад 1 млрд. дол. США на день2, що істотно спотворює умови глобальної конкуренції. А досягти угоди в рамках Доха-раунду СОТ із цих питань не вдалося. Бо її фактично заблокували розвинені країни. Це й стало найголовнішою причиною призупинення нинішнього раунду багатосторонніх торговельних переговорів. На такому тлі виділений Україні ліміт за Сукупним виміром підтримки сільського господарства (3043,4 млн. грн.)3, тобто близько 600 млн. дол. США, не витримує жодного порівняння з наведеними вище цифрами.

Із іншого боку, в СОТ діє обмежувальна система стосовно державних субсидій для несільськогосподарських товарів, що в цілому обмежує  механізми державної допомоги розвитку, можливості в сфері структурної економічної політики. За таких умов в Україні підлягають скасуванню механізми підтримки розвитку окремих галузей, які вважалися пріоритетними. Звісно, далеко не завжди такі державні субсидії в минулому сприяли успішному розвитку відповідних галузей. Однак важко уявити собі ефективну структурну перебудову економіки нашої країни з виведенням на передній план виробництв товарів і послуг з високим рівнем технологічності, якщо держава буде абсолютно пасивною в аспекті їх підтримки в період їхнього становлення й початкових етапів розвитку (до моменту виходу на належний рівень конкурентоспроможності). Отже, скасування галузевих пільг ставить перед урядом України складне завдання реструктуризації системи державної підтримки економічного розвитку, з опануванням інструментів підтримки, котрі не порушують умов ринкової конкуренції й не суперечать нормам угод СОТ. Ясна річ, знадобиться певний час для розробки й ефективного впровадження такої нової системи промислової політики. І саме цей перехідний період буде досить складним для згаданих вище українських виробництв високотехнологічних продукції та послуг.

І, нарешті, третій суперечливий компонент системи  угод СОТ небезпідставно пов’язують з Угодою про права інтелектуальної  власності, що стосуються торгівлі (угода  ТРІПС). Цей документ багато фахівців визнають найсумнівнішим елементом  правової системи СОТ, який, захищаючи права інтелектуальної власності передових економік, на жаль, обмежує можливості скорочення технологічного відставання менш розвинених країн, не враховує інтереси захисту їхніх інтелектуальних здобутків. У цьому зв’язку Нобелівський лауреат Дж. Стігліц у своїй праці (спільно з Е. Чарльтоном) при оцінці порядку денного Доха-раунду переговорів в рамках СОТ відзначає: нинішня система ТРІПС забезпечує недостатній доступ менш розвинених країн до життєво необхідних ліків, обмежує виробництво й розповсюдження так званих ліків-генериків, що дешевші. Крім того, з боку провідних західних компаній має місце відверте біопіратство, коли вони патентують традиційні продукти харчування та ліки. Отож необхідно цілком переглянути угоду ТРІПС в інтересах країн, котрі розвиваються4. Ці міркування мають прямий стосунок і до України, особливо з огляду на поширену практику майже безкоштовного відкачування умів з нашої країни. Останні, влаштувавшись на роботу за кордоном, нерідко за безцінь передають результати фундаментальних напрацювань цілих наукових колективів з їхнім подальшим патентуванням на Заході. І така практика аж ніяк не обмежується чинною угодою ТРІПС.

Безумовно, вказані вище недоліки системи СОТ  і механізмів прийому нових членів до цієї організації погіршуватимуть загальний баланс здобутків і втрат для України. Хоча певним чином дія ускладнюючих чинників обмежуватиметься двома важливими обставинами. По-перше, тим, що має місце певна тривалість процесу виконання зобов'язань. При цьому значна частина прийнятих під час переговорів зобов'язань реалізовувалася поступово впродовж кількох років, які передували досягненню остаточних  умов приєднання. Тобто Україна вже сьогодні, ще до набуття офіційного статусу члена СОТ, вже впровадила чималу частку цих зобов'язань, почасти вже живе в умовах СОТ. Крім того, окремі зобов'язання на майбутнє (приміром, стосовно сільського господарства, продукції машинобудування) мають перехідні періоди для виконання – в основному до 2010 року, в окремих випадках – до 2013 року. Це створює своєрідний буфер, що пом'якшуватиме дію процесів відкриття ринків для зовнішньої конкуренції, подовжуючи термін ринкової адаптації.

По-друге, і це, мабуть, головне, є принципова можливість нейтралізації дії негативних або ускладнюючих чинників заходами адекватної державної політики сприяння економічному розвитку та підвищенню конкурентоспроможності, зокрема через дозволені СОТ форми державної допомоги (на цілі проведення досліджень і розробок, освіти й підготовки кадрів, розвитку інфраструктури загального користування тощо). Тобто на абсолютну більшість нових викликів і ризиків для економіки, які виникають унаслідок приєднання до СОТ і які, до речі, можуть посилюватися й окремими несприятливими чинниками, що не мають стосунку до сфери цієї організації (наприклад, нинішнім уповільненням світового економічного зростання), потенційно існують адекватні відповіді та заходи протидії.

Попри всю значущість заданих умов приєднання, загальний баланс позитивів і  негативів від вступу України  до СОТ вирішальною мірою залежатиме не стільки від них, скільки від ефективного вжиття керівними органами країни заходів у напрямі підвищення потенціалу використання переваг глобальної торговельної системи та потенціалу протидії викликам і ризикам, котрі випливають із членства в СОТ.

Конкретним  інструментом втілення таких заходів  могла б бути ухвалена на найвищому  державному рівні Національна програма конкурентоспроможності, спрямована на розвиток ключових чинників конкурентоспроможності (наукових розробок, освіти, сучасної інфраструктури), здійснення відповідних структурних та інституційних перетворень – як на рівні державної політики сприяння розвитку, так і на рівні формування адекватних корпоративних стратегій конкурентоспроможності.

Сьогодні  вже навряд чи варто акцентувати увагу на ймовірних умовах приєднання, якби, приміром, Україна вступила в переговорний процес із ретельно проробленою довгостроковою стратегією розвитку та чітко окресленими структурними пріоритетами (як це, скажімо, робив Китай), або якби Україна ще на ранніх етапах з низкою інших претендентів на вступ до СОТ виробила спільні підходи в ключових питаннях. Ясна річ, у такому разі вони були б, вочевидь, набагато кращі. Проте, сталося так, як сталося. І за цих обставин раціональніше не шкодувати за втраченими можливостями, а шукати шляхи ефективного вирішення проблемних питань. Результати приєднання країни до СОТ будуть, урешті-решт, такими, якою буде економічна політика України – як в аспекті необхідних внутрішніх перетворень, так і в аспекті реалізації політики участі в багатосторонніх торговельних переговорах.

Останнє є окремою і дуже важливою проблемою, що досі перебувала в тіні проблематики приєднання. Але сьогодні вона виходить на перший план. Наша держава має  нині замислитися над тим, що вона робитиме як член СОТ, якими будуть її пріоритети, котрі вона обстоюватиме в цьому міжнародному торговельному клубі, хто буде її союзниками та якими засобами вона добиватиметься реалізації своїх інтересів.

Специфічні переваги СОТ.

Доступ на ринки. Перша і основна перевага членства у СОТ – можливість отримати кращий доступ на ринки у галузях експорту.  Принцип режиму найбільшого сприяння застосовується до нових членів і тому існуючі учасники угод не зможуть продовжувати нести дискримінаційну політику щодо країн не членів. 
 
Вступ України до Світової організації торгівлі забезпечить лібералізацію доступу українських товарів на ринки світу через:

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;
• одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі з 150 країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.

Передбачуваність і транспарентність. Членство у СОТ забезпечує передбачуваність, незмінність і транспарентність доступу на ринки.  Тарифи що застосовуються до не - членів можуть змінюватись і переглядатись кожен рік.  СОТ забороняє таку практику, і збільшує стабільність.

Інституційна Реформа. Членство в СОТ вимагає створення ряду державних установ та прийняття ряду законів для провадження торгівельної політики.  Такі зміни, в свою чергу, прискорять реформи, підтримають процес лібералізації торгівлі, збільшення прозорості та посилення верховенства права. 
Недоліком лише є те, що створення таких умов та прийняття певних законів може бути надзвичайно затратним для держави.  Часто такі реформи вимагають кваліфікованих спеціалістів та перекваліфікації існуючих працівників – яких важко "втримати" в державному секторі.

Механізм Розв'язання Суперечок. Наступною важливою перевагою членства в СОТ є можливість використання Механізму Розв'язання Спорів.  Цей Механізм забезпечить "форум" для розв'язання  багатьох торгівельних суперечок.  Цей механізм Україна зможе застосувати для вирішення спорів з своїми найбільшими торгівельними партнерами – такими як ЄС, США в майбутньому Росія. 
На сьогоднішній день фактично не існує міжнародного форуму в якому Україна  могла б оскаржити дії своїх торгівельних партнерів.  Це можливо у їх національних судах та міжнародному арбітражі, однак  застосування системи СОТ є найкращим розв'язанням.  Система розв'язання спорів СОТ є найпрозорішою та найдоступнішою системою  
Недоліками використання цього форуму  є традиційні недоліки самої системи.  Розв'язання спорів: процедура є досить довгою, дорогою.  Відсутня компенсація.  Багато з членів СОТ ніколи не використовували  систему розв'язання спорів для захисту своїх інтересів – це зокрема випадок країн  що розвиваються.  Станом на 2002 рік з 270 спорів лише 90 були принесені країнами що розвиваються.  90% з цих 90 спорів країнами що є найактивнішими в Азії та Латинській Америці – такими як Індія і Бразилія.   Жодна Африканська країна та найменш розвинута країна  до сьогодні не була стороною у торгівельному спорі СОТ. Система розв'язання спорів не є  найефективнішим інструментом для приватних підприємств.  Адже розпочати спір і оскаржити дії іншої держави може державний орган.  Часом переконати свій уряд у необхідності розпочати справу може бути надзвичайно важко,  зокрема у "політичному" аспекті.

Участь у прийнятті рішень СОТ. Членство у СОТ дає можливість формувати майбутні правила та розвиток світової торгівельної системи.  Нові члени зможуть брати участь  у міжнародних переговорах і переслідувати свої інтереси та вносити свої корективи у правила СОТ.  СОТ надає можливість брати участь у найширшому міжнародному форумі переговорів, правил та напрямків торгівельної політики.

Участь у поєднанні Росії до СОТ. Участь Україні у СОТ надзвичайно  важлива з точки зору участі у робочій групі щодо вступу Росії в СОТ. Україна як вагомий торговий партнер Росії зможе брати участь у переговорах і владнати всі існуючі торгові питанні щодо квот, вільної торгівлі, та інших питань ще до вступу Росії у СОТ. Україна має право браті участь у таких переговорах і переваги від членства в СОТ, основною мірою, залежать від того наскільки повно буде Україна використовувати свої права.    
 
Покращення міжнародного іміджу країни. Вступ у СОТ позбавить Україну клейма "не член СОТ" що буде мати  значний політичний вплив у її міжнародних відносинах та значно підвищить стабільність та впевненість в ній як у діловому партнері. Можна передбачати, що членство СОТ принесе збільшення іноземних інвестицій. 

Інтеграція з ЄС. Членство у СОТ є передумовою щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС і відповідно – ефективнішою інтеграцією України у ЄС.  Вдосконалення  законодавства та інституційна реформа що є передумовою членства в СОТ – частково відображає стратегію інтеграції України у ЄС.  Впровадження міжнародних правових стандартів та загально-прийнятих правових принципів покращує здатність  України стати членом ЄС у довгостроковій перспективі.

Можливість правового відступу від правил. Кожен член СОТ має право користуватись  перевагами системи і одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити від своїх зобов'язань.  Така можливість існує у рамках захисних заходів, переобговорень тарифів,  обмежень щодо торгового балансу і т.д.  Окрім того існує можливість захисту  національного ринку завдяки маніпулюванням обмінним курсом.  Цей засіб є найменш ефективний ніж тариф хоча і може спричинити інші небажані  економічні наслідки.

Реформа податкової та митної системи. У результаті вступу в СОТ тарифи знизяться і відповідно зменшаться надходження у державний бюджет.  У деяких країнах митні збори можуть становити 30-40% надходжень у бюджет.  Для того щоб частково компенсувати цей ефект потрібно реформувати податкову  систему щоб забезпечити ефективніше надходження податків від збільшення економічної активності пов'язаної з вступом у СОТ.  Ця покращена система повинна забезпечити перехід надходжень від тарифу до податків.  Необхідною є також реформа митної системи.  Надходження повинні забезпечуватись попри існуючі  проблеми контрабанди та корупції.  Якщо забезпечити обкладання митом  виключно усіх товарів що ввозяться  і повинні ним обкладатись, то зменшення надходжень не буде таким радикальним.  Слід також зауважити, що заміна квот, які заборонені СОТ на тарифи – може збільшити тарифну  базу і при ретельному їх зборі підвищить надходження у держбюджет.