Участь  у прийнятті рішень СОТ. Членство у СОТ дає можливість формувати майбутні правила та розвиток світової торгівельної системи. Нові члени зможуть брати участь у міжнародних переговорах і переслідувати свої інтереси та вносити свої корективи у правила СОТ. СОТ надає можливість брати участь у найширшому міжнародному форумі переговорів, правил та напрямків торгівельної політики.

     Покращення  міжнародного іміджу країни. Вступ у СОТ позбило Україну клейма "не член СОТ" що матє значний політичний вплив у її міжнародних відносинах та значно підвищить стабільність та впевненість в ній як у діловому партнері. Можна передбачати, що членство СОТ принесе збільшення іноземних інвестицій.

     Інтеграція  з ЄС. Членство у СОТ є передумовою щодо створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС і відповідно – ефективнішою інтеграцією України у ЄС. Вдосконалення законодавства та інституційна реформа що є передумовою членства в СОТ – частково відображає стратегію інтеграції України у ЄС

     Після набуття членства у СОТ було започатковано  переговорні процеси з укладення  угод про вільну торгівлю між Україною та низкою держав світу і окремими угрупованнями держав. Здійснюється послідовна робота щодо опрацювання  проектів угод про вільну торгівлю та проведення відповідних консультацій/переговорів з Сінгапуром, Сербією, Туреччиною, Канадою; продовжується підготовча робота з започаткування відповідних переговорних процесів з Мексикою, Сирією.

     24 червня 2010 року укладено Угоду  про вільну торгівлю між Україною та Європейською асоціацією вільної торгівлі.

     Україна використовує договірну базу СОТ  для подальшого розвитку зовнішньої торгівлі та збільшення товарообігу  з країнами – основними партнерами.

     Одним з основних політичних та економічних  наслідків вступу України до СОТ стала активізація переговорів з ЄС щодо укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

     Можливість  правового відступу від правил. Кожен член СОТ має право користуватись перевагами системи і одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити від своїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних заходів, переобговорень тарифів, обмежень щодо торгового балансу і т.д. Окрім того існує можливість захисту національного ринку завдяки маніпулюванням обмінним курсом. Цей засіб є найменш ефективний ніж тариф хоча і може спричинити інші небажані економічні наслідки.

     Реформа податкової та митної системи.

     У результаті вступу в СОТ тарифи знизилися  і відповідно зменшилися надходження у державний бюджет. Для того щоб частково компенсувати цей ефект - реформували податкову систему щоб забезпечити ефективніше надходження податків від збільшення економічної активності пов'язаної з вступом у СОТ. Ця система повинна забезпечити перехід надходжень від тарифу до податків. Необхідною є також реформа митної системи. Надходження повинні забезпечуватись попри існуючі проблеми контрабанди та корупції. Якщо забезпечити обкладання митом виключно усіх товарів що ввозяться і повинні ним обкладатись, то зменшення надходжень не буде таким радикальним. Слід також зауважити, що заміна квот, які заборонені СОТ на тарифи – може збільшити тарифну базу і при ретельному їх зборі підвищить надходження у держбюджет.

Висновки

     Підводячи підсумок, можна стверджувати, що членство в СОТ несе багато переваг для України. Основні недоліки пов’язані з необхідністю переходу фінансового та людського капіталу з економічно невигідних та неконкурентноспроможних галузей у нові більш вигідні сфери. Для мінімізації таких негативних наслідків необхідно покращити мобільність ресурсів. Основна ідея даної концепцій полягає у тому, щоб як змога ефективніше зменшити кошти трансформацій у короткостроковому періоді. Адже відомо, що членство у СОТ передбачає однозначні переваги у довгостроковому періоді, але ці переваги нівелюються через короткострокові труднощі адаптації національної економіки до відкритої конкуренції. Зменшення таких труднощів та коштів можливе при забезпечені швидкої мобільності капіталу; мобільності трудових ресурсів, у тому числі горизонтальної (географічної) і особливо вертикальної (професійної), тобто можливість нагромадження людського капіталу; внутрікорпоративної мобільності – здатності підприємств до інновацій і гнучкість у зміні організаційних структур; інформаційної мобільності – необхідна умова для зниження транзакційних витрат на ринку продукції, праці і капіталу і підвищення інших видів мобільності.

     Переваги  для України від членства, в  першу чергу залежать від нас  самих: від нашої швидкої адаптації  до правил світової економіки, внутрішніх реформ, професіоналізму персоналу та службовців, знання та використання правил СОТ. Адже СОТ – велика гра: Україну прийняли у цю гру, навчили грати, вигравати – Україні потрібно навчитись самій.

Література

1. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв'язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2009 році».

2. Моніторинг  макроекономічних та галузевих показників. Міністерство економіки України. — 20010. — Жовтень.

3. Гончаров  Ю., Петін Ю., Сальник О. Застосування системи рейтингових оцінок як засіб  ефективного управління процесом євроінтеграції // Економіка України. — 2008. — № 11. — С. 73–82.

4. Дюмулен И. И. Международная торговля услугами. — М.: Изд-во «Экономика», 2009.

5. Конкурентоспроможність  економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська  та ін. — К.: НІСД, 2010.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переваги  та недоліки вступу України до Світової організації торгівлі

Олена СЕРГІЄНКО,  
кандидат економічних наук, доцент МАУП

Світова організація  торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою  організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського  раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ стали всі сторони-учасниці ГАТТ. Правовою основою СОТ є Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р., включно із низкою нових угод, домовленостей та рішень, Генеральна угода з торгівлі та послуг (ГАТС), Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), а також інші правові акти і міжнародні домовленості.

У сучасних умовах абревіатура СОТ має подвійне значення: по-перше, СОТ є організацією, по-друге, СОТ — це комплекс правових документів, який визначає права та обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами. Отже, серед основних завдань СОТ — підтримка та розвиток «певних правил гри» руху товарів і послуг, за якими працюють уряди країн-членів СОТ.

Сучасна СОТ  — провідна міжнародна організація, членами якої є 149 країн світу, на долю яких припадає близько 96% обсягу світової торгівлі. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов'язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

Україна бере участь у процесі приєднання до Світової організації торгівлі від грудня 1993 року, коли була подана заява уряду нашої країни про намір приєднатися до ГАТТ. Відтоді розпочинається тривалий процес багатосторонніх переговорів щодо вступу України до СОТ, який триває і нині й має своїх прихильників та опонентів.

Членство в  СОТ передбачає узгодженість нормативно-правової бази, яка в Україні сформована недостатньо. Необхідно зазначити, що останній термін вступу України  до СОТ передбачений на лютий 2007 року. До цього періоду необхідно переглянути або запровадити десятки євростандартів, які наблизять Україну до загальноприйнятих норм. Нині існує ще багато запитань щодо переваг та недоліків такого вступу, майбутніх перспектив розвитку економіки України як на макро-, так і мікрорівнях. Невирішеними залишаються питання стратегії і тактики розвитку економіки після вступу до СОТ, розвитку національних переваг, пріоритетів та можливостей діяльності вітчизняних товаровиробників.

Використовуючи  власні дослідження, дослідження Національного інституту стратегічних досліджень, періодичну спеціальну літературу, дані Державного комітету статистики України зробимо деякі узагальнення та висновки.

Прагнення України  інтегруватися у світову економіку  вимагає гармонізації сучасної системи макроекономічного регулювання, і насамперед нормативно-правової бази, виробничо-технологічної та зовнішньоекономічної політики України з відповідними системами країн-членів Світової організації торгівлі. Вимогою сьогодення для українських виробників та менеджерів є вивчення й застосування міжнародних і європейських стандартів, технічних регламентів, процедур оцінювання відповідності та ринкового нагляду, які сприятимуть обміну товарами та послугами з торговими партнерами, підвищенню ефективності, якості та конкурентоспроможності на всіх рівнях: від виробництва до споживання продукції.

Рішуча лібералізація  зовнішньоекономічної діяльності України, що відбулася у середині 90-х років  ХХ століття, дала змогу досягти  динамічного зростання товарообігу. Все ж до сьогодні не відбулося якісних змін у товарній структурі експортно-імпортних операцій України. На жаль, основними статтями українського експорту залишаються товари з відносно невеликою часткою кінцевої продукції. Так, за даними Державного комітету статистики України в 2005 році, 40,9% українського експорту припадає на чорні метали та вироби з них, 13,8% — мінеральні продукти, включаючи нафтопродукти, руди металів, природний газ тощо, 8,7% — продукція хімічної промисловості. Машинобудівна продукція становить лише близько 13% експорту (табл.).

Повільність модернізації та розширення якісних показників експорту призводить до втрати принципово важливих ринків збуту. Аналіз зазначених показників засвідчує, що українська економіка  в глобалізаційних процесах посідає у міжнародному поділі праці місце, яке притаманне сировинно-орієнтованим низькотехнологічним країнам. Це суттєво звужує можливості вітчизняних суб'єктів господарювання скористатися перевагами економічної глобалізації, а також обмежує траєкторію економічного розвитку країни. Тому назріла нагальна необхідність формування нової стратегії зовнішньоекономічної політики України, яка передбачає зміну спеціалізації на світовому ринку товарів і послуг, застосування нових методів пристосування до вимог сучасного світового ринку.

Тепер вже можна  констатувати про завершення етапу  лібералізації експорту внаслідок  здійснення відносно м'якої політики селективного протекціонізму в дозволених нормами  СОТ межах. Проте назріла необхідність переходу до державної політики широкомасштабної підтримки та стимулювання експорту продукції з високою часткою доданої вартості, високотехнологічної продукції та товарів із тривалим циклом виробництва. Для реалізації активної експортної політики необхідно, спираючись на досвід інших країн, створювати відповідні інструменти її реалізації, і передусім систему державної кредитно-страхової підтримки експорту.

Зовнішньоекономічна політика повинна постійно розглядатися у нерозривній єдності з соціально-економічними процесами країни. Таке поєднання дасть змогу аналізувати вплив зовнішньоекономічних тенденцій щодо конкурентоспроможності національної економіки, виявляти «вузькі» місця й запроваджувати відповідні заходи.

Без членства в  СОТ, за сучасних умов, неможливо використати  переваги світової торгівлі й гарантувати вітчизняним товаровиробникам міжнародно-правовий захист від недобросовісної конкуренції на світовому і регіональному ринках. Так, на думку експертів, цифра щорічних втрат українських виробників унаслідок антидемпінгових розслідувань у різних країнах світу сягає 8 млрд дол. США.

Які ж основні  принципи ГАТТ/СОТ стосовно торговельної політики країни-члена СОТ:

по-перше, вона має бути позбавлена будь-якої дискримінації, — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торговельних партнерів, так само не потрібно проводити різницю у політиці щодо національних та іноземних виробників товарів і послуг;

Таблиця