Зміст

 
 

     Шрифт печати должен быть четким, черного цвета средней жирности. При компьютерном  наборе  текста  следует использовать один из стандартных шрифтов (Times New Roman 14).

      Оформление  курсовой работы должно соответствовать  требованиям, представленным в «Методических  указаниях по оформлению курсовых и дипломных работ». 

ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                                    3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗЦІЯ ВНУТРІФІРМОВОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1. Необхідність планування в економічній організації 4

1.2. Види й зміст внутріфірмового планування 8

1.3. Методологія внутріфірмового планування 10

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА                                                                                16

ВИСНОВОК                                                                                                                         17

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                                       18

 

Вступ

 

     Будь-яка  робота жадає від людини осмислення цілей, порядку дій і можливих результатів. Ця координація намічених мір, опосередкована планом, допомагає домогтися успіхів з меншими витратами за принципом "мінімум засобів - максимум результату". З розробки плану починається будь-яка справа: будь те рішення про покупку товару, визначення цілей діяльності підприємства або вибір життєвого шляху. економічні проекти й угоди, спрямовані на досягнення поставлених цілей - одержання прибутку, ріст рентабельності або завоювання ринку, - вимагають граничного осмислення у вигляді складання прогнозу, плану або програми дії як неодмінної умови обґрунтування задуму й надійності одержання бажаного результату.

     Знання  принципів і методів наукового  передбачення допомагає фахівцеві, що займається підприємницькою діяльністю, розуміти суть явищ, що відбуваються, і приймати вірні рішення в різних ситуаціях. Будь-яке керування вимагає наукового передбачення у формі прогнозу або плану. Це - аксіома керування будь-якого рівня господарювання. Однак фірмі потрібний не будь-який план або прогноз. Їй потрібний добре обґрунтований образ майбутнього. Тому що тільки на основі знання сутності економічних тенденцій й явищ, відбитих за допомогою інструментарію економічного передбачення й планування, може бути створений дійсно корисний прогноз або план.

     Зміст прогнозування й планування визначається економічною теорією і її відгалуженнями; форма планування залежить від менеджменту, що розглядає планування як складову частину науки про керування; стиль планових розробок пов'язаний з маркетингом. Але планові й прогнозні розрахунки підкоряються єдиної методології, що визначать принципи, методи, етапність розрахунків, а також вибір індикаторів економічного передбачення.

 

1. Теоритична  частина

1. необхідність  планування в економічній  організації

 

     Ще  класики менеджменту звернули увагу на те, що відсутність планів на підприємстві супроводжується коливаннями, помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що є причиною поганого стану справ, якщо не краху їх.

     Як  показала практика, застосування планування створює наступні важливі переваги:

• уможливлює підготовку до використання майбутніх сприятливих умов;
• проясняє виникаючі проблеми;
• стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень у подальшій роботі;
• поліпшує координацію дій в організації;
• створює передумови для підвищення освітньої підготовки менеджерів;
• збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною інформацією;
• сприяє більше раціональному розподілу ресурсів;
• поліпшує контроль в організації.

     Заманливо було б припустити, що планування веде до досягнення фірмою такого економічного успіху, що може бути виражений у вражаючих фінансових показниках. Деякі фахівці із планування намагаються знайти такі конкретні приклади, які могли б проілюструвати таку взаємозалежність. Однак далі окремих припущень справа не йде. Навпроти, як показує досвід, великий ріст і великий успіх фірми дуже часто пов'язаний не з формальним плануванням, а скоріше є наслідком підприємницького таланта, енергійного й рішучого керівництва фірмою. Більше того, багато підприємств, у тому числі й українські, починають застосовувати планування в той період свого розвитку, коли вже пройшов етап бурхливого росту, коли з'являються проблеми в закріпленні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності.

     Теза  про слабкий взаємозв'язок великого успіху із застосуванням формального планування підтверджує дослідження, проведене англійським фахівцем із планування Р. Фіном. Він досліджував діяльність по плануванню в 56 англійських фірмах: як великих, так і дрібних, як багато-, так і малоприбуткових. Фірми повинні були вказати стаж внутріфірмового планування і його ефективність (у діапазоні від великого успіху до невдачі). Жодна з фірм не зв'язала застосування внутріфірмового планування з невдачами у своїй діяльності. Можна припустити, що окремі невдачі все-таки були й ховаються вони в рядку "Обмежений успіх".

     Дослідження показує:

• успіх приносить довгостроковий досвід планування (принаймні, такий досвід, що перевищує 2 роки), тобто серйозний і наполегливий підхід до застосування планування;
• планування в більшості випадків не приводить до особливо великого успіху (цей взаємозв'язок спостерігається лише в 6 випадках з 100);
• у цілому планування створює скоріше переваги, ніж негативні ефекти, навіть якщо визначити обмежений успіх як відносну невдачу.

     Планування  має як переваги, так і недоліки. До переваг планування ставиться:

• прагнення вирішити завдання раціонально й з меншими витратами;
• обміркована підготовка до використання майбутніх переваг середовища господарювання;
• поліпшення координації дій виконавців;
• посилення колективних можливостей додатка сил за рахунок сумісних дій зацікавлених осіб;
• більше раціональне використання обмежених ресурсів;
• можливість контролю за подіями й визначення проблем у діяльності.

     Недоліки  планування:

• неможливість відбити в плані все різноманіття життєвих умов, особливо в складно організованих системах;
• стабільність ухваленого рішення, що може обернутися збитки при динамічних обставинах бізнесу;
• необхідність ресурсів (часу й засобів) для розробки плану.

     Тому  бажано, щоб підприємець мав план через складні й швидкомінливі умови бізнесу (зокрема, збуту й конкуренції), які треба заздалегідь прогнозувати й продумувати, а також розробити своєчасні й оптимальні дії по нівелюванню їхніх негативів. Крім того, у підприємця виникає потреба в розробці декількох варіантів настання події типу: "А що, якщо...?", з яких треба вибрати один найбільш імовірний і доцільний. Подібна розвідка рідко відбувається експромтом. Вона завжди вимагає часу.

     Таки  образом, план не можна вважати панацеєю від всіх лих. Його застосування має  ряд обмежень, які обумовлені:

• невизначеністю й багатомірністю середовища, тому для виконавця дуже важливий пошук додаткової достовірної інформації й прогноз і визначення ступеня його ймовірності;
• недосконалістю законодавчої бази країни;
• обмеженням по ресурсах;
• проблемами етичної властивості, якщо в суспільстві не сформовані підвалини підприємницької етики й відсутня культура бізнесу.

     Крім  того, можливе перекручування ролі планування по наступних причинах:

• авторитарність керівництва фірми;
• суб'єктивність поглядів виконавців;
• неточна й неповна інформація;
• форс-мажорні обставини;
• відсутність фінансового забезпечення дій виконавців;
• помилки в економічних розрахунках.

     Для українських підприємств можна окреслити дві сфери, що бідують у застосуванні планування.

     1. Знову виниклі приватні фірми. Бурхливий процес нагромадження капіталу привів до збільшення й ускладнення діяльності багатьох із цих фірм, а також до виникнення інших факторів, що створюють потребу у формах планування, адекватних сучасному ринковому господарству.

     Головна проблема, пов'язана із застосуванням  планування в цій сфері - недовіра до формального планування, заснована  на думці, що бізнес - це вміння "крутиться", правильно орієнтуватися в поточній обстановці, а звідси недостатня увага  до не дуже віддаленого майбутнього. Проте, багато хто з великих приватних фірм почали створювання підрозділу планування, принаймні, уводити посаду плановика.

     2. Державні й колишні державні, нині приватизовані підприємства. Для них функція планування  є традиційною. Однак їхній досвід планування ставиться в основному до періоду централізовано керуючої економіки. Звідси планування на цих підприємствах носило вторинний характер, відбивало планову діяльність на центральному й галузевому рівнях, а отже, не припускало серйозного вміння планувати й передбачати, визначати власні цілі розвитку.

     Тому, як й організаціям першого типу, державним і приватизованим підприємствам  необхідно заново освоювати досвід внутріфірмового планування.

     Не  можна створити раз і назавжди єдину раціональну систему планування, як не можна забути про реалії мінливого миру. Тому якісний план вимагає періодичного уточнення. Воно буде залежати не тільки від нової інформації, але й від досвіду, підготовленості й інтуїції працівників. Щоб план дійсно був корисним, він повинен виконувати роль помічника в керуванні, але ніяк не головної діючої особи в бізнесі.

     У такий спосіб план - не ціль, а можливий засіб досягнення мети. цей засіб  допомагає поліпшити майбутнє. Його дієвість визначається об'єктивним розумінням життя й суб'єктивних управлінських рішень, які повинні стати діями по саморегуляції об'єкта господарювання заради досягнення обраних цілей життєдіяльності.

     Сучасний  ринок висуває особливі вимоги до підприємства. Складність і висока рухливість процесів, що відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування. Визначимо види й зміст внутріфірмового планування.

2. Види  й зміст внутріфірмового  планування

 

     Внутрішньогосподарське, або внутріфірмове, планування займає найважливіше положення в ринковій економіці. Воно дозволяє з'єднувати в загальній економічній системі взаємні інтереси держави, фірм і домашніх господарств. У країнах з розвиненими ринковими відносинами основним завданням державного регулювання є підтримка рівноважного стану економіки, забезпечення економічного росту й підвищення якості життя людей. Внутріфірмове планування також спрямоване на розвиток виробництва матеріальних благ, задоволення різних потреб людей й одержання прибутку. У ринковій економіці держава й підприємство є основними незалежними суб’єктами планово-регульованої виробничо-господарської діяльності.

     Внутріфірмове планування є найважливішою складовою  частиною вільної ринкової системи, її основним саморегулятором. Воно дозволяє знаходити відповіді на фундаментальні питання ринкової економіки, що визначають у сутності основний зміст внутрішньогосподарського планування й всієї ринкової економіки в цілому й полягає в наступному:

     1. Яку продукцію, товари або послуги варто робити на підприємстві?

     2. Скільки продукції або товарів вигідно підприємству виробляти й які економічні ресурси варто використати?

     3. Як цю продукцію треба робити, яку технологію застосовувати й як організовувати виробництво?