Конкурентоспроможність продукції

  AS 9100 (А) містить близько 80 єдиних для галузі вимог й 18 розширених вимог ISO 9000 Підхід був таким же, як і при розробці QS-9000 для автомобільної промисловості, тобто всі зміни оформлялися у вигляді доповнень до основного документа - стандарту ISO 9001. Точніше, 20 вимог розділу 4 стандартів були збережені, а текст доповнень був виділений жирним шрифтом. Як доповнення в документ були включені 28 галузевих вимог, шість приміток і три визначення. Деякі із цих доповнень були прийняті, щоб забезпечити відповідність вимогам Федеральної авіаційної адміністрації США (FAA).

  З моменту першого видання стандарту AS 9000 було здійснено декілька його переглядів. У серпні 2001 року SAE випустило стандарт AS 9100, перегляд А. Цей стандарт містить однакові вимоги для аерокосмічної галузі й поєднує ASQ Q 9001:2000 і версію AS 9100, засновану на вимогах до систем якості по ASQ 09001:1994. Установлені в ньому вимоги до системи якості доповнюють законодавчі, регламентні й контрактні вимоги для аерокосмічної промисловості

  3) PrEN9001. Європейський попередній стандарт вимог до якості в області авіаційно-космічного обладнання [12, c.296].

  Для розширення співробітництва між європейськими підприємствами Європейська асоціація виготовлювачів авіаційно-космічного обладнання (European Association of Aerospace Industries) наприкінці 1997 року запропонувала об'єднати два стандарти, розроблених на основі ISO 9001 й ISO 9002 й опублікованих у грудні 1994 року Французькою аерокосмічною асоціацією по стандартах (Bureau de Normalisation Aeronatique et Spatiale) з метою створення єдиного європейського стандарту - PrEN 9000-1.

  Був використаний такий же підхід, який був застосований автомобільною промисловістю США: стандарти ISO 9001 й ISO 9002 минулого взяті за основу, а текст доповнень виділений курсивом. Близько 20 доповнень і приміток були перенесені із загального стандарту по програмному менеджменту. Європейські доповнення до ISO 9001 й ISO 9002 значніші, ніж запропоновані SAE у стандарті AS 9000. Вони сконцентровані на оцінці здатності постачальника забезпечити якість при проектуванні, розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні стосовно до аерокосмічної галузі.

 

2.3 Методи моніторингу й контролю системи ISO 9000 якості продукції

 

  Для визначення областей поліпшення діяльності систем оцінки якості (СОЯ) керівництво підприємства використовує наступні методи:

- відстеження  задоволеності   споживачів;

- внутрішні аудити.

  Задоволеність споживачів оцінюється для визначення результативності СОЯ, а також для визначення ступеня досягнення запланованих результатів (цілей) по задоволенню потреби й очікувань споживачів.

  Для одержання інформації про задоволеність споживача використовуються різні  джерела й методи одержання інформації: поїздки до споживача, електронний зв'язок, повідомлення по факсу, скарги й листи від споживачів і т.д. Будь-яка інформація від споживача аналізується, результати аналізу використовуються для поліпшення діяльності організації.

  Для підтвердження ступеня задоволеності споживача можуть використовуватися ряд показників (критеріїв):

- збільшення обсягу  продажів;

- збільшення частки  постійних споживачів;

- тривалість роботи  зі споживачами;

- число повторних обігів;

- число нових споживачів, що прийшли на підприємство  за рекомендацією існуючих споживачів (бажання рекомендувати продукцію підприємства іншим споживачам);

- збільшення асортиментів  продукції, що купується одним споживачем;

- нагороди, дипломи, отримані  від споживача на ярмарках, виставках.

  Ступінь задоволеності споживача повинна представлятися у вимірюваних величинах. Проводиться оцінка кожного критерію із присвоєнням йому певної кількості балів відповідно до поставленої оцінки.

  Аналіз ступеня задоволеності споживача надається керівництву. Результати цього аналізу використовуються вищим керівництвом для встановлення ступеня досягнення запланованих цілей СОЯ. На підприємстві визначена періодичність обробки й доведення інформації про задоволеність споживача до керівництва щокварталу.

  Для підтвердження того, що система менеджменту якості відповідає встановленим до неї вимогам на підприємстві передбачене проведення внутрішніх аудитів (перевірок) [5, c.38-40].

  Внутрішні перевірки проводяться у всіх підрозділах сучасних підприємств, що виконує роботу в рамках СОЯ. Результати внутрішніх перевірок використовуються керівництвом підприємства для аналізу СОЯ, її вдосконалювання шляхом розробки й прийняття управлінських рішень.

  Основними об'єктами перевірок є:

- якість продукції  (на відповідність установленим  вимогам);

- процеси виробництва,  зберігання, транспортування сировини, матеріалів, готової продукції;

- система якості (документація  й  виконання  встановлених  вимог)

  Внутрішні перевірки повинні проводитися по річному плані-графіку, затвердженому директором підприємства. Розробку плану, організацію й проведення  внутрішніх перевірок здійснює група забезпечення  якості. Керівник  групи забезпечення  якості відповідно до плану готує наказ про проведення перевірки в конкретному підрозділі або службі, призначає головного аудитора, склад аудиторської групи й затверджує програму перевірки.

  По завершенню перевірки складається звіт, у якому відзначаються виявлені недоліки й викладаються висновки й рекомендації з їх усунення. Звіт підписує керівник групи перевірки, після чого він направляється:

- керівникові ГОК;

- керівникам відповідних служб, які є виконавцями або співвиконавцями коригувальних заходів;

- при необхідності, керівникам  інших підрозділів і служб  для  інформації й  прийняття   попереджуючих  дій  по  можливих  невідповідностях;

  Керівництво підрозділу, що перевіряє, у випадку виявлення недоліків, розробляє план коригувальних і попереджуючих заходів, контроль за виконанням яких здійснює ГОК . Методи й порядок дій по моніторингу й виміру процесів визначені стосовно до конкретного процесу й процедури системи менеджменту якості, тобто питання, які розглядаються при проведенні перевірок повинні відповідати певним показникам.

  Наприкінці звітного періоду результати діяльності процесу повинні оцінюватися для порівняння із запланованими показниками. Виробничі й допоміжні процеси  перевіряються на відповідність: вимогам технологічної дисципліни, фактичних результатів запланованим, планам  технічного обслуговування й ремонту обладнання. При проведенні аналізу спостережень за процесами особлива увага приділяється процесам, що істотно впливають на якість продукції. Результати перевірок, у т.ч. виявлені відхилень,  оформляються документально - актами (протоколами).

  Передача продукції із цеху в цех, відправлення зовнішнім споживачам здійснюється тільки у випадку, якщо продукція пройшла контроль і прийнята працівниками ОТК.

  Статус контролю й випробувань (від одержання сировини до відвантаження готової продукції споживачеві) підтверджується відповідними записами при вхідному контролі, контролі в процесі виробництва й при  остаточному  контролі.

   На вхідному контролі сировина, основні й допоміжні матеріали, що комплектують вироби, піддаються перевірці відповідно до Переліку,  що забезпечує використання тільки тих, які не мають невідповідностей і не приводять до зниження якості випускає продукції.

  Проведення  вхідного контролю матеріалів підтверджується  записами в супровідній документації: реєстрацією в журналі вхідного контролю, навішенням бирки на кожну партію.

  При виявленні   невідповідності  сировини й комплектуючих на внутрискладську бирку наноситься смуга червоних кольорів і слово «не відповідає».

  Підпис контролера ОТК і протокол випробувань лабораторії є дозволом на запуск матеріалу  у виробництво. У випадку невідповідності сировини й матеріалів вимогам НД вони можуть бути запущені у виробництво по карті дозволу відповідно до «Положення про карту дозволів».

   У  процесі  виробництва функції відстеження якості виконуються виробничим персоналом, технологами , контролером ОТК, а також  періодичними перевірками фізико-механічних показників виробів лабораторією з підтвердженням результатів перевірки в протоколах випробувань, підписаних начальником лабораторії. Запис результатів аналізу ведеться в журналах  лабораторії.

  Остаточний контроль здійснюється на основі вибіркового контролю й періодичних випробувань. Обсяг і  порядок проведення контролю  описаний у стандартах СОЯ. Персонал, що здійснює контроль, спеціально підготовлений й атестований відповідно до вимог МС ISO 9001 -2000.

  Відповідність продукції вимогам НД підтверджується трикутним штампом ОТК на документі про якість і пакувальний аркуш [15, c.8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 МОДЕЛІ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ І ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

   3.1 Диференціальний метод

 

  Диференціальний метод заснований на використанні одиничних показників конкурентноздатності. При диференціальному методі будуються параметричні індекси по формулах:

де   Pi - значення  i-го показника;

Pi*б - базове значення  i-го показника;

  З формул (3.1), (3.2) вибирають ту, при якій збільшенню відносного значення показника відповідає підвищення конкурентноздатності продукції. Наприклад: відносне значення потужності виробу обчислюється по формулі (3.1), а для питомої витрати палива по формулі (3.2).

  Як правило, по величинах одиничних показників не представляється можливим однозначно оцінити рівень конкурентноздатності продукції. У зв’язку з цим широке застосування знайшли комплексні й змішані методи оцінки [17, c.23].

 

 

3.2 Оцінка по обсягах продажів і методика Долинської та Соловйової

 

  Сутність методики оцінки конкурентноздатності по обсягах продажів заснована на непрямому вимірі конкурентноздатності по обсязі продажів. При цьому робиться припущення, що обсяг продажів конкурентних товарів свідчить про споживчі переваги й тому може служити критерієм конкурентноздатності.

  Крім того, маркетингові служби торговельних організацій використовують   й   інші непрямі показники конкурентноздатності:   рівень

реалізації й швидкість  роздрібного продажу.

  Єдиним достоїнством цієї методики є відносна простота й доступність. До недоліків відноситься неможливість застосування для оцінки міжфірмових товарів-конкурентів, тому що відсутні достовірні дані про обсяг продажів конкретних товарів у фірм-конкурентів.

  Тому сфера застосування цієї методики обмежена внутрифірмовою конкуренцією товарів. До того ж її вірогідність невелика, тому що масовість продажів може зумовлюватися не сильною конкурентноздатністю товарів, а слабкістю конкурентного середовища і відсутністю або недостатністю товарів-конкурентів [17, c.25].

  Розглянемо визначення комплексного показника конкурентноздатності за методикою Долинської М.Г. і Соловйової І.Н., відповідно до якої розрахунок конкурентноздатності здійснюється через кілька послідовних операцій.

  Визначення одиничних показників конкурентноздатності (q.) як відношення величини і-го параметра для аналізованого товару (Р) до величини і-го параметра базового зразка (Р₁₀).

  З формул (3.3) і (3.4) вибирається та, відповідно до якої ріст показника відповідає поліпшенню параметра показників. Далі розраховують групові показники (індекси) конкурентноздатності (I_mn), які характеризують відповідність товару потреби в ньому.

де n - число технічних параметрів, що беруть участь в оцінці;

a_i - вага і-го параметра в загальному наборі;

q_i - одиничний показник по г-му технічному параметрі;

I_mn - груповий показник конкурентноздатності по споживчих параметрах не повинен перевищувати 100% [17, c.26-27].

 

   3.3 Інтегральна оцінка

 

  Розрахунок одиничних індексів конкурентноздатності здійснюється по показниках якості, обраним на етапах застосування методик, розглянутих у попередньому розділі.

де I_к⁺ - одиничний індекс конкурентноздатності по кожному обраному показнику, що поліпшує якість і збільшує конкурентні переваги;

I_к^- - одиничний індекс конкурентноздатності по кожному обраному показнику якості, що знижує якість і відображає слабкі сторони товару;

X_ia — дійсне значення i-го показника якості аналізованого товару;

Х_ib — дійсне значення показника якості базового товару-конкурента;

К_Bi — коефіцієнт вагомості i-го показника якості.

Розрахунок групового  індексу по показниках (n), що поліпшує якість і підсилює конкурентні переваги товарів (Q⁺), і групового індексу по показниках(m), що знижує якість і складовим слабкі сторони товару (Q ^-).

Узагальнений груповий індекс по показниках якості товарів-конкурентів (Q) визначається як сума Q⁺ й Q ^-.

Q = Q⁺ + Q ^-

  Розрахунок індексу конкурентноздатності по асортиментних характеристиках товарів, що визначають ступінь їхньої привабливості в порівнянні з товаром-конкурентом (I_a).