У ДДП друковані провідники розташовуються з двох сторін плати, а елементи з  одного боку. Електричний зв'язок між провідниками різних сторін здійснюється перехідними отворами, використання яких дозволяє при відсутності обмежень на розміри плати реалізувати будь-яку схему ЕА. Установка компонентів може виконуватись з обох сторін плати, але обов'язково з введенням зазору між основою плати і корпусом елемента. Використання ДДП дозволяє підвищити щільність монтажу до 2 ЕРЕ/ . В якості недоліку слід відзначити зменшення надійності за рахунок введення в конструкцію перехідних отворів і збільшення вартості.

     Багатошарова  друкована плата складається  з ізоляційних шарів, що чергуються, з нанесеними на них провідними малюнками. Між шарами можуть бути або відсутнім  міжшарових з'єднання. Багатошаровий  друкований монтаж частково заміняє у ЕА провідний монтаж, що є трудомістким та важко піддається механізації і автоматизації, дозволяє ще більшою мірою зменшити габарити, масу, збільшити щільність монтажу і за рахунок зменшення загального числа паяних з'єднань підвищити надійність апаратури.

     З причини середньої складності електричної  схеми для виготовлення блоку  контролю та управління пристрою безперебійного живлення найбільш оптимальним буде використання двосторонньої ДП.

     За  точністю виконання елементів конструкції  друковані плати діляться на п’ять класи точності. Друковані плати ЕА рекомендується виготовляти по 2 і 3 класів точності. У зв'язку з цим дана ДП буде виготовлятися по третьому класу точності. 

     5. Розрахунок економічного  ефекту від реалізації заходів  по удосконаленню організації виробництва на дільниці

     Конструкція даного виробу являє собою корпус, в якому розміщено плату. Плата - одностороння, виготовлена з гетинаксу, на ній встановлено деталі та СО. До СО належать деталі корпусу, шнур та радіатор з встановленим на ньому транзистором. До оригінальних деталей належать: деталі корпусу (основа, кришка, штирі, пружина); гумова втулка, обмежувач (деталі, що входять до складальної одиниці "шнур"); друкована плата, радіатор, стяжка. На ДП встановлено ЕРЕ, що приєднуються до плати за допомогою пайки, а також трансформатор та радіатор з транзистором, вони кріпляться до плати гвинтами. Під час складання використовуються такі конструктивні матеріали: провода, ізоляційні трубки. Технологічні матеріали - припій, флюс, лак, стопорна фарба, теплопровідна паста та пломбіровочна мастика. Технологічний аналіз оригінальних деталей, що входять до складу виробу, наведено у табл.6.

     Таблиця 6.- Технологічний аналіз оригінальних виробів

     Проаналізувавши побудовану КСС можна зробити  висновок, що даний виріб має три  рівня складальних одиниць, які  можна складати паралельно. Крім того, виріб має багато оригінальних деталей, але це не знижує його технологічність, оскільки він виготовляється у масовому виробництві.

     Даний виріб є технологічним, оскільки у ньому забезпечуються такі показники  технологічності:

     - використання обмеженої номенклатури складових частин конструкції виробу (плата з ЕРЕ, ЕРЕ, корпус, кришка) та матеріалів, що використовуються під час виготовлення виробу;

     - використання типових ТП (на платі - групова пайка ЕРЕ, корпус виготовлено пресуванням, кришку - литтям), стандартних засобів технологічного оснащення (формовка виводів, пайка, пресуваня корпусу та ін.). У даному випадку вдалося досягнути раціонального рівня механізації та автоматизації праці, так як формовка всіх ЕРЕ виконується на спеціальних пристроях, пайка ЕРЕ до плати виконується автоматично. Проте виріб має також деяку кількість ручних операцій (електричне з'єднання плати з корпусом проводами, встановлення трансформатора та радіатора на плату), що за умов масового виробництва зменшує технологічність виробу;

     - використання стандартної елементної бази (всі ЕРЕ є стандартними), стандартних чи уніфікованих (як трансформатор) складових частин виробу;

     - використання конструкторських рішень, що дозволяють зменшити витрати на доступність до складових частин, їх встановлення та знімання, забезпечення взаємозамінюваності (тобто мінімальну необхідність у регулювальних та підгоночних операціях під час заміни частини конструкції). Доступ до плати з ЕРЕ стає можливим одразу після знімання кришки корпусу. Але в конструкції даного виробу є елемент, що заважає доступу до інших - це радіатор;

     - використання обгрунтованих сортаментів матеріалів та їх марок, що дозволяє зменшити матеріалоємність виробу. Наприклад для виготовлення корпусу використано полістірол УМП-0,3, який можна використовувати як для пресування, так і для лиття; плату виготовлено зі стеклотекстоліту СФ1-35-1,5; радіатор виготовлено литтям з алюмінієвого сплаву АК-12, що забезпечує достатній тепловідвід від транзистору.

     Таким чином даний виріб є технологічним  і його можна запускати у серійне  виробництво.

     Типовий технологічний процес (за ГОСТ 3.1109-73) - це процес, що характеризується єдністю змісту та послідовності більшості технологічних операцій та переходів для групи виробів із загальними конструктивними ознаками. До типових процесів відноситься напівавтоматичне армування ДП; автоматичне встановлення ЕРЕ на ДП; автоматична групова пайка хвилею припою.

     Типізація ТП зменшує об'єм технологічної документації без втрат інформації,що міститься  в ній, зменшує об'єм робіт з  підготовки виробництва, створює можливість розробки групових пристосувань та засобів автоматизації, організації спеціалізованих ділянок, поточних ліній, виключає можливість грубих помилок у нормуванні матеріальних та трудових витрат. 
 

     6. Основні техніко-економічні показники роботи дільниці

     Кошторис витрат на виробництво продукції визначає загальну величину витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції в розрахунку на рік.

     Кошторис  виробництва складають за економічними елементами, до яких належать (для спрощення  приймаємо незмінність витрат майбутніх періодів та залишків незавершеного виробництва на початок і на кінець року):

1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні заходи;
4. амортизація;
5. інші операційні витрати.

      Елемент витрат “Матеріальні витрати” включає всі види витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів в грошовому виразі (без ПДВ), які здійснює підприємство незалежно від їх прямого призначення.

      Спочатку необхідно  розрахувати суму витрат сировини і  матеріалів, а також палива та електроенергії, які використовуються безпосередньо на виготовлення виробів:

     де q_j - обсяги виробництва відповідного j- го виробу, який випускається підприємством (табл.3.1);

     Wj , Xj , Yj, Zj – норми витрат відповідних видів сировини і матеріалів на виробництво j-го виробу;

     Пj, Ej – норми витрат палива і енергії на виробництво j-го виробу;

     Kj- норми витрат комплектуючих в грошовому виразі на виробництво j-го виробу;

     Pw, …, P_E – ціна одиниці відповідного виду ресурсу;

     k_w, k_x, k_y, k_z - коефіцієнти, які враховують норми зворотних відходів по відповідних видах сировини і матеріалів.

     Для визначення загальної суми витрат матеріальних ресурсів, які потрібні для забезпечення діяльності підприємства, необхідно  розрахувати їх сумарну величину з врахуванням інших потреб (потреб допоміжного і обслуговуючого виробництва, підсобного господарства та експлуатаційних потреб).

     У звітному періоді порівняно із планом відбуваються певні зміни. Для їх врахування наведено дані про зміни  цін на матеріальні ресурси та про перегляд норм їх витрачання порівняно з планом у звітному періоді. Для розрахунку фактичних матеріальних витрат необхідно врахувати відповідні коефіцієнти зростання цін на матеріальні та паливно-енергетичні ресурси та зниження норм витрачання матеріальних та паливно –енергетичних ресурсів на підприємстві у звітному році.

     Розрахунок  матеріальних витрат доцільно подати у вигляді таблиці 7. 

    Таблиця 7. - Плановий розрахунок матеріальних витрат