Застосування маркетингу на водному транспорті України

     Рис. 1.2. Перевезення пасажирів за видами транспорту

     України за 2010 рік 

2. Прогнозування подальшого розвитку транспортного ринку

     Відповідно  до тенденцій світового економічного розвитку у найближчому майбутньому  очікується суттєве зростання товарообміну  у напрямку Європа – країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Так, за оцінками експертів ЄС до 2012 року очікується збільшення товарообміну за цим напрямком на 30-35%. Очікується також зростання товарообміну за напрямком європейської осі „Північ-Південь” – за експертними оцінками до 2012 року на 25-30%. За прогнозами суттєве збільшення перевезень транзитних вантажів передбачається в тому числі і для морського транспорту. У зв’язку з цим Україна має потенційні можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за цими напрямками за умову реалізації конкретних заходів щодо подальшого розвитку та модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури та створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни.  У цьому контексті зростатиме роль морських портів, як однієї із найважливіших ланок національної транзитно-транспортної інфраструктури. Позитивні тенденції у розвитку портів свідчать про їх зростаючу роль у забезпеченні виходу України на світові ринки. Серед країн Європи Україна має один із найвищих коефіцієнтів транзитності. На сьогодні технологічні потужності національної транспортної інфраструктури здатні щороку перевозити залізницями більше ніж 1 млрд.т вантажів, переробляти в портах понад 163 млн.т вантажів. За потужністю морських портів Україна займає 3 місце у Чорноморському басейні після Російської Федерації та Румунії. 
 

Розділ 2. Дослідження водного транспорту України 

2.1. Напрям діяльності  водного транспорту  України 

     На  морський транспорт припаде 1/4 вантажообігу країни. Цей транспорт концентрується винятково на півдні країни на узбережжі Чорного і Азовського морів, у так званому Азово-Чорноморському басейні, який перед протоки Босфор і Дарданелли зв'язаний Середземномор'ям, а відтак - - зі світовим океаном. Виділяють три види морських перевезень:

     а) малий каботаж – перевезення між портами однієї держави одного моря (наприклад, Чорного);

     б) великий каботаж – перевезення між портами однієї держави різних портів (Чорного і Азовського);

     в) закордонні переведення (між портами України" і Росії тощо). Морський транспорт обслуговує важливі зовнішньоекономічні зв'язки України.

     Організаційно морський транспорт нашої держави  складається з трьох пароплавств: Чорноморського, Азовського та Українське-Дунайського. У Чорноморському басейні функціонує також паромна переправа Іллічівськ-Варна (Болгарія). До структури Чорноморського пароплавства входять. 11 морських портів, три судноремонтних заводи. В Азовському пароплавстві судна спеціалізуються на перевезеннях вугілля, руди, зерна та конструкційних матеріалів. Працюють порти: Маріуполь, Бердянськ, Керч.

     Дунайське пароплавство працює на річці і в  морі, має 4 порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Кілія.

     За  середніми відстанями вантажних  перевезень (близько 6000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і, особливо, повітряному.

     У структурі експорту вантажів морськими  суднами переважають руди металів, кам'яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали. За імпортом на першому місці – Зернові (більше 30%) деревина, продукти харчування.

     Найбільшим  морським портом в Україні є Одеса  яка має регулярне сполучення більш ніж зі ста кранами. Він  обладнаний під контейнерні перевезення. Одеса не має собі рівних в Україні і за перевезенням пасажирів

     У перспективі, при завершенні спорудження  нафтового терміналу з прийому  нафти з танкерів у порту Південний, роль Одеського портового комплексу (Одеса, Іллічівськ, Південний) в Україні зросте. На морському транспорті буде поглиблюватися спеціалізація, контейнеризація, зросте використання танкерів і ліхтеровозів.

     Основною  проблемою морського транспорту є зростання питомої ваги суден, технічний стан яких не відповідає сучасним вимогам, що призводить до конфліктів, катастроф, загострення екологічної ситуації в морській акваторії і портових містах.

     Річковий  транспорт, як і морський, має ряд  переваг перед сухопутним. Зокрема, він використовує готові природні шляхи, течії води, можливість одночасного  транспортування великих вантажів і пасажирів. Утримання водних шляхів потребує набагато менше капітальних вкладень, до того ж перевезення вантажів водним транспортом обходиться дешевше. Але він має і ряд недоліків: сезонність дії, мала швидкість тощо. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні близько 4тис. км (Франція – 8,6 тис. км).

     Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид  транспорту знаходиться на одному з останніх місць. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а пасажирів – 0,2%.

     Основним  видами вантажів це ті що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), км. Цим видом транспорту перевозяться вантажі річками Дніпро, Дунай. Останній поєднує Україну з вісьма європейськими країнами через порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

     Найважливішою річковою судноплавною артерією є Дніпро (у межах України – 1018 км) з  його притоками – Десною та Прип'яттю. Інші річкові судноплавні магістралі України: Південний Буг (особливо на відрізку Миколаїв-Олександрівка), Дністер (у цілому до Заліщиків Тернопільської області), Сіверський Донець (від міста Щастя Луганської області), Дунай та інші. Річковими судноплавними магістралями Дністра (до міста Орша) здійснюються міждержавні перевезення з Білорусією, Сіверського Донця – з Росією. Найважливішими річковими портами України є Дніпропетровськ, Запоріжжя. Херсон, Київ, а також Рені.

     Недоліки  в експлуатації річкових суден, їх технічний стан погіршують екологію річок, вода яких використовується для поливу в сільському господарстві і як питна у містах. Для розвитку річкового транспорту необхідно застосовувати великовантажні судна, збільшувати частку вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах, розширювати перевезення в ліхтеровозах, виводити з експлуатації фізично і морально застарілі судна та наповнювати флот суднами нових типів.

     Стабільно і ефективно працює найбільша  річкова судноплавна компанія "Укррічфлот". Вона успішно вирішує фінансові та виробничі проблеми, працює прибуткове, збільшує перевезення у міжнародному сполученні. Уданий час гостро постало завдання оновлення флоту - з огляду на значне моральне старіння і фізичне спрацювання суден (понад 15 років), а також їх малотоннажність (її середній показник є в 3-5 разів меншим від аналогічного у США, Японії, Греції та Ліберії). Його вирішення вимагає реструктуризації суднобудівної галузі, налагодження випуску суден різного призначення на конверсійних заводах у Миколаєві, Херсоні, Керчі та Феодосії, а також на 8 судноремонтних заводах.

     Портове господарство водного транспорту України  включає 18 морських (з 9 портопунктами) і 10 річкових портів. Крім того, вантажні операції здійснюються на причалах промислового порту "Дніпро-Бузький", чотирьох рибних портів і промислових підприємств (в основному, суднобудівних і судноремонтних заводів). До причального фронту морських портів входять 235 причалів (загальною довжиною 38 км). При цьому обсяг переробки вантажів становить понад 60 млн. т. Річкові порти переробляють більш як 8 млн. т вантажів, і в тому числі - майже 2 млн. т зовнішньоторговельних.

     У програмі розвитку українського водного  транспорту передбачено реконструкцію  і технічне переоснащення об'єктів, які мають безпосереднє відношення до транзиту вантажів.

     Головна причина розвитку поромного транспорту полягає в його значно вищій ефективності порівняно із звичайними теплоходами. Поромні перевезення в 3-4 рази прискорюють  транспортування товарів, замінюють  десятки суден і сотні пристаней, а також дозволяють не залучати додатково 1 тис. чол. плавскладу і 3 тис. чол. представників берегових служб.

     Відкриття нових поромних ліній - як найнадійнішого, найдешевшого і найкоротшого шляху - є засобом боротьби за вантажопотоки. Щоб не втратити їх, не віддати Болгарії, Румунії та іншим країнам, нашій державі слід ретельно переглянути свою тарифну політику, взяти активну участь у роботі міжурядової комісії, яка б зайнялася питаннями проходження вантажів ЄАТК і уніфікацією документів, що гарантувало б його успішну роботу. Інакше кажучи, слід перейти від дво- і тристоронніх угод до багатосторонньої, яка б комплексно і всебічно врегулювала транспортно-транзитні проблеми ЄАТК. Водний транспорт представлений морським і річковим транспортом, до якого входять державні морські торгівельні порти, які підпорядковані Міністерству транспорту і зв’язку, а також морські порти, комплекси, термінали, що підпорядковані іншим відомствам та приватним інвесторам, рибні морські порти, які підпорядковані Державному комітету рибного господарства, річкові порти, які входять до судноплавної компанії акціонерного товариства «Укррічфлот», а також морський і річковий флот, який майже втрачений внаслідок економічної кризи 1990-х років, скорочення обсягів вантажоперевезень, продажу суден за борги судноплавних компаній тощо.

     Але Україна має потужний портовий потенціал, який включає:

     а) 20 морських торгівельних портів – Ренійський, Ізмаїльський, Усть-Дунайський, Білгород-Дністровський, Іллічівський, Одеський, Южний, Миколаївський, Дніпро-Бузький, Октябрьський, Херсонський, Скадовський, Євпаторійський, Севастопольський, Ялтинський, Феодосійський, Керченський, Бердянський, Маріупольський, Генічеський та 11 портопунктів;

     б) 4 морських рибних портів – Іллічівський, Севастопольський, Керченський, Маріупольський;       

     в) 11 річкових портів – Дніпродзержинський, Дніпропетровський, Запорізький, Київський, Кременчугський, Миколаївський річковий, Нікопольський, Новокаховський, Херсонський  річковий, Черкаський, Чернігівський), а також значну кількість пристаней, терміналів, які не підпорядковані Міністерству транспорту і зв’язку, а належать підприємствам інших відомств (металургам, суднобудівникам, нафтогазодобувникам, приватним інвесторам.  

2.2. Основні показники  транспортної діяльності 

     На  сьогоднішній день у статистичних звітах Міністерство транспорту і зв’язку  посилається на результати діяльності 18 морських портів. Це пояснюється тим, що, по-перше, Генічеський морський порт, який до 2000 року був портопунктом Скадовського морського порту, зараз знаходиться на консервації, по-друге, державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торгівельний порт», яке отримало статус порту у 2003 році на базі створеного у 2000 році державного підприємства «Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту», фактично є перевалочним комплексом Миколаївського глиноземного заводу.

     Серед експортних вантажів значне місце займають метали, хлібні, нафта і нафтопродукти, хімічні вантажі і мінеральні добрива, руда, будівельні матеріали. У  транзиті домінують руда, нафта і нафтопродукти. Велика також частка мінеральних добрів, також металів, руди, наливних хімічних вантажів. В імпорті зростає частка контейнерних вантажів.

     Таблиця 2.1

     Загальний обсяг переробки вантажів у морських торгівельних, рибних, річкових, відомчих портах і приватних терміналах України у 2010 році