Маркетингова товарна політика підприємства ЗАТ «Кондитерська фірма «Світоч»

Згідно з даними таблиці 2 можна зробити висновок, що найкраще реалізується на внутрішньому ринку шоколаду продукція Кгаft Foods International (93,0%). Друге місце посідає Світоч (78,0%), а третє – Рошен. Кгаft Foods International лідирує за продажами і окремо в Києві і Харькові (100% і 95%), а Світоч – у Львові та Києві (100% і 90%) [4].

Шоколадний сектор українського ринку є сьогодні нецікавим для закордонних „кондитерів”, тобто для імпортерів. Якщо проаналізувати реалізацію шоколаду без начинки і наповнювачів у торговельних мережах міста Києва, то можна помітити, що на українському ринку досить слабо, але ще тримаються німецькі ірландські і швейцарські марки шоколаду, в основному з елітним асортиментом шоколадної продукції. Закордонні виробники досить мало знають про переваги українських споживачів у виборі шоколаду, що заважає їм конкурувати з вітчизняними виробниками. Згідно митної статистики зовнішньо-торговельних операцій України з 2007 по 2011 рік включно можна визначити основних імпортерів та покупців української продукції (див. табл.3)[5 - 9]

Таблиця 3

Митна статистика експорту та імпорту шоколадних виробів з 2007 по 2011 рік

З даних митної статистики можна зробити відповідні висновки. Впродовж років в нашій країні залишалися сталими три найбільші імпортери шоколадної продукції – Росія, Німеччина, Польща, але у 2011 році на вітчизняний ринок вийшли Литва і Великобританія, обігнавши за об’ємами поставок Польщу і Німеччину. Щодо експорту, то останнім часом Україна експортує продукцію В Росію, Казахстан і Азербайджан. Загалом, як обсяги імпортної продукції так і експортної збільшуються з кожним роком. Для економіки кожної країни позитивним є збільшення експорту продукції, що і простежується на шоколадному ринку України. З 2007 року обсяги експорту продукції збільшилися з 62 тис. тон до 195 тис. тон.

Основним стратегічним партнером України на зовнішньому ринку шоколаду залишається Росія. Статистика свідчить, що в 2010 році, в порівнянні з 2009 роком імпорт до України російського шоколаду у вартісному виразі, при світовому подорожчанні сировини і відповідно кінцевого продукту, не змінився: за перше півріччя 2010 року до України ввезено російській шоколадній продукції на 5,5 млн. доларів. При цьому український експорт подорожчав на 4,4% (за перше півріччя 2010 року з України до Росії ввезено шоколадній продукції на 42,5 млн. доларів). Об’єми поставок з Росії в Україну і навпаки наведені на рисунку 5.

          Рис.5. Показники експорту та імпорту об’ємів шоколаду Росії в Україну

З даних рисунку видно, що об’єми експорту значно перевищують показники імпорту. Частка російського шоколаду на нашому ринку невелика. Україна не відчуває лідерів шоколадної промисловості Росії. І справа тут не тільки в обмежувальних митах. Головні виробники на шоколадному ринку і в Україні і в Росії — швейцарський „Nestle” і американський "Рhilip Моrris Саs. Inc." (у Україні і Росії це Кгаft Foods International”. Але, все ж таки вільний від корпоративності „Русский шоколад” займає певні позиції на українському шоколадному ринку і за об’ємами продажу намагається наздогнати єдиного виробника чистого шоколаду Rainford [10].

Висновки

Отже після проведеного дослідження необхідно вказати наступне:

На фабриці працює два основних цехи: з виробництва кави і шоколаду та з виробництва цукерок. У кожному приміщенні випускається певний вид продукції: кава, драже, вафлі, шоколадні плитки, батончики, цукерки в коробках, цукерки в обгортках і т. д. Велика частина виробництва на фабриці автоматизована, проте деякі етапи вимагають ручної праці. Кожен цех оснащений усім необхідним для ретельного миття рук та їх дезінфекції, працівникам видаються спецодяг і беруші. Працюють у цехах фабрики в основному жінки. Коли дивишся за їхню працею, виникають трохи суперечливі почуття. З одного боку, це така популярна дитяча мрія - працювати на кондитерській фабриці, де все просякнуте запахом шоколаду. З іншого - напевно, це дуже втомлює робити день у день той самий монотонний рух, наприклад, відбирати з конвеєра цукерки певної форми і укладати їх до коробки. Проте жінки, які працюють у цехах, отримують 2500-2700 гривень на місяць, а це для львівських робітників - заробіток вище середнього. Зарплата фахівців на підприємстві становить близько 3700 гривень. Окрім зарплати і соціального пакета, співробітників мотивують ще й постійними нагадуваннями про те, що вони займаються благородною і потрібною людям справою: портрети усміхнених працівниць розміщені по всій території фабрики.

На величезному підприємстві - усього 800 працівників. Директор з корпоративних питань "Nestlé" в Україні та Молдові Геннадій Радченко пояснює це тим, що в правилах компанії користуватися послугами аутсорсингу. У підприємства є підрядники - юридичні фірми, фірми з прибирання і т.д. На самій фабриці працюють лише співробітники, задіяні на виробництві, й управлінці.

Кондитерський бізнес є частиною харчової промисловості, тобто галузі, орієнтованої на задоволення базових потреб людей. Але при цьому саме кондитерська продукція не входить до переліку продуктів першої необхідності. Тому в "шоколадному" бізнесі дуже важливо відчувати зміни ринку і реагувати на мінливість смаку покупців. Керівник фабрики "Світоч" Едвард Сміт розповів, що кондитерський бізнес в Україні - найдинамічніший серед країн, у яких працює "Nestlé". Це пояснюється тим, що українці дуже люблять новинки. Висування нового продукту на ринок Великобританії - довгий, складний і витратний процес: консервативні англійці не люблять експериментів. Українці ж, у пам'яті яких ще свіжі картини дефіциту, прагнуть спробувати якомога більше і купувати все більше продуктів. Тому "Світоч" постійно розробляє нові солодощі або удосконалює вже відомі.

За словами фахівців компанії, ринок споживачів шоколаду в Україні ділиться приблизно навпіл: одна половина українців любить чорний шоколад, друга - молочний. Запуск кожного нового продукту займає від трьох місяців до року. На етапі розробки багато зусиль витрачається на тестування продукту. Спеціально відібрані добровольці "наосліп", тобто не знаючи марки, куштують шоколад і потім відповідають на безліч питань про його смак. Якщо 60% з тих, хто спробував новий шоколад або цукерки, дадуть відповідь, що вони готові купувати цей продукт, то він запускається у виробництво. "Краще витратити 150 тисяч на тестування і запустити продукт, в успіху якого впевнений, ніж знімати його з виробництва через те, що його не купують", - вважає Роман Янович, керівник групи товарів "Світоч". Фабрика витрачає три мільйони гривень на рік на тестування своєї продукції.

Рекордсмен за кількістю доробок - цукерки "Червоний мак". Після п'ятого внесення змін до рецептуру і технології виробництва ці цукерки, як кажуть на фабриці, не встигають виробляти в тій кількості, якої вимагає споживач. Здавалося б, рецептура одна для будь-якого виробника. Але деякі тонкощі, наприклад, якість цукру і какао або тип використовуваного обладнання, роблять цукерки однакової марки різними за смаком - залежно від виробника.

Особлива гордість фабрики - батончики "Aero". Вони такі гарні, що "Nestlé" дала згоду на їх випуск під брендом "Світоч". "Наші бульбашки - найкращі. Конкуренти їх вирощують, а ми їх надуваємо", - жартує Роман Янович. Ще однією родзинкою свого асортименту компанія вважає цукерки-асорті "Exсlusive": в коробці зібрані найсмачніші і популярні цукерки цього виробника.

Маркетологи компанії пишаються тим, що впізнаваність бренду "Світоч" в Україні становить 94%. Третина покупців продукції підприємства - так звані "лояльні" покупці: дізнавшись, що їх улюбленого шоколаду немає в магазині, вони підуть шукати його в іншій торговельній точці, а не куплять продукт іншого виробника.

У 2009 р. "Світоч" провів ребрендинг, зробивши упаковки своїх продуктів яскравішими. У компанії оптимізували асортимент продукції. "Це складне завдання - прибрати 30% найменувань продукції, щоб при цьому загальний обсяг продажів не скоротився, а навпаки зріс", - говорить Роман Янович.

У даній роботі був розроблений комплекс маркетингу для шоколадних цукерок Львівської кондитерської фабрики «Світоч».

У даній роботі було запропоновано:

- створення товару-новинки - желейних цукерок глазурованих білим пористим шоколадом;

- використовувати в політики ціноутворення - метод «собівартість плюс прибуток»

- для політики просування краще всього використовувати рекламу в пресі, зовнішню і рекламу на транспорті;

- для розподілу шоколадних цукерок найраціональніше використовувати непрямі канали розподілу, тобто необхідно користуватися допомогою  посередників.

Виробництво шоколаду та шоколадних виробів на сьогодні є найпопулярнішим напрямком на ринку кондитерських виробів у світі. В Україні обсяг споживання шоколаду складає 7,5% ринку кондитерської продукції, або 1,2-1,3 кг шоколаду на рік на душу населення, що в 4-6 разів нижче, ніж у країнах Європи. Це свідчить про те, що ринок має достатні резерви для зростання споживання шоколаду.

"Nestlé" - найбільший виробник продуктів харчування у світі, випускає більше 10 тисяч найменувань товарів (у т. ч. понад 2 тисячі найменувань шоколадних продуктів), при цьому займає лише 2% світового ринку продуктів харчування. Продукція "Nestlé" представлена на ринках напоїв, кондитерських виробів, кулінарних продуктів, дитячого і спеціального харчування, заморожених продуктів, морозива, готових сніданків, мінеральної та столової води, а також кормів для домашніх тварин. Окрім виробництва продуктів, "Nestlé" володіє акціями підприємств парфюмерно-косметичної і фармацевтичної промисловості. На підприємствах "Nestlé" працює 280 тисяч осіб (у т. ч. в Україні - 4,5 тисячі). "Nestlé" належать 449 заводів у 83 країнах.

Загальний обсяг продажів "Nestlé" в Україні у 2010 році досяг 4,016 млрд. грн. Зростання продажів склало 30,5% порівняно з 2009 роком. У 2010 році підприємства "Nestlé" в Україні (ТОВ "Нестле Україна", ВАТ "Волиньхолдинг", ТОВ "Техноком" і ЗАТ "Світоч") виплатили до державного бюджету 325 млн. грн. різних податків і зборів. У 2010 році продовжувалися інвестиції у виробничу інфраструктуру, які склали 64 млн. грн. Компанія реалізувала кондитерської продукції на суму 736 млн. грн.

"Світоч" випускає 45 видів продукції, у тому числі 15 видів шоколадних плиток, 12 видів цукерок у коробках, 11 видів вагових цукерок, 2 види вафель і 5 так званих продуктів імпульсного попиту (наприклад, шоколадні батончики).

Зараз більше 90% продукції фабрики випускається під брендом "Світоч", решта - під брендом "Nestlé".

Список використаної літератури

1.                  Беляевский И.К. Маркетинговое исследование: Информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с. \

2.                  Бун Л., Куртц Д. Современний маркетинг: Пер. з англ. Підручник для Вузів. - М.: ЮНІТІ. - 2005. - 993 с.

3.                  Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 119с

4.                  Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – Київ: Лібра, 2002. – 712с.

5.                  Герасимчук в.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. - К.: Віща шк., 1994. - 327 з.

6.                  Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финпресс, 2000. – 464 с.

7.                  Дэй Д. Стратегический маркетинг. - М.: ЭКСПО-Прес, 2002.

8.                  Діхтль Е. Хершген Х. - Практичний маркетинг: Навчальний посібник. - М., “Вища школа” 1995. - 255 з.

9.                  Евдокимов Ф. І., Гавва В. М. Азбука маркетингу. - Донецьк: Сталкер, 1998. - 432с.

10.             Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. – К.: КНЕУ, 1997; Видав, дім „Вільямс", 1998.

11.             Ковалёв А.И. Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1997.

12.             Корінєв В. Л. Цінова політика підприємства. — К: КНЕУ, 2001.

13.             Котлер Ф. Основи маркетингу: Пер з англ. - 2-і Европ. Видавництво - М., «Вільямс». - 1999.

14.             Маркетинг: Підручник / Під ред. А.Н. Романова. - М.: Банки і біржі, ЮНІТІ, 1996. - 560 с.

15.             Мороз Л. А., Чухрай Н. І. Маркетинг: Підручник / За ред. Л. А. Мороз.- 2-е вид. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка” (Інформаційно – видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ +” Інститут післядипломної освіти), „Інтелект - Захід” 2002. – 244 с.