Лекции по "Коммерческой деятельности"

Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення (витяг)

1. Ці Порядок та правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб — підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі — суб’єкти господарювання).

7. Торговельними об’єктами є:

1) магазин, який може бути:

за товарною спеціалізацією — продовольчим, непродовольчим, змішаним;

за товарним асортиментом — універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;

за методом продажу товарів  — з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати;

2) павільйон;

3) кіоск, ятка;

4) палатка, намет;

5) лоток, рундук;

6) склад товарний;

7) крамниця-склад, магазин-склад.

8. Заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально призначеному та обладнаному приміщенні.

9. Торговельні об’єкти розміщуються в установленому порядку.

10. Суб’єкти господарювання повинні забезпечити:

• відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування — вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;
• наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;
• розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;
• продаж товарів згідно з установленими правилами і нормами.

На вимогу споживача відповідальний працівник суб’єкта господарювання повинен надати йому цей Порядок, Закон України “Про захист прав споживачів”, санітарні норми, ветеринарні  документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб’єкта господарювання.

Правила торговельного  обслуговування населення

16. Працівники суб’єкта господарювання зобов’язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України “Про захист прав споживачів”, виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати спеціальну підготовку.

17. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

18. У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

19. Забороняється безпідставне вилучення, приховання або затримання реалізації виставлених для продажу товарів.

Забороняється примушувати покупця придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Не допускається продаж товарів, вільна реалізація яких заборонена.

Обслуговування окремих категорій  громадян, яким згідно із законодавством надаються відповідні пільги, як правило, здійснюється в спеціально відведених торговельних приміщеннях (відділах, секціях).

20. Продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, здійснюється суб’єктом господарювання за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін, у сфері ресторанного господарства — на ярликах (цінниках) на закуплені  товари та у прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в закладі  ресторанного господарства.

21. Суб’єкт господарювання зобов’язаний:

• надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;
• усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;
• перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;
• забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства.

22. Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

У закладі  ресторанного господарства, в якому  обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо  офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

23. Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом.

Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Правильність  розрахунку споживач перевіряє на місці, не відходячи від каси.

Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі  тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

24. Вибрані споживачем непродовольчі товари за домовленістю з адміністрацією торговельного об’єкта можуть зберігатися в торговельному залі із зазначенням на виписаному товарному чеку часу оплати. Якщо споживач не вніс плату у визначений час, товар надходить у продаж.

25. Придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) споживач має право залишити на зберігання у суб’єкта господарювання на узгоджений строк шляхом укладення договору зберігання відповідного товару. До залишеного на зберігання товару додається копія розрахункового документа, на якій зазначається строк зберігання, а на самому товарі розміщується табличка з написом “Продано”. Суб’єкт господарювання протягом зазначеного строку несе відповідальність за зберігання і якість товару.

26. Для здійснення продажу непродовольчих товарів для особистого користування (одяг, взуття, трикотажні вироби тощо) суб’єкт господарювання повинен створити умови для їх примірки, а технічно складних та інших товарів, які потребують перевірки,— умови для її проведення.

27. Вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб’єктом господарювання відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”.

28. У разі відпуску недоброякісної або виготовленої з порушенням технології страви (виробу) споживач має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання замінити її або сплатити вартість.

29. У закладі ресторанного господарства забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачеві обов’язковий асортимент продукції, виробленої у такому закладі.

30. Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

На  кожну партію таких товарів, якщо це передбачено законом, видається  супровідний документ, яким підтверджується  їх якість та безпека, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності.

31. Заклад ресторанного господарства зобов’язаний забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі (за його наявності). Відповідальність за збереження речей споживача в гардеробі несе заклад згідно із законодавством.

Законом України  від 23.03.96 р. № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” із змінами й доповненнями визначено порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використання інших форм розрахунків і кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що проводиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Суб'єктами  правовідносин, що регулюються  зазначеними вище законами, є юридичні особи й суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти й нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які здійснюють вказану підприємницьку діяльність.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного (відособленого) підрозділу займатися вказаними в даному Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент видається  за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими адміністраціями за місцем проживання цих суб'єктів або місцезнаходженням їхніх структурних (відособлених)підрозділів; суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Торговий патент містить такі реквізити:

1) номер торгового  патенту;

2) найменування власника торгового патенту;

3) вид підприємницької діяльності;

4) назву виду побутових послуг або послуг у сфері грального бізнесу;

5) місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності;

6) для транспортних засобів— зазначається "виїзна торгівля";

7) термін дії торгового патенту;

8) місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

9) відмітка державного  податкового органу про надходження  плати за виданий нею торговий патент.

Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Заявка на придбання торгового патенту має містити такі реквізити:

1) найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

2) вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

3) найменування документа  про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, здійснювана суб'єктами підприємницької діяльності або їхніми структурними (відокремленими) підрозділами за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включно з кредитними картками, в пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю розуміють роздрібну й оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, а також за інші готівкові платіжні засоби, включно з кредитними картками.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.