Вплив факторів зовнішнього середовища на організацію

Законодавство характеризується не лише складністю, а й мінливістю, а й інколи й невизначеністю, що особливо властиво перехідному періоду. Воно може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати; може позитивно впливати на діяльність одних підприємств і водночас чинити перешкоди їхнім конкурентам, наприклад, після введення в Україні 23 – процентного вивізного мита на соняшникове насіння у жовтні 1999 року перші три місяці експорт соняшника  дорівнювало нулю. І лише в січні наступного року після розроблення відповідних схем, які ґрунтувались на певних “лазівках” законів) можливість безмитного ввезення в рамках вільної торгівлі з країнами ближнього зарубіжжя, вивезення сировини на давальницьких умовах тощо), експорт  соняшника почав зростати, хоча був меншим удвічі порівняно з безмитним періодом. Водночас введення мита створило сприятливі умови для виробників олії. Одразу ж підвищувалося завантаження виробничих потужностей. Бізнес став привабливим і для зовнішніх інвесторів, які швидко скористалися сприятливою ситуацією. В Україні відкрили американське підприємство “Каргіл” потужністю 300 тисяч тонн олії на рік. У цієї фірми передові енергозберігаючі технології, тому собівартість цієї продукції значно нижча, ніж у будь-якого українського підприємства. Це відкриває “Каргілу” можливості для захоплення значної частини українського ринку.

Чим вижча міра втручання держави в економічні процеси, тим вужче стає “коридор” підприємницької свободи, зменшується варіативність управлінських рішень, стандартизується поведінка суб’єктів ринку, полегшується аналіз ринкової ситуації і навпаки, коли чинне законодавство встановлює лише загальні “правила гри”, з’являються передумови для пошуку нестандартних, інноваційних рішень, спрямованих на отримання господарюючими суб’єктами конкурентних переваг, однак в умовах перехідного періоду деякі “інновації”  можуть йти навіть в розріз із нормами світової практики ведення бізнесу, а їх реалізація суперечити інтересам суспільства. Тому при формуванні системи регулюючих законів важливо забезпечити їх позитивний вплив на загальний економічний розвиток.

Отже, вплив суб’єктів зовнішнього середовища  на організації є потужне різновекторне, що зумовлює необхідність своєчасного виявлення та оперативного реагування на них. що уникнути небезпеки або швидше, ніж конкуренти, скористатися новими можливостями.

1.3 ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА НЕПРЯМОЇ ДІЇ

(МАКРОСЕРЕДОВИЩА)

У макросередовище, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у макросередовище. Їм притаманний високий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб’єкти господарювання. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні. науково-технологічні. природнокліматичні, демографічні тощо.

Економічні фактори. До них належать: рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів тощо. Нині вагомого значення набула глобалізація – політико-економічний фактор, який робить сильних суб’єктів ринку ще сильнішими. а слабких – ще слабшими і переводить конкурентну боротьбу на нові рівні[21, ст.55].

Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації та оцінювати її зміни з точки зору можливих для себе наслідків.

Яскравою ілюстрацією впливу економічних факторів на діяльність підприємств є фінансова криза 1998 року в Україні. Вона негативно вплинула на підприємства, що працювали з імпортною продукцією, а для підприємств-експортерів відкрила нові можливості: їхня продукція стала конкурентноспроможнішою на зовнішніх ринках. Позначилася фінансова криза на стані продовольчого ринку України: поступово зн6икли іноземні делікатеси, знову з’явилася вітчизняна продукція. оскільки платоспроможність населення знизилася, а купувати товари західного виробництва  могла тільки невелика частина громадян України. З іншого боку, низька купівельна спроможність громадян робить непривабливим український ринок для західних інвесторів, оскільки їх цікавлять в основному ринки великої місткості.

Політичні фактори. Це політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси. міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-економічному  і політичному середовищі (період трансформації економічних відносин). Нестабільна політична ситуація  спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу. У перо лід зростання політичної активності (виробничі процеси) відкриваються нові можливості для засобів масової інформації – вони стають надзвичайно рентабельними через високу  вартість політичної реклами і можуть збільшувати свої тиражі, набуваючи іміджу “правдоносіїв”. Політичні фактор впливають і на відносини з іноземними партнерами. Так, “касетний скандал” наприкінці 2000 року погіршив імідж України на зовнішньому ринку, і багато вже підготовлених до ухвалення угод було скасовано, що спричинило значні збитки українській стороні.  Позначаються політичні негаразди і на конкурентноспроможності українських товаровиробників[21, ст.66].

Соціокультурні фактори.  Формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливає на прийняття ними управлінських рішень. Наприклад, однією з основних причин повільного здійснення ринкових реформ в Україні є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями. Зокрема, просування по службі чи відбір кандидата  на певну посаду часто відбувається не за ознакою високого професіоналізму, а за ознакою особистої відданості, належності до певної “сім’ї” чи клану[21, ст.67].

Серед ментальних рис громадян України все ще мають місце дистанціювання від влади і недовіра до неї, правовий нігілізм (лат. nihil – цілковите заперечення), нехтування законами. аргументація з позиції сили,  а не знань тощо. Це зумовлює небажання дотримуватись загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу, і замість правила “Діяти так, щоб вигідно було всім” перевага надається  нормі “Діяти так, щоб було вигідно мені”. Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання ризику. Цим зумовлені високі відсоткові ставки на кредити, а, значить, труднощі з їх  отриманням для розвитку бізнесу. Ці ж фактори повинні враховуватися  комерційними банкам при наданні кредитів для того, щоб забезпечити їх повернення. Зокрема. банкрутство АКБ “Україна” спричинене неповерненням кредитів їх клієнтами.

Недовіра населення України до різних трастових компаній та інвестиційних фондів ставить під загрозу реалізацію проекту Пенсійної реформи, яка передбачає утворення недержавних Пенсійних фондах. Водночас у всьому світі такі фонди є найпотужнішим джерелом інвестицій. тому можна стверджувати, що соціокультурні фактори зумовлюють і певну економічну ситуацію в країні.

Демографічні фактори. Це структура населення за віковими. національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо. Їх аналіз дає змогу визначити, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для позитивного сприйняття продукції чи послуг фірми (це важливо, зокрема, для Інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства  вплине на рівень зайнятості населення регіону. такі фактор слід брати до уваги, визначаючи клас споживачів своєї продукції; при оцінюванні залучення трудових ресурсів відповідної кваліфікації, місткості ринку та обґрунтуванні інших управлінських рішень.

Науково-технічні фактори. До них відносять відкриття. винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високо розвинутих країнах є просто фантастичною. Відбувається “відштовхування” одних поколінь техніки та технології іншими. Тому керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. при цьому велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть революційно вплинути на подальше використання існуючих технологій, роблячи їх мало перспективними. так, компанія “Поляроїд” у жовтні 2001 року після 30 років існування на ринку фіотопослуг оголосила про своє банкрутство. Причина – поява нових цифрових фотоапаратів, які буквально протягом секунд за допомогою комп’ютера і кольорового принтера можуть виготовити багато копій фотознімків. Крім того, підвищилися оперативність роботи традиційних фото послуг. Останнім аргументом було різке зменшення кількості туристів у зв’язку з терактами у США 11 вересня 2001 року.

З іншого боку, пропонуючи ринку науково-технічні розробки (насамперед це стосується наукомістких підприємств. які застосовують технології найвищого рівня, величезного інноваційного потенціалу – комп’ютерні, лазерні. плазмові, біологічні). слід подбати про їх належний інформаційний та інженерний супровід. Дуже часто перспективні  Науково-технічні, в тому числі й вітчизняні розробки, не можуть знайти застосування через непідготовлені сит ринку до їх сприйняття. Тому потрібно заздалегідь готувати грунт для успішного просування новинок на ринок, використовуючи для цього всі можливості – від іміджевої інформації до участі у міжнародних виставках і презентаціях. Однак слід реально оцінювати можливість появи новинки та її перспективи.

Екологічні фактори. До цієї групи факторів впливу належать викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного. теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється. її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного середовища, в якому перебуває підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо[18, ст.71].

Прикладом невдалого підприємницького проекту з огляду на екологічну неприпустимість є проект створення зонального парку на острові Хортиця. Реалізація цього проекту, на думку вчених, призведе до вимирання тварин, скорочення кількості унікальних видів рослин; природа Хортиці втратить свою первозданність. Крім того, парк перестане бути цікавим для іноземців, оскільки вони захоплюються саме незайманою природою острова Хортиця. А проект у своїй комерційній частині передбачав збільшення потоку іноземних відвідувачів.

Нині, приймаючи рішення щодо технологічних аспектів випуску продукції. необхідно аналізувати вплив способу виготовлення продукції на довкілля, а також вишукувати ефективний спосіб забезпечення процесу її утилізації, щоб не завдати шкоди природі та людині. Провідні західноєвропейські компанії вже впритул підішли до цієї проблеми. Передбачається, наприклад. що утилізацію  електротехніки європейські країни почнуть у 2006 році. За прогнозами, витрати на неї у масштабах усієї Західної Європи становитимуть 5,4-6,7 млрд. дол.. щорічно.

Охарактеризовані чинники є найістотнішими серед чинників непрямої дії. Сила їх впливу залежить від сфери і масштабів діяльності організації, особливостей застосованої технології, способів задоволення суспільних потреб тощо. Отже, виокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виражені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

1.4 Міжнародне середовище

Діяльність багатьох сучасних підприємств не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які  пропонують найкращі умови.  Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а значить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій спростив управління на відстані, і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаціональними. Так, компанія Colgate-Palmolive працює на 194 ринках світу і має міцні позиції на ринках країн,  що розвиваються; американські компанії McDonalds, IBM, Coca-Cola значну частину своїх прибутків отримують саме від міжнародних операцій. Кожна з цих компаній зуміла адаптувати свій товар та практику ведення бізнесу до умов різних країн[18, ст.81].

Вихід підприємства на зовнішні ринки має низку переваг: нижчі виробничі витрати чи продовження життєвого циклу товарів, подолання торговельних бар’єрів чи уникнення дії антимонопольного законодавства тощо. Компанії, особливо потужні, намагаються  своєчасно скористатися цими можливостями.

Візьмемо для прикладу ситуацію в Гонконгу. Останнім часом колишня британська колонія почала втрачати своє значення посередника між західним світом і Китаєм. Забруднене повітря і високі ціни підривають традиційну привабливість Гонконгу як місця проживання і роботи. А Китай поступово наздоганяє Гонконг за рівнем своєї інфраструктури, вкладаючи мільярди доларів у будівництво доріг, портів і розвиток телекомунікацій. Тому великі мультинаціональні  корпорації Compaq Computer Corp. та IBM і навіть гонконгські корпорації з гучними іменами поступово виводять свої фінансові операції і виробництва з Гонконгу в Китай. Зокрема, передовий гонконгський  банк  HSBS Holdings PLCб зацікавлений перспективою нижчих витрат, переніс 1200 робочих місць із Гонконгу в Гуачжоу. Тут же розмістила свої нові потужності відома гонконгська компанія з пошиву одягу Giordano. Материковий Китай приваблює іноземні компанії низьким ставками мита та орендної плати, низькою ціною робочої сили, які становлять лише невелику частину від гонконгських.

Однак вихід на зовнішні ринки буде успішним для компанії лише за умови ретельного вивчення всіх нюансів роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього, притаманного вітчизняному ринку. Інколи навіть незначні відмінності в традиціях, уподобаннях можуть спричинити невдачі. Так, не знаючи, що для азіатів білий колір символізує смерть, компанія United Airlines під час відкриття нового рейсу з Гонконгу вручала пасажирам білі гвоздики.