Вплив факторів зовнішнього середовища на організацію

30

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                                                                                                               Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Основи менеджменту

на тему: “Вплив факторів зовнішнього

середовища  на організацію”

ПЛАН

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

1.      Фактори зовнішнього середовища.

1.1.    Сутність і характеристики зовнішнього середовища. . . . . . . . . 5

1.2.    Фактори середовища  прямої  дії (мікросередовища) . . . . . . . . 7

1.3.    Фактори середовища  непрямої  дії (макросередовища) . . . . . . 11

1.4.    Міжнародне середовище. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

2.      Загальна характеристика ЗАТ “Ізяславський хлібозавод” як об’єкта менеджменту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

3.      Рекомендації щодо вдосконалення впливу факторів зовнішнього середовища. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  30

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Вступ

Зовнішнє середовище – сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії. Зовнішнє середовище  є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним. Сутність складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв’язків, які враховуються при  проектуванні його організаційної  структури   і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін  у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища  прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення  заходів щодо пом’якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей. До суб’єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, “контактні аудиторії”. У макросередовище, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у макросередовище. Їм притаманний високий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб’єкти господарювання. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні. науково-технологічні. природнокліматичні, демографічні. Діяльність багатьох сучасних підприємств не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які  пропонують найкращі умови.  Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а значить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій спростив управління на відстані, і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаціональними. Однак вихід на зовнішні ринки буде успішним для компанії лише за умови ретельного вивчення всіх нюансів роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього, притаманного вітчизняному ринку. Інколи навіть незначні відмінності в традиціях, уподобаннях можуть спричинити невдачі. Особливість дії факторів міжнародного середовища полягає в тому, що вони охоплюють усі фактори  зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де функціонує організація. Проте, вони можуть мати суттєві відмінності. Для компаній, які намагаються знайти своє місце у міжнародному розподілі праці, дуже важливо правильно інтерпретувати ці відмінності. Основні фактор впливу міжнародного середовища об’єднують у три великі групи: економічні, законодавчо-політичні та соціокультурні. Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх важливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників. віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб’єктів, чий вплив на нього є відчутним.

1. Фактори зовнішнього середовища.

1.1 Сутність і характеристики зовнішнього середовища

Успіх організації залежить не лише від  досконалості її внутрішнього середовища, а й від зовнішніх щодо організації сил. Вони прямо чи опосередковано впливають на її діяльність, ускладнюючи її чи відкриваючи перед нею нові можливості. Тому необхідний всебічний  і ретельний аналіз характеру впливу зовнішніх сил  на організацію, що дасть змогу  приймати такі управлінські рішення, які поліпшуватимуть конкурентні позиції організації, забезпечуватимуть її ефективне функціонування та розвиток.

       Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище – сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників [18, ст.55].

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище)дії.

Зовнішнє середовище  є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:

1.       Складність – велика кількість факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більше факторів.

2.       Мінливість - швидкість зміни оточення організації. У деяких з них  зовнішнє середовище дуже рухливе (комп’ютерні технології, електронна. хімічна, фармацевтична промисловість. біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо.  Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів. зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим – для інших. наприклад, виробничих.

3.       Взаємозалежність факторів (зміна одного фактора спричиняє зміни інших). Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика  частка енергозатрат.  Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище зумовлює виробників шукати енергозберігаючі технології.

4.       Невизначеність – необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її недостовірності. Організації, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії – пристосовуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для  свого функціонування, перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні  вміло використовувати  сучасний інструментарій для прогнозування змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об’єднуються з метою розширення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище  вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність для лобіювання своїх інтересів, входження вт торговельні асоціації. Вразливість малого бізнесу зумовлена саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх важливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників. віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб’єктів, чий вплив на нього є відчутним.

1.2 Фактори середовища  прямої  дії     (мікросередовища)

Сутність складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв’язків, які враховуються при  проектуванні його організаційної  структури   і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін  у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища  прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення  заходів щодо пом’якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.

До суб’єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, “контактні аудиторії” тощо:

1.       Постачальники. Забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання. регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі з’являються проблеми з виробництвом та збутом, а в перспективі – виникає загроза  втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. З огляду на це сучасні компанії прискіпливо ставляться до вибору  постачальників, але прагнуть при цьому  підтримувати тривалі відносини з тими. хто працює з урахуванням спільних інтересів. (Про істотний вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить, наприклад. той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв’язків болісно вдарила по економіці всіх пострадянських країн) [18, ст.61].

2.       Посередники. До них належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають  виробникам реалізувати їх товари. Серед них: торговельні посередники. фірми з організації товарообігу (в т.ч. транспортні підприємства, складські мережі), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових. реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця з посередниками може сприяти завоюванню міцних ринкових позицій, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише “накручують” ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Наприклад, у перехідний період в Україні посередники часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, “висмоктуючи” з них обігові кошти. (Щоправда, в багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін) [18, ст.62].

3.       Споживачі. Це клієнти товаровиробників – споживачі продукції, послуг. Щоб знати кон’юнктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровиробники повинно ретельно вивчати своїх споживачів. Такий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтурних ринках [18, ст.64]:

-          споживчому (товари, послуги для особистого споживання);

-          виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

-          проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

-          державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці);

-          світовому, що охоплює всі перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо знайти і зберегти слово споживача. Тому багато фірм, особливо малих і середніх, шукають нові способи привернути до себе увагу потенційних клієнтів, використовуючи різноманітні акції, гнучкі системи знижок, гарантійне післяпродажне обслуговування тощо.

4.       Конкуренти. До них належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб’єкт, який усебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентноспроможну продукцію. При чому вирішальне значення має розроблення і дотримання певної  ринкової стратегії і тактики з урахуванням всіх чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкуренті “війни” іноді тривають роки (між компаніями “Coca cola” та “Pepsi Co”), а іноді призводять до остаточної втрати позицій на внутрішньому ринку (стосується значної кількості українських підприємств). Водночас конкуренти можуть бути партнерами  і тим самим значно підвищити свою конкурентноспроможність. Так, протягом останніх років світова економіка переживає своєрідний сплеск злиттів і поглинань (злиття “British Petroleum” (Англія) і “Amoco” (США) у серпні 1998 року – найбільше в цьому столітті; річний обсяг прибутку внаслідок об’єднання становив 108 млрд. дол..; після злиття “Merserdes-Benz” і “Kraisler” влітку 1998 року новостворена фірма Merserdes-Kraisler стала однією з найбільших автомобільних компанія світу; восени 2002 року об’єдналися два провідних українські виробники програмних продуктів-корпорація (Квазар-мікро) і компанія “Telesens Ukraine”; мета об’єднання – увійти до трійки найбільших національних виробників програмного забезпечення [18, ст.73].

5.  “Контактні аудиторії”:

-          державні органи управління – мають регулюючий характер і впливають безпосередньо на рівень і ступінь конкуренції; це законодавчі органи, різні державні органи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти; місцеві адміністративні органи; профспілкові та інші громадські організації та об’єднання громадян (асоціації споживачів. підприємців тощо);

-          засоби масової інформації (ЗМІ) – розміщують статті - замовлення щодо певних аспектів діяльності організації або її представника; це “імідж-інформації”, інформації - “кілери”;

-          місцеве населення – перешкоджає діяльності і підприємства, відчувши на собі негативний його вплив (шум, забруднення довкілля), або підтримує у разі створення ним нових робочих місць, справної сплати податків, участі в доброчинних заходах [1, ст.61].

6. Законодавство України “Про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції; урядові декрети і постанови; нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними. владними структурами і господарюючими суб’єктами, на регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі [11, ст.55].