Управление производством в путевом хозяйстве

Рис. 2. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) за окремими ознаками.

 

В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат  виробничо-господарської чи іншої  діяльності даного підприємства, внаслідок  якої воно , має певний зиск. Якщо ж  виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з  меншими експлуатаційними витратами  або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто  спільного ефекту у сферах виробництва  і споживання відповідних виробів (послуг).

В основі управління повинен здійснюватися принцип - вся вироблена продукція підприємством має бути реалізована.

. Виходячи із цього принципу, якого доцільно дотримуватися в управлінні підприємства, запишемо формулу:

де QB- обсяг виробленої продукції, QP- обсяг реалізованої продукції. Введемо  у вказану формулу NB- кількість  виробників продукції та NC- кількість  споживачів продукції, QCB- середній обсяг  виробництва продукції одним  підприємством, QCP- середній обсяг продукції, який реалізовано одному споживачу, а також зазначимо, що не вся вироблена  продукція може бути реалізована  у вигляді математичного рівняння:

де QCH- середній обсяг нереалізованої продукції одним підприємством. Враховуючи вказане, запишемо формулу:

Позначимо у формулі показники, значення яких необхідно визначити  через X та Y . Наведена формула матиме вигляд:

При Y = 0, тобто коли вся  вироблена підприємством продукція  реалізована, середній обсяг продукції, реалізованої одним підприємством, визначатиметься за формулою:

Можна також визначити  середню вартість продукції, яку  виробляє підприємство, скориставшись  твердженням, що дохід виробника  від реалізації продукції дорівнює грошовим витратам споживача. Звідси маємо  формулу:

де S - кількість виробників продукції, W - середня вартість проданої продукції одним підприємством, N - кількість споживачів, W = (M – Z) середня  вартість купленої продукції одним  споживачем, M - кількість грошей споживача, Z - залишок грошей після купівлі  продукції, W = X, M = Y, підставивши умовні числові значення визначимо при Y = 1000; X = 450 умовних одиниць, знаючи вартість проданої продукції та її обсяг, можна  визначити ціну продукції.

Таким чином, використання вищенаведених  значень, дає змогу управляти, прогнозувати результати діяльності підприємства, досягати ефективності у виробництві продукції.

1.3 Напрямки удосконалення  управління виробництвом

Заходи щодо удосконалення  управління виробництвом дозволяють скоротити  апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшення обсягу виробництва. За цими напрямками варто визначати основні показники економічної ефективності раціоналізації систем управління виробництвом: річний економічний ефект; ріст продуктивності праці; строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень.

     Скорочуючи апарат управління, заощаджується фонд зарплати з урахуванням відрахувань на соціальне страхування. А це, у свою чергу, приведе до зниження собівартості продукції:

Річний економічний ефект  розраховується на основі приведених витрат:

 E = [(S1 + (EH × K1)] – [S2 + (EH × K2)] = [(S1 + (EH × K1)] – [S1 – Eзп + (EH × К2)]

  де Ен – нормативний економічний ефект (за впровадження нової техніки 0,15).

Собівартість усієї продукції, що випускається, після впровадження заходу:

  S2 = S1 – Eзп

S1 - собівартість продукції,  що випускалася до впровадження  заходу; Езп - економія заробітної  плати.

Якщо заходи щодо удосконалення  управління одночасно скорочують чисельність  і збільшують обсяг виробництва, то сума ефекту з обох напрямків  додається. Показники росту продуктивності праці і строку окупності визначаються за наведеною вище формулою. Якщо для  впровадження заходів щодо раціоналізації управління виробництвом розробляються  кілька варіантів, то найбільш раціональний вибирається за мінімумом наведених  витрат:

     Si + (EH × Ki) ® min

      Удосконалення управління виробництвом дозволяє також підняти якісний рівень прийняття управлінських рішень, підвищити оперативність у вирішенні виробничо-господарських питань, що важко оцінити кількісно. Тому іноді в цих випадках використовуються експертні оцінки.

     Виробництво  продукції на підприємстві можна  уявити як процес пересування  сировини, матеріалів, комплектуючих,  а також інших предметів випуску  готового виробу. Виділений в  окрему систему, цей потік предметів  праці є найважливішою ланкою  всього виробничого процесу на  підприємстві, бо охоплює всі основні та частину допоміжних і обслуговуючих виробничих процесів, що відбуваються з основними матеріалами і напівфабрикатами. Інші матеріальні потоки, що мають місце в виробництві, виконують допоміжну роль і підкоряються регламенту руху означеного потоку.

       Для  досягнення мети можна значно  удосконалити форми і методи  збирання інформації за рахунок  автоматизації процесу.  Суть  такого процесу полягає у тому, що завдяки попередньо сформованим  умовно-постійним масивам, а також  бібліотеці форм вхідних і  вихідних документів, можна форми  первинних документів заповнювати,  з одного боку, автоматично тією  інформацією, яка є для цього  документа постійною (її до 90-95%), з другого, ручним способом  тією інформацією, яка в цьому  документі є перемінною, тобто  фактичною. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ НА ЗАЛІЗНИЦІ

2.1Організаційна структура управління залізниці

    Міністерство інфраструктури України здійснює управління залізничним транспортом держави. До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують його функціонування[12].

Управління залізничним  транспортом здійснює Державна адміністрація  залізничного транспорту України (далі—Укрзалізниця).Діяльність Укрзалізниці регулюється Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. та іншими нормативними актами.

Укрзалізниця — це орган  управління залізничним транспортом  загального користування, який підвідомчий  Міністерству інфпроструктури України. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту[23].

До основних завдань Укрзалізниці належать: (організація злагодженої  роботи залізниць і підприємств  з метою задоволення потреб суспільного  виробництва і населення в  перевезеннях; забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення; розроблення  концепцій розвитку залізничного транспорту; вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування мобілізаційної підготовки і цивільної оборони  на залізничному транспорті та його діяльність під час ліквідації наслідків  аварій, стихійного або іншого лиха.

Наступною ланкою управління залізничним транспортом є управління залізницями, в яких функціонують відділення залізниць. Очолюють управління залізниць  і відділення відповідні начальники[2].

Низовою ланкою залізничного транспорту є залізнична станція (пасажирська, вантажна, сортувальна). Очолює її начальник  станції.

 Таким чином, залізнична станція – це  лінійна виробнича одиниця залізничного транспорту.На станціях починається і закінчується перевізний процес і від роботи станції залежить якість його виконання.Всі інші лінійні підприємства ( ТЧ,ВЧД,ПЧ,ШЧ,ЕЧ та інші ) в своїй експлуатаційній діяльності підпорядковані відповідним галузевим службам державного територіального галузевого об’єднання залізниці,а служби- головним управлінням  Укрзалізниці.

 

     2.2  Оцінка основних показників діяльності залізниці

     Продукція залізничного транспорту оцінюється цілою низкою кількісних і якісних показників. Кількісні показники характеризують обсяг перевізної роботи. Одним з основних встановлений кількісний показник ЕP - обсяг перевезень (по відправленню) вантажів, в тоннах (т), зазвичай за рік, що затверджується для мережі залізниць урядом.

Обсяг перевезень – кількість  вантажу, перевезеного або заявленого вантажовідправником і прийнятого перевізником для доставки одержувачу (в тоннах).Цей показник забезпечує кращу ув'язку планів виробництва  з планами перевезень єдиним виміром - тоннами - у порівнянні з показником вантажообігу в тонно-кілометрах[10].

 Другим основним кількісним показником є вантажообіг-ЕPl в тонно-кілометрах (т/км), що представляє собою добуток маси перевезених вантажів на відстань (дальність) / перевезення. Вантажообіг є узагальнюючим показником, що плануються на всіх рівнях, і використовується для визначення потреби в рухомому складі та ремонтної бази, витратах праці, палива, електроенергії і т.д. З метою скорочення витрат на перевезення і прискорення доставки вантажів план вантажообігу повинен виконуватися за рахунок зростання кількості перевезеного вантажу, а не за рахунок збільшення дальності перевезень[26]

Вантажообіг - основний показник роботи транспорту. Обчислюється як добуток  кількості (у вагових або об'ємних  одинцях) основних та допоміжних вантажів, які переміщуються, на відстань перевезення (передачі).Розрізняють вантажообіг: змінний, добовий, тижневий, місячний, річний[11].

До числа найважливіших  кількісних показників належить: кількість перевезених пасажирів - ЕАl зазвичай за рік, пасажирооборот ЕАl, обчислюваний в пасажиро-кілометрах (пас/км) і являє собою суму творів числа перевезених пасажирів на середню відстань перевезення.

Основними показниками, що характеризують роботу дороги, є:

-відправлення вантажів, т;

-вантажообіг, ткм;

      -пасажирооборот, пас-км;

      -наведена продукція, прів.ткм.

Вантажонапруженість залізниць  визначається середньою кількістю  виконаної тонно-кілометрової роботи або наведеними тонно-кілометрами, припадає на один км експлуатаційної  довжини.

 Основними якісними показниками роботи залізниць та їх підрозділів є:

 -Виконання плану перевезень, графіка руху і плану формування поїздів;

-Технічна, дільнична і маршрутна швидкість руху поїздів;

 -Ступінь використання рухомого складу: обіг вагона і локомотива, статична, динамічна навантаження і продуктивність вантажного вагона.Важливим якісним показником на залізничному транспорті, що відображає роботу всіх основних підрозділів доріг, є оборот вагона, що представляє собою час від початку навантаження вагона до початку наступної його вантаження .

До узагальнюючих економічних  показниках роботи залізничного транспорту належать продуктивність праці, собівартість перевезень і прибуток.

Продуктивність  праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво  цього обсягу, з іншого.

      Продуктивність передбачає ефективне, раціональне використання не лише праці, але й усіх інших ресурсів — капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації. Визначається обсягом виконаної продукції, припадає на одного працівника експлуатаційного штату, обчислювальному в тонно-кілометрах.

     Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

     До собівартості перевезень включаються:

• прямі матеріальні  витрати;

• прямі витрати  на оплату праці;

• інші прямі  витрати;

• загальновиробничі  витрати.

    Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.