Управление производством в путевом хозяйстве

                                            ВСТУП

Управління виробничої діяльності залізничного транспорту це дуже важливе  питання,тому що воно повинне допомогати здійснювати перевезення високої якості,котрі будуть приносити прибуток,тим самим збагачуючи підприємство,тому актуальність  виробничого процессу  у ролі роботи цього підприємства велика.

 Метою курсової роботи є розглядання управлінської діяльності на виробництві та розкриття основних проблем діяльності структурної одинниці

залізничного транспорту. Навчитися складати танспортно-єкономічний баланс,та розраховувати показники перевізної діяльності,зокрема вантажообіг.

розробка рекомендаційних  звернень що до удосконалення роботи  цієї одиниці, оцінка показників її роботи  та вірно складені висновки .

В роботі була використана нормативна література,це законі документи які регулюють діяльність підприємства,також використана літературу галузевого напрямку,зокрема залізничного,також були задіяні інтернет ресурси. Усі ці джерела були обрані мною тому що в них доцільно відкрита інформація потрібного мені характеру.

Об’єктом вивчення виступає упралінська діяльність на залізничому транспорті.

Предметом вивчення виступають показники діяльності виробництва на залізниці,та самі процеси виробництва.

 В роботі також, розглядаємо рішення завдань з оцінки процесів управління виробництвом на залізниці.У це питання входить розгляд структури управління залізниці де розкривається управлінська сходинка залізниці,також розглядаємо оцінку самих показників праці залізниці.Потім  розглядаємо управління самим перевізним процесом,розкриваємо суть системи планування вантажних перевезень,складаємо транспортно-єкономічний баланс, на основі котрого ми бачемо скільки мається відправлення та осідання  вантажу по місцям видобутку та здавання його та розподіляємо вантаж  за пунктами призначення.Після цього можно визначити вантажообіг по окремих дільницях та усієї залізниці взагалі.

У кінці роботи розроблений аналіз та оцінка вантажообігу залізниці у виді рекомендацій.Ці рекомендації допомагають зрозуміти сутність роботи залізниці та самого процесу перевезень,що дає можливість зрозуміти на скільки це підприємство працює відносно власних можливостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.   Основи управління виробничим процесом на сучасному підприємстві

     Під управлінням виробничим процесом на сучасному підприємстві розуміють різні методи сполучення всіх елементів системи в просторі і часі з метою досягнення ефективного їх використання.

Раціональна організація виробничого процесу  має відповідати низці вимог  і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.Ці принципи раціональної організації  виробничого процесу тісно пов'язані  між собою, доповнюють один одного і  різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання зазначених принципів з урахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробництва процесу і підвищення його ефективності[8].

Виробничий  процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка  призначена як для споживання, так  і для подальшої переробки[4]. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.

Основними элементами виробничого  процессу є:

- Праця як свідома діяльність  людини;

- Предмет праці (служать  для їх перетворення у готову  продукцію);

- Засоби праці (використовується людиною для перетворення предметів праці у готову продукцію).

На сучасних підприємствах  процес виробництва досить складний. Він поєднує велику кількість  окремих процесів, які утворюуть структуру виробничого процесу.

 Виробничі процеси на підприємстві залежно від їх ролі у виготовлені продукції поділяться на три види.

1. Основні процеси, що безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. Результаті основних виробничих процесів випускається продукція яка передбачена планом підприємства.

2. Допоміжні процеси, які лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої у часті у виготовленні продукції не беруть.

3. Обслуговуючі процеси, що створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів (транспорті та складські процеси.).

Головна відмінність між  основними та допоміжними процесами  полягає в тому, що продукт, вироблений у результаті основного виробничого  процесу, надходить на ринок, а продукт  отриманий під час допоміжного  процесу, споживається в межах підприємства.

В управлінні виробництвом має значення тип цього виробництва.Тип  виробництва - це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих  місць кваліфікацію робітників, собівартість продукції[5].

Властивий певному виробничому  підрозділу тип виробництва зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації  праці, особливості технологічних  процесів, кожний із яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише одного з них або навіть декількох  не дає підстав для висновку про  наявність того чи іншого типу виробництва. За сукупністю цих ознак розрізняють  такі загальноприйняті типи виробництва:

- одиничне (індивідуальне);

- серійне;

- масове.

Тип виробництва підприємства визначається типом виробництвом провідного цеху, а тип виробництва цеху - характеристикою дільниці, де виконується найвідповідальніші операції та зосереджена значна частина основних виробничих фондів.Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, бо на підприємстві й навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних видів виробництва.Однією з важливих вимог, які стосуються управлінням виробництвом являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції[3].

Виробничий цикл - це календарний  час з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного  виготовлення продукції.Тривалість виробничого  циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.Тривалість виробничого  циклу залежить від: трудомісткості об'єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обґрунтованими нормами часу;кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці ( розмір партії );тривалості нетехнологічних операцій;тривалості переривів у виробничому процесі;прийнятого виду руху оброблюваного предмету в процесі вироб ництва[1].

Операції - час технологічного процесу на одному робочому місці одним робочим при незмінному знарядді праці.Тривалість виробничого циклу виготовлення любої продукції складається: робочий час;час природних процесів;час переривів.

На тривалість виробничого  циклу має вплив величина партії деталей, виробу і вид руху предметів  в процесі їх обробки.Партія- це кількість деталей, які безпосередньо обробляються на кожній операції виробничого циклу з однаковою затратою підготовчо - заключного часу.Робота партіями організується в серійному і крупносерійному виробництві.Чим більша партія, тим рідше здійснюється переналадка обладнання, забезпечується краще її використання, підвищується продуктивність праці, знижується собівартість.При визначенні розміру партії враховують кількість закріплених за кожною одиницею обладнання деталей, складність і трудомісткість їх виготовлення, тривалість виробничого циклу, співвідношення між місячною програмою і величиною партії, габарити деталей.В залежності від конкретних умов виробництва в основу визначення розміру партії беруть трудомісткість, рівень використання обладнання, продуктивність праці[9].

Таким чином, управління виробничим процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

 

1.2 Розрахунок показників ефективності виробництва  

   Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.

    Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

   Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

   Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для йогб нагромадження. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

Суттєва характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній  методології її визначення, математично  формалізована форма якої має  вигляд:

      У зарубіжних країнах а розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін ~ продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи ~ це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Ефективність(продуктивність) = Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис.1.

    Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

 

Рис. 1. Схема формування результатів  і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи).

     Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності --прибуток.

     Види ефективності Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких справляє певне практичне значення (рис.18.2).

     Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.

 

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва  на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться  обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів  виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції  тощо. Соціальний ефект зводиться  до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць  і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя  тощо. Соціальні наслідки виробництва  можуть бути не лише позитивними, але  й негативними (наприклад, поява  безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників). Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).