Операционная стратегия предприятия

 

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І  ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

Інститут економіки і  міжнародних відносин

Економічний факультет

Кафедра маркетингу та менеджменту  зовнішньоекономічної діяльності

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

на тему: «Операционная  стратегия предприятия»

Спеціальність: 6.030601 «Менеджмент  зовнішньоекономічної діяльності»

 

Оцінка роботи:

Оформлення            _______  балів;

Зміст                         _______  балів;

Режим роботи         _______  балів;

Захист роботи         _______  балів;

 

Сума балів               _______

Допуск до захисту  _______

Підсумкова оцінка  _______

“____”  _________  _______р.

Члени комісії          ______________

Призвище І.Б.         ______________

                                                

 

                                                      Харків, 2013

Зміст

Вступ 2

Розділ 1. Управління матеріальними ресурсами і виробничими  запасами підприємства. 4

1.1 Принципи  формування та функціонування  системи управління матеріальними  ресурсами. 4

1.2 Управління  процесом матеріалоспоживання. 6

1.3 Місце і  види виробничих запасів у  системі підприємства. 8

1.4 Управління  виробничими запасами 13

1.5 Диспетчеризація  та оперативне розпорядництво 18

1.6 Функціонування  диспетчерської служби 20

Розділ 2. Управління матеріальними ресурсами і виробничими  запасами на прикладі ТОВ «Гіпрон» 22

2.1 Організаційно-економічна  характеристика ТОВ «Гіпрон» 22

2.2 Аналіз  фінансового стану підприємства 26

Розділ 3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів та виробничих запасів ТОВ «Гіпрон» 37

Висновок 41

Список використаної літератури 44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В сучасних умовах господарювання економіка України потребує глибоких і структурних зрушень.

В цих умовах центр економічної  діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється  необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані  кадри. Тут вирішуються питання  економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати  до мінімальних. В умовах ринкової економіки  “виживає” лише те підприємство, яке  більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує  виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Сьогодні потрібно розробити  не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням.

Ефективність виробництва  на підприємстві тісно пов’язана  з проблемою економії всіх видів  ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне  використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які  утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

Метою курсової роботи є  дослідження особливостей ефективності використання матеріальних ресурсів та виробничих запасів підприємством. Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

- розглянути теоретичні  основи ефективності використання  матеріальних ресурсів та виробничих запасів на підприємстві;

- проаналізувати фінансово-господарську  діяльність ТОВ «Гіпрон» та ефективність використання матеріальних ресурсів та виробничих запасів на підприємстві;

- дослідити шляхи підвищення  ефективності використання матеріальних  ресурсів і виробничих запасів на підприємстві ТОВ «Гіпрон».

Об’єктом дослідження  курсової роботи є матеріальні ресурси  та виробничі запаси підприємства.

Предметом дослідження є  дослідження шляхів ефективного  використання матеріальних ресурсів та виробничих запасів підприємства.

З метою отримання кращого  ефекту, при розробці відповідних  матеріалозберігаючих заходів необхідно  враховувати, й те що вплив економії матеріальних ресурсів на величину витрат суспільної праці неоднаковий на різних стадіях їх переробки. Чим  вище ступінь готовності матеріальних ресурсів, тим вагомішим є наслідок зниження їх витрат і тим відчутніші втрати від нераціонального їх використання.

На наш погляд, використання матеріальних ресурсів та резерви їх економії, можуть бути визначені, як можливості збільшення виходу продукції кінцевого  виробничого та невиробничого споживання (з урахуванням її основних споживчих  властивостей) з кожної одиниці сировини і матеріалів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Розділ 1. Управління матеріальними ресурсами і виробничими запасами підприємства.

  1.1 Принципи формування та функціонування системи управління матеріальними ресурсами.

В даний час на основі наукових розробок і господарської  практики вітчизняних і зарубіжних підприємств сформульовані основні  принципи формування та функціонування системи управління матеріальними  ресурсами:

• плюралізм джерел і  форм матеріально-технічного забезпечення (матеріальні ресурси можуть придбаватися за прямими договорами в оптово-торговельних організаціях або безпосередньо  у підприємств-виробників даного виду ресурсів);

• самостійність підприємств-постачальників (продавців) та підприємств-споживачів (покупців) у використанні на свій розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, що знаходяться в рамках їх прав власності;

• саморегулювання на основі діючих за допомогою керуючих впливів (податків, відсоткових ставок, мита і т. п.) елементів державної економічної  політики для досягнення збалансованості  виробництва з матеріальними  ресурсами;

• ресурсозбереження і  противитратної (основні параметри  процесу - матеріальні ресурси, матеріальні  витрати, запаси та запасомісткість - повинні  знаходитися в рівноважному стані  на суспільно необхідному рівні);

• інтенсифікація використання матеріальних ресурсів в результаті досягнення максимально можливої глибини  їх залучення у виробничий оборот, тобто повторного і багатоцільового  використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів;

• комплексність (передбачається, що в системі циркулюють всі необхідні  для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, у тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих та комерційних послуг);

• оперативність (здатність  системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому і індивідуальні  потреби окремих підприємств-партнерів);

• оборотність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речової форми у  вартісну і назад);

• сприйнятливість до науково-технічному прогресу (система повинна вишукувати, освоювати і рекламувати новітні  види товарів і послуг, а також  насичувати ними ринок. Те ж відноситься  до використання в діяльності підприємства новітньої техніки і технологій просування товарів на ринок, переробки  інформації й обслуговування підприємств - споживачів);

• реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) у матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному  рівні при найменших витратах).[3]

         Ці принципи повинні діяти  одночасно, бо вони визначають  умови рівноважного стану і  ефективного функціонування системи.  В іншому випадку система управління  деформується, що неминуче призводить  до збоїв у процесі матеріально-технічного  забезпечення: виникненню дефіцитних  ситуацій при одночасному утворенні  надлишку запасів товарно-матеріальних  цінностей.

          Відзначимо, що в даний час  підприємства оснащені сучасною  обчислювальною технікою, за допомогою  якої стає можливим моделювання  матеріальних потоків з урахуванням  впливу різних факторів внутрішнього  і зовнішнього середовищ підприємства, а також розробка з урахуванням  вказаних принципів систем управління  матеріальними ресурсами.[3]

 

 

 

 

1.2 Управління  процесом матеріалоспоживання.

 

Одна з особливостей даної  системи управління матеріальними  ресурсами - відсутність в ній  ієрархії управління, так як рух  матеріальних ресурсів здійснюється не директивними методами, а за допомогою  реальних економічних важелів.

У такій системі всі  її користувачі знаходяться в  рівноправному положенні (а якщо і є привілеї, то тільки у стабільно працюючих підприємств).

В умовах ринкової економіки  завдяки конкуренції між товаровиробниками  встановлюється деякий найбільш поширений  рівень витрат матеріальних ресурсів, який і є суспільно необхідним. Практика показує, що якийсь час цей  рівень залишається стабільним, але  має тенденцію до зниження.

Перевищення суспільно необхідного  рівня витрат для конкретного  товаровиробника загрожує негативними  економічними наслідками - аж до банкрутства. Тому кожне підприємство змушене  працювати так, щоб його витрати  не перевищували встановлений суспільно  необхідний рівень. У цьому полягає  економічна основа механізму раціонального  використання матеріальних ресурсів, тобто ресурсозбереження.

Витрати матеріальних ресурсів значною мірою визначаються характером процесу матеріалоспоживання. На процес матеріалоспоживання впливає безліч факторів. Наведемо основні з них:

• тип виробництва (масове, велико-, дрібносерійне і одиничне);

• обсяг виробництва;

• ступінь регламентації  виробничого процесу, насамперед у  частині вимог до предметів праці - від його вихідного стану до готової продукції;

• тривалість виробничого  циклу, що визначає обсяги незавершеного  виробництва;

• номенклатура (асортимент) продукції, що випускається або виконуваних  робіт, тобто ступінь багато-номенклатурності програми;

• гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва  до швидкого переналагодження для випуску  нових видів продукції;

• вид продукції або  робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріалі-і наукоємності;

• рівень завершеності продукції, що виготовляється;

• рівень надійності продукції, що виготовляється (визначає матеріалозатрати в процесі їх експлуатації);

• характеристика технологічних  процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.[2]

Перераховані та інші чинники  зумовлюють процес управління матеріальними  ресурсами. Наприклад, в масовому і  великосерійному виробництві обсяг  споживання матеріальних ресурсів значний, але обмежений номенклатурою, а  в одиничному і дрібносерійному  виробництві (яке, як правило, є досвідченим) обсяг споживання цих ресурсів невеликий, але досить великий за номенклатурою. Крім того, в першому випадку процес споживання носить стабільний і строго регламентований характер, а в  другому часто виникає випадково  і має нестійкий характер.

Більш того, зазначені фактори  в основному формують галузеві особливості  матеріалоспоживання, найбільшою мірою  проявляються в будівництві, агропромисловому комплексі, на транспорті, в науково  дослідної та дослідно-конструкторської діяльності, сфері обслуговування.

Різноманіття процесів матеріалоспоживання  можна звести до парним характеристикам, тобто матеріалоспоживання може бути стабільним і нестабільним, детермінованим і стохастичним, рівномірним і  нерівномірним, ритмічним і неритмічним.

Деякі з наведених характеристик  можуть перетинатися, а деякі несумісні; можливі проміжні значення.

Отже, процес матеріалоспоживання  передбачає використання певних видів  матеріальних ресурсів, насамперед сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, причому безпосередньо у  виробництві і при формуванні запасів.

1.3 Місце і види виробничих запасів у системі підприємства.

 

Запаси в системі підприємства

         Єдиний економічний процес, в ході якого і створюється будь-яке підприємство, охоплює три етапи (рис. 1):

• закупівля сировини, матеріалів і комплектуючих;

• виробництво продукції  або надання послуг;

• розподіл готової продукції  або послуг.

        

                      Рис 1. Процес виробництва окремого виду продукції.

         Підприємство є відкритою системою. На рис. 2 представлена ​​організація як відкрита система з урахуванням руху матеріальних потоків і інформації, тобто представлені зв'язку в системі. Тут процес виробництва продукції або надання послуг, що здійснюється в організації, показаний у розширеному вигляді. Закупівля сировини, матеріалів або комплектуючих для виробництва конкретного виду продукції або послуги (див. перший етап на рис. 1) є окремою операцією в рамках сфери постачання процесу виробництва всієї номенклатури, що виготовляється в організації. Аналогічно розподіл окремих видів продукції або послуг входить у процес збуту продукції організації.