Механізм розрахунків у зовнішньоекономічних операціях

    Міністерство  освіти і науки  України 
 
 
 
 
 

    курсова робота

    з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності» 
 
 

Тема:    «Механізм розрахунків у зовнішньоекономічних операціях»         

Індивідуальне завдання: «Розроблення раціональних форм організації управління» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    м. Кривий Ріг-2010 рік 

    ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1.Механізм  розрахунків у зовнішньоторговельних  операціях…………………………5

1.1.1.Розрахунки  у зовнішньоторговельних операціях…………………………………5

1.1.2. Способи  платежу……………………………………………………………………5 

1.1.3. Засоби  платежу……………………………………………………………………….7

1.1.4. Форми  платежів…………………………………………………………………….16

   1.2. Розроблення раціональних-форм організації  управління…………………………...23

1.2.1. Xарактеристика ВАТ «ІнГЗК»……………………………………………………...24

1.2.2. Аналіз  діючої  організаційної структури  управління ЗЕД………………………..25

1.2.3.Розроблення  раціональної форми організації  управління відділу ЗЕД………..….27

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ……...…………………………………………...30

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1.Розрахунок  схеми комерційної угоди та  обґрунтування умов Контрактів  купівлі-продажу ліквідної продукції……………………………………………………………….31

2.1.1.Характеристика  підприємства-посередника «INTERPOSE»………………………31

2.1.2. Ситуаційний аналіз схеми угоди .………………………………………………….32

2.1.3.Внутрішній договір…………………………………………………………………33

2.1.4. Розрахунок ціни товару та контракту……….……………………………………38

2.1.5.Формування конкретної комерційної пропозиції…………………………………39

2.1.6.Зовнішньоекономічний контракт……………………………………………………43

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ……………………………………….…..…….49

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………….50

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………………..51 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

    Практика  здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється  через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в  свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об'єднання  та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво  на компенсаційній основі; співробітництво  на умовах розподілу продукції між  партнерами; переробка давальницької  сировини; залучення іноземної робочої  сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво  в банківській сфері; іноземний  туризм; співробітництво у вільних  економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації).

    Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у  зовнішньоекономічній діяльності операцій.

    Загальна  характеристика зовнішньо економічної  діяльності включає розгляд і  обгрунтування співіснування різних форм та видів зовнішньоекономічних операцій, визначення змісту й особливостей укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, що виникають з фінансово-кредитних відносин на зовнішньому ринку.

          Одна з основних умов для успішного здійснення зовнішньоторговельних операцій — вибір придатного партнера (контрагента). Контрагентами в міжнародній торгівлі називаються сторони, що знаходяться в договірних відносинах по купівлі-продажу  товарів чи наданню різного роду послуг.  Іноземними контрагентами українських організацій виступають фірми й організації, що представляють протилежну сторону в комерційній угоді. Контрагентом продавця (експортера) є покупець (імпортер).Серед контрагентів можна виділити в залежності від цілей і характеру діяльності: фірми і державні органи та організації. Найчастіше при здійсненні конкретних зовнішньоторговельних операцій контрагентами виступають фірми. Становлячись об'єктом зовнішньоекономічних відносин, володіючи економічною самостійністю та повністю відповідаючи за результати своєї господарської діяльності, підприємство повинно зформувати систему управління , яка б забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, стійкість у відносно складних умовах сьогодення.

          Вихід на зовнішні ринки  як в якості продавця, так і в  якості покупця товарів, зумовлює різного  роду контакти з сторонами, які є  зацікавленими у роботі з підприємством. А це в свою чергу породжує інститут контракту, тобто основного документу, що регулює взаємовідносини контрагентів тієї чи іншої угоди на міжнародному ринку. Це потребує від підприємств  створення на своїй базі потужної системи управління контрактною  діяльністю. Адже правильно складений  контракт - це надійна гарантія від  збитків. Це, навіть, фактор, здатний  принести підприємству прибуток. Справжній  контракт - це свого роду витвір мистецтва. Його укладання потребує як знань  законодавства та практики, так і  творчих здібностей , вміння чітко  та лаконічно формулювати основні  умови договору та виділяти в життєвих ситуаціях юридично-значимі аспекти.

    Основна мета курсової роботи  - це проведення аналізу діяльності ВАТ "ІнГЗК", складання договору та контракту, визначення ціни концентрату та контракту, визначення основних умов контракту та договору.

    При дослідженні пропонується вивчити  ряд таких питань:

• механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях;
• специфіку укладання контракту при торгівлі концентратом на зовнішніх ринках;
• цінову політику контрактів, що укладаються;
• використання базових умов поставок.

 
 
 

    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

    1.1.Механізм  розрахунків у зовнішньоторговельних  операціях

    1.1.1. Розрахунки у зовнішньоторговельних  операціях

    Міжнародні  розрахунки - це здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами  між юридичними особами і громадянами  різних країн. В економічній сфері  вони охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, а  також із некомерційних операцій, кредитів, руху капіталу між країнами.

    Міжнародні  розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку - щоденну практичну  діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться  безготівковим способом за допомогою  записів на рахунках банків.

    Найскладнішими  і такими, що вимагають високої  кваліфікації учасників угоди, є  розрахунки за міжнародними торговельними  контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість  і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки.

    Сьогодні  у зовнішньоторговельних операціях  використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють  цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.

    1.1.2. Способи платежу

    Способи платежу визначаються залежно від  механізму оплати товару відносно моменту  його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних  операціях існують три способи  платежу: платіж готівкою, авансовий  платіж і платіж у кредит.

    ПЛАТІЖ  ГОТІВКОЮ у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

    Готівковий  платіж, залежно від обраної сторонами  в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов: імпортер одержав  від експортера повідомлення про  готовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомлення про  закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.

    Платіж  готівкою здійснюється через банк за угодами типу "спот" до чи при переданні продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.

    АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум  до передання товаророзпорядчих  документів і самого товару в розпорядження  покупця, а найчастіше - під час  і навіть до початку виконання  замовлення.

    Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання  зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання  замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування  своїх збитків.

    Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі  передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі  визначається у відсотках від  контрактної вартості замовлення.

    Розмір  авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших  умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.

    Як  правило, покупець, виплачуючи аванс, вимагає  від продавця банківської гарантії на випадок, якщо експортер не виконає  умов замовлення, або ж у контракті  робиться застереження, що у разі невиконання  експортером своїх контрактних  зобов'язань аванс повертається імпортеру в повному розмірі.

    У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре  себе зарекомендували при поставках  товарів, що потребують тривалого терміну  виготовлення, виконуються за індивідуальними  специфікаціями, а також при поставках  дефіцитних товарів, коли аванс виконує  роль застави.

    ПЛАТІЖ  У КРЕДИТ передбачає, що покупець оплачує  суму, обумовлену в контракті через  якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає  покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.

    Межа  кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця.