Економічна, організаційна та соціальна ефективність управління

Взп — витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а — коефіцієнт накладних і інших витрат.

Накладні витрати складаються з витрат на відрядження, утримання транспорту, впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, охорону праці тощо.

Одноразові витрати (Вод) визначаються за формулою

де Втех. — сумарні витрати на техніку, що купується для управління;

ВНДР — витрати на проведення НДР, оргпроектування, розробку заходів щодо удосконалення роботи управління.

Як бачимо, економічну ефективність управлінської праці можна визначити стосовно кожного з великої кількості показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.

Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства може виступати функція обмеженого числа найважливіших показників. Він може бути виражений у такому вигляді:

де W— узагальнений критерій економічної ефективності фірми;

Пп; Ппр; Пуз; Пфзп — показники підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати).

4. Методика визначення економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення управління

Заходи щодо удосконалення управління виробництвом дозволяють скоротити апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшити обсяг виробництва. За цими напрямками варто визначати основні показники економічної ефективності раціоналізації систем управління виробництвом: річний економічний ефект; зростання продуктивності праці; строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень.

При скороченні апарату управління заощаджується фонд зарплати з урахуванням відрахувань на соціальне страхування. А це, у свою, чергу приведе до зниження собівартості продукції:

де Езп — економія заробітної плати;

Чско — число одиниць управлінського апарату, що скорочується;

З — середньорічна зарплата на одного працівника апарату управління;

Пс— відсоток відрахування на соціальне страхування.

Річний економічний ефект розраховується на основі приведених витрат:

де Ен — нормативний економічний ефект (при впровадженні нової техніки 0,15).

Зростання продуктивності праці:

де ПП1, ПП2 - продуктивність праці до і після впровадження заходу.

де В1 — обсяг виробництва до впровадження заходу;

Ч1- чисельність працюючих до впровадження заходу;

Че — чисельність апарата управління після впровадження заходу (економія).

Строк окупності додаткових капітальних вкладень:

де К1, К2 — капітальні витрати до і після впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом;

S1 — собівартість усієї продукції, що випускається, до впровадження заходів, перерахованої на обсяг виробництва після удосконалення управління.

Собівартість усієї продукції, що випускається, після впровадження заходу:

При збільшенні обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо удосконалення управління виробництвом річна економія розраховується за формулою:

де а1 і а2 — умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до і після впровадження заходу;

У— річна сума умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції, що випускається;

B1 і В2 — обсяг виробництва до і після впровадження заходів;

Кдкв — додаткові капітальні вкладення для впровадження заходу.

Якщо заходи щодо удосконалення управління одночасно скорочують чисельність і збільшують обсяг виробництва, то сума ефекту по обох напрямках сумується. Показники зростання продуктивності праці і строку окупності визначаються за приведеною вище формулою. Якщо для впровадження заходів щодо раціоналізації управління виробництвом розробляються кілька варіантів, то найбільш раціональний вибирається по мінімуму приведених витрат:

Удосконалення управління виробництвом дозволяє також підняти якісний рівень прийняття управлінських рішень, підвищити оперативність у вирішенні виробничо-господарських питань, що важко оцінити кількісно. Тому іноді в цих випадках використовуються експертні оцінки.

Висновки                                                                                                                                                                                      Таким чином, економічна, організаційна та соціальна складові ефективності менеджменту забезпечують синергічний ефект лише при їх взаємодії, і тому необхідно забезпечувати бажаний рівень розвитку кожної

складової із врахуванням їх вагомості для підприємства даного виду діяль-

ності та ієрархічного рівня, на якому проводиться оцінка. Лише при позитив-

ній динаміці трьох складових можна говорити про підвищення ефективності

менеджменту. Воно може проявлятись через скорочення часу на прийняття та

реалізацію управлінських рішень, вилучення дублюючих функцій управління,

зменшення витрат на апарат управління або інші зміни, але основне – це приз-

водити до покращення загальної ефективності діяльності підприємства.

Список              використаних джерел.

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К..Академвидав, 2003. – 416 с.

2. Мороз О.С. Теоретические вопросы измерения и повышения эффективности управленческого труда// Экономика и право. – 2004, № 3(10). – С. 69-72.

3. Осадчая Н.В. Оценка и анализ организации управленческого труда в условиях рынка// Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002, вип. 151. – С. 3-8.

4. Сазонець І.Л., Осадча Н.В. Передумови створення і функціонування системи управління якістю управлінського потенціалу// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001, т. 1. – С. 85-92.

5. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 608с.6. [Електрон. ресурс]. – Доступний з: http://www/library.ukma.kiev.ua.__