Економічна, організаційна та соціальна ефективність управління

justify">Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використовують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єкта управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам процес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства — валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;

2) показники продуктивності управлінської праці — виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності апарату управління — питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління і підвищення продуктивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є складовою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підвищення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або навіть дещо зростаючих витратах на управління.

Діючі або запроектовані системи управління можна оцінити за такою формулою:

             

де Ев — ефективність виробництва, яку визначають як відношення фактичної маси прибутку до планової;

ЕА — економічність апарату управління, яку визначають як відношення фактичної чисельності працівників апарату управління до нормативної.

Оцінюючи ефективність заходів удосконалення організації управління виробництвом, слід врахувати, що фактичний ефект від такого удосконалення значно вищий суми економії витрат на управління. Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації і підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Крім того, підвищується загальна культура виробництва і управління, зміцнюється дисципліна праці, поліпшуються умови, за яких людина в повній мірі може розвивати свої здібності.

Ефективність окремих заходів, пов'язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами тощо), можна оцінити за допомогою факторного аналізу. При цьому треба обов'язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпеченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації тощо).

На ефективність управління впливають рівень підготовки кадрів, використання спеціалістів згідно з їхньою кваліфікацією, наукова організація праці та інші фактори.

До показників соціальної ефективності управління належать:

1) стан трудової дисципліни;

2) оперативність і якість виконання рішень;

3) виконання апаратом управління завдань, пов'язаних з підвищенням культури спілкування з працівниками підприємства.

Деякі з цих показників можуть бути розраховані кількісно. Наприклад, стан трудової дисципліни можна визначити коефіцієнтом трудової дисципліни, який розраховують як відношення робочого часу до загального фонду корисного часу.

Виконання рішень оцінюють за співвідношенням кількості фактично виконаних рішень за певний період і загальної кількості прийнятих. Слід зазначити, що цей показник значною мірою умовний, оскільки кількість рішень, ефективність, своєчасність він не характеризує. Оперативність виконання рішень визначають за строком їхньої реалізації.

Для оцінки таких аспектів ефективності управління, як виконання системою соціальних завдань, необхідний комплексний підхід. По-перше, мають враховуватись основні показники виробничо-господарської і фінансової діяльності. По-друге, слід брати до уваги обсяг виробничо-господарської діяльності. По-третє, однією з важливих складових частин соціального аспекту управління є оцінка якості праці, а також діючих комплексних систем управління якістю продукції, праці та послуг. Підвищення ефективності управління забезпечується за рахунок удосконалення систем управління на усіх рівнях.

Напрямками підвищення ефективності управління є наступні:

-                                 ефективність застосування на практиці різних методів управлінського впливу, передусім економічних;

-                                 підвищення кваліфікації управлінських кадрів;

-                                 широке впровадження наукової організації праці управлінських працівників;

-                                 механізація і автоматизація управління праці;

-                                 впровадження прогресивної технології управління.

 

3. Методика розрахунку економічної ефективності управлінської праці

Оскільки процес управління виробництвом впливає на всю багатосторонню діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив управлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому ефективність його зводиться до економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівняної з витратами на управління.

Економічна ефективність управлінської праці (Еп) (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

де Ее — економічний ефект;

By — сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (Еу) представляє собою приведену за рік суму економії на управлінську діяльність:

де Еі — економія і-го виду робіт;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п — число виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде такою:

де Eyi — економічна ефективність управління по і-му показнику підприємства;

Пi — результат роботи підприємства по і-му показнику.

Управлінський персонал своєю діяльністю впливає на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання й обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко-економічного й оперативного планування. Тому економічну ефективність його можна визначити за формулою:

де Епр — економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок зростання продуктивності праці;

П п — продуктивність праці підприємства.

Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити в такий спосіб:

де Еузв — річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості;

Ерупв - річна економія умовно-перемінних витрат.

Ерупв = Ем + Еп + Езп + Езб + Енв + Епо + Еоб,

де Ем — економія від зниження матеріальних витрат;

Еп — економія палива й енергії на технологічні нестатки;

Езп — економія заробітної плати виробничих робітників;

Езб— економія від зменшення втрат від браку;

Енв — економія від зменшення невиробничих витрат;

Епо — економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Еоб— економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

де Еп — економічна ефективність управлінського персоналу;

Епр — річна економія за рахунок приросту прибутку;

By — сумарні річні витрати на управління.

де А1, A2 — річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

С1 С2— витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

П1 — прибуток від реалізованої продукції до впровадження раціоналізації робіт в управлінні.

Економію можна визначити й у самій сфері управління. Тут на неї впливають такі фактори, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу. Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється за формулою:

де Еіmр — економічний ефект від зниження трудомісткості;

Т1 Т2—трудомісткість і-ї управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-дні;

S—середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

n— число процедур (операцій).

Поліпшення структури апарату управління підприємством, механізація й автоматизація — найважливіші напрямки в його роботі. Ефективність уданому випадку розраховується в такий спосіб:

де Еч — економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф1, Ф2 — фонд робочого часу в середньому на одного працюючого відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч — чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S'— середня річна заробітна плата одного працівника.

Економія від скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу визначається за такою формулою:

де Евч - економія за рахунок скорочення втрат робочого часу;

В — скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, год.;

Ч - чисельність працівників, що скоротили втрати і непродуктивні витрати, чол.;

Ф — річний фонд робочого часу одного працівника управління, дні;

S—середня річна вартість однієї людино-години працівника управління.

Як відомо, великий збиток виробництву наносить плинність кадрів. Діяльність управлінського персоналу повинна бути спрямована на створення оптимальних умов роботи, організацію праці, задоволення особистих потреб і створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою:

де Еn — економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

Кч1, Кч2 - фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

- середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів (зниження продуктивності праці протягом двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці в знову прийнятих на роботу; витрати, зв'язані з навчанням і ін.).

Ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробленої продукції на одного працівника апарату управління і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

де Еуп — ефективність управлінського персоналу;

Оm.n. — річний обсяг товарної (валової) продукції;

Чy — середньоспискова чисельність управлінського персоналу, чол.

Ефективність витрат на управління:

де Еву— ефективність витрат на управління;

By— сумарні річні витрати на управління.

Річні витрати на управління складаються з заробітної плати ІТП і службовців, витрат на матеріали, витрат на експлуатацію засобів оргтехніки й ЕОМ, накладних і одноразових витрат (придбання управлінської техніки й устаткування, фінансування оргпроектів тощо).

Загальні річні витрати на управління виробництвом:

де By - приведені сумарні витрати на управління;

Вп — річні поточні витрати;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності;

Вод— одноразові витрати.

Річні поточні витрати визначаємо за формулою:

Вп=Вм+Взп(1+а),

де Вп — річні поточні витрати;

Вм — витрати на матеріали для потреб управління;