Ефективність застосування індивідуального або групового прийняття управлінських рішень

       5. Отримані поєднання розвиваються шляхом вільних асоціацій (наприклад, телефонний апарат письмовий, тобто здатний записувати на будь-який носій інформацію).

       6. Отримані варіанти оцінюються і відбираються раціональні рішення.

       Метод морфологічного аналізу заснований на комбінаториці - систематичному дослідженні  всіх теоретично можливих варіантів, які  витікають із закономірностей будови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомий, так і нові, незвичайні варіанти, які при прямому переборі могли бути упущені. Шляхом комбінування варіантів отримують безліч різних рішень, деякі з яких представляють практичний інтерес.

       Реалізація  методу морфологічного аналізу передбачає наступні етапи:

       1. Максимальне точне формулювання  проблеми, належної рішенню.

       2. Аналіз основних характеристик  об'єкта, тобто його параметрів  від яких залежить розв'язання  проблеми.

       3. Пошук і опис можливих варіантів  по кожному параметру шляхом складання матриці. Якщо в кожному рядку матриці зафіксувати один з параметрів, то їх набір буде представляти можливий варіант рішення початкової задачі.

       4. Визначення функціональної цінності  отриманих рішень.

       5. Вибір раціональних конкретних рішень.

       Метод морфологічного аналізу є способом впорядкованого пошуку рішень, що дозволяє добитися систематичного огляду всіх можливих розв'язань якої-небудь проблеми.

       Метод 635. Група з шести учасників аналізує і формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції розв'язання проблеми (протягом 5 хвилин) і передає формуляр сусіду.

       Останній  бере до уваги пропозиції свого попередника, а під ними в трьох полях  вносить ще три власні пропозиції. Ці пропозиції можуть використовуватися  в подальшій розробці записаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, коли учасники опрацювали всі формуляри.

       Умови: рекомендована кількість учасників  — 6. Час на ротаційну фазу може збільшуватися  на наступних фазах. Метод дозволяє отримати до 108 (6x3x6) пропозицій.

       Метод Дельфі. Метод реалізується як багаторівнева процедура анкетування з обробкою і повідомленням результатів кожного туру експертам, що працюють ізольовано один від одного. Експертам пропонуються питання і формулювання відповідей без аргументування. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляються в; цілях здобуття середньої і крайніх оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з вказівкою розташування оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.

       Експерти змінюють свою оцінку, пояснюючи причини коректування. Результати обробляються і повідомляються експертам. При відхиленнях оцінок від середнього значення експерти коментують їх. Тури повторюються, доки оцінки не стануть стабільними.

       Ітеративна  процедура опитування з повідомленням  результатів обробки і їх аргументуванням  спонукає експертів критично осмислювати  свої думки. При опитуванні зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм (придушення однієї думки іншим, авторитетнішим). [15, с.198] 

Висновки  до розділу 

     Головним  обов'язком керівника є вироблення управлінських рішень і організація їх виконання. Існує відповідна технологія підготовки, прийняття і реалізації рішень, тобто сукупність прийомів, способів і методів досягнення цілей діяльності.

     За  способом ухвалення управлінських  рішень можна виділити два основних методи: індивідуальний та груповий (колективний). Обидва ці підходи мають як свої переваги, так і недоліки.

   Сутність групового методу прийняття рішень полягає в переході від індивідуального рішення керівника до колективного, яке виражає точку зору колективу в цілому. Групи, в яких добре розвинуті взаємодія і взаєморозуміння, успішніше уникають помилок і невдач у роботі. Спільна діяльність щодо вироблення рішень створює морально-психологічний клімат у колективі, що сприяє розвитку самоуправління. Якщо ухвалене групою рішення впроваджується в життя, то, як правило, члени групи виконують його не тільки охочіше, а й ефективніше. У процесі групового обговорення члени групи вчаться розуміти один одного, погоджувати свої інтереси, дії. Груповий метод має декілька своїх специфічних форм ухвалення рішень, які залежать від цілі, до якої прагне керівник. За цією ознакою можна виділити щонайменше чотири колективні форми у процесах прийняття рішень:

• до прийняття рішень залучаються спеціалісти різноманітного профілю для всебічного аналізу проблеми;
• спільний аналіз проблем і підготовка рішень застосовуються з метою мобілізації колективного досвіду та знань для вирішення складних завдань функціонування та розвитку системи управління. Це дає змогу обрати найбільш оптимальне рішення, ширше охопити ситуацію, детальніше поділити загальне завдання на часткові;
• спільне прийняття рішення застосовується для врахування різних точок зору, різних позицій, узгодження різних інтересів та забезпечення взаємодії;
• рішення приймається спільно для мобілізації ініціативи виконавців.

     Індивідуальні методи прийняття управлінських рішень використовуються, коли критичним фактором є час. Рішення приймається  на основі знань, інформації та особистої думки керівника.

     Групове ухвалення рішень у цілому краще, ніж індивідуальне.

     У ситуаціях, що виникають при розв'язанні складних проблем, групове ухвалення рішень краще, ніж індивідуальне.

     У ситуаціях, що виникають при розв'язанні простої проблеми формального процедурного характеру, загалом кращими є рішення однієї людини.

     Переваги  групового ухвалення рішень виявляються  у таких аспектах: цей підхід переважає індивідуальний за обсягом знань та інформації, що впливають на рішення, знання й досвід групи (колективу) є більшими за знання й досвід однієї особи, цей метод дозволяє висунути більше перспектив й розглянути більше альтернатив. Крім того, груповий метод відповідає характеру демократичного суспільства. Люди схильні ухвалювати групові рішення, якщо вони виробляються відкрито і чесно, а всі заінтересовані особи мають можливість брати участь у цьому процесі.

     До  недоліків групового методу можна віднести порівняно більшу тривалість процесу його ухвалення, що при обмеженому часовому просторі робить його непридатним для застосування, домінування в групі однієї особи або тиск певного угруповання, що серйозно впливатиме на об'єктивність групового рішення. Серйозним недоліком групового підходу є й практика прийняття рішень ще до остаточного розгляду всіх ідей, пропозицій та альтернатив, при груповому прийнятті рішень не завжди чітко визначена відповідальність за кінцеві результати.

     Незважаючи  на ці недоліки групове ухвалення  рішень має свої суттєві переваги і у багатьох ситуаціях ефективніше за індивідуальне.