Ефективність застосування індивідуального або групового прийняття управлінських рішень

       • об'єктивні закони суспільного розвитку, пов'язані з прийняттям і реалізацією  управлінського рішення;

       • чітке формулювання цілі — для  чого приймається управлінське рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти і зіставити  поставлену ціль і досягнуті результати;

       • обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;

       • термін розробки управлінського рішення;

       • організаційні структури управління;

       • форми і методи здійснення управлінської  діяльності;

       • методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;

       • суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення;

       • стан управлінської і керованої  системи (психологічний клімат, авторитет  керівника, професійно-кваліфікаційний  склад);

       • система експертних оцінок рівня  якості й ефективності управлінських  рішень. [1, с.86]

       Потреба в прийнятті рішення виникає  у зв'язку із зовнішніми обставинами (припис вищестоящого органу управління, координація і регулювання відносин з іншими органами управління) і внутрішніми (відхилення від заданих параметрів діяльності, виникнення резервів, порушення дисципліни, заохочення працівників тощо). Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи. Вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       

2.  Вивчення  основних методів прийняття індивідуальних управлінських рішень

 

       В управлінні  трапляються випадки, коли iнформацiйний масив надмiрно обмежений або зовсiм вiдсутнiй. А в деяких випадках статистичнi данi неможливо отримати або для їх отримання потрiбен значний час. Прийняти рiшення в таких умовах, тобто в умовах невизначеностi, коли та чи iнша дiя породжує багато можливих наслiдкiв, причому ймовiрностi цих наслiдкiв невiдомi, важко i ризиковано. Тому при недостатностi чи взагалi вiдсутностi iнформацiї розробка прогнозу не тiльки не виключається, а, навпаки, стає особливо актуальною i практично важливою, тому що таким чином можна понизити рiвень невизначеностi та пiдвищити достовiрнiсть управлінських рiшень. Особливо складні проблеми виникають, коли необхiдно дати перспективнi оцiнки якiсно новим процесам i явищам, які ранiше не траплялись в суспiльному життi i про які, природно, вiдсутня будь-яка iнформацiя.

       Можливiсть вирiшення названих проблем, навiть в умовах вiдсутностi теоретичних обгрунтувань, досягається за рахунок умiлого використання досвiду, інтуїцiї та знань спецiалiстiв, вчених, що працюють над розв'язанням вiдповiдних проблем: науково-дослiднi роботи, впровадження розробок i т.д.

       Методи, які основанi на припущенні про те, що на базi думок спецiалiстiв в певній галузі знань можна побудувати адекватну картину майбутнього розвитку з урахуванням всiх можливих зсувів та стрибкiв, отримали назву методiв експертиз або методiв експертних оцiнок.

       Методи  експертних оцiнок в прогнозуваннi використовуються в таких випадках:

       в умовах вiдсутностi достатньої за обсягом  та достовiрної iнформацiї про прогнозованi явища (процеси);

       в умовах значної невизначеностi середовища, де функцiонує об'єкт;

       в умовах дефiциту часу чи екстремальних  ситуацiй;

       В основi використання експертних методiв лежать глибокi знання спецiалiстiв та вмiння узагальнити свiй та свiтовий досвiд дослiджень та розробок по певнiй проблемi, гiпотеза про наявнiсть у експерата так званої «практичної мудростi», далекоглядностi, що стосується певної областi знань i практичної дiяльностi, вмiння, що приходить в процесi певних видiв дiяльностi, оцiнити дос-татньо достовiрно важливiсть i значення напрямкiв дослiдження, термiнiв прояву тiєї чи iншої подiї, важливість того чи iншого параметру, процесу (явища)i т.д. [17, с.109]

       Методи, що основанi на використаннi експертних оцiнок, дiляться на двi групи: iндивiдуальнi (персональнi) та груповi (колективнi) експертнi оцiнки.

       Методи  iндивiдуальних експертних оцiнок в свою чергу дiляться на: аналiтичнi експертнi оцiнки, iнтерв'ю, парнi порiвняння та iнші.

       Індивiдуальнi експертнi оцiнки основанi на використаннi думок спецiалiстiв в певнiй сферi незалежно одне вiд одного. Вживаються в основному два методи iндивідуальної експертної оцiнки: iнтерв'ю та аналiтичнi записки.

       Метод iнтерв'ю передбачає бесiду органiзатора експертизи (прогнозиста) з спецiалiстом-експертом в певнiй областi знання, що проводиться згiдно з ранiш розробленою програмою. Переваги цього методу полягають в тому, що прогнозист може в процесi бесiди уточнювати та корегувати вiдповiдi. Недолiк цього методу полягає в тому, що у експерта мало часу на обдумування вiдповiдей.

       Тому  результат залежить насамперед від  того, наскiльки експерт може вiдповiсти  експромтом достатньо точно на поставленi питання.

       Метод аналiтичних записок (оцiнок) передбачає можливiсть довгострокової та ретельної роботи експерта над поставленими запитаннями, що дозволяє використовувати необхiдну iнформацiю для оцiнки тенденцiї, шляхів розвитку прогнозованого об'єкта. Результати своєї роботи експерт оформлює у виглядi аналiтичної записки.

       Суттєвим  недолiком методу iндивiдуальних експертних оцiнок є те, що далеко не кожний експерт бере на себе вiдповiдальнiсть самостiйно дати оцiнку складним явищам (процесам) без урахування думки інших експертiв. [19, с.206]

       У цей час розроблена безліч різноманітних методів евристичного (творчого) пошуку підприємницьких ідей.

       До  індивідуальних евристичних методів  відносять:

       Метод аналогії

       Метод аналогії передбачає використання подібного  відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, витвором мистецтва перейнятого у природи.

       Заснований  на багаторазовому використанні зафіксованого  в банку даних організації  досвіду розв'язання тих чи інших  ситуацій, що мали місце на фірмі, та прийнятих за ними рішень.

       Прогнозування реалізації товарів і послуг методом аналогії ґрунтується на подібності між об'єктами, що аналізуються. Цей метод можна застосовувати у разі прогнозування реалізації нових товарів і послуг або планування реалізації (виручки) новостворюваних підприємств. Застосування методу аналогії потребує всебічного аналізу місцевих умов (економічних, природно-кліматичних, демографічних) для того, щоб запобігти механічного запозичення. Його застосовують також у разі, якщо немає ніякої інформації про товари і послуги, які планують просувати на ринок.

       Метод особистої аналогії.

       При розв'язанні проблеми інколи здійснюється заміна досліджуваного об'єкта, закони функціонування якого невідомі, на аналогічний об'єкт із вже відомими властивостями.

       Звичайно  використовуються "прямі аналогії", "суб'єктивні аналогії", "символічні і фантастичні аналогії". Для осіб, що приймають рішення необхідні особисті аналогії, коли об'єкта дослідження приписуються свої почуття, емоції, цілі, функції і т. п. Це дає можливість "злитися" з об'єктом, "відчути", осмислити і випробувати його мінуси і плюси на собі. У основу методу покладено заміщення об'єкта (процесу), що вивчається, іншим (собою).

       Метод дозволяє:

       • розвивати уяву, фантазію — образне  мислення і на цій основі отримувати оригінальні рішення проблем;

       • "досліджувати" об'єкти, що вивчаються, не витрачаючи кошти, ресурси. Завдяки використанню методу можна отримати тільки ідею вирішення проблеми. [9, с.59]

       Метод ключових запитань.

       Метод доцільно використовувати для добору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування тієї, що вже при розв'язанні проблеми. Запитання, що ставляться виступають стимулом для формування стратегії і тактики рішення завдання, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення, приводять людину до ідеї рішення, спонукають до вірних відповідей. Відомо, що ще в Давньому Римі політикам рекомендувалось для добору найбільш повної інформації про подію ставить перед собою ряд запитань і давати відповіді на них: хто? що? навіщо? де? чому? як? коли?

       Принципові  вимоги до використання методу:

       • Проблемність і оптимальність. Вправно  поставленими запитаннями необхідно  понижувати проблемність задачі до оптимального рівня або понизити невизначеність проблеми.

       • Дроблення інформації. За допомогою  запитань намагатись розділити проблему на підпроблеми.

       • Цілеполягання. Кожне нове запитання  повинне формувати стратегію, модель розв'язання проблеми.

       Рекомендації  для керівника:

       1) запитання повинне стимулювати  думку, а не підказувати ідею  вирішення проблеми;

       2) запитання повинні містити мінімальну інформацію;

       3) якщо ставиться серія запитань, то необхідно:

       • знижувати рівень проблемності задачі;

       • слід ставити запитання, які логічно  пов'язані між собою, цікаві за формою, спонукаючи до виникнення несподіваних поглядів на проблему, що розв'язується;

       4) необхідно стимулювати як емпіричне,  аналітичне (аксіоматичне), так і  діалектичне (творче) мислення;

       5) проблему слід розділити на  підпроблеми, етапи рішення. Рекомендації  для членів групи (апарата управління):

       1) фіксувати найбільш характерні  питання й намагатись систематизувати їх;

       2) ставити перед собою запитання:

       • які спрощують проблему;

       • які дозволяють осмислити її з  нового несподіваного боку;

       • які стимулюють використання засвоєних  знань навичок, що вироблені;

       • які розділяють проблему на підпроблеми;

       • які спонукають до самоорганізації, самоконтролю. Рекомендується поетапна постановка питань, яка має стимулювати  розв'язання проблеми, підвищуючи її визначеність.

       Послідовність дій: Що невідомо? Що дано? В чому полягають умови? Чи є можливим задовольнити умовам? Чи є достатнім умови для визначення невідомого (або ж ні, або ж надмірно, або суперечливо)? Зробити креслення (рисунок).

       Ввести  відповідні позначення.

       Розділити умову на частини.

       Знаходження ідеї і розробка плану рішення: Як знайти зв'язок між тим, що дано і невідомими даними?. Чи відоме будь-яке споріднене завдання? Чи можливо ним скористатися? Чи можливо використати метод її вирішення? Чи не слід ввести будь-який допоміжний елемент, щоб скористатися колишнім завданням? Чи можливо сформулювати завдання інакше, простіше? Чи можливо придумати доступніше завдання? Більш загальне? Більш приватне? Аналогічне? Чи не можна вирішити частину завдання, задовольнити частини умови? Чи не можна витягнути що-небудь корисне з даних? Чи всі дані і умови використані? Чи взяті до уваги всі поняття, що містяться у завданні?

       Здійснення  плану:

       • Реалізовуючи план рішення, контролюйте  свої кроки.

       • Чи відомо Вам, що зроблений план вірний?

       • Чи зумієте Ви довести, що він правильний? Контроль і самоконтроль одержаного рішення:

       • Чи можна перевірити результат?

       • Чи можна перевірити хід рішення?

       • Чи можна отримати той же результат  інакше?

       • Чи можна перевірити правильність отриманого результату?

       • Чи можна в будь-якому іншому завданні використати отриманий результат? Чи можна вирішити завдання, зворотне цьому?