Логістична стратегія управління запасами підприємства

• рентабельність активів;

• частка ринку;

• задоволення працівників,

• керівництво компанії сформувало систему пропозиції у вигляді замкнутої петлі, що дозволило їй вже в 1989 році досягнути вагомих результатів у сфері управління запасами порівняно з відомими електронними фірмами (рис. 1.10.).

З діаграми видно, що завдяки  зниженню витрат утримання запасів  фірма може отримати необхідний капітал  для розробки нових продуктів. Тому, починаючи з 1989 року фірма Хегох активно розробляє і впроваджує інтегровані стратегії і процеси у загальному ланцюзі пропозиції шляхом управління запасами і логістикою. Орієнтиром такої діяльності є прийняті напрями у сфері рівня обслуговування, використання активів і витрат логістики, подані на рис. 1.11.

 

Рис. 1.9. Ланцюг пропозиції фірми Xerox

 

Досвід провідних компаній світу дозволяє окреслити загальні (типові) принципи та підходи до реалізації логістичного управління інтегрованим ланцюгом поставок:

1. На рівні вибору стратегії: пріоритетна мета полягає в підвищенні обслуговування споживача шляхом зростання реакційної здатності реагування на попит із одночасним охопленням всього життєвого циклу продукту від розробки до утилізації відпрацьованих частин.

2. На рівні планування: спільне інтегроване планування учасників логістичного ланцюга за принципом «одна організація», що означає інтегровані параметри циклу замовлення, рівня запасів, планової інформації тощо.

 

Рис. 1.10. Оцінка запасів фірми Хerox порівняно з запасами інших електронних фірм

 

Рис. 1.11. Інтегрований ланцюг пропозиції – перспективний напрям

 

3. На рівні реалізації  логістичних процесів: інтегроване  управління просторово-часовим переміщенням матеріальних благ, що вимагає повної інтеграції функцій і процесів в ланцюгу поставок.

Реалізація поданих принципів і підходів до поставок в подана у вигляді структурованих правил (рис. 1.12.).

 

 

Рис. 1.12. Бачення процесу управління запасами і логістикою

 

Підвищенню ефективності функціонування логістичних ланцюгів поставок сприяла сучасна концепція поповнення запасів – система швидкого реагування як осучаснена реалізація принципу ЛТ, в якій існує повноцінна субституція запасів інформацією. Впровадження такої стратегії стало можливим завдяки розвитку інформаційних технологій, передусім електронного об міну даними (ЕDІ), електронних пунктів продажу (ЕРОS – electronic point of sа1е) тощо та транспортних технологій. Стає зрозуміло, що система «швидкого реагування» є класичним прикладом повноцінної заміни запасів інформацією, допустимі зони якої ілюструє рис. 1.13.

 

 

Рис. 1.13. Система швидкого реагування і традиційна система запасів

 

Зона І є більш  ефективною з точки зору витрат для  традиційних систем, однак при  рівні обслуговування, більшому від  Ко, стає перспективнішою система швидкого реагування.

Окрім цього, позитив системи швидкого реагування проявляється в зменшенні ризику помилкового прогнозу, рівня страхових запасів, рівня запасів «в дорозі», часу реалізації замовлення.

Черговим етапом – етапом найвищої інтеграції – необхідно вважати формування системи логістично зорієнтованого управління організацією, логістичною кооперацією організацій, інтегрованим ланцюгом поставок. Мова йде про ототожнення системи управління із системою логістичного управління як такою, в якій принципи, концепція, стратегія логістики виконують функції генеральних (корпоративних), а організаційна одиниця логістики є головним структурним підрозділом в системі управління. Рівень ототожнення системи управління із системою логістичного управління залежить від масштабів логістичної інтеграції, яка в структурована так, як показано на рис. 1.14.

 

 

Рис. 1.14. Основні орієнтації процесу логістичного управління

 

Подана структуризація вимагає ідентифікації відмінностей інтеграції логістики на стратегічному та операційному рівні.

Сутність та цілі стратегічного і оперативного логістичного управління розглядаються в (табл. 1.4).

Подана етапність теоретичного розвитку та практичного використання концепції логістичного управління в часовому зрізі спостерігається одночасно чому є об'єктивні причини. Водночас ця етапність окреслює напрям поглибленого впровадження логістичної концепції та забезпечення (майнового, організаційного, інформаційного) її ефективної реалізації. Цьому і будуть присвячені наступні розділи книги.

 

Таблиця 1.4

Характеристика проблем стратегічного і операційного логістичного управління

Стратегічне управління	Операційне управління
Філософія і цілі напрямків підприємства	Часткові та одиничні цілі
Стратегії	Програми, а також операції і процедури
Створення потенціалу логістичних ефектів і вартостей	Використання існуючого потенціалу (відповідне застосування засобів)
Довгий горизонт планування	Короткотермінове планування
Еластичність	Відсутність еластичності, схильність до бюрократії
Абстракті йно-аналітичний і креативно-інтуїтивний спосіб мислення (створення концепцій та ідей)	Аналітично-практичний спосіб підходу, точні знання (орієнтація на впровадження)
Орієнтована на підприємство, наскрізна перспектива при визначенні та оцінці проблем	Орієнтація на визначені проблеми, на певну сферу діяльності («егоїзм відділів»)
Врахування зовнішньої інформації	Перетворення внутрішньої (в масштабі підприємства) інформації
Наближена, загальна інформація	Точна, детальна інформація
Слабо визначена структура проблеми	Добре визначена і виокремлена проблема
Пошук нових сфер завдань, принципові (структурні) зміни	Зміни, які характеризують зростання

 

1.3 Аналіз використання логістики у виробничому підприємства

 

Розглядаючи розвиток логістики  виробничого підприємства в контексті  історичного розвитку теорії логістики, доцільним виглядає вирізнення окремих періодів, ототожнюваних із панівними концепціями. Фрагментарний період логістики виробничого підприємства охоплював передусім логістичні рішення стосовно окремих фаз виробництва, тобто постачання, власне виробництва і збуту. Локалізація логістичних рішень в межах названих фаз гарантувала лише субоптимальні рішення, які не могли розглядатися аргіогі як оптимальні для всіх фаз виробничого підприємства, оскільки критерії оптимальності не враховували відповідних умов оптимізації. Прикладами фрагментарних рішень можна вважати визначення оптимальної партії закупівлі за формулою Вільсона в логістиці постачання без врахування наслідків цього рішення у фазах виробництва та дистрибуції, визначення оптимальної партії виробництва без врахування цього рішення у фазах збуту та постачання, визначення оптимального рівня запасів готової продукції на складі готової продукції без врахування наслідків цього рішення у фазі постачання та виробництва

Логічним виглядає досягнення збалансованості партії закупівлі протягом всього логістичного процесу у будь-якій його ланці трансформації матеріального потоку до партії відправлення із складу готової продукції включно. Така 100-відсоткова точність координації в часі і просторі на кожній з ланок виробничого процесу гіпотетично забезпечувала б системну оптимальність. оскільки виключала б необхідність складування в запас з причини відсутності кількісно-якісного балансу матеріалів в просторі та часі.

Власне таким підходом і характеризується концепція логістики виробничого підприємства як системи (другий період – період системної інтеграції), входом якої є закуплені і поставлені для виробництва ресурси виробництва, а виходом – готова продукція. Отже, вхідний потік – це сировина, матеріали, частини, вузли, а вихідний – готові вироби (кінцеві продукти, вузли, замінні частини тощо). Гіпотетично сутність концепції логістики виробничого підприємства як логістичної системи (стан системної інтеграції) можна подати як річку, в якій переміщується певна кількість води з одного пункту в інший. Графічно це подано на рис. 1.15.

 

Рис. 1.15. Графічна інтерпретація концепції логістики виробничого підприємства

 

Ідеальний варіант ідентифікує  процес переміщення матеріального  потоку (води) через всі фази рівномірно, прямолінійно з нульовим запасом у всіх фазах. Отже, цим забезпечуються мінімальні витрати на подолання одиницею матеріального потоку простору від входу до виходу у мінімально можливий час (за відсутності запасів швидкість подолання простору визначається лише швидкістю переміщення матеріального потоку).

Реальний процес переміщення  гіпотетичного матеріального потоку подібний до протікання води, коли на його шляху появляються певні перешкоди (греблі, вузькі місця тощо), і це призводить, з одного боку, до зростання опору, а відтак до збільшення витрат на його подолання, а з іншого боку, до вимушеного складування, коли виникає недостатність пропускної здатності чергової ланки каналу. Ідентифікатором таких перешкод на виробничому підприємстві є «шви», що з'єднують окремі фази виробництва, окремі однорідні ланки трансформації потоку в цих фазах та окремі логістичні операції. Іншим чинником, що погіршує ідеальні умови переміщення матеріального потоку, необхідно вважати простору конфігурацію каналів переміщення як відхилення від єдиного прямолінійного напряму.

Третій період – період «канальної» інтеграції характеризується розглядом концепції логістики виробничого підприємства як субконцепції логістики ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство стає центральною ланкою, але, як правило, не першою і не останньою. Водночас залежно від специфіки виробництва кінцевої продукції місце виробничого підприємства в ланцюгу поставок може бути ближче до його початку чи кінця. Так, в ланцюгу поставок інвестиційних товарів виробник локалізований ближче до джерел постачання з виробничих мотивів (наприклад, з «транспортного ефекту» зростання технологічності кінцевої продукції), а в ланцюгу поставок споживчих товарів ближче до центрів споживання з мотивів обслуговування споживача В обох випадках інтеграція цілей організації в ланцюгу поставок виводить на пріоритетний рівень концепцію логістичного ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство – лише одна з ланок цього ланцюга. Концепція логістики такого ланцюга ґрунтується на спільній оптимізації в трьох аспектах: запасів, транспортування, просторового розміщення. Масштаби та складність такої оптимізації істотно залежать від галузі, технології виготовлення тощо. Так, в нафтопереробній та хімічній галузях з вузького асортименту сировини виготовляється широкий спектр кінцевих виробів, виробничі процеси мають неперервний характер. В автомобілебудівній галузі навпаки: з великої гами сировини, матеріалів, частин, вузлів виготовляється обмежений асортимент кінцевої продукції, а виробничі процеси мають дискретний характер.

З іншого боку, не можна  однозначно стверджувати, що абсолютно оптимальним є найвищий інтегрований рівень логістичної концепції – рівень ланцюга поставок, оскільки істотним чинником тут є і тип підприємства, і зміст завдань у логістичних фазах виробництва.

 

Таблиця 1.5

Характерні риси логістичних  систем залежно від типу підприємства

Тип підприємства	Характерні  риси систем
Виробничо-промислові підприємства а) великі, наприклад, в автомобільній промисловості	оцінка якості поставок методи типу MRP – планування матеріальних потреб методи коопераційні зв’язки в ланцюгах поставок господарювання вторинною сировиною і  відходами потреба системи з EDI пріоритет графіків поставок мережа ділерів
б) менші, наприклад, у меблевій промисловості	організація ланцюга поставок спрощені методи типу MRP графік поставок і збуту
в) малі переробні, наприклад, в  хімічній промисловості	оцінка якості сировини ритмічність поставок і збуту транспортне господарство
2. Сільськогосподарські підприємства в агро бізнесі	графік поставок сировини співпраця в ланцюгу з харчовою промисловістю пріоритет якості продуктів вимоги у складування
3. Торговельні  підприємства	розвинутий логістичний маркетинг вимоги щодо складування координація транспортування автоматична ідентифікація товарів (АІ) співпраця роздрібних, гуртових торговців і логістичних центрів організація транспортного упакування
4. Будівельні  підприємства	графік поставок організація складських площ і складів координація будівельного обладнання
5. Транспортні  підприємства а) міжнародні	системи резервування і розрахунків перевезень проектування логістичних транспортних ланцюгів: повітряних, водних і наземних засобів комбінований транспорт (автомобіль, залізниця тощо)
б) локальні	інформаційний системи щодо потреб перевезень і можливостей реалізації синхронізація поставок в часі якість послуги і упаковки підбір засобу транспорту оптимізація траси
6. Рибацькі, мисливські, закупівельні підприємства тощо	вимоги складування координація збуту продуктова специфіка
7. Підприємства  послуг, наприклад, банки, пошти,  лікарні, гастрономічні заклади  тощо	інформаційна система обслуговування циклічність постачання страхові запаси якість послуги утилізація відходів