Логістична стратегія управління запасами підприємства

• виробниче, фінансове, маркетингове, логістичне планування;

• мотивування у виробництві, фінансах, маркетингу, логістиці;

• виробниче, фінансове, маркетингове, логістичне контролювання;

• організування виробництва, фінансів, маркетингу, логістики;

• виробниче, фінансове, маркетингове, логістичне регулювання.

Зауважимо, що ця шахматна таблиця є відкритою справа і  знизу. Відкритість справа означає, що у разі появи нового напрямку економічної науки система менеджменту збагатиться новим змістом як новою структурою, інтеграція якої із зображеною структурою дасть нову за змістом систему менеджменту. Відкритість знизу означає і можливу появу нових функцій менеджменту, і спосіб усунення інших поглядів (опонентів) на зміст функцій менеджменту, оскільки це для розуміння поняття логістичний менеджмент» не є принципово важливим.

Відповідно інтегрованими  змістовними елементами системи  менеджменту є:

• виробничий менеджмент;

• фінансовий менеджмент;

• маркетинговий менеджмент;

• логістичний менеджмент.

Конкретне наповнення того чи іншого змістовного елемента системи менеджменту істотно залежить від часового фактора, що є третім параметром менеджменту, зважаючи на те, що менеджмент в оперативному, тактичному чи стратегічному плані значною мірою відрізняється, як відрізняються і логістичні рішення.

 

1.2 Логістичне управління і його перспектива

 

Реалізація концепції логістичного управління ретроспективно відбувалася у певній логічній послідовності, як це визначалося рівнем теоретичного осмислення та рівнем практичного застосування передовими організаціями починаючи від фрагментарного і закінчуючи інтегрованим об'єктом управління. Таке розуміння динаміки масштабу логістичного управління субординує дефініції логістичного управління як управління окремим логістичним процесом, інтегрованим логістичним процесом та управління логістичною системою загалом. Хронологічно трансформація логістичного управління в практичній діяльності в подана на рис. 1.6.

Схема ілюструє ключові досягнення логістичного управління в окремих часових діапазонах

• акцентування проблеми мінімізації рівня запасів у сфері дистрибуції (50-ті роки), в постачанні (60-ті роки), у виробництві та постачанні (70-ті роки);

• акцентування проблеми беззапасного виробництва шляхом впровадження принципу «точно, своєчасно» (80-ті роки);

• оптимізація транспортних технологій та їх інтеграція в інтерпретованих логістичних ланцюгах (починаючи з 50-х років);

• комп'ютерна підтримка прийняття та реалізації логістичних рішень в логістичному управлінні, починаючи від MRP, DRP і закінчуючи CILS – комп'ютерно зінтегрованими логістичними системами, системами поповнення запасів (QR, ЕСR);

• інтеграція комп'ютерного забезпечення логістичних і виробничих процесів, зокрема МRР, DRP, ЕDІ з одного боку та САD, САМ, СІМ, ТQМ (ТQС) з іншого.

Узагальнюючи подану хронологію впровадження концепції  логістики, можна подати таку етапність розвитку логістичного управління у взаємозв'язку із цілями та масштабами об'єкта управління.

 

Таблиця 1.2

Етапи розвитку логістичного управління

Сутність етапу	Цілі	Дії / системи
1. Фрагментарний, у межах підприємства	1.1 Мінімізація запасів у постачанні, у збуті. 1.2 Елімінація запасів у постачанні, у збуті.	DRP, MRP   JIT
2. Інтегрований на рівні підприємства	2.1 Оптимізація запасів на підприємстві.	JIT+DRP II Інтегроване управління запасами підприємства
3. Інтегрований на рівні ланцюга  поставок	3.1 Мінімізація рівня запасів. 3.2 Максимізація рівня обслуговування споживача.	Управління запасами в ланцюгу поставок Управління часом виконання замовлення QR, ECR
4. Логістично зорієнтоване управління  підприємством	4.1 Формування конкурентних переваг. 4.2 Підвищення прибутковості капіталу. 4.3 Формування економічного потенціалу.	Стратегічне логістичне управління Операційне логістичне управління

 

Охарактеризуємо подані етапи логістичного управління. Перший етап стосується прийняття та реалізації логістичних рішень, що обмежувалися окремими фрагментами логістичної діяльності на підприємстві, передусім сферою запасів. Структура активів підприємства, їх прибутковість, як правило, мотивує підвищення зацікавленості до проблеми запасів з метою оптимізації їх рівня в збуті, в постачанні тощо. І це знаходить своє вираження у формуванні системи управління запасами, що вимагає управління процесами закупівлі, транспортування, складування та утримання запасів в сфері постачання, в мережі дистрибуції тощо. Очевидно, що реалізація систем управління запасами забезпечить їх мінімально необхідний рівень встановленням процедур закупівлі (що, коли, скільки) та поповненням запасів матеріалів, сировини, готових виробів, а це, своєю чергою, гарантуватиме мінімізацію витрат запасів на підприємстві.

 

Рис. 1.7. «Випихання» та «витягування» в логістичному ланцюзі

 

Однак, мотив мінімізації витрат запасів логічно завершився сприйняттям крайньої концепції управління запасами – їх усуненням. Концепція беззапасного виробництва найбільш повно була реалізована в принципі ЛТ («точно, своєчасно»). Одна з небагатьох концепцій, що успішно пройшли випробування часом, – концепція «точно, своєчасно»: кожна дія має відбуватися саме тоді, коли в ній виникає потреба. Це означає відсутність виробництва чи замовлення на виробництво до моменту появи потреби, коли в традиційних системах, навпаки, між різними діями, сферами створюються так звані «буфери», тобто запаси. Названі дві моделі в подані як «витягування» та «випихання» в логістичному ланцюзі: «витягування», що забезпечує відсутність запасів у ланках логістичного ланцюга, та «випихання», що ґрунтується на певних запасах в логістичному ланцюзі (рис. 1.7.).

У табл. 1.3 наведено порівняльні  результати використання традиційної  моделі (стратегії запасів) і моделі ЛТ (стратегії без запасів).

У високій ефективності використання стратегій «точно, своєчасно», досягнутій компанією «Тойота», можна пересвідчитися, порівнюючи час реалізації замовлення і обороту запасів в американській та японській автомобілебудівних компаніях (рис. 1.8.).

 

Таблиця 1.3

Стратегія запасів і  стратегія ЛТ

Показник	Традиційна стратегія (запасів)		Стратегія JIT (без запасів)
Якість і витрати	З найменшими витратами при «акцептованій якості»		Постійна найвища якість, нуль дефектів
Запаси	Великі запаси; цінові знижки; зниження витрат завдяки великому обсягу виробництва; страхові запаси		Низькі запаси при надійному, «постійному» поповнені
Еластичність	Довгі періоди реалізації замовлення; обмежена еластичність		Короткий час реалізації замовлення; обслуговування клієнта пристосовано до його вимог
Транспортування	Найменші витрати обслуговування на «акцептованому» рівні		Повністю надійний рівень обслуговування
Постачальник/перевізник	Жорсткі переговори з обох сторін		Партнерство, спілки типу joint venture
Кількість постачальників/перевізників	Багато; уникання одного джерела –  відсутність взаємної мотивації  і наявність конкуренції		Небагато; тривалі відкриті зв’язки
Комунікація з постачальником/перевізником		Мінімум обміну інформації; численні таємниці; тісний контроль	Відкритість; доступ до інформації; спільне  вирішення проблем; численні зв’язки
Загалом		Діяльність сконцентрована на витратах	Діяльність сконцентрована на споживачеві

 

Рис. 1.8. Порівняння часу реалізації замовлення і обороту запасів

 

Поданий приклад ілюструє як другий етап інтеграції на рівні  виробничого закладу (час виробництва, час створення повної моделі), так і третій етап – етап інтеграції в ланцюгу поставок (час формування замовлення, оборотність запасів в ланцюгу поставок). Зазвичай інтеграція логістичного управління на рівні підприємства передбачає інтеграцію функцій і процесів сфер постачання, виробництва і збуту. Це означає розгляд логістики як функціональної сфери діяльності підприємства, для якої теж є характерним і необхідним формування:

• логістичних цілей підприємства;

• логістичної стратегії підприємства;

• концепції логістичних рішень;

• прийняття та організації виконання управлінських рішень з логістичного управління;

• оцінки та контролю результатів логістичної діяльності.

Популяризації та проектуванню систем логістичного управління може сприяти досвід передових фірм у  сфері логістики, узагальнений в  результаті проведених в Північній Америці досліджень на замовлення «Counsil of Logistics Management» в

Характерні риси організації  логістики – це:

• верховний принцип відданості стосовно клієнтів;

• концентрація контролю, який раніше здійснювався локальними функціями;

• тісні контакти з постачальниками;

• високоформалізований логістичний процес;

• акцент на операційну еластичність;

• застосування всебічних принципів оцінки результатів;

• інвестування в інформаційні технології.

Як провідні фірми  керують логістикою?

а) відносно структури  організації:

• вже віддавна володіють формальною організацією логістики;

• охоче погоджуються, щоб логістикою керував менеджер вищого рівня;

• більш гнучко підходять до організації логістики і заохочують до час тих реорганізацій з метою використання нових можливостей, які появляються;

• віддають перевагу централізованому контролю;

• підлягають все більшій централізації у міру підпорядкування організаційної структури своїй місії;

• відповідають за більш «традиційний» персонал і лінійні функції;

• виходять за межі традиційних функціональних поділів і приймають обов'язки, які раніше вважались не належними до компетенції логістики.

б) відносно стратегії:

• визнають логістику процесом, який підвищує вартість;

• все більше прямують до отримання і утримання задоволення покупців;

• прикладають зусилля для досягнення еластичності, зокрема у випадку спеціальних і нетипових замовлень;

• краще орієнтуються у непередбачених ситуаціях;

• більш охоче користуються послугами субвиконавців;

• акцентують більше уваги на результатах обслуговування як всередині фірми, так і у стосунках з клієнтами;

• більш охоче сприймають зв'язки з постачальниками і споживачами як кооперацію стратегічного значення;

• передбачають, що у майбутньому будуть користуватися послугами третіх осіб ще більшою мірою, ніж сьогодні.

в) відносно поведінки менеджерів:

• присвячують більше уваги формальному плануванню логістики;

• більш охоче надають доступ до планів та норм, видаючи документи, які чітко прецизують місію фірми;

• більш охоче залучають головних спеціалістів до справ логістики для стратегічного планування установи;

• результативно реагують на непередбачувані ситуації;

• регулярно застосовують широкий діапазон критеріїв виміру результатів, який охоплює управління активами, витрати, обслуговування клієнта, продуктивність і якість;

• охоче застосовують технології перетворення даних і інформаційні системи високої якості;

• використовують комп'ютери у багатьох цілях, а також планують розбудову бази і її осучаснення;

• цікавляться і застосовують нові технології, такі як електронний обмін даними (EDI), а також штучний інтелект.

Етап інтеграції в  логістичному ланцюгу поставок провідних  компаній світу відбувається шляхом вертикальної інтеграції постачальників, виробників і дистриб'юторів. Маючи на меті отримання стратегічного ефекту від такого інтегрованого логістичного управління ланцюгом поставок, радикальної транс формації вимагають базові принципи управління, серед яких перехід:

• від функції до процесу;

• від прибутку до прибутковості;

• під продукту до клієнта;

• від трансакції до зв'язків;

• від запасів до інформації.

У схематично подано ланцюг пропозиції фірми Хегох, яка є  характерним прикладом вертикально  інтегрованого підприємства, що безпосередньо  виробляє, продає та обслуговує свою продукцію (рис. 1.9.).

Орієнтуючись на такі цілі:

• задоволення споживачів;