Земельне право

    Комплекси ( ансамблі ) --- топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об єктів культурної спадщини;

    Визначні місця --- зони або ландшафти, природно – антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. 

        2. За видами об єкти культурної спадщини поділяються на:

     Археологічні --- рештки життєдіяльності людини ( нерухомі об єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов язані з ними рухомі предмети ), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

      Історичні --- будинки, споруди, їх комплекси ( ансамблі ), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих ( загиблих ) військовослужбовців ( у тому числі іноземців ), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

       Об єкти монументального мистецтва --- твори образотворчого мистецтва: як самостійні ( окремі ), так і ті , що пов язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам ятками або з утворюваними ними комплексами ( ансамблями );

       Об єкти архітектури та містобудування --- окремі архітектурні споруди, а також пов язані з ним твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які  
 
 
 
 

характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно – архітектурні комплекси ( ансамблі ), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носієм певних містобудівних ідей;

       Об єкти садово – паркового мистецтва --- поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами; 

       Ландшафтні --- природні території, які мають історичну цінність;

       Об єкти науки і техніки --- унікальні промислові, виробничі, науково – виробничі, інженерні, інженерно – транспортні, видобувні об єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей ». 
 

Особливості правового режиму земель історико –  культурного призначенн:      Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. Хоча прямої вказівки в сучасному законодавстві України не існує, але землях історико – культурного призначення категорично забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.Така необхідність випливає із принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням ( ст.ст. 91,97 ЗКУкраїни ).Сучасним законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико – культурного призначення. 

Згідно ст.35 ЗУ « Про охорону культурної спадщини » для проведення певних робіт необхідно отримати спеціальний дозвіл( Постанова КМ України « Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць » від 12.03. 2002 № 318 та « Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України » від 13.03.2002 № 316 ). 

2. Передбачається обов язкове укладання охоронного договору між власником або землекористувачем земельної ділянки та відповідним органом охорони культурної спадщини ( ст.23 ЗУ « Про охорону культурної спадщини », а також постанову КМ України  « Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам ятки культурної спадщини » від 28.12.2001 № 1768 ).

3. Частина об єктів культурної спадщини ( заповідники, музеї-заповідники ) одночасно є об єктами природно-заповідного фонду, тобто мають складний правовий режим.

4. Встановлений особливий порядок віднесення земель до даної категорії ( ст.ст.13-15 ЗУ« Про охорону культурної спадщини ». Передбачена процедура державної реєстрації об єктів культурної спадщини.Порядок створення музеїв регламентується ст.7 ЗУ « Про музеї та музейну справу ».

5. Здійснюється зонування прилеглих територій навколо об єктів з метою їх захисту та збереження традиційного розташування ( ст.32 ЗУ « Про охорону культурної спадщини»).

Встановлюються  охоронні зони, зони регулювання забудови, зони ландшафту, що охороняються, зони охорони археологічного культурного шару. 
 
 
 
 
 

     Законодавцем  передбачені спеціальні положення  про зонування території самих  об єктів історико-культурної  спадщини --- зокрема музеїв:

     «  На території, відведеній для музею, забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з діяльністю музею як закладу культурию На цій території згідно з статутом музею може бути виділено зони:

      Заповідна --- для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних комплексів і окремих об єктів;

      Експозиційна --- для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;

       Наукова --- для проведення науково-дослідної роботи;

       Рекреаційна --- для відпочинку та обслуговування відвідувачів музею

       Господарська --- для розміщення допоміжних господарських об єктів 

  6. Особливість оподаткування земель історико – культурного призначення земельним податком. Історико-культурні заповідники ( п.1 ч.1 ст. 12 ЗУ « Про плату за землю » ) та вітчизняні заклади культури ( п.4 ч.1 ст.12 ЗУ « Про плату за землю ») звільняються від оподаткування земельним податком. При використанні земель історико – культурного призначення  не за  функціональним призначенням встановлюються підвищені ставки оподаткування ( ст.9 ЗУ« Про плату за землю »).

   7. Встановлена підвищена відповідальність за порушення правового режиму земель історико – культурного призначення. Ст. 289 КК України « нищення, руйнування чи

псування  пам яток історії  та культури » ; 

  ст. 92 КпАП України --- склад адміністративного правопорушення « порушення правил охорони і використання пам яток історії та культур ». Ст.ст. 44-45 ЗУ « Про охорону культурної спадщини » передбачають  господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарського штрафу ( фінансових санкцій ) за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.