Земельне право

--- Декрети КМ  України, які видавалися в 1992 – 1993 роках на підставі ст.  
 
 
 
 

97-1 Конституції  УРСР і за своєю юридичною  силою на той час прирівнювалися  до законів;

--- Постанови  ВР України та Укази Президента  України. Співвідношення між цими видами нормативно-правових актів в законодавстві не визначено.Ці акти мають різні предмети регулювання і сфера їх дії різна;

--- Постанови  КМ України;

--- акти ( накази ) центральних органів виконавчої  влади ( Наприклад, наказ Державного комітету по земельним ресурсам );

--- акти місцевих  органів виконавчої влади та  місцевого самоврядування. 

VII. II. Перелік джерел земельного права (див. додаток № 3 ). 
 

  II X.Основні правила правозастосування.

         IIX. I. Тлумачення правових норм. 

              Способи тлумачення класифікуються за рядом критеріїв:

--- за суб єктом  виділяють автентичне ( органом що видав норму ) тлумачення;

--- легальне   ( спеціально уповноваженим органом ) тлумаченн;

--- судове тлумачення;

--- доктринальне тлумачення.

                              За способами;

--- граматичне;

--- логічне;

--- систематичне;

--- історичне.

                              За об ємом

--- буквальне  ( « буква закону » );

--- розширене;

--- звужене тлумачення  правової норми, коли це виправдовується « духом закону » -- принципами права або метою закону.

   Розширене  тлумачення не може бути застосовано  щодо виключних норм ( що становлять  винятки із загального правила  ). Метою тлумачення є з ясування  дійсної волі законодавця. При  тлумаченні понять застосовується « золоте правило тлумачення »: поняттям надається їх звичайне, найбільш поширене значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       IIX.II.  Правила вирішення правових колізій

                                     Поняття правової колізії

   Поняття  правової « колізії » законодавством не визначене. Сам термін « колізія » ( лат.- « collision » ) походить від латинського « collide » -- сутичка, збіг протилежних обставин, сил та інтересів. За визначенням українського вченого Д.Лилака « колізія – це стан і дія кількох правових актів чи їх норм, як правило нормативного характеру, що прийняті одним або різними суб єктами правотворчості, які спрямовані на регулювання одних і тих же суспільних відносин, а застосування кожного з них окремо дає різний, зокрема протилежний результат. Колізійні правові акти і норми є контроверз ними, що розбігаються за результатами їх регулятивної дії на суспільні відносини ».

   Правила   вирішення правових колізій містилися  у Законі України « Про нормативно-правові  акти ». 13.01.2000 року такий Закон був прийнятий Верховною Радою України, але через цілу низку недоліків і суперечностей 14.02.2000 року ветований Президентом України.

                                      Правила вирішення правових колізій

   Правила  вирішення правових колізій в Україні  здебільшого законодавчо не визначені. Але такі правила існують, вони вироблені юридичною практикою протягом догого часу, починаючи з часів римського права.

1. При колізії норм, вміщених до актів різної юридичної сили, діє норма, вміщена до нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

 

2. При колізії норм, вміщених до актів однакової  юридичної сили, діє  норма, вміщена до акту, прийнятого пізніше ( лат. « Leqes posteriors, priores contraries abroqant » -- нові закони скасовують попередні, що їм суперечать ).

      Единим винятком у правовій системі України є внесення змін до Конституції України « якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію  незалежності чи порушення територіальної цілісності України ( ст. 157 Конституції України ) такі зміни пізнішим законом внесені бути не можуть в жодному випадку ». Правило про перевагу норм, прийнятих пізніше, законодавчо не закріплене, але підтверджене багатовіковою практикою і випливає зі здорового глузду: зі зміною і розвитком правовідносин, повинно змінюватися, вдосконалюватися і законодавство. При прийнятті нових загальних норм треба щоб не були скасовані обґрунтовані спеціальні норми і тому у загальних нормах фіксується застереження « якщо законом не передбачено інше ».В іншому випадку  
 
 
 
 
 

навіть загальний  пізніший закон скасовує дію спеціальних, що йому суперечать.

3. При колізії норм, вміщених до одного й того самого нормативного акту, діє спеціальна норма, тобто норма що регулює вужче коло суспільних правовідносин, оперуючи посиланням на спеціального суб акта, спеціальний об єкт, обставини тощо. Таке правило відомо ще з часів римського права ( лат. « lex specialis deroqat lex qeneralis » -- спеціальний закон скасовує дію загального ). Дане правило в загальному вигляді законом не закріплене, проте воно, як і попередне, випливає зі здорового глузду: при формуванні спеціальної норми законодавець здатен краще врахувати всі обставини.

     Відмова від даного правила призвела б до того, що правова система зводилася б лише до загальних  норм та таких спеціальних норм, що деталізували б загальні.

     Дане правило у випадках, спеціально передбачених законом, застосовується й у разі колізії між нормами різних актів: наприклад, норми ЦК України застосовуються до земельних відносин лише у випадку , якщо вони не врегульовані законодавством (ст.9 ЦК України ).

4. При колізії норм, які частково є загальними, а частково спеціальними одна по відношенню до іншої, однозначні правила вирішення колізій ВІДСУТНІ. Такий випадок є найбільш складним, хоча зустрічається рідко. Слід намагатися вирішити колізію за допомогою застосування принципів права, виходячи із мети правового регулювання, застосовуючи системне тлумачення правових норм, намагаючись виявити не лише букву, а і « дух » закону.

 

IIX. III. Заповнення прогалин у правовому регулюванні.

Деякі відносини, що потребують правового регулювання, можуть бути

законодавством  не врегульовані. Такі відносини називаються  прогалинами у правовому регулюванні.

        Прогалини у правовому регулюванні  тих земельних правовідносин,  які одночасно підпадають під  ознаки цивільних, можна заповнити  за допомогою застосування аналогії  права та аналогії закону. Ст.8 ЦК України передбачає: « 1. Якщо  цивільні відносини НЕ врегульовані цим Кодексом,іншими актами цивільного законодавства або договором, вони розглядаються тими правовими нормами цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини ( аналогія закону ). 
 
 
 
 
 

      2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства          ( аналогія права ). 

   Разом із тим, щодо значного обсягу земельних відносин застосування аналогії в силу положень ч.2 ст.14 Конституції  НЕМОЖЛИВЕ: « Право власності на землю – набувається і реалізується громадянами,юридичними особами та державою виключно відповідно до закону  і ч.2 ст. 19 Конституції України: « Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Висновок: Конституція України НЕ ДОПУСКАЄ  застосування аналогії щодо відносин із набуття права власності на землю та щодо відносин із здійснення повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування. 
 
 
 

   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

                                     
 

    
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Земельне право 

       Лекція  № 2: Правовий режим земель населених пунктів. 

                                        План

I     Поняття та склад земель населених пунктів.

II   Особливості правового режиму земель населених пунктів.

III  Правовий режим поселень за межами населених пунктів.  

Поняття та склад земель населених  пунктів. 

  I         Землі населених пунктів – це усі землі, розташовані у межах населених пунктів ( сіл, селищ та міст).

На момент проголошення незалежності України багато населених  пунктів не мали встановлених меж. Але вже в 2002 році в Україні було зроблено визначення меж у 71,7 % населених пунктів. Багато існуючих встановлених  меж є застарілими. Наприклад, востаннє межі м. Києва офіційно затверджувалися у 1936 році, хоча з тих пір площа міста виросла майже на 200 кв. км. Вважається, що причиною повільного встановлення меж населених пунктів є дефіцит коштів. 

       Встановлення меж адміністративно територіальних утворень – встановлення та зміна уповноваженими органами меж адміністративно-територіальних утворень.

Станом на 01.01.2006 р. в Україні нараховується 490 районів, 457 міст, 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 10281 сільських рад, 28562 сільських населених пунктів.

Процедура визначення меж населених пунктів регламентується ст.ст. 173 – 176 ЗК України.

                           Процедура визначення  меж включає в  себе:

--- розробка відповідного  проекту землеустрою;

--- затвердження  проекту;

--- посвідчення  меж.

Землі населених  пунктів, займаючи незначну частину  земельного фонду України ( 2 % території країни ), концентрують на собі більшу частину продуктивних сил нашої держави. 
 
 
 
 
 

Слід розрізняти поняття « землі населених пунктів » та « землі житлової та громадської забудови ».

Чинний ЗК України  не виділяє землі населених пунктів як окрему категорію земель, а от землі житлової та громадської забудови виділені в окрему категорію.

      « До земель  житлової та громадської  забудови належать  земельні ділянки  в межах населених  пунктів, які використовуються  для розміщення  житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування » (ст.38 ЗК У ).

Таким чином  можна стверджувати, що поняття «землі населених пунктів » та « землі житлової та громадської забудови » співвідносяться як загальне та конкретне. Це також підтверджується і ст..39 ЗК У. « Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно – господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови ».

  До складу  земель населених пунктів входять  землі різних категорій. Наприклад,  у межах м. Києва із загальною  площею 83,53 тис. га., 16,4 % складають  землі житлової та громадської 

забудови, 41,1 %  землі лісового фонду, 7 % землі сільськогосподарського призначенн, 8,9 % землі промисловості, транспорту тощо.

Хотілося б  зазначити, що належність однієї земельної  ділянки одночасно до кількох  категорій земель ---  явище поширене і земельним законодавством не забороняється ( наприклад, землі лісового і водного фонду можуть входити до земель оборони тощо).